Готовність до державної зради – №1
Схоже, найближчим часом українську ГТС, як казали за радянських часів, можуть "зкомуниздити". Іншими словами, її так "покращать", що більше не знайдуть, або знайде один лише "Газпром".
Уряд подав до Верховної Ради законопроект, що пропонує зняти заборону на приватизацію держпідприємств, дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації. Законопроект пропонує дозволити здійснювати приватизацію за простим рішенням Кабінету міністрів.
Також пропонується внести зміни до закону "Про приватизацію державного майна" і дозволити оренду об'єктів магістрального трубопровідного транспорту. А де дозволена оренда, там дозволена і приватизація, за штучно створені борги. Чинний уряд дозволяє приватизацію і просто так – задарма.
У разі прийняття такої ініціативи, за рішенням уряду можна буде здійснювати відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі держпідприємств, що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами та його зберігання в підземних сховищах.
Також дозволять передачу основних фондів акцій і часток таких підприємств з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного капіталу інших юридичних осіб, та вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій і часток.
Ключовий момент такої ініціативи - надання владі права просто віддавати іноземній державі українську ГТС. І не тільки її, а будь що! У Законі "Про приватизацію державного майна" пропонується внести такі правки: "Приватизація державного майна здійснюється відповідно до цього Закону або положень, передбачених міжнародними договорами… Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у цьому законі,то застосовують правила міжнародного договору".
По-суті, це відкриває шлях до одномоментної капітуляції в цілій низці сфер. ГТС, яку український народ створював десятиліттями, уряд, що доживає останні місяці, зможе здати навіть не за гроші, а за міжнародним договором - Росії. Цим законопроектом влада легалізує можливість робити з ГТС та унікальними підземними газосховищами, все, що схоче.
Пропозиції Кабміну чітко спрямовані на розпродаж державної ГТС шматками за рішенням урядовців, які не забудуть при цьому про свій особистий інтерес на майбутнє. Тусовка з 20 людей, які називаються Кабміном, роздаватимуть останні шматки держвласності в інтересах ще трьох осіб, які називаються "Сім‘єю".
Від того, пообіцяють владі дачу в Підмосков‘ї чи Монако, залежатиме доля унікальних господарських комплексів України, створених цілими поколіннями, що прямо, найбезпосереднішим чином впливають на національну безпеку.
Стаття 111 Кримінального Кодексу чітко визначає поняття державної зради - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, державній, економічній чи інформаційній безпеці держави, і карається цей злочин позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років".
Чому влада йде на це після трьох років? Тому, що злодійкувата влада розікрала країну, і тепер залишилися тільки ГТС і земля.
Україна уже офіційно в рецесії, тобто падіння ВВП триває понад півроку- 1,3% в третьому кварталі 2012 року, - 2,5 в четвертому. За перший квартал цього року зафіксоване падіння ВВП на 1,9%. Промислове виробництво падає з червня минулого року – тобто майже рік.
Влада – очевидний банкрут. Відстань від цих економічних показників до бюджетного колапсу – кілька місяців.
Попри цей очевидний факт прем‘єр Микола Азаров заявив, що Україна не підвищить ціну на газ для населення, як того вимагає Міжнародний валютний фонд для надання кредиту Києву, оскільки "ми домовляємося з Росією про перегляд контракту, і є певні шляхи вирішення цього питання".
На 3 травня в заплановано "круглий стіл" щодо долі української ГТС. Відповідаючи на питання про те, чи є у міністерства бачення, яким повинен бути новий газовий консорціум, двостороннім або тристороннім, міністр Ставицький відповів: "Круглого столу" дочекайтеся, все буде зрозуміло". Тоді ж від ЄС надійшла пропозиція про створення тристороннього газотранспортного консорціуму з управління українською ГТС. Як відомо, Росія виступає виключно за двосторонній консорціум.
Тож, картина маслом: Ставицький говорить з ЄС, Бойко з Росією. З уродженцем Калуги Азаровим усе ясно. У цей час Янукович, де-факто виставивши ГТС на продаж, сидить за "круглим столом" і чекає, хто принесе більше - здогадайтесь, кому. Сама доцільність продажу української ГТС, з огляду на досягнення влади, сумнівам не піддається. Влада готує аферу, яка за масштабами перевершить Харківські угоди 2010 року.
А наша ГТС, між тим, має унікальну для Європи потужність транзиту в 140 млрд кубометрів на рік та унікальні за розміром газосховища в Європі - 32 млрд кубометрів, які дозволяють балансувати взимку газопостачання до значної частини Європи.
Перше, чого хочуть росіяни – неможливість вийти з цієї угоди. Вхід копійка, вихід "рупь". Навіть монголо-татарське іго закінчилося в Україні за 80 років. А нинішня газова угода буде діяти тільки наступні 6 років. А скільки може діяти консорціум?
Друге – втрата частина прибутків від транзиту. Що на виході матиме Україна, якщо нинішні кошти за транзит поділити на два?
Третє - блокування спроб України видобувати газ на своїй території, щоб вона припинила бути господарем трубі.
Якщо Росія керуватиме українською трубою, то куди піде український газ, у тому числі скраплений, а також сланцевий, метан і т. д., видобуток якого влада зібралася збільшувати? Якщо дати Росії право пускати чи не пускати у наш газопровід "сланцевий", газ видобутий американськими чи англо-голандською компаніями, то це фактично означатиме параліч українських зусиль з диверсифікації джерел енергопостачання та провал досить амбітного проекту видобутку газу з альтернативних джерел на Сході Європи.
Крім того, Росія ніколи не задовільниться половиною газопроводу, вона вимагатиме повного контролю. А повний контроль за газотранспортною системою, потягне контролль за газорпозподільчими системами, а звідти півкроку до контролю за всією економікою країни, якій Кремль схоче - дасть газ, схоче - виключить.
Такі стратегічні речі, як енергетика, є питанням безпеки. Росія чітко орієнтована перетворювати свої 1 чи 50% на 100. До прикладу, чотири роки тому "Газпром" отримав у Білорусі 50% акцій білоруської газотранспортної системи, а потім її усю.
Україна, як транзитна держава та крупний споживач газу, зацікавлена в зниженні ціни на газ, зниженні обсягів його споживання та збереженні обсягу і вартості транзиту.
Росія навпаки – у зниженні вартості транзиту, збереження високих цін на газ та високих обсягів продажів. А ще, Росія прагне взяти контроль над економікою України, через контроль усіх можливих транзитних і розподільчих мереж, аби отримати можливість "відімкнути" економіку України.
Що натомість Росія може дати Україні? Зниження ціни на газ ще на сто доларів? Але в 2012 році "спотові" ціни скрапленого газу в Європі й так були на 145 (!) доларів нижчі за ціну російського газу. І, до речі, ніхто європейських газогонів Росії не здавав - саме тому цей феномен і був можливий.
Питання ціни вирішуються нині значно простіше, ніж здачею ГТС. Варто згадати як на конференції в Києві у міністра Бойка змінився вираз обличчя, коли американський посол заявив про ціну на газ у США в 120 доларів. І, що характерно, ніхто у США їхні газопроводи не забрав.
Чи може Росія інвестувати в модернізацію ГТС, щоб зменшити витрати ГТС на перекачуванні газу? Так, може. Але Росія робитиме це для себе, і за гроші України. Адже створення консорціуму з управління ГТС, означає поділ прибутків. Краще, коли для себе це зробить сама Україна. Крім того, українська ГТС нині працює практично безаварійно (на відміну від газопроводів Росії http://ria.ru/spravka/20121228/916527963.html).
Чи може Росія гарантувати Україні певні обсяги газу? Уряд говорить про мізерні 65 млрд кубометрів на рік проти минулорічних 84,3. До того ж, за нинішніх умов революції на газовому ринку, ніхто не дасть гарантій споживання російського газу.
Чи отримає Україна від Росії зобов'язання не будувати "Південний потік"? Так, це станеться і без жодних зобов‘язань. Цей проект нині в стані колапсу, і саме тому Росія носиться то з ідеєю (що провалилася) будувати газогін через Польщу, то планує додавати ще нитку до "Північного потоку" (чого не хоче Німеччина). Періодично у Москви виникають проблеми з ключовою для "Південного потоку" державою – Болгарією. Якщо ці тертя триватимуть, то Росії доведеться малювати на мапах хіба "Найпівденніший потік" – через Південний полюс.
А тим часом "Північний потік" завантажений лише на третину, тоді як ціна транзиту ним зростає. Важко сказати для чого Кремль інвестує ці потоки. Можливо, більше мільярдів баксів його тішить ідея "вимкнути Україну". А можливо, це робиться в інтересах російських виробників труб великих діаметрів, бо кілометр газогону в Росії коштує 7 млн доларів проти 2,83 млн за кілометр газогону такого ж діаметру в Німеччині. Колись Салтиков-Щедрін сказав: "Розбудіть мене через сто років, і я вам скажу, що буде в Росії - крастимуть".
За нормальної думаючої влади у цих умовах, Україна мала би йти на наступні кроки:
По-перше, намагатися отримати газ із Заходу (а нині такі можливості є через усіх наших західних сусідів – Словаччину, Угорщину, Румунію і Польщу).
По-друге, нарощувати власний видобуток з допомогою американських, англо-голандської та інших компаній, а також самостійно.
Натомість влада щойно провалила контракт із сингапурською компанією щодо закупівлі бурових вишок через те, що "не знайшлося коштів". В очікуванні "знижки" вже сьогодні влада забула думати про те, що буде завтра.
Нарешті, слід враховувати, що кон‘юнктура зараз на боці України.
Світові ринки газу з так званих "ринків продавця" перетворюються зараз в "ринки покупця", а ціни вже не ростуть. У 2010-му барель російської нафти "Urals" коштував у середньому 81 долар. У першому півріччі 2011-го року - 108 доларів, у другому півріччі – 111 доларів, у першому півріччі 2012-го року - 112 доларів, у другому півріччі - ті ж 112 доларів. А в березні її ціна скоротилася до 106,7 доларів.
Як заявив офіційний представник "Газпрому" Сергій Купріянов, російський газ у Європі подешевшає в цьому році до 366 доларів за тисячу кубометрів. При тому, що ще минулої осені середня ціна газу, що експортується до Європи, становила 410 доларів за тисячу кубів. Як наслідок, капіталізація "Газпрому" за рік знизилася на 30%, а в порівнянні з 2008 роком – на 70%!
По-суті, за рахунок стратегічної власності та ГТС України, влада рятуватиме "Газпром" і розраховує прикрити срам свого казнокрадства і бездарності
Висновок наступний: Україні не треба "покращувати" ГТС в кишені влади та іноземців. Насправді Україна дуже багата. Проста боротьба з корупцією здатна дати країні більше, ніж будь-які кредитори, консорціуми і газові "знижки".
Якщо країна хоче жити, нам усім потрібно поспішати. На апетити влада не скаржиться. Тож, якщо вона керуватиме ще до 2015 року, то продавати в Україні буде нічого, а купувати - не буде за що.
