Свободу соціопатам! Лозинського з вбивці перекваліфікували у хулігана

Екс-нардеп Віктор Лозинський може скоро опинитися на свободі. 1 березня, в день коли президент давав прес-конференцію, Вищий спецсуд тихенько переглядав вирок Лозинському. В результаті строк його перебування за ґратами скоротився з 15 до 10 років. Статтю про вбивство судді ВССУ перекваліфікували у хуліганство.

Тепер у ЗМІ перманентно вкидається теза, що ув'язнений може отримати умовно-дострокове звільнення завдяки своїй сумлінній поведінці і ставленню до праці.

Фахівці ж права переконані, що ухвала ВССУ стане дуже небезпечним прецедентом в історії права.

Вбивство у соняшниках

Влітку 2009 вбивство Віктором Лозинським свого односельця Валерія Олійника стало найрезонанснішою справою року, яку за розголосом можна було порівнювати з вбивством журналіста Георгія Гонгадзе і отруєнням Віктора Ющенка.

Народний депутат з прокурором і головним міліціонером району під час розваг у своїх мисливських угіддях у Голованівську ганяв по полю місцевого блаженного, а потім завдав по ньому кілька пострілів, після чого чоловік помер.

Викликавши на місце наряд міліції, Лозинський представив усе як напад на них невідомої особи, яка намагалася їх убити 2 пістолетами і ножем.

Після цього депутат, прокурор Голованівського району Кіровоградської області, голова Голованівського МВС та місцевий єгер узгодили свої покази, відмили "Ниву-Шефроле", якою переїхали людину, розкидали біля ставка рушницю, з якої Лозинський поранив Олійника і місяць видавали з себе героїв.

На спасіння тодішнього депутата від БЮТ Лозинського було кинуте керівництво партії, і Олександр Турчинов з Андрієм Кожемякіним в ефірах виправдовували злочинця, заявляючи в тому числі, що йому треба дати орден за його дії.

Однак у квітні 2011 Дніпровський районний суд засудив Лозинського до 15 років ув'язнення. Його спільнику прокурору Голованівського району Євгену Горбенку дали 9 років, іншому – начальнику Голованівського райвідділу міліції Михайлу Ковальському – 5 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах і посади пов'язані з представництвом держави.

Ось так описує злочин вирок Дніпровського суду:

16 червня 2009 року близько 19 години народний депутат Лозинський разом з прокурором Голованівськоо району Кіровоградської області Горбенком та керівником Голованівського РО УМВД Ковальським з метою спільного проведення часу на автомобілі Ніва-Шевроле (реєстраційний номер ТЗ ІС 849) приїхали до будинку лісника (єгер Василь Перепелиця – УП).

Пізніше туди під’їхала громадянка Кузьменко (знайома Лозинського, Оксана Кузьменко, проходить свідком у справі – УП) після чого розпивали спиртні напої.

В той же день близько 19 годин 30 хвилин за пропозицією Лозинського сіли в автомобіль Ніва Шевроле, за кермо якого сів Лозинський та поїхали в бік села Голованівка. По дорозі між Ковальським та Горбенком виникла сварка, щоб її припинити Лозинський зупинив автомобіль і сказав Ковальському вийти з машини, що він і зробив.

Після цього Лозинський, Горбенко і Кузьменко поїхали по лісовій дорозі, виїхавши до поля з соняшником.

Близько 19 години 40 хвилин виїхали на лісову дорогу вздовж поля № 6, на якому ріс соняшник. Лозинський помітив на полі раніше невідомого Олійника, який йшов до лісу і звернув на нього увагу Горбенко і Кузьменко.

У цей час у Лозинського, від явної неповаги до суспільства та ігнорування загальнолюдськими правилами життя і нормами моралі, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження іншого, народився злочинний намір, про який він не повідомив Горбенко і Кузьменко.

Далі Лозинський висадив з машини Кузьменко, а з Горбенко поїхав прямо по полю в напрямку Олійника.

Приблизно о 19.40 на полі Лозинський, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з-за несуттєвої причини, ігноруючи загальнолюдські правила життя, і, показуючи свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, зупинив автомобіль Нива Шевроле біля Олійника, вийшов з автомобіля та почав наносити Олійнику чисельні удари руками і ногами в область голови, по тулубу і кінцівках. Поваливши його на землю, Лозинський продовжував наносити удари потерпілому.

З метою самооборони, для припинення його побиття Олійник був змушений дістати револьвер "Альфа 440" без набоїв, який не є вогнепальною зброєю та кухонний ніж і продемонструвати їх Лозинському.

Не дивлячись на це, Лозинський не тільки не припинив свої злочинні дії, а й вихопив в Олійника револьвер. В цей час потерпілий почав тікати в напрямку лісу. Побоюючись переслідування, Олійник дістав шумовий пістолет ТТ без набоїв, а в лівій руці утримував кухонний ніж, демонструючи тим самим Лозинському готовність до самооборони, і продовжуючи тікати в напрямку лісу.

Продовжуючи свій злочинний умисел Лозинський підібрав з землі револьвер "Альфа 440" відібраний у Олійника, сів в автомобіль Нива Шевроле і наказав сісти в салон Горбенку. Після цього вони вдвох поїхали по полю в бік лісу наперекір шляху Олійника.

Наздогнавши на полі Олійника та зупинивши автомобіль на відстані кількох метрів від нього, Лозинський вийшов з салону автомобіля, в цей час Олійник продовжував бігти по полю в напрямку лісу, тримаючи в одній руці пістолет, в іншій – ніж.

Продовжуючи свій замисел, Лозинський дістав з салону Нива Шевроле вогнепальну зброю гладкоствольну рушницю Benelli 12 калібру, заряджену двома зарядами картечі, що використовується виключно для полювання на великого звіра.

Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи з умислу на вбивство Олійника з хуліганських мотивів, усвідомлюючи, що від пострілів даними набоями настане смерть потерпілого та свідомо бажаючи таких наслідків, на ґрунті явної неповаги до суспільства, використовуючи малозначний привід, заподіяв йому вогнепальні поранення правої ноги.

Отримавши зазначені поранення, Олійник практично втратив змогу самостійно пересуватися. Рятуючи своє життя від протиправного посягання на нього стрибаючи на лівій нозі продовжив рух вбік лісу.

Через брак набоїв Лозинський був позбавлений змоги продовжувати постріли в потерпілого, а тому, продовжуючи здійснення свого злочинного умислу, він сів в автомобіль Нива Шевроле та став переслідувати потерпілого по полю. Наздогнавши біля лісу Олійника, який туди тікав, Лозинський передньою частиною автомобіля вдарив потерпілого в корпус тіла.

Від отриманих ушкоджень і вогнепальних поранень Олійник 16 червня 2009 року близько 21 години 15 хвилин помер в машині швидкої допомоги.

Свободу суддівському "аніматору"

Як зазначав свого часу Мустафа Найєм, той не був дуже популярним депутатом у БЮТ, але був цінний тим, що мав хороші зв'язки з суддями.

Зокрема, судді були частими гостями в Голованівському мисливському господарстві, яке належало Лозинському.

Відтак свого часу дуже боялися, щоб справу Лозинського не розглядав суд Кіровоградської області, інакше його б взагалі ніхто не засудив.

Втім, під тиском політичного моменту – перманентного конфлікту президента Ющенка і прем'єра Тимошенко – справу депутата розглянув Дніпровський райсуд Києва, і засудив його до 15 років.

За інформацією УП, вже на стадії апеляції на суддів чинився страшний тиск, щоб вони переглянули цей вирок. Але колегія суддів у складі Бєлан, Боголюбської та Шальнєвої не піддалася, і зменшила строк перебування Лозинського за ґратами лише на рік.

А ось Вищий спецсуд, за чутками, теж не з доброї волі, суттєво полегшив долю екс-депутата вбивці, скоротивши термін ув'язнення до 10 років.

При цьому в ЗМІ "засвітили" лише частину рішення щодо зменшення строку – без пояснень, яким чином це відбулося.

Джерела газети "Сегодня" повідомили, що до Лозинського "застосували найнижчу планку покарання за статтею 115 КК (умисне вбивство), знайшовши якісь пом'якшуючі провину обставини" і що можливо вже в 2017 він зможе вийти на волю.

Саме ж рішення більше трьох тижнів неможливо було знайти на сайті Державного реєстру судових рішень.

Після першого запиту "Української правди" з проханням надати текст ухвали, ВССУ відіслав редакцію у Дніпровський райсуд, куди начебто передали рішення для виконання. І лише коли в другому запиті було поставлене запитання, чи чинився тиск на суд, і чи не є це ознакою того, що рішення відсутнє в реєстрі, воно там таки з'явилося.

Тож з документу з'ясувалося, що суд не просто зменшив строк перебування Лозинського в тюрмі, а взагалі зняв з нього обвинувачення у вбивстві (стаття 115), замінивши його статтею хуліганство (частина 1 статті 296).

Виявляється, визнаючи Лозинського "винним в умисному вбивстві з хуліганських спонукань, як видно з мотивувальної частини вироку, суд виходив у першу чергу зі знаряддя злочину, кількості та локалізації виявлених на трупі Олійника тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою смерть потерпілого".

"Разом із тим, одні тільки ці обставини не свідчать про наявність у Лозинського умислу саме на вбивство Олійника. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що Лозинський, будучи досвідченим мисливцем (як встановив орган досудового слідства), з незначної віддалі з двох пострілів (прицільних – за версією слідства) – в першому випадку схибив, а в другому – влучив лише в нижню частину ноги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме Лозинський викликав правоохоронців і медичних працівників як для фізичного затримання Олійника, так і надання йому медичної допомоги. Також, на думку колегії суддів, судом не достатньо враховано поведінку самого потерпілого та наявність у нього пістолетів і ножа", – цитуємо рішення колегії ВССУ.

А те, що в матеріалах справи містяться дані експертизи, з яких видно, що Олійник ще до пострілу тікав від машини, і втратив колошу, що після пострілу він взагалі не міг ніяк рухатися, навіть повзти, а йому при тому було завдано 14 ударів взутою ногою і зламано ребро, колегія у складі Лоліти Романець, Юрія Фурика і Наталія Марчук доказом свідомого навмисного вбивства не вважають.

Виходить, що об'єктивні дані проігноровані в угоду припущенню, що якби хотів убити, то убив.

"Проаналізувавши зібрані докази, вирішив, що в даному конкретному випадку умисел Лозинського "був спочатку направлений на хуліганство, оскільки він умисно, використовуючи малозначний привід, показуючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, необґрунтовано зупинив Олійника, почав задавати безпідставні питання, а потім наніс йому умисно безпричинно удари руками та ногами по тулубу, заподіявши в процесі хуліганства тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді перелому 6 ребра праворуч.

Оскільки потерпілий на вимоги засудженого не прореагував, пістолети, які демонстрував, не передав, а, на думку засудженого, повівся агресивно, чим розлютив його, у останнього виник умисел на заподіяння Олійнику тяжких тілесних ушкоджень шляхом здійснення пострілів з наявної рушниці", – зазначила колегія ВССУ.

"Отже, сукупність наведених доказів свідчить про те, що при здійсненні пострілів в Олійника Лозинський не передбачав настання смерті потерпілого, хоч свідомо їх допускав. Тому його дії мають бути кваліфіковані за наслідками, які настали. А відтак їх необхідно перекваліфікувати з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України", – сказано в ухвалі ВССУ.

Відтепер найжорсткішою статтею для Лозинського стала частина 2 статті 121 – умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, за яку найбільший строк 10 років.

До неї приєднали частину 1 статті 122 – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що карається позбавленням волі до 3 років, і частину 1 статті 296 – хуліганство – до 5 років.

Незважаючи на те, що навіть у цій ухвалі фігурує застосування Лозинським рушниці "Бенеллі" до нього не застосували частину 4 статті 296 "Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї", а застосували частину 1 статті 263 КК України – "незаконне поводження зі зброєю".

Покарання спільнику Лозинського прокурору Голованівського району Кіровоградської області Горбенку, що засуджений за зловживання владою і підробку документів, зменшено з 9 до 6 років, а начальника Голованівського РВ УМВС у Кіровоградській області Ковальського взагалі звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном до 3 років.

За словами експертів, опитаних ТСН, Лозинський може достроково вийти з колонії, отримавши умовно-дострокове звільнення завдяки своїй сумлінній поведінці і ставленню до праці.

Крім того, якщо в'язень має достатньо грошей і чиєсь заступництво, його можуть відпустити з колонії за станом здоров'я. А про те, що зв'язки Лозинський не втратив, свідчить не лише ухвала Вищого спецсуду, а й те, що в Бориспільській колонії, де він сидить, нещодавно депутат-регіонал влаштував концерт зірок.

Втім, якщо перегляд статей особисто Лозинському лише на руку, то системі правосуддя – якраз навпаки. Після цього рішення ВССУ кожний засуджений за вбивство, посилаючись на нього, може просити переглянути власний вирок.

Тепер навіть вбивця Георгія Гонгадзе Олексій Пукач може сказати, що він не вбивав журналіста, а просто завдав тяжкі тілесні ушкодження.

Українські суди давно вже зажили лихої слави – бездумних виконавців волі влади. Але чим так цінний владі Лозинський, щоб виносити таке скандальне рішення?

Мало було виправданого з волі Рената Кузьміна донецького бандита Гіві Немсадзе? То може влада воліє взагалі випустити всіх соціопатів на волю?

Тетяна Ніколаєнко, для УП