"Платіть, куме, ви дурніший", або 7 політичних мільярдів
Кілька останніх днів експерти й політики обговорюють черговий прояв "братерської любові" у виконанні російського "Газпрому". Російське "национальноє достояніє" виставило чи то рахунок, чи то претензії "Нафтогазу" на 7 мільярдів доларів США.
Діапазон реакцій офіційного Києва вражає не менше за суму - від рефлекторного "Віноват! Ісправлюсь, но по частям", до" Лист? Не бачили! Газпром? Не знайомі! 7 мільярдів? Алібі!".
Одним словом, інтрига ціною в 7 астрономічних мільярдів.
До слова, це понад10% загального державного боргу України та 50% від суми, яку держава має повернути кредиторам у 2013 році, або на 2 млрд. доларів більше за сумарний дохід української ГТС від зовнішнього та внурішнього транспортування газу в рік.
Отже, таких грошей навіть близько немає ані в бюджеті "Нафтогазу", ані в державному бюджеті, де "Нафтогаз" пасеться, як відгодований бичок на галявині.
Ці 7 мільярдів політичні, це - рахунок, виставлений правлячим режимом Росії правлячому режиму України, Путіним - Януковичу.
І не слід думати, що це розплата за принциповість останнього. В жодному разі. Навпаки, бо державницька позиція, а з нею і принциповість Банкової, закінчуються там, де починається справа Тимошенко та чергова можливість заробити.
Невблаганні "покращення" економіки, колапс державних фінансів, розкол народу, суспільна делегітимізація державної влади, фактична міжнародна політична та економічна ізоляція, що божевільно вчинені самою ж владою в угоду своїй ненажерливості та "електоральним цілям", фактично штовхають країну в обійми Москви. В обійми ведмежі, де Україна - об'єкт, а не суб'єкт геополітики.
"Газпром" у цій історії з мільярдним рахунком, виступив лише у якості поштового голуба, а "Нафтогаз" - у ролі поштової скриньки.
Саме завдяки вичерпному розумінню слабкостей режиму Януковича та наслідків його правління для країни вцілому, Москва стає настільки категоричною в своїх вимогах i апетитах, та рішучою в своїх діях. Нічого подібного щодо найменшої країни ЄС, Москва собі не може й помислити.
До речі, ще одним адресатом "до відома" в цьому рахунку на 7 мільярдів стоїть Брюссель, бо напередодні саміту Україна – ЄС, Кремлю важливо нагадати про себе, не лише Януковичу, але й європейським партнерам, в якості кредитора, який може дозволити виставити Україні будь-які вимоги, не обтяжуючи себе необхідністю обґрунтування.
Між тим, формальні причини російських претензій на сьогоднішній день неактуальні.
Справді, Україна минулого року знизила імпорт газу до 32,9 млрд. кубометрів. На наступний рік "Нафтогаз" замовив лише 20 млрд. кубометрів. Водночас, норми контракту 2009 року про принцип "бери або плати", за якими Україна мала б купити мінімум 41,6 млрд. кубометрів, нині фактично не діють.
Влада лякала Україну загрозою штрафних санкцій за недобір газу, хоча насправді такі загрози значно перебільшені. Нещодавно чеський підрозділ німецького енергоконцерну RWE виграв суд у російського "Газпрому" щодо принципу "бери або плати" в довгострокових контрактах.
Чехи вказували, що ситуація на ринку газу змінилася, газ на ринку серйозно здешевшав, тому цей принцип уже несправедливий. І суд став на їхню сторону.
Між тим, позиції України сильніші, ніж у чехів. Адже Україна, крім того, що її змушують платити "за повітря" – неспожитий продукт, до того ж має найвищі ціни на газ у Європі. Як відомо, в контракті обумовлено, що у разі будь-якого спору, рішення може прийняти Стокгольмський суд. Було б неймовірним, щоб для чехів діяв один принцип, а для України інший.
Якщо сторони таки підуть у суд, то він, як це заведено у Стокгольмі, ітиме роками. Тому, як кажуть, запасаємося поп-корном.
У суді ще дуже довго росіяни будуть намагатися знайти аргументи, чому Україна повинна платити за газ більше Німеччини та ще, на додачу, за той, який не спожила.
Поза тим, якщо відкласти в бік очевидну політичну мотивацію мільярдного рахунку та пошукати відповідь на питання навіщо "Газпром" іде на конфлікт, знаючи заздалегідь про імовірний програш у суді, матимемо кілька варіантів.
По-перше, найпростіший - "Газпром" може розраховувати на те, що у влади з переляку підігнуться ноги. Адже відривати газовий фронт на сході, в умовах коли захід дедалі жорсткіше виставляє вимоги щодо справи Тимошенко, Банковій вкрай невигідно.
По-друге, закошмарення української влади може бути ефективним в умовах виснаження України "покращенням", очевидними при спогляданні її бюджету.
По-третє, можливо, таким чином "Газпром" надає інформаційні подачі українській владі для майбутніх "компромісів" по українській ГТС. Мовляв, щоб Азаров міг сказати: дивіться від яких штрафів ми "врятували" Україну, ціною здачі ГТС?
По-четверте, не виключено, що в "Газпромі" розраховують обійти Стокгольм юридичними вивертами, за мовчазної згоди та свідомої безпорадності українських чиновників.
Аналітик російської консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін припустив, що "Газпром" швидше за все в "звичайному" суді, наприклад в Лондоні, спробує в судовому порядку стягнути ці кошти. Хай цей задум й виглядає неймовірним у світлі положення контракту про те, що всі суперечності вирішуються Стокгольмським арбітражем, для росіян він здається можливим. Особливо якщо виділити на це частину бюджету "Газпрому" та не загубити потрібні номери київських телефонів.
Нарешті, по-п'яте, мусимо враховувати психологічний стан, у якому нині перебувають менеджери "Газпрому".
Новий рік почався з катастрофічних новин для "Газпрому": видобуток газу за підсумками 2012 року впав на 6,7%, до 478, 7 млрд. кубометрів, проти 513 млрд. в 2011 році і 528 млрд. - за планами видобутку на 2012 рік.
Глава "Газпрому" Олексій Міллер сказав, що експорт компанії в далеке зарубіжжя, включаючи Європу і Туреччину, в 2012 році склав 138 млрд. кубометрів, що на 8% менше, ніж роком раніше.
Якщо не рахувати Туреччину, яка цього року отримала хорошу знижку, ситуація буде ще гіршою. Хоча російська монополія намагалася представити справу так, нібито у всьому винні європейські економічні труднощі і загальне падіння попиту на газ в Європі, на ділі закупівлі газу у "Газпрому" скорочувалися набагато сильніше, ніж споживання всього газу в Європі.
Натомість Катар збільшив поставки скрапленого природного газу до Європи з 5 млрд. кубометрів в 2006 році до 44 млрд. в 2011-му і 60 млрд. у 2012.
За підсумками 2012 року Норвегія змогла наростити продажі в Європі на 16%. У результаті, обсяги поставок Росії та Норвегії на європейський ринок майже зрівнялися – у Норвегії вже 107,6 млрд. кубометрів.
Як наслідок, в Італії попит на газ за 9 місяців 2012 року скоротився лише на 2,6%, а газпромівські поставки впали на цілих 11%; у Нідерландах - на 9% проти зниження закупівель у "Газпрому" на 42,6%; у Словаччині - на 1,8% проти 30,5%; в Словенії - на 2,2% проти 26,8%.
У Франції та Польщі споживання природного газу взагалі виросло на 1,9% і 6,2%, у той час як закупівлі у "Газпрому" скоротилися на 20% і 11,5% відповідно.
На головному російському ринку в ЄС – Німеччині - у листопаді 2012 року Норвегія підписала десятирічний контракт на постачання 45 млрд. кубометрів газу.
По суті, Росія нині стрімко здає ексклюзивний ринок нафти і газу в Європі, який починаючи з Косигіна і до Черномирдіна, десятиліттями вирощувала Москва. Як тут не впасти в істерику і не почати шукати "невістку"?
Між тим, нині ситуація сама собою складається на користь України. По суті, Росія помінялася з Україною місцями - у Європі ринок постачальника газу змінився ринком покупця.
Хочете, щоб у вас газ купували – так беріть ті гроші, які дають. Не хочете? Перекривайте трубу і сидіть з цим газом.
Для Росії, з її суперроздутим мілітаризованим бюджетом та 40% закупівлі харчів за кордоном, це буде не так просто. Але все чесно, все на ринкових умовах! Точно таких же, на яких Україна посеред зими була змушена підписати ці контракти.
Якби тільки влада вміла скористатися сприятливою кон'юнктурою!
Хоче "Газпром" дармових грошей – нехай звертається до суду. Однак, Кремль мав би пам'ятати, до чого призвели його минулі "пірові перемоги". Адже саме через виграні Москвою російсько-українські газові конфлікти, в Європі була запущена програма паливної безпеки – так званий "Третій енергопакет", відновлювальна енергетика та ставка на будівництво терміналів для скрапленого газу, які ростуть на європейському узбережжі мов гриби.
До надлишку газу в Європі, крім всього цього та сланцевої революції, серйозно доклалася політика енергозбереження.
Приміром, у Польщі ВВП в 3,1 рази більший за український, а споживання газу всією економікою і домогосподарствами втричі менше. Між тим, Україна у 2012 році знизила споживання газу на 7,6%, - до 54,7 млрд. кубометрів, що на 4,5 млрд. кубометрів менше, ніж у 2011 році. Такі темпи зниження – краще, ніж нічого. Якби не враховувати, що вони більшою мірою зумовлені майже нульовим зростанням ВВП.
Підсумовуючи, українській владі давно пора було подати на "Газпром"до Стокгольмського суду, як це зробила вся Європа і як передбачено контрактом. Адже сам лише позов до Стокгольмського суду дозволив Польщі отримати знижку на російський газ на 15%, що призвело до зниження тарифів для населення, причому без жодних російських військ у Гданську.
Проте, i досі українська влада чомусь панічно боїться судитися зі "старшим братом".
Напевно, щоб бува, не образити позовом і на мозоль не наступити… Однак, ми твердо знаємо, що скаже влада у відповідь на докори щодо рідкісних за безглуздям Харківських угод та своєї бездіяльності – знову "папірєднікі" винні, хоча цей сюжет більше нагадує історію, яку президент Янукович дедалі частіше згадує в присутності свого уряду – драма з життя "поганих танцюристів".
