Кого почує Віктор Пшонка?
13 листопада генпрокурор Віктор Пшонка, анонсуючи вступ у силу нового Кримінального кодексу, заявив, що це революційний документ, який поверне правоохоронні органи обличчям до людей.
"Це на 145 статей більше, ніж в попередньому кодексі. Вони мають новий смисл та направлені на захист людини. Держава повертається обличчям до людини, а не навпаки, як було у минулому", – заявив Пшонка на нараді за участю президента.
"Жодна скарга не залишиться без розгляду", – запевнив генпрокурор.
Між тим, деякі адвокати впевнені, що останні 2 місяці ГПУ не помічала дуже багатьох скарг, щоб не мати собі клопоту вносити їх до новостворюваного реєстру справ.
Та й до того правоохоронці успішно закривали очі на незручні для них заяви.
- Вибачте, а що їм заважало це робити раніше? – зіронізував, почувши слова генпрокурора, адвокат Юрія Луценка Ігор Фомін, - вони й до того мали передбачену законом норму про розгляд заяви про злочин у 10-денний строк.
Втім, незважаючи на цю норму, прокуратура демонструвала виняткову сліпоту, якщо справи для неї були "неполіткоректними".
Минулого тижня 15 депутатів Вінницької облради написали звернення на ім'я прокурора Вінницької області Мрихіна, генпрокурора Пшонки, голови СБУ Калініна, президента Віктора Януковича щодо злочинів на виборчому окрузі №11.
Причина проста – правоохоронці не реагують на заяви про злочини під час підрахунку голосів в одномандатному окрузі № 11, де змагалися представниця "Батьківщини" Наталія Солейко і людина Петра Порошенка Олександр Домбровський.
Після 12 заяв команда Солейко отримала таку ж відповідь, як і "Українська правда":
"Відповідно до частини 5 статті 61, частини 8 статті 111 закону України "Про вибори народних депутатів України" регламентовано участь органів прокуратури у розгляді скарг про порушення виборчого законодавства, а саме у випадках виявлення порушень, за які встановлено кримінальну або адміністративну відповідальність, відповідна виборча комісія звертається до правоохоронних органів щодо необхідності проведення перевірки та вжиття заходів про припинення порушень виборчого законодавства.
Таким чином, випадки порушення виборчого законодавства підлягають обов’язковому попередньому розгляду Центральною або окружною виборчою комісією.
Враховуючи викладене, 7 звернень стосовно порушення виборчого законодавства по одномандатному виборчому округу № 11 скеровані до ОВК № 11 для розгляду на засіданні комісії та прийняття рішення про необхідність проведення перевірки правоохоронними органами.
До органів прокуратури області відповідні постанови ЦВК та ОВК № 11 про необхідність проведення перевірки у порядку статті 97 КПК України не надходили".
Між тим, стара редакція КПК передбачала, що приводом для порушення кримінальної справи є не лише звернення державних органів, але й будь-які інші джерела.
Зрештою, сам генпрокурор Віктор Пшонка заявив, що по горезвісному 223 округу порушено кримінальну справу за зверненнями кандидатів у депутати та виборців. Так само за заявами громадян порушені і інші виборчі справи.
Єдине, чим програвав 11 округ 223 – там не було тижневої онлайн трансляції. Ані бритоголові журналісти, ані застосування слізогінного газу в ОВК, ані псування коробок з бюлетенями з дільниць, де перемогла Солейко, не зацікавили прокуратуру.
Чому? Не було відмашки з Банкової? І не було відеодоказу, розтиражованого на всю країну?
Проте ситуація з 11 округом не унікальна.
Так, 28 жовтня в день виборів в Одесі побили кандидата в депутати і чинного депутата Ольгу Герасим’юк.
Герасим'юк приїхала на дільницю у селі Фонтанка, Комінтернівський району, де зафіксували каруселі. Депутат намагалася це зупинити, але почула погрозу заступника голови дільниці, що вона викличе Партію регіонів.
Після цього до Герасим’юк приїхали 2 машини з 4 "мордоворотами", які побили депутата і розбили фотоапарат журналістці Ользі Комаровій, яка все знімала на відео.
Незважаючи на те, що правоохоронцям було передано відео, підполковник міліції Стеценко виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Його не вразили ані побиття депутата, ані перешкоджання роботі журналіста, ані вплив на свободу волевиявлення виборців через підкуп.
При цьому слідчий навіть не допитав голову дільничної комісії Ірину Лашкевич, яка готова була давати свідчення.
На скаргу Герасим’юк, написану на початку листопада до прокуратури, відповіді досі немає.
9 жовтня 2012 року групою народних депутатів на чолі з Іриною Геращенко було направлено депутатське звернення №375 до Генеральної прокуратури України з повідомленням про тиск та погрози з боку голови Волочиської райдержадміністрації Хмельницької області Ігоря Добжанського.
Той "систематично в робочий час у своєму кабінеті збирав місцевих представників малого і середнього бізнесу, вимагав від них відмовитися від своїх політичних вподобань, залякував проблемами після закінчення виборчої кампанії, і вимагав підтримати Партію регіонів".
При цьому голова РДА дозволяв "собі некоректні і відверто антисемітські та ксенофобські висловлювання на адресу інших політичних партій, політиків, представників бізнесу", наголошували депутати.
До заяви депутати долучили аудіофайл з погрозами, на якому були фрагменти однієї з таких зустрічей.
Дії голови РДА відверто суперечили, на думку депутатів, статті 6 закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно з якою вибори депутатів є вільними.
У відповідь, 5 листопада Геращенко отримала лист з прокуратури Хмельницької області за підписом виконувача обов’язків прокурора області Мартиненка, який повідомляв, що обласна прокуратура переправила депутатське звернення до Хмельницької облдержадміністрації для проведення службової перевірки.
"Лист обласної прокуратури є нічим іншим, як відпискою та виглядає блюзнірством після слів Добжанського про те, що він у дружніх відносинах з обласним керівництвом", – вважає Геращенко.
Спантеличена таким "блюзнірством", вона написала запити до генпрокурора Пшонки та до адміністрації президента. Але звідти її звернення знову відправили до Хмельницької облдержадміністрації.
Після цього ОДА видала ще одну відписку, де повідомила депутату – ні, навіть не про перевірку діяльності Добжанського, а про те, що обладміністрація ініціювала зустріч з представниками іудейської громади.
 |
І жодної реакції на тиск на виборців і розпалювання національної ворожнечі.
До речі, таку саму відписку Геращенко отримала і у зв’язку з побиттям її Петром Мельником на обухівській виборчі дільниці. Тільки тоді прокуратура перекинула відповідальність на парламентський комітет з питань регламенту.
Аналогічні випадки ігнорування заяв про злочин можна знайти і поза виборчим процесом.
Влітку міліція затримала за бійку племінника Ганни Герман Олега Бокала. Серед іншого, проти нього порушили кримінальну справу про опір представникам правоохоронних органів.
Однак перед тим як цю справу порушити прокуратура більше місяця розглядала заяву про злочин слідчої Вікторії Мельникович, хоча мала це зробити у 3-денний або максимум 10-денний термін.
Тоді ніхто з прокурорів не зміг пояснити кореспонденту УП, у зв’язку з чим вони пропустили всі строки розгляду. Хоча зрештою дві статті Бокалу таки додали.
Аналогічна історія з пропуском всіх строків розгляду заяви про злочин сталася з одним з дніпропетровських терористів.
2 жовтня 2012 Дмитром Ревою через адміністрацію місця попереднього ув'язнення прокурору Дніпропетровської області було подано заяву про злочин, вчинений відносно нього працівниками міліції.
Дану заяву в той же день було направлено з ІТТ Дніпропетровської обласної міліції до прокурору Дніпропетровської області.
Заява про злочин надійшла до дніпропетровської обласної прокуратури 8 жовтня, тобто відстань в 10 км по місту заява долала 6 днів. Як іронічно зауважили адвокати Реви, стільки ж часу знадобилося, щоб його скарга здолала 2 408 км і дійшла до Страсбургу у Європейський суд з прав людини.
Ще 3 дні обласна прокуратура витратила, щоб з'ясовувати, що дану заяву необхідно направити до Генеральної прокуратури.
Лише 18 жовтня за дорученням ГПУ Рева був опитаний. Але в максимальний 10-денний термін знову таки рішення не було ухвалено.
І тільки 9 листопада 2012 обвинувачений був ознайомлений через адміністрацію СІЗО з відповіддю на його заяву про злочин.
Згідно з листом начальника головного управління нагляду за додержанням законів Генпрокуратури Андрєєва, в ході перевірки не було виявлено порушень у діях працівників міліції.
Окремо варто звернути увагу, що навіть відповідь за заяву про злочин, яку було викладено у формі листа, а не постанови, був датований 31 жовтня, тобто через три дні після граничного терміну на розгляд заяви.
Адвокати переконані, що все це робилося, щоб затягнути розгляд справи та не помічати доказів непричетності Реви до справи.
Вони переконують, що доказ вини Реви – дзвінок на телефон іншого обвинуваченого Віктора Сукачова начебто з метою попередити – був сфабрикований слідчим. Слідчий, за словами адвокатів, сам подзвонив з телефону Реви Сувкачову. Жодних інших доказів його вини немає.
"Але президенту вже доповіли, що винних четверо, медалі роздали, і ніхто брати свої слова назад не хоче", – скаржаться адвокати Реви.
Зараз адвокати "терориста" позиваються в Печерському суді Києва до Генпрокуратури за її бездіяльність. До речі, цей суд завалений такими скаргами.
Юристи бояться, що з новим КПК ситуація з розглядом заяв про злочин стане ще гіршою.
"Вони мусять вносити в єдиний реєстр усі дані. За попередніми підрахунками, на кожну заяву йтиме щонайменше 20 хвилин. При цьому лише в одному Печерському районі за день відбувається близько ста злочинів. І в них точно не вистачатиме часу вносити все до реєстру", – каже один з київських адвокатів.
І навряд чи в єдиний реєстр потраплять злочини, які "псують картинку" владі...
Тетяна Ніколаєнко, УП
