Катувати не можна! Помилувати

До саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року українська влада має звільнити Юрія Луценка та "вирішити питання" Юлії Тимошенко.

Такої домовленості досягнуто за підсумками саміту Україна-ЄС.

При чому зробити це не в листопаді, а вже навесні. 

Якщо Януковичу справді хочеться бути поміж цивілізованих людей або хоча б мати можливість отримувати у них гроші в борг, то президент України якось має виконати ці вимоги.

Як "вирішити проблему" Тимошенко так, щоб вона виїхала до Німеччини, але більше не впливала на суспільне життя України, поки важко уявити.

З Юрієм Луценком простіше, і варіантів у президента аж три:

1. помилувати указом президента;

2. звільнити в рамках закону "Про амністію 2013 року", який вже поданий Мін'юстом;

3. звільнити рішенням касаційного суду.

Судячи з останнього "діалогу з країною" і бажання президента приміряти образ "доброго царя" Віктор Федорович би волів це зробити власним указом. Більше того, він готовий був зробити це ще напередодні саміту за клопотанням місії Кокса-Кваснєвського, але передумав після різких висловів Луценка. 

Напевно, вирішити долю опонента особистим розчерком пера було б найкращим варіантом для самопочуття президента Януковича, але аж ніяк не для Луценка і не для країни.

По-перше, вийшовши по амністії від президента Януковича, Луценко лишиться винним, а з цим екс-міністр навряд чи погодиться.

Але ще гіршим цей варіант буде для країни. Навряд чи Кокс і Кваснєвський приїдуть вирішувати в країну справу київської вчительки, у якої за допомогою судді Сергія Вовка якісь багаті держиморди відбиратимуть шматок землі.

Зміни роботи української системи правосуддя, як того вимагає ЄС, таким чином досягнути не можна.

Другий варіант – закон про амністію У вівторок в інтерв’ю "Урядовому кур’єру" Олександр Лавринович заявив, що проектом закону передбачається звільнити близько 1,5 тисячи осіб.

Амністія поширюється на засуджених, які "скоїли злочини невеликої тяжкості або є найбільш незахищеними та вразливими в соціальному плані, а саме на неповнолітніх, а також жінок і чоловіків, які мають дітей віком до 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, до інвалідів першої, другої, третьої груп, хворих на туберкульоз, онкозахворювання, також осіб, яких відзначено державними нагородами України та колишнього СРСР тощо".

Представник інтересів Луценка в Європейському суді з прав людини Валентина Теличенко вважає, що перспективи звільнення Луценка в результаті амністії – примарні. 

"Адже для цього потрібен закон про амністію 2013-го року, який ще навіть не прийнятий Радою. Крім того - рішення про застосування амністії приймає суд індивідуально. Все це - тривалі процеси, і встигнути до травня, про що йдеться у вимогах ЄС, майже нереально" - зазначила Теличенко.

Вона наполягає, що "реальним сигналом припинення політичного переслідування в Україні може стати рішення Вищого спеціалізованого суду у справі проти Юрія Луценка".

Теличенко також вважає, що звільнити Луценка з-під варти рішенням Вищого спецсуду у зв'язку зі скасуванням вироку та поверненням справи на повторний розгляд - було б грамотно з правової точки зору.

"Також це не має того негативного забарвлення, яке притаманне амністії чи помилуванню - як для самого екс-міністра, так і для влади", - каже вона.

"Касаційний розгляд вже давно повинен був би відбутися, але засідання досі не призначене. Закон вимагає, щоб воно було призначене на найближчий час, скажімо на березень чи квітень", - зазначила Теличенко. 

Як стало відомо "Українській правді" незважаючи на те, що суддя в справі Луценка Тетяна Широян https://www.pravda.com.ua/news/2013/02/18/6983741/ мала вийти на роботу ще 22 лютого, їй надано реабілітаційний період для лікування зламаної лівої руки, і в суді вона з'явиться хіба що після 8 березня. Таким чином, справу почнуть розглядати не раніше початку квітня.

Водночас за останній тиждень Вищий спецсуд ухвалив 2 позитивні рішення для Луценка.

Так, минулої середи Вищий спецсуд виніс рішення у справі за заявою Юрія Луценка про перегляд постанов Печерського та Апеляйційного судів щодо обрання йому запобіжного заходу.

Незважаючи на те, що суд відмовив у розгляді цього епізоду окремо від розгляду в касації всієї справи, в ухвалі наголошується на необхідності виконання рішень по Луценку Європейського суд з прав людини.

"Водночас, як видно з наявних матеріалів, у справі щодо Луценка Ю.В. факти порушень його процесуальних прав під час затримання, зміни, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту вже встановлені Європейським судом. Рішення цього Суду є обов'язковими до застосування національними судами, як джерела права", - сказано в ухвалі.

"Отже, суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг засудженого Луценка та перевірці законності прийнятих по справі остаточних рішень (вироку та ухвали щодо цього вироку) безперечно має можливість взяти до уваги практику Європейського суду, його висновки у цій конкретній справі та в інших", - наголосили судді Вищого спецсуду.

У понеділок судді Вищого спецсуду також задовольнили вимогу адвокатів Луценка в тому, щоб розглядати скаргу Луценка на незаконні дії заступника генпрокурора Рената Кузьміна та суддів Печерського і Апеляційного судів не в Печерському суді.

Звісно, такі позитивні дії ще ніяк не гарантують позитивне рішення для Луценка в цілому. Адже в будь-якому випадку, рішення навіть Вищий спецсуд буде ухвалювати після відмашки з Банкової.

У середу Юрій Луценко з Менської колонії надіслав наступний коментар:

"Просити про помилування у президента Януковича я не буду, мені немає в чому каятися. Я – політичний в'язень цього режиму, а не злочинець. Для мене є речі важливіші свободи. Я не можу допустити приниження Майдану і української демократії. Я не здійснював інкримінованих мені злочинів, а вироки українських судів вважаю виключно політичною розправою, яка не має нічого спільного з правосуддям.

Ганебні на весь світ політичні репресії в Україні мають закінчитися там, де й почалися – в Адміністрації президента України. Саме там повинні прийняти рішення – або дати можливість пройти касацію і передати справу до Європейського суду, або прийняти інше рішення. Я не збираюся робити роботу за організаторів мого арешту і придумувати варіанти, як завершити це брудне шоу. Ті, хто вляпалися в цю справу, хай самі думають над тим, як з нього вибиратися. 

Як відомо, минулої п’ятниці Віктор Федорович своїм вольовим проханням прибрав камери у палаті Юлії Тимошенко, які начебто мали там бути згідно з законом.

Можливо цієї п’ятниці президент попросить Вищий спецсуд припинити гальмувати розгляд справи Луценка?