Віктор Чумак: "Батьківщина" випередила УДАР, бо провела більш технологічно останні 10 днів кампанії

Віктор Чумак – людина, що перемогла на, здавалося би, безнадійному мажоритарному окрузі в Києві. Його конкурентом був колишній секретар Київради Олесь Довгий, який почав окучувати Лівобережку ще за рік до виборів. Відеоролики, в яких Довгий роздає продуктові набори, чи не першими з’явилися в інтернеті. Уже потім за цим ділом була помічена його теща Ірина Горіна та десятки інших регіоналів.

Висуватися за округом Довгого боялося багато кандидатів. "Батьківщина" пропонувала тут спробувати свої сили Оксані Продан, але вона пішла на прохідне місце в список УДАРу. Олександр Задорожний, який обирався за цим округом в 2002, не наважився конкурувати з "молодим даруванням" із команди Черновецького. Депутат Київради Андрій Странніков, якого УДАР спочатку планував на округ Довгого, також пішов за списком партії. Тому на перший погляд висунення Чумака виглядало безнадійною грою.

Але факт залишається фактом – Довгий програв вибори, в які було вкладено мільйони доларів. За витратами на один голос він може змагатися з Наталією Королевською. Тим болючіше для Довгого є те, що поразки йому завдав не політик з гучним прізвищем, а один із представників громадянського суспільства, мало відомий за межами експертного середовища.

Віктор Чумак, в минулому начальник управління правового забезпечення Держкомітету охорони державного кордону, зараз очолює Український інститут публічної політики – і готується до складення присяги народного депутата.

 - Коли ви входили в кампанію, наскільки вірили в те, що можливо перемогти Довгого?

- Десь відсотків на 90. Якщо ти не віриш в себе і в свою команду, то навіщо все починати?

У мене давно були домовленості, що я піду від УДАРу – десь з зими. Але питання стояло, по якому округу. Або по округу, де йшла Тетяна Монтян… Але там дуже важко було балотуватися, тому що треба було доводити свою "кращість". А в моєму окрузі не треба було доводити свою "кращість" - тут треба було доводити свою "інакшість".

А потім, коли мені запропонували йти на 214 округ, де вже висунувся Довгий, я не дуже вагався. Насправді у всіх були дуже хибні уявлення про ситуацію, яка склалася в Києві.

Перед висуненням ми підняли всю соціологію за останні періоди, особливо по Черновецькому. Виявилося, що електоральне поле, на якому грають ці люди, дуже вузьке. Воно не перевищує десь 22-23%.

- Ці люди – це хто?

- Довгий, Пабат, Пилипишин, Черновецький. Тобто ті, хто займаються скупкою голосів. Це електоральне поле дуже вузьке по Києву – і було, і є.

- Але завдяки йому Черновецький двічі перемагав.

- По-перше, тому що була низька явка. По-друге, бо існувала розпорошеність серед кандидатів. Починати кампанію проти Довгого не було потреби, тому що він має свій "ядерний" електорат, і грати в пасочки на його полі немає сенсу.

Треба було вести абсолютно свою кампанію. І головне - ця кампанія повинна бути політичною. Довгий вів аполітичну: "Я – хороший, майбутнє ваших дітей має значення; я відкриваю гуртки, майданчики". Це все дуже добре сприймається людьми в міжвиборчий період. Але вибори є дуже сильним каталізатором політизації суспільства.

Суспільство починає замислюватися про політику – не про майданчики. "А як мій кандидат буде себе вести в парламенті, до кого піде?"

Сьогодні ми бачимо в Києві взагалі дуже класну штуку, та й по всій Україні теж - достатньо серйозну політичну структуризацію суспільства. За ці п’ять партій, які прийшли в парламент, проголосували понад 90% громадян. Тому партійна сама по собі прив’язка є дуже великим бонусом для кандидата.

- З іншого боку, це закриває соціальні ліфти для незалежних, молодих політиків.

- Я не думаю, що зовсім закриває. Хоча у цій виборчій системі, яка є, справді закриває. Тому що мажоритарка – це абсолютно маніпулятивна технологія.

- Якби Тетяна Монтян ішла від "Батьківщини", вона б могла перемогти на окрузі в Києві. А так вона зайняла п'яте місце...

- Все правильно. Якби вона йшла від "Батьківщини", то перемогла би. Людей цікавить ідеологічне забарвлення, людей цікавить розшарування на владу і опозицію. Можуть бути пристойні люди, але їх тягне вниз політична невизначеність. Я декілька разів ставив питання на Фейсбуці: "Таню, скажи, до якої фракції ти пристанеш?". Але Таня мовчала. І ця політична невизначеність залишала дуже великі питання: або ти станеш тушкою, або підеш у опозицію.

Коли ми все це зрозуміли напередодні виборів, для нас перше завдання було підвищити мою впізнаваність і зробити собі позитивну кампанію. І друге – це довести кампанію до того стану, щоб знявся хтось із опозиції – або я з УДАРу, або Юрій Ганущак - кандидат від Об'єднаної опозиції "Батьківщина".

Більше того, ми з Ганущаком домовилися ще 2 вересня про те, що хтось із нас буде зніматися.

Я провів понад 160 зустрічей по дворах - десь тричі на день. Якщо вам кажуть, що можна провести 5-10 зустрічей на день, не вірте – вони непродуктивні. Розмови по 5-7 хвилин не мають сенсу. Треба не менше години, щоб довести людям, що тобі можна вірити. На одній і тій самій вулиці провести 3-4 зустрічі, щоб спрацювало в тому числі і "сарафанне радіо".

МЕНІ ЗАКИДАЛИ, ЩО Я БУВ ПОЛЬОВИМ ГЕНЕРАЛОМ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ

- В який момент ви відчули, що перелом трапився, що реально існує шанс на перемогу?

- Повністю ми були впевнені в перемозі, коли знявся Ганущак. Соціологія нам показувала, що ми повинні були виграти з 10% відривом. Але, напевно, про це дізнався і опонент. Почалася масована атака, щоб ми не донесли цю інформацію про єдиного кандидата. Просто 100 чоловік ходили по округу, зривали всі наші наклейки, портрети, листівки. Консьєржки, які були залучені до цієї системної роботи, виймали все з поштових скриньок.

Але дуже серйозно підключилася громадськість. Просто фантастично, я не очікував такого вибуху! Люди самі приходили, розбирали наші агітаційні матеріали, самі розносили по сусідах, друзях.

На цьому окрузі був технічний кандидат - це Олена Кочкіна, ваша колега-журналіст. І в цей час на окрузі почалося просто масове вкидання грошей у Кочкіну. Вся агітаційна продукція у кольорах "Батьківщини", фактично з логотипом "Батьківщини", з написом "Єдиний опозиційний кандидат" і закликом "Голосуй за Кочкіну".

В принципі, ця спецоперація по відніманню в мене голосів спрацювала. Тому що 3 тисячі голосів, які відібрали – це дуже великий відсоток голосів. 3 тисячі людей не розібралися.

Була ще одна домовленість з Оксаною Опімах з КУНу, що вона теж повинна знятися. Але КУН заборонив Оксані це зробити. Якщо все це просумувати разом, то було б якраз ті самі 10% розриву, на які ми розраховували.

У окружній виборчій комісії.  Фото з фейсбук-сторінки Віктора Чумака

- Але все одно було дивно читати у вашому Фейсбуці: "Після роботи проведу сьогодні дві зустрічі в окрузі". Це виглядало так, що ви не дуже серйозно ставитесь до кампанії.

- Нам не треба було лякати опонентів. (Сміється) Ми проводили набагато більше зустрічей. А за два тижні до голосування нам їх почали зривати. На Березняках за мною ходило 8 людей, які постійно кричали, ставили провокативні питання.

Я стільки про себе дізнався! Що в 2004 році я був польовим генералом Партії регіонів. В іншому дворі я дізнався, що я генеральний директор якогось донецького підприємства. Намагалися підкреслити мою відмінність від Довгого, який позиціонував себе меценатом на окрузі: "А що ви зробили для Дніпровського району?" Але це було мені як бальзам на душу. Тому що я тоді міг доводити людям, чим відрізняється депутат районного, міського рівня від депутата Верховної Ради.

- У чому полягала технологія фальсифікацій після закінчення голосування?

- У нас же не було жодної скарги під час проведення голосування. Все нормально проходило, за винятком трьох дільниць на Воскресенці, де були спроби підкупу виборців. У чому полягала сама технологія після виборів? Як і по всій Україні, якийсь технічний кандидат подавав скаргу або позов до суду, що якогось його спостерігача не пустили на дільницю під час проведення голосування або підрахунку голосів.

В моєму випадку таку скаргу подав кандидат, який набрав 557 голосів. Він вимагав не визнавати шість дільниць, де в мене була найбільша перевага. У Ляпіної така ж сама технологія була. Але суддя не повівся, він просто залишив без задоволення ці позови. Ми, правда, довели безпідставність вимог - прийшли люди з дільничних виборчий комісій, дали свідчення.

Паралельно ми не виходили з окружної виборчої комісії, нам вдалося примусити їх працювати цілодобово. Протоколи вони відправляли на уточнення. Але воно стосувалися не частини розподілу голосів між кандидатами, а того, скільки виборців прийшли, скільки проголосувало на 12 годину, скільки на 16.

У нас окружна комісія не пішла на фальшування протоколів через уточнення голосів, відданих за кандидатів. Тим більше, десь на 4 ранку 29 жовтня ми на руках мали всі протоколи з мокрими печатками. Дуже вдало спрацювала УДАРівська команда, тому що і Кличко, і Пинзеник, і Наливайченко, і Продан, і Розенко, змінюючи один одного, постійно знаходилася в окружкомі. Журналісти дуже дисциплінували комісію.

КЛИЧКО ЗАКІНЧИВ ІНФІЗ? ЗГАДАЙТЕ БЕКГРАУНД РЕЙГАНА

- Ви не відчуваєте провини, що УДАР певною мірою зіпсував кампанію опозиції? Тому що є багато округів, де "Батьківщина" програла владі менше, ніж набрав кандидат від УДАРу. Наприклад, в Житомирській області, де переміг Журавський. Або в Білій Церкві, де переміг Чудновський.

- Я розумію, що це дуже погано. Тут треба було йти на компроміси всім разом. Десь знімати УДАРівців, десь - кандидата від "Батьківщини". Тому що, якби зняла "Батьківщина" своїх представників, була б та ж сама картина, але на користь УДАРу.

- Наприклад, УДАР вимагав зняти на свою користь Сергія Терьохіна у Голосіївському районі Києва. Але в підсумку Терьохін переміг і провладного Лисова, і Бабенка з УДАРу.

- Без сумніву! І ця перемога була обумовлена останніми 10 днями виборчої кампанії, де УДАР поливали з усіх боків. 

З боку "Батьківщини" це була боротьба за пальму першості в опозиційному таборі. А Партія регіонів поливала, тому що "Батьківщина" для них якось вже прогнозована. У неї є історія стосунків з Партією регіонів. А УДАР ще поки що не парламентська опозиція. І такий високий рівень підтримки може конвертуватися і в рівень підтримки в 2015 році.

Все це якраз знизило загальний рівень підтримки УДАРу, який був. Люди просто проголосували за більш розкручений бренд "Батьківщини", який провів більш технологічно останні 10 днів кампанії. Не більше, не менше.

- Який урок з парламентської виборчої кампанії на 2015 рік?

- Домовлятися треба, кров із носа.

- Зараз Яценюк має більш переконливу позицію. Очевидно, він отримує моральне право пропонувати Кличку підтримати його на виборах президента.

- Сьогодні тільки 2012 рік. Ще попереду 2013 рік, київські вибори. Як спрацює "Батьківщина" в парламентському середовищі, як спрацює УДАР?

- Як ви вважаєте, хто має бути єдиним кандидатом від опозиції на виборах президента?

- Час покаже. Я б хотів, щоб був Кличко. Можливо, Кличко не має стільки досвіду в політиці, але у Кличка є моральні чесноти, і це набагато цінніше в наших умовах.

Фото з фейсбук-сторінки Віктора Чумака

- Але досвід показав, що виборці Кличка дуже примхливі. Молодь не прийшла на дільниці. На нього не можна покластися в тому сенсі, що за нього проголосують навіть його прихильники.

- Ще є час, щоб змінити ситуацію. І ситуація буде змінюватися в залежності від того, як себе будуть вести ці три фракції в парламенті.

Я думаю, що фракція УДАРу теж буде збільшуватися за рахунок мажоритарників-самовисуванців. Як себе будуть вести ті чи інші мажоритарники УДАРу і "Батьківщини", теж буде дуже сильно впливати на президентські рейтинги лідерів.

- От ви закінчили навчальний заклад в Україні і за кордоном...

- Я два вузи закінчив в Україні і один - в Німеччині.

- А Кличко навчався в інституті фізичної культури!

- Нічого страшного, він має достатній життєвий досвід. І згадайте, який бекграунд був у президента США Рейгана?

Я думаю, що в Кличка достатньо відчуття добра і зла для того, щоб сформувати команду. Ви ж розумієте, що сьогоднішній президент теж не має знань для того, щоб бути президентом. Але свита грає короля.

- Однак ми прагнемо від Кличка іншої якості, ніж від Януковича. Щоб грала не "свита", а сам "король".

- Кличко - це людина, свідомість якої базується зовсім на інших цінностях, на інших поглядах на політику. В нього є великий досвід спілкування з закордонними політиками.

"СВОБОДУ" СПРИЙМАЮТЬ ЯЕ СПЕЦНАЗ ОПОЗИЦІЇ

- За підсумками ваших зустрічей з виборцями - наскільки інтернет став впливовим фактором у Києві?

- У Києві - дуже серйозно. Багато людей у мене питали саме про ту інформацію, яку отримували з інтернету. Принаймні на кожній зустрічі була одна людина, яка читає інтернет. Було дуже цікаво навіть на Фейсбуці, що з Дніпровського району люди писали: "Буду голосувати за Чумака". "А чому?". "Українська правда" так сказала". Але все одно визначальним є вплив телебачення.

- Але той же Кирило Куликов був на Інтері в прайм-таймі у програмі Кисельова, і він програв вибори.

- Бо Куликов і Ярема змагалися, хто з них кращий. А от на цих округах, де програли люди з команди Черновецького – Пабат, Супруненко, Довгий, Пилипишин – тут не треба було змагатися, хто кращий. Люди дуже чітко пам’ятали, що робила ця команда.

Черновецький сказав: "Ми вам дамо трохи гречки, трохи соціальної допомоги, але ви не питайте, куди ми діваємо бюджет, куди ми діваємо київську землю". Те ж саме робить зараз Попов, але на трохи вищому рівні: дає не гречку, а розв'язки, мости, "але не питайте нас, куди ми подінемо бюджет". А кияни цього дуже не люблять. Вони кажуть: "Ми платимо вам податки, і ми хочемо знати, куди вони йдуть".

- Але описана вами реальність – це реальність здорового суспільства.

- А чому у нас не здорове суспільство? Київ же показав, що загалом це здорове суспільство. Ви ж подивіться, що за цих людей, які працювали через гречку, проголосувало не більше 20-22% від загальної чисельності. Тому я б не сказав, що суспільство повністю хворе – воно потроху йде на поправку. В Києві не можна закручувати гайки до кінця, взяти і перекрити весь кисень.

- Наскільки голосно серед людей в Києві звучить тема Тимошенко?

- Я б не сказав, що на 100% вона всюди звучала, але питання: "Що ви будете робити, щоб звільнити Тимошенко?" лунало достатньо часто. Це абсолютно неправильний прецедент, коли політик несе за політичне рішення кримінальну відповідальність. І якби Тимошенко була на свободі, "Батьківщина" набрали би більше.

Але 2013 рік буде достатньо важким для влади – і економічна ситуація не покращуватиметься, зовнішні кредити даватися не будуть, міжнародна ізоляція може тільки підсилюватися. Опозиція повинна взяти в руки парламентський інструментарій, а не бити себе в груди, шашкою махати.

На мій погляд, все не так погано. Тому що ми отримали набагато більше опозиції, ніж є в парламенті шостого скликання. По-друге, ми отримали її іншу якість. Ця якість може дати певний синергетичний ефект для протидії політиці, яку проводить Партія регіонів.

Опозиція повинна не просто критикувати, а пропонувати. Питання інше – як це донести до людей, як зробити комунікаційну кампанію з громадянами, щоб вони чули опозицію? До речі, ми нещодавно якраз з Княжицьким говорили про те, а чому би цим трьом партіям не створити громадське телебачення на базі ТВі?

Це не фантазії. Фінансувати його за рахунок внесків людей, які проголосували за опозиційні партії. Всього по 2 гривні на місяць – це невеликі гроші.

- Як ви для себе пояснюєте результат "Свободи"?

- Це - радикалізація суспільства. Не можна розглядати "Свободу" у відриві від комуністів. Тому що одні й інші набрали приблизно по 10% голосів. За винятком якихось геополітичних уподобань, і ті, й інші йшли з приблизно однаковими гаслами щодо незаконно набутої власності, головних економічних питань. Крім того, "Свободу" дійсно сприймають як спецназ опозиції, що може протистояти Партії регіонів навіть на фізичному рівні.

- Яким буде УДАР у новому парламенті? Чи буде він опозиційною фракцією?

- Без сумніву, будемо опозицією до цієї влади.

- Приміром, регіоналам треба приймати бюджет до кінця року. І до вас вони приходять і кажуть: "Дайте нам 20 голосів".

- Ми всі домовилися таким чином: якщо в бюджеті є виключно лобістські побажання, значить, за нього не можна голосувати.

- У будь-якому бюджеті є лобістські побажання.

- Значить, не можна за нього голосувати. Ми підемо до людей і будемо пояснювати, що оця стаття бюджету в інтересах такого-то олігарха, оця - в інтересах іншого, тому за цей бюджет голосувати просто не можна. І ви про це ще напишете.

- В УДАРі вже були збори майбутніх депутатів?

- Так. Минулого тижня відбулися організаційні збори в центральному штабі УДАРу. Ми ж повинні були познайомитися, обмінятися. Приїхали всі 40 депутатів.

- На цих зборах обговорювалося питання солідарного голосування? Чи будете ви здавати картки?

- Про картки ніхто нічого не говорив, але я давав свої зобов’язання перед людьми при кожній зустрічі з виборцями, що за жодних обставин я не передам свою картку нікому для голосування. Ніколи за жодних обставин я не буду голосувати за іншого депутата. І ніколи за жодних обставин ніхто не буде голосувати за мене. Отакі зобов’язання я давав - і я їх буду виконувати.