Олег Канівець: На виборах "Батьківщина" працювала проти мене

Олег Канівець вперше був обраний до парламенту, проте вже через півроку роботи встиг отримати клеймо "тушки". 4 квітня спікер Володимир Рибак на "виїзному засіданні" зачитав його заяву про вихід з фракції "Батьківщина".

Сам Канівець пояснює свій вчинок конфліктом з куратором від "Батьківщини" на Львівщині Віктором Швецем. За його словами, керівництво "Батьківщини" було проінформовано про непорозуміння між ними, проте закінчилося все тим, що Яценюк просто "відшив" Канівця.

Не на руку новообраному депутату зіграло і те, що за тиждень до виходу з фракції "Батьківщина" він отримав від контрольованого регіоналами бюджетного комітету 2 мільйони 300 тисяч на свій округ.

Обраний до парламенту Канівець був по 126 округу на Львівщині. Тоді його підтримало 43 тисячі виборців. Наразі серед його законотворчої діяльності найяскравішими є законопроекти про повернення графи національність в паспорт та у свідоцтво про народження людини.

- Коли ви вперше у вівторок зустрілися з колегами в парламенті, чи змінилося ставлення до вас після вашого виходу з фракції?

- Не було нічого. Ті колеги з Львівщини, з якими я товаришую ближче, потиснули мені руку, сказали: "Тримайся. Добре, що прийшов", тому що інших депутатів, які також вийшли з фракції, не було на засіданні.

- "Тушкою" вас ніхто не називав?

- Ні, сьогодні мене таким паскудним словом ніхто не називав.

- У своїй заяві після виходу з фракції ви сказали, що вийшли через Швеця, куратора "Батьківщини" на Львівщині. Чому саме зараз, а не раніше? Що стало останньою краплею?

- Взагалі, у мене конфлікт із "Батьківщиною" ще з 2005 року. Тоді я, будучи депутатом Львівської облради, разом із головою облорганізації "Батьківщина" і з головою Львівської облради був на аудієнції в Юлії Тимошенко. Вона попросила нас створити фракцію "Батьківщина" в облраді. Ми прийняли її пропозицію. Потім почали активно розбудовувати партію на Львівщині, авторитет "Батьківщини" почав дуже суттєво зростати.

Але тоді помаранчева влада допустила величезну помилку, прийнявши закон про те, що вибори до місцевих органів влади в 2006 році мали відбуватися по системі закритих партійних списків, чим повністю було викреслено мажоритарну складову. Це означає, що списки мали формувати лідери партій. У "Батьківщину" почали проситися серйозні грошові мішки – люди, які колись були з есдеками. Я, як голова фракції, став на заваді цьому.

Але мої сили були слабенькі в тому плані, що Деньковичу, який на той час очолював обласну організацію ("Батьківщини" – УП), вкладали у вуха, що я більш публічний, я завойовую більший авторитет в партійців "Батьківщини" і в майбутньому зможу зайняти його місце. І тоді в Верховну Раду пройде не він, а я.

Тобто він став на сторону тих людей, які домовилися в Києві, і мене просто виштовхнули з "Батьківщини" під кінець моєї каденції. Я по цей день вважаю, що мене виключили незаслужено. Ніхто за цей момент переді мною не вибачився.

- А якщо повернутися до конфлікту з Швецем...

- Настав 2011 рік. Я розгорнув свою активність на окрузі – Стрийщина і Жидачівщина. А за нашим округом від партії "Батьківщина" з 2007 року закріплений Швець Віктор Дмитрович.

Але він намагався скувати мою політичну активність, щоб я не розкручувався до парламентських виборців. Я через його партійців ще до виборів "набився" до нього на зустріч, щоб порозумітися. Він мені сказав: "Зійди з дистанції, йди в мою команду, я тобі будь-яку роботу можу запропонувати, аж до посади заступника міністра".

Коли я здивувався, як ви можете таке гарантувати, ви ж в опозиції, він усміхнувся: "Ти ще мало в цьому житті розумієш. Контакти ж є на різних рівнях". Ми домовилися, що зустрінемося через місяців три, подумаємо.

Я йому запропонував, що готовий бути в команді. Але сказав, що він ж не місцевий. Він все-одно пішов би в списки, а я чую в собі сили, що зможу перемогти по мажоритарному округу, по Стрийщині, тим більше, що я там був обраний депутатом Львівської облради.

Він на це не пішов, і коли я повідомив йому, що буду займатися політикою в окрузі й надалі, він мені сказав: "Я тобі вимурую такий мур, через який ти ніколи не перескочиш, і народним депутатом ніколи не станеш".

- І яким чином ви стали єдиним кандидатом від "Батьківщини"?

- Після довгих переговорів я звернувся до "Громадянської позиції " Гриценка. Я замовив соціологію, яка лягла на стіл лідерам Об'єднаної опозиції. Вони побачили, що в мене найкращий шанс виграти, саме тому цей округ відійшов по квоті "Громадянській позиції".

Проти цього активно збунтувався місцевий партійний осередок "Батьківщини" та Віктор Швець. Вони до останнього боролися, щоб я не був висунутий з’їздом партії "Батьківщина".

Був навіть такий неприємний момент, коли лідер обласної організації "Батьківщини" Роман Ілик підійшов до мене і сказав, що в нього є завдання зірвати голосування саме на висунення мене на з'їзді "Батьківщини".

Моє висування відбулося, але "Батьківщина" на окрузі знайшла самовисуванця Ігоря Тенюха і всебічно всю виборчу кампанію його підтримувала на виборах. В кінці-кінців я переміг.

Я визнаю, що мені бренд "Батьківщини" допоміг, але на виборах саме партія "Батьківщина" працювала проти мене.

- У вашій передвиборчій програмі написано: "вступити до фракції Об'єднаної опозиції "Батьківщина" у Верховній Раді та не виходити з неї протягом дії мандату, наданого мені виборцями". Як ви можете прокоментувати це? Виходить, що ви все ж таки порушили передвиборчу обіцянку.

- Ви взяли ці слова з передвиборчої програми. Це перший абзац присяги, яку ми приймали 30 липня 2012 року на Турівській, коли нас висували. Але у присязі є останній абзац, що я зобов’язуюсь скласти свій мандат у випадку принципових розходжень моєї політичної позиції із політичною позицією Об'єднаної опозиції "Батьківщина".

Жодних підстав звинуватити мене, що я принципово політично роблю щось відмінно від Об'єднаної опозиції, немає. І не буде в майбутньому. Я це усвідомлюю і однозначно розумію, що це моя персональна відповідальність як перед суспільством, так і перед виборцями, і перед Господом Богом.

Але мені вже було нестримно працювати у фракції. Ми завершили на тому, що під час виборчої кампанії з боку партії "Батьківщина" і особисто Швеця на мене лився несусвітній бруд.

І що найприкріше, спостерігалася співпраця якраз оцього штабу "Батьківщини" партійного, патронованого Швецем, і штабу конкурента мого від партії "УДАР" Андрія Кота. Вони працювали в унісон, вони працювали у зв’язці, борючись проти мене, щоб не допустити моєї перемоги.

Коли вибори завершилися, зітхнули всі. На першому засіданні фракції було сказано, що ми обов’язково повинні підвести підсумки виборчої кампанії, зробити "роботу над помилками". Крім того, точилися розмови, що не менш як 15 округів "Батьківщина" здала. Прання білизни неодмінно мало бути. А воно все відтягувалося, відтягувалося і врешті-решт не відбулося взагалі.

У нас у фракції, на превеликий жаль, створена парадоксальна ситуація в керівництві. В жодній фракції такого немає. В "Батьківщині" дуалізм прийняття рішень. Є голова фракції Арсеній Яценюк, але паралельно створена і політрада фракції, головою якої обраний Турчинов. Тобто політрада – це ніби вищий політичний орган над самою фракцією. І от в цю політраду входять керівники партій і керівництво фракції, тобто голова фракції і 7 його заступників. Якщо проаналізувати, то більшість у цьому утворенні "тримає" Олександр Турчинов. Так партія "Батьківщина", віддаючи квоту керівника фракції "Фронту змін", Арсенію Яценюку, ключові рішення залишила за собою у фракції.

- Тобто, на вашу думку, Яценюк зараз, по суті, просто виголошує рішення?

- Він приймає рішення, але не самостійно. Тобто кожне рішення, яке він міг би прийняти як лідер, він змушений погоджувати з головою політради Олександром Турчиновим. Де-факто саме так. Але мала б збиратися політрада, мали б обговорюватися ці речі. Проте цього не відбувається. Тому я й підтримую свого партійного лідера Гриценка, який постійно критикує процес прийняття рішень у фракції.

Тепер, якщо повернутися до моєї ситуації. Не обговорили підсумки виборів. Я вичекав два місяці після виборів. Після Нового року вирішив піти до Олександра Валентиновича. Поспілкувалися ми півгодини. Я йому сказав, що у мене в окрузі не зупиняється поливання мене болотом і брудом з боку партії "Батьківщина".

- І досі?                                      

- До сьогоднішнього дня. Пізніше я попросив Турчинова забрати з мого округу Швеця. Яка доцільність його перебування саме на моєму окрузі? Турчинов сказав, що забере.

Пройшло декілька тижнів, він підходить до мене і каже: "Пробачте, перепросіться із Швецем". Я кажу: "Я готовий, але пробачають того, хто просить пробачення, тобто хто визнає, що він винен". Хай прийде, скаже. Все, забули, руки потиснули, і пішли вперед. Але цього не відбулося.

Потім, було блокування парламенту через кнопкодавство, а згодом була прийнята компромісна формула - зміни в закон про регламент, де за сигналом будь-кого з депутатів зупиняється розгляд питання і приймається рішення про переголосування.

Але ми наполягали також на тому, щоб при цьому було введено покарання для тих депутатів, які голосують за інших. Ця норма щезла. Ми буквально за хвилину, за дві отримали нову текстівку на голосування.

- Вона зникла через кого?

- Ми вимагали, але регіонали на це не пішли. Партія регіонів нібито готова була тоді погодитися на таку норму в обмін на відповідальність за блокування трибуни. Але тоді наші лідери на це не пішли. Перед самим голосуванням нам про це не повідомили. Ми в останній момент побачили, за що голосуємо. Тобто ми побачили, що добре, що така норма передбачається, але вона не є досконалою.

І тоді до мене підійшов Гриценко і сказав: "Олеже Леонідовичу, давайте ми від цього утримаємося, щоб пізніше не нести політичної відповідальності, що ми проголосували за не до кінця досконалу річ". Я утримався з Гриценком. Потім почалися "розборки" у фракції.

Після цього факту знаєте, що відбулося на Львівщині? Перше, всім керівникам партії "Батьківщина" по області, районних і міських осередках через вуста Романа Ілика довели до відома що на фракції "розбирали" Канівця і Гриценка, які голосували проти євроінтеграції. Мене обурило, коли я дізнався про такий факт перекручування інформації.

Друге, тоді оголосили, що за Стрийським округом рішенням політради знову закріплено Швеця Віктора Дмитровича. І це все почало тиражуватися в окрузі на засіданнях міського, районного бюро, доноситися по селах, що Швець закріплений за Стрийським округом, а Канівець – ну, так, випадково виграв, просто проходив поряд…

Тобто в маси пішла неправда, що ми з Гриценком виступаємо проти євроінтеграції. І третя теза пішла, що над нами витає дух позачергових виборів, "Батьківщина" ніколи ні Гриценка, ні Канівця вже не висуне. Я знову підійшов до Турчинова і висловив своє обурення з цього приводу. На що він не відреагував. Він сказав: "Добре, я переговорю зі Швецем, добре, я переговорю з Іликом". І на тому крапка.

Перший раз я був у нього в січні після свят. Другий раз це був кінець лютого – початок березня. Проте мою дискредитацію не припинили. В одному з інтернет-ресурсів в першій половині березня з'явився матеріал, який паплюжив мене і моїх дітей, просто аж до ницості паплюжив.

Я провів свої розслідування і зрозумів, що за цим стоїть Віктор Дмитрович Швець. І потім, коли цей матеріал в руках партійців "Батьківщини" розповсюджується по округу… ну, як батькові це неможливо терпіти. Я тоді підійшов до Анатолія Степановича (Гриценка -УП), кажу: "Я не можу в такій ситуації перебувати".

Я стукав до Турчинова. Ми з моїми колегами з Львівщини, які знають про цей конфлікт підходили до Мартиненка декілька разів. На що мені сказали: поки що нереально – забрати Швеця зі Стрийщини.

І я тоді пішов до Гриценка, і врешті-решт я написав за його порадою листа, датованого 25 березня, на Яценюка і Турчинова. Його як керівник партії підписав Анатолій Степанович. Він зазначив, що повністю підтримує мене і вимагає усунути ці речі. Не відреагували на мого листа взагалі.

Чому я 3 квітня дав свою заяву? Тому що 2 квітня почався пленарний тиждень, і 2 квітня до мене підійшов в залі Арсеній Петрович. Ну, не хочу вживати грубих слів, але повів себе зі мною зверхньо, ніби він щось дуже велике, а я щось низьке. Це був якраз вівторок, ми голосували за вибори київського мера і Київради. І я зрозумів, що в його особі я теж не маю захисника. Тобто ні Турчинов, ні Яценюк…

- А що він вам сказав?

- Зверхньо сказав, що, мовляв, я себе дуже високо ношу, що я людина така, яка не хоче преклонитися перед ним, що всі мої дії він трактує через вплив на мене Гриценка. Мабуть, десь екстраполюючи мою ситуацію на свій конфлікт із Гриценком.

Розвернувся і пішов. Тобто сказав такі фрази, що ніби "не думайте, що я такий маленький, я вже доріс до чогось". Я тільки йому почав щось пояснювати, він не вислухав, рукою махнув і пішов геть. Уже після цього я зрозумів, що мені у фракції нема чого робити. Тому 3 числа я зареєстрував свою заяву про вихід, та й все.

Потім 8 квітня я попросив зустрічі з Миколою Мартиненком, і дав йому свою заяву, що в разі зупинення на моєму виборчому окрузі деструктивної діяльності проти мене народного депутата Швеця, закриття його громадської приймальні в місті Стрий, а також закріплення його за будь-яким округом поза межами Львівщини, відкличу свою заяву від 3 квітня про вихід з фракції "Батьківщина".

Тобто я і сьогодні перебуваю в тому статусі, що можу повернутися у фракцію. Просто, друзі, не топчіться по моїй гідності і честі, по гідності і честі членів моєї сім’ї – я цього не допущу. Я не допускаю цього владі, я цього не допущу і лідерам опозиції.

Крім того, у "Батьківщині" мені дали зрозуміти, що мій законопроект з приводу відновлення графи "національність" в паспорті фракцією не підтримується. Тобто це політично мені довело, що перспектива перебування у фракції дуже й дуже туманна.

Я визнаю, що моє рішення було десь під впливом емоцій. Можливо, треба було себе ще стримати якийсь час. Цю помилку я визнаю, без сумніву. Але я просто хочу апелювати до того, що в мене теж нерви не стальні. Можливо, своїм кроком я приверну увагу керівництва фракції до того, що потрібно шанувати депутатів, прислухатися до їх думок. А виборцям просто кажу: "не хвилюйтеся, я не вийшов з опозиції. Якщо я не буду членом опозиційної фракції, я буду позафракційним, але опозиційним політиком. І це доведуть мої голосування".

- Чи думаєте ви вступити до якоїсь опозиційної фракції – УДАР чи "Свобода"?

- Я думаю, що це питання просто ще не на часі. Я допускаю таку вірогідність. Але я розумію, що сьогодні всі під емоціями. У мене відбуваються непрості розмови і зі "свободівцями". Дуже і дуже непрості. Хтось толерує, хтось різко мене критикує. Тому я думаю, що треба взяти паузу в цьому питанні. А де я буду, чи життя мене поверне назад у "Батьківщину", чи я буду у "Свободі", хто його знає, а може, й домовимося з УДАРом колись, я не виключаю нічого.

- Але входження до фракції Партії регіонів або голосування…

- В жодному випадку. Це категорично. Про це навіть і мови не може бути.

- За тиждень до виходу з фракції "Батьківщина" ви отримали від контрольованого регіоналами бюджетного комітету 2 мільйони 300 тисяч на свій округ. Як ви це поясните?

Насамперед я хочу сказати, що все це – банальна маніпуляція. Якщо серед тих 12 мільйонів, виділених на Львівщину, частинка грошей і попала на мій округ, я вважаю це своїм надбанням як депутата-мажоритарника, що я хоч щось зміг у цієї влади "вирвати" для свого округу.

Скажу до честі голови бюджетного комітету (Євген Геллер - УП), що він намагається відстояти позицію бюджетного комітету не тільки як провладних депутатів, але й опозиційних. Він хоче, щоб цей бюджетний комітет працював якомога менше політично заангажовано, і все-таки якісь критерії роботи Кабміном й Мінфіном були враховані, а не щоб комітет просто освячував рішення Уряду.

Мені як голові підкомітету з питань державної підтримки регіонального розвитку імпонує принцип, який закладений в бюджетному кодексі по розподілу коштів фонду регіонального розвитку. Там чітко зрозуміло, що 70% всього фонду розподіляється по Україні в залежності від чисельності населення на тій чи іншій території, а 30% розподіляється по Україні на так звані депресивні території, де одиниця валового внутрішнього продукту на душу населення є менше 0,75.

У цій ситуації і Львівщина попадає під поняття "депресивна територія". Тобто підхід зрозумілий. Ми хочемо, щоб і інші субвенції, які діляться на Україну, враховували якийсь прозорий принцип і підхід, а не розподілялися в ручному режиму Кабміном

Із тих 28 депутатів, які 26 березня були на засіданні бюджетного комітету, опозиція була в меншості. Тобто ми могли не підтримати розподіл 90 мільйонів і не взяти на свої округи жодної копійки. І що тоді? Провладні депутати поділили б ті гроші між собою.

Але коли нам все-таки на Львівщину виділили понад 12 мільйонів додатково, я вирішив проголосувати. За це рішення проголосував не один я з опозиції. Це рішення підтримали ще три депутати з "Батьківщини" та 2 депутати з УДАРу.

Тому, коли потім з’явилася публікація, в тому числі у вашому виданні, мовляв "Тушка" Канівець отримав гроші до виходу" вона, звичайно, мене неприємно вразила. Бо та публікація висіла в "топі" два чи три дні, і вся Україна смакувала, що тільки я отримав ці гроші, наче якийсь хабар. Ніби я ті гроші взяв собі до кишені! А ті кошти були виділені на ремонт трьох фельдшерсько-акушерських пунктів і на добудову школи у рідному селі.

- Повертаючись до виборів, до вашого округу. Чи просили у Вас якісь гроші за висування на окрузі?

- Такі розмови точилися, але нікому я грошей не платив. Проте якщо я вам скажу, що не підтримував офіс "Громадянської позиції", то збрешу. Звичайно, що я брав на себе частину видатків по офісу "Громадянської позиції", по оренді, по комунальних послугах і по організації з'їзду. Оце було.

- Центрального офісу?

- Центрального офісу і в себе в окрузі на Львівщині, а після виборів – ні. Якщо я десь міг підтримати партію "Громадянська позиція", я підтримував, якщо не міг, то я розводив руками, казав, що я, на жаль, не маю можливості підтримати.

Тобто все залежало від моїх можливостей. Але щоб переді мною хтось ставив якісь вимоги чи якісь завдання – ні у фракції "Батьківщина", ні у партії "Громадянська позиція" цього не було.

- Щодо виборів мера Києва... Коли "Батьківщина" заявила, що вони підтримують Кличка, як приймалося це рішення?

- На фракції це рішення не обговорювалося.

- Звідки ви про це дізналися? Зі ЗМІ?

- Так, із заяв деяких наших колег. Першим цю заяву зробив Леонід Ємець. Пізніше це продовжував транслювати Арсеній Петрович. Тобто такого рішення фракції не було.

Які є проблеми в прийнятті рішень трьох опозиційних фракцій?

Дуже добре, що збирається Кличко, Яценюк і Тягнибок. Дуже добре, що вони між собою знаходять певні порозуміння. Що є негативом? Що приходить лідер на фракцію і доносить рішення про яке вони домовилися втрьох. Я вважаю, що його треба ще парафувати фракцією.

Можливо, трошки затягнути процес прийняття рішення, але дати можливість простим депутатам впливати на процеси прийняття рішень, "освячувати" це все-таки голосуванням на фракції.

- Вам не здається, що Гриценко своїми діями в якісь мірі вносить в суспільство враження, що в опозиції серйозні проблеми, розкол і т.д.? Інколи в нього дещо радикальні заяви бувають…

- Я з Гриценком теж дискутую і по своїх законопроектах, в тому числі й по законопроекту про національність. У нього є своя думка, у мене своя. Але я Гриценкові вдячний за те, що він мене підтримав у конфлікті, який у мене є з керівництвом фракції "Батьківщина". За це я йому особисто дуже вдячний.

Гриценко – людина військова, і військова нерядова. Він любить системність у всьому. Він любить чіткі правила. Я вже повторював: може бути один керівник, а може бути колегіальне керівництво. Коли незрозуміло як воно працює, Гриценко говорить про це вголос. Йому можна закинути, щоб він ці питання обговорював на фракції, а не виносив на загал.

Може, це десь-колись і мало місце. Але останнім часом він такого вже не робить. Він намагається на фракції сказати. Вже коли його не чують, тоді він свою думку доносить журналістському середовищу.

Але звинувачувати його в тому, що він робить це навмисне – я вважаю неправильно. Він робить це від того, що немає інших важелів, щоб змінити підхід до керівництва фракцією. Цим він привертає увагу суспільства.