Жінка-депутат в Україні – заможна та непублічна

До Міжнародного жіночого дня рух ЧЕСНО вирішив дослідити прекрасну половину Верховної Ради та з’ясувати, яка ж вона – українська депутатка.

Виявилося, що у чинному парламенті втричі менше жінок, ніж того вимагає ООН.

Чинні парламентарки не дуже полюбляють виступати у сесійній залі і писати депутатські запити. Вони гарно забезпечені, а 7 з них – офіційні мільйонерки.

Узагальнений образ депутатки VII скликання: жінка 47 років, з вищою освітою (до речі, лише у єдиної парламентарки-регіоналки Світлани Фабрикант — загальна середня), в минулому – займалася бізнесом, або працювала на державній службі чи у партійних структурах.

Середній річний дохід за результатами 2011 року - 780 366,24 грн. При цьому, середній дохід членів  сім’ї парламентарки - 480 473,33 грн. Вочевидь, у своїх родинах вони головують.

Найбагатша жінка у чинному парламенті - депутатка фракції КПУ Оксана Калетник. У 2011 році вона заробила 8 мільйонів гривень. Значно менший дохід у представниць фракції Партії регіонів Таїсії Повалій та Юлії Льовочкіної — по 3 мільйони, у Людмили Денісової з "Батьківщини" - на 200 тисяч менше.

У парламенті є ще 3 жінки, які заробили по одному мільйону - це Олена Кондратюк ("Батьківщина"), Анжеліка Лабунська (позафракційна) та Лариса Мельничук (Партія регіонів). 

Жодної копійки у 2011 році не заробила Тетяна Слюз з фракції "Батьківщина" і дуже скромний  дохід у комуністки Ірини Спіріної - 1 тисяча  950 грн. Решта жінок-депутаток заробили десятки або сотні тисяч гривень.

У законодавчій діяльності жінки-депутатки поступаються своїм колегам-чоловікам, адже не є дуже активними у законотворчості. За 3 місяці роботи нового парламенту 6 із 43 депутаток не зареєстрували жодного законопроекту, не зробили жодного виступу та не подали жодного депутатського запиту. Це Тетяна Донець та Ольга Сікора з "Батьківщини", позафракційна мільйонерка Анжеліка Лабунська, регіоналка Світлана Фабрикант та її колеги по фракції – мільйонерки  Таїсія Повалій та Лариса Мельничук.

Якщо не враховувати опозиціонерок Олександру Кужель, Тетяну Слюз та Лілію Гриневич, які подали понад 10 законопроектів, інші жінки в парламенті можуть записати в своє резюме лише по кілька проектів законів (ми не враховуємо численні законопроекти про перевибори). 

Водночас у парламенті VI і VII скликань найбільше жінки долучилися до розробки законопроектів у сферах економіки і фінансів (21,60% усіх законопроектів парламентарок), державного управління і місцевого самоврядування (16,67%) та соціальної політики (11,11%).

Прикметно, що більшість жінок в українському парламенті не полюбляють виступати у сесійній залі. Починаючи з грудня зафіксовано виступи лише 10 жінок з 43, найяскравішим з яких став спільний виступ депутаток від опозиції на захист Юлії Тимошенко.

Хоча, як виявилося, сильною жіночою рисою є пам'ять. У тесті на знання програм партій, що провів ТВІ перед виборами, найкмітливішими виявилися саме жінки. Ірина Геращенко та Леся Оробець єдині серед опитаних відрізнили програмні тези своїх партій – бо самі писали ці програми.

Доброчесність парламентарок

Важко передбачити, чи буде поведінка чинних депутаток більш доброчесною, аніж їх колег-чоловіків. За підсумками дослідження народних депутатів попереднього скликання жінки були такими ж порушницями критеріїв ЧЕСНО, як і чоловіки.

Проте,якими б не були чинні депутатки, їх все одно не вистачає.

За даними Держкомстату, жінки складають 54% усього населення України, їх залучення до політичного процесу є вкрай важливим, вже не кажучи про те, що це - їх фундаментальне право.

Проте, у чинному парламенті жінок менше 10%. І це найкращий результат порівняно із попередніми скликаннями. Наприклад, на початку дев’яностих депутаток було втричі менше – усього 13.

Через гендерну нерівність у парламентіУкраїнська держава не зможе виконати і зобов’язання перед ООНвзяті у 2000 році— забезпечити 30% жіноцтва у представницьких органах влади до 2015 року (в усякому разі - щодо парламенту, оскільки наступні вибори до ВРУ відбудуться пізніше зазначеного строку). 

Згідно з рейтингом Міжпарламентського союзу, станом на 1 лютого 2013 року Україна займала третє з кінця місце серед європейських країн за жіночим представництвом у парламенті. Нижчу позицію мають тільки Угорщина (8,8%) та Мальта (8,7%).

Загалом в Європі за жіночим представництвом лідирують скандинавські країни, а саме Швеція(44,7%), Фінляндія (42,5%), Ісландія (39,7%), Норвегія (39,6%) та Данія (39,1%). Жодна з цих країн не користується системою зарезервованих для жінок місць у парламенті, існують лише добровільні партійні квоти (дані Quota Project).

Не виключено, що незабаром ситуація із гендерним балансом в українській владі все ж таки почне змінюватися. Цього тижня учасниці міжфракційного об’єднання "Рівні можливості" повідомили, що наразі пріоритетом їх діяльності є "відстоювання ґендерної рівності, активізація залучення жінок до суспільно-політичного життя, збільшення їх присутності у владі і політичних партіях, а також боротьба із будь-якими формами дискримінації".

Рівними правами жінок і чоловіків почала опікуватися і міністерка соціальної політики Наталя Королевська. Вона навіть запропонувала спеціальну програму з акцентом на рівній оплаті праці чоловіків і жінок.

Утім, в питаннях зарплат для депутатів гендерна рівність настала давно, а врівноважити треба перш за все законотворчу діяльність депутаток і депутатів.