Американська сага Павла Лазаренка. Частина 6. Тимошенко захищає Лазаренка

Продовження. Першу частину читайте тут, другу - тут, третю - тут, четверту - тут, п'яту - тут.

Павло Лазаренко після втечі 1999 року до США перетворили на головне опудало української політики. Насправді ж він, будучи чиновником, мав тісні стосунки з Леонідом Кучмою.

...Отже, станом на літо 2003 року Павло Лазаренко провів в американських тюрмах чотири з половиною роки – і минуло тільки кілька тижнів, як його перевели під домашній арешт в емігрантському районі Сан-Франциско.

Того літа 2003 року до України прибув десант із Америки, який складався з прокурора Марти Берш, спецагента ФБР Брайна Ерла, а також адвокатів Павла Лазаренка. Вони приїхали з метою опитування українських свідків – до числа ключових належала і Юлія Тимошенко з чоловіком Олександром.

На їхньому допиті наполягала американська прокуратура, оскільки майже третина пунктів обвинувачення стосувалася відносин Тимошенків з Лазаренком. Зокрема, саме за підписом Олександра Тимошенко здійснювалися платежі з кіпрського офшора Somolli Enterprises на компанії Петра Кириченка, які той ідентифікував на допитав у ФБР як виплата частки доходів Лазаренку зі спільного бізнесу із Тимошенко.

Для проходження процедури взяття свідчень подружжя Тимошенків було викликано до Генеральної прокуратури. Американській групі допомагав слідчий Олег Українець. За його словами, запрошення їм було передано через охоронців: Олександру – на восьму годину ранку 23 червня, а Юлії – на 24 червня 2003 року.

Але зранку 23 червня замість Олександра Тимошенко в прокуратуру приїхала Юлія Тимошенко - на той час народний депутат від опозиційного БЮТ. Вона привезла письмову заяву свого чоловіка та повідомила, що він не збирається приходити - на той момент Олександр Тимошенко був у бігах.

Наступного ранку, коли мала бути допитана сама Юлія Тимошенко, вона знову прибула до прокуратури зі своїм адвокатом, майбутнім депутатом Віктором Швецем.

Вона привезла письмову заяву. Тимошенко не просто оголосила Павла Лазаренка жертвою політичних переслідувань. Вона знайшла оригінальне пояснення, чому Лазаренко перевів через банки в Швейцарії, на Багамах, в США та на Антигуа сотні мільйонів доларів. Виявляється, за версією Тимошенко, це була схованка Лазаренка для участі у виборах президента з метою усунення диктатури Кучми.

Юлія Тимошенко повідомила, що не збирається свідчити американцям, посилаючись на 63 статтю Конституції, яка звільняє особу від відповідальності за відмову давати свідчення проти себе.

Опозиціонерка передала письмову заяву з цього приводу. На відміну від іншого компаньйона Лазаренка Петра Кириченка, який оголосив себе жертвою вимагання з боку екс-прем'єра, Тимошенко була дуже лояльна до Лазаренка. Текст заяви Тимошенко американській юстиції оприлюднюється вперше:

У цій заяві щонайменше два твердження викликають запитання. По-перше, посилаючись на закриття справ проти неї в судах, Тимошенко щось плутає – остаточно справи були закриті лише після помаранчевої революції генпрокурором Святославом Піскуном, а всі рішення до того не набули законної сили.

По-друге, твердження про те, що Лазаренко накопичував гроші на Заході з метою використання їх на виборах проти Кучми, також сумнівне. Тому що з цих коштів Лазаренко придбав, наприклад, мобільний оператор "Київстар", Дніпропетровський пивзавод і легендарний маєток Едді Мерфі у сан-франциському передмісті Новато.

Як тільки зараз стало зрозуміло, Тимошенко тоді відмовилася спілкуватися з американським прокурорам, хоча публічно стверджувала протилежне. Так, в інтерв'ю Українській правді у березні 2004 року на питання, чи поїде вона до Каліфорнії на суд до Лазаренка, Тимошенко заявила: "Усі свідчення я дала в Україні під час перебування тут американських юристів".

У тому ж інтерв'ю Тимошенко спрогнозувала, що Лазаренко переможе в американському суді: "Якщо б його було за що судити, його б не тримали шість років у в'язниці без суду, без вироку. Думаю, Лазаренко буде виправданий..." Інтуїція її зрадила - через два місяці присяжні визнали Лазаренка винним за всіма пунктами обвинувачень.

Ця відмова Тимошенко давати свідчення зіграла з нею злий жарт - вона не могла в'їхати до США аж до 2006 року, поки на території американського посольства не відбулася її зустріч з представниками Міністерства юстиції США.

Версію Юлії Тимошенко про те, що проблеми Лазаренка почалися після його спроб стати конкурентом Кучми, підтвердив на допиті американцям і власник банку "Слов'янський" Борис Фельдман.

У своїх свідченнях Фельдман переповів розмову з прем'єр-міністром Валерієм Пустовойтенком, який на питання, чому було влаштовано атаку на банк "Слов'янський", відповів – тому що ЄЕСУ працювало через цей банк.

Фельдман дослівно процитував діалог з Пустовойтенком: "Той запитав: "Ти сказав, що не займався політикою, але ЄЕСУ робило якісь платежі через твій банк?" Я відповів: "Так, вони платили за певні послуги або отримували гроші за певні послуги або продукцію". Пустовойтенко на це прореагував тaк: "Вони витрачають всі гроші на політику. І це значить, що ти фінансуєш політику". На що я відповів, що доктор, який займається Лазаренком, не повинен розглядатися як політичний опонент через те, що він лікує політичну опозицію. Бо, за такою логікою, кондуктор в потязі – це той, хто перевозить політичну опозицію".

Ця зустріч була за 18 місяців до арешту Фельдмана. Цікаво, що банкір згадав ще одну розмову - імовірно, також з Пустовойтенком - де за закриття справи проти нього йому пропонували віддати 10 мільйонів, які належали Тимошенко.

Родина Кучми ігнорує допити

Відмова Юлії Тимошенко давати свідчення американцям виглядала ще більш-менш пристойно на фоні тотального ігнору, влаштованого американським прокурорам в Україні з боку тодішньої правлячої еліти.

У клопотаннях адвокатів Лазаренка про допит високопосадових свідків прозоро читалася їх стратегія захисту: вся українська верхівка добре знала про діяльність Лазаренка в інтересах своїх гаманців та закривала на це очі, тому що отримувала від нього частку хабарів. І це влаштовувало всіх, включно з президентом Кучмою, аж допоки не стало очевидним занадто стрімке збагачення Лазаренка, що отримував шанс посунути Кучму на президентських виборах 1999 року.

Власне, подаючи клопотання про допит vip-свідків, захист Лазаренка сподівався, що в Україні хоча би частково діють цивілізовані правила, за якими не можна просто проігнорувати виклик до суду або на допит. Але протягом перебування американців влітку та восени 2003 року до них не прийшов ніхто із високопосадовців, затверджених суддею Дженкінсом свідками у справі.

Наприклад, президент Леонід Кучма, який був залучений як свідок захисту, в листі до Департаменту юстиції США заявив, що не даватиме свідчення по справі Лазаренка.

Захист каліфорнійського в'язня наполягав на допиті тодішнього президента, стверджуючи, що він знав про бізнес Лазаренка за часів роботи в уряді, а також особисто схвалював переділ газового ринку.

"Леонід Кучма має дати пояснення щодо наради в січні 1996 року, де був присутній він, прем'єр-міністр Марчук, перший віце-прем'єр Лазаренко і радник президента Волков, протягом якої президент Кучма схвалив реструктуризацію ринку газових поставок. Також Кучма має свідчити щодо його обізнаності про бізнес-діяльність Лазаренко та їхніх розмов на цю тему протягом 1995-96 років", - ідеться в клопотанні адвокатів про допит Кучми.

Крім того, американські адвокати наполягали на допиті доньки президента Олени Франчук щодо стосунків батька з Лазаренком – та повну толерантність Кучми до Лазаренка та його корупції, аж поки не проступили президентські амбіції останнього.

"Пані Франчук була присутня протягом 75 розмов між Кучмою та Лазаренком щодо бізнес-діяльності Лазаренка. Це має показати, що Лазаренко не приховував цю активність. Пані Франчук має свідчити про те, що Лазаренко особисто дарував дорогі подарунки їй, а також її батькам, включно з годинником Franck Muller за 42 тисяч доларів 19 серпня 1997 року (після відставки Лазаренка з посади прем'єр-міністра - УП)", - обґрунтовували адвокати допит Франчук.

Так само вони наполягали на допиті Ігоря Франчука – першого зятя Леоніда Кучми: "Ігор Франчук має дати свідчення про те, як Кучма наказав передати три військові судна приватній компанії Франчука для демонтажу та продажу на запчастини або металобрухт".

Але ні Олена Франчук, ні Ігор Франчук взагалі не відповіли на клопотання про допит.

За що Марчук отримав 7 мільйонів?

Так само не дав свідчення американцям і Євген Марчук – у момент виклику на допит він був міністром оборони.

Співбесіда з Марчуком був призначений на 1 жовтня 2003 року. Запрошення йому направили за 8 днів до того, а 30 вересня Марчук відповів, що перебуватиме в цей день за межами України – і взагалі, що графік міністра складається на два місяці наперед. "Це дуже складно - знайти час для заходів, які не планувалися заздалегідь". - ідеться в листі Марчука.

Свідчення Марчука були би надзвичайно цікавими, бо права рука Лазаренка Петро Кириченко повідомив ФБР, що Лазаренко заплатив Марчуку 7 мільйонів доларів за включення Тимошенко в газову торгівлю.

Про це ідеться у заяві Кириченка Федеральному бюро розслідувань 17 травня 2000: "Лазаренко переправив 7 мільйонів доларів Марчуку за право включити Тимошенко в газову торгівлю. Гроші були перераховані з рахунку Bainfield на рахунок Марчука в Union Bank of Switzerland".

Крім того, подільник Лазаренка згадує ще такого собі "помічника Марчука в Швейцарії Кучаренка", який був залучений у цю історію з переведенням 7 мільйонів доларів.

Про перерахунок коштів Марчуку Петро Кириченко також пригадав у ході допиту прокурором Мартою Берш під присягою, коли йому пред'явили платіжні документи.

"- Ви бачите серію перерахувань на організацію, яка називається HTIT. Ви пам'ятаєте цю транзакцію?

- Так. За словами Лазаренка, це були гроші для Марчука.

- Ким був Марчук?

- На той час він був прем'єр-міністром України.

- Лазаренко казав, навіщо він переводив гроші Марчуку?

- Ні."

Про те, що Марчук сприяв її просуванню на газовий ринок, свідчила і сама Тимошенко на допиті в Генпрокуратурі від 8 червня 2001 року. Це згадується в клопотанні адвокатів Лазаренка з вимогою допитати Марчука до судді: "Тимошенко повідомила українським прокурорам, що вона особисто отримала від Пустовойтенка листа в 1994 році за підписом Марчука, адресованого Газпрому, яким вітається участь "Корпорації Український Бензин" у дистрибуції російського газу".

Адвокати Лазаренка пригадали також, що Марчук повинен розповісти про свої переговори у листопаді 1995 в Москві з прем'єр-міністром Чорномирдіним щодо пропозицій постачання газу в Україну в 1996 році. "На зустрічі обговорювався перелік компаній, які були запропоновані українською делегацією для діяльності на українському ринку в 1996 році: ЄЕСУ, Інтергаз, Ітера".

Лазаренко залишився винен Кучмі 50 мільйонів доларів

Попри очевидну важливість допиту українських високопосадовців для американського процесу, Генпрокуратура не вжила жодних санкцій до них через неявку,

Так, приміром, екс-глава "Нафтогазу" Ігор Бакай взагалі не відповів на запрошення, хоча, як з'ясувалося, один з адвокатів Лазаренка бачив напередодні Бакая у дорогому магазині в Києві, де він займався шопінгом.

Микола Азаров, який за часів прем'єрства Лазаренка очолював податкову, також не з'явився у визначений час, хоча наступного дня він був присутній в Криму на зустрічі Кучми з італійською делегацією.

Так само не прийшов давати свідчення американцям і зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук. Він був запрошений українською прокуратурою на 7 жовтня 2003 року. Дізнавшись, що Пінчука не буде, адвокат Лазаренка Деніел Горовіц звернувся до представника української Генпрокуратури з вимогою арештувати Азарова, Пінчука і Марчука за неявку на допит.

"Ми застосуємо всіх необхідних заходів щоб повторно запросити Пінчука", - намагався заспокоїти адвоката Лазаренка слідчий Українець, який працював у Києві з групою американців. Це нехтування вивело Горовця з рівноваги – він фактично зірвав допит керівника "Південькомбанку" Олександра Решетки.

Так само не прийшов і Олександр Волков, якого Лазаренко звинувачував у організації замаху на нього - він заявив про це одразу після прибуття до США, при першому ж інтерв'ю в межах клопотання про отримання політичного притулку.

Волков надіслав американцям довідку лікаря, що його хвороба не дозволяє брати участь у допиті. Але адвокати Лазаренка встановили, що в цю же дату Волков, який був народним депутатом, голосував у Верховній Раді. Напевно, вони не знали, що таке "кнопкодави по-українськи".

Ще одна причина допиту Волкова, на якій наполягали адвокати Лазаренка, озвучив свідок Кириченко. За його словами, Лазаренко наказав зробити три платежі по мільйону доларів на компанію, яку контролював Волков від імені Леоніда Кучми.

"Лазаренко зазначив, що він винен Кучмі гроші, але не сказав, за що саме. Потім Лазаренко зазначив, що він не вірить Волкову", - ідеться в свідченнях Кириченка ФБР від 10 грудня 2001 року.

Про те, що головна причина проблем Лазаренка – це нерозв'язані фінансові проблеми з Кучмою, Петро Кириченко визнав під час допиту в суді, коли справа слухалася перед присяжними.

"- Ви колись обговорювали з Лазаренком його стосунки з Кучмою? - запитала прокурор Марта Берш.

- Їхні стосунки були добрі до початку 1997-го року.

- І чому стосунки стали поганими?

- Тому що оточення Кучми було не в захваті від діяльності Лазаренка.

(...)

Він сам мені казав про це - що в нього були конфлікти з Волковим і Рабіновичем - людьми, які входили тоді в оточення Кучми.

- Чи казав вам Лазаренко, що він мав якісь економічні відносини з Кучмою?

- Коли Павла Лазаренка звільнили з посади прем'єр-міністра, він сказав мені одного разу: "Так, я винен Кучмі 50 мільйонів, але я краще витрачу ці гроші, щоб усунути його з посади, ніж поверну їх йому".

- Чи казав вам Лазаренко, чому він винен Кучмі 50 мільйонів доларів?

- Ні.

(...)

- Тобто ви маєте на увазі, що Лазаренко став жертвою переслідування Кучми, бо він не заплатив йому хабар?

- Можливо, - відповів Кириченко".

Зрештою, ці зізнання головного свідка американської прокуратури не вплинули на присяжних - вони визнали Лазаренка винними за всіма пунктами, які існували на момент винесення вердикту. Але епізоди, пов'язані з ЄЕСУ, перед цим були вилучені з офіційного обвинувачення. Про це читайте в наступних частинах.

ДАЛІ БУДЕ

Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP