Передвиборча зМОВА
"Двадцать второго июня, ровно в 4 часа
...Киев бомбили, нам объявили, что началася война".
Ці слова зі старої радянської пісні якнайкраще характеризують те, що вчинили депутати Партії регіонів 3 липня 2012 року.
Це було ні що інше як війна без оголошення.
Грубо порушивши регламент, регіонали таки протягнули закон про мови, який не потрібен нікому крім піар-відділу цієї партії.
31 питання в спектрі інтересів українців - а саме так наші співвітчизники оцінили місяць тому рівень важливості мовного питання - ще раз показало, як влада використовує законодавчу владу у своїх персональних цілях.
При цьому Партія регіонів навіть не насмілилася анонсувати свої дії – зробивши це тоді, коли в залі майже не було журналістів і камер.
Порядок денний засідань Верховної Ради на вівторок не віщував жодної біди і ряснів прохідними питаннями. За найгіршими прогнозами, якби регіонали і взялися протягувати закон про мови, то робили б це у четвер, 5 липня, коли минав місячний термін з дня ухвалення документа в першому читанні.
Крім того цей день позначений кількома непересічними подіями, кожне з яких могло б стати темою дня. Президент вніс своє подання до парламенту. Депутат Віктор Матчук добровільно склав депутатські повноваження на знак протесту проти дій Віктора Ющенка у партії. А Європейський суд з прав людини визнав, що в справі Юрія Луценка мало місце політичне переслідування. І до всього, його брат тепер стане депутатом замість Матчука.
Отож мовному питанню на порядку денному наче й не було місця. Втім журналісти все ж перепитали Єфремова, коли чекати на цей закон. Все, що він повідомив – це те, що партія шукає голоси.
А опозиція тихцем натякнула, що про намір регіоналів знає і теж начебто готується.
Станом на 14 годину в залі парламенту сиділо щонайбільше 30 депутатів усіх фракцій і в настроях панував повний штиль. Після перерви вони розбрелися хто обідати, хто на засідання комітетів.
Аж раптом на 15 годину в парламенті з'явився Микола Азаров. Таку появу не можна було пояснити жодним законопроектом в порядку денному. Це вже не кажучи, що за забезпечення результативних голосувань відповідає не Азаров, а інша людина з валізами.
Втім, все одно було ясно, що просто на чай прем’єр у Раду не ходить. Підозр стало більше, коли журналістів, які вийшли на обід, не пустили назад в ложу преси.
Але, на нещастя Азарова в ложі преси лишилося таки 5 журналісток. Їх спочатку намагалися вигнати, але не вдалося, тому їх на певний час посадили під ключ. Подія не залишилася непоміченою Азаровим.
– Я так в бачу, що в залі лишилися журналісти, тоді я скоригую тему розмови, - переповіли колеги слова прем’єра.
Після цього прем’єр став говорити про "успішні" газові переговори, про те, що 10 мільярдів на Євро в принципі можна було б розпилити, але влада цього не робила.
Крім того прем'єр проінструктував колег, як працювати з електоратом – зокрема підготувати порівняльну таблицю про те, що зробила влада і що опозиція.
– Покажите, что мы сделали, а что они за 5 лет. Сравнение будет не в их пользу. Что же наш народ будет голосовать за этих лузеров? Ну да, часть будет "за", но наша задача им разъяснить… Чтобы противостоять той брехне, которая готовится на выборах, было принято решение на каждом участке установить веб-камеры, чтобы любой наблюдатель – в Брюсселе и Вологде – мог в интернете посмотреть, как все происходит.
У кого тогда поднимется язык обвинять нас в фальсификации? А ведь сейчас уже готовятся сюжеты о том, что мы вбрасываем бюллетени на участках. Как, скажите, с этим бороться? Придется пойти на эти затраты и установить видео-камеры, - заявив прем'єр колегам.
Після цього Азаров знову згадав, що в залі журналісти, і розмова перейшла на теми молока і коксівного вугілля.
Вже в той момент, коли велося зібрання більшості, журналісти помітили тривожну річ. "Бойовий загін" Партії регіонів чомусь зайняв урядову ложу. Тедеєв, Царьов, Цюрко і Пінчук стояли напоготові в проході. Але не було зрозуміло, чому?
– Може, Янукович таки приїде? Послання ж роздають…, - припустив хтось із колег.
Журналісти помилилися. В сутолоці безладу, який утворився після заяви лідера регіоналів Олександра Єфремова, журналісти навіть не зрозуміли, що відбулося. Крім того, в залі було лише 2 чи 3 камери. Навіть зняти всю цю феєрію було нікому!
– Уважаемый Адам Иванович, уважаемые коллеги, я хотел бы войти со следующим предложением, исходя из того, что мы проголосовали до этого. Мы видим, какая ситуация складывается вокруг законопроекта 9073 "Про засади державної мовної політики", и фракция Партии регионов, и фракция Коммунистической партии настаивает на том, чтобы мы сейчас поставили рассмотрение данного законопроекта в зале. Мы просим поставить вопрос на голосование, - звернувся регіонал до зали.
В цей момент незначна кількість опозиціонерів побігла до трибуни. Туди ж кинулися Тедеєв і компанія.
– Хто за те, щоб розглянути цей законопроект, прошу визначатись, - запитав тремтячим голосом Мартинюк. - За-219.
Перший провал голосування напевно дещо розслабив опозицію, і вона не змогла відтягти віце-спікера від пульта..
– Хто за те, щоб повернутися до питання, прошу голосувати, - вирвався з рук опозиції Мартинюк, відбиваючи мікрофон.
– За - 241, повернулися, - лише встиг вигукнути він, і шапка його мікрофону полетіла в район крісел регіоналів.
Але Мартинюк швидко зорієнтувався і кинувся до крісла Литвина. Звідти він і запустив голосування.
– Я ставлю на голосування прийняти закон 9073 в редакції… Прошу голосувати, голосуємо, - крикнув він.
– За-248. Рішення прийнято.
Віце-спікер ще спробував щось говорити, але в нього таки вирвали мікрофон, і вже вчепилися в його самого, тому Мартинюк здався:
– Шановні колеги, на цьому вечірнє засідання Верховної Ради оголошую закритим, - лише зміг сказати віце-спікер.
Журналісти кинулися в кулуари за коментарями. Першою вийшла з зали "жінка-факел", нашоукраїнка Лілія Григорович.
-– Вони зробили це з порушенням регламенту, розставили своїх "мордоворотів", і ухвалили у другому читанні (законопроект про мови) в редакції першого читання, - бідкалася вона.
В цей же час з інших дверей вийшов регіонал Ярослав Сухий.
– Ми проголосували в другому читанні в редакції першого, - гордо він повідомив. співрозмовниці.
– І як це можна назвати? - запитала його журналіст УП.
– Голосуванням, - не знітився депутат.
– Але це голосування відбулося з порушенням, - зауважила журналіст.
– Ви мене ще будете вчити голосувати? Мене обирала Партія регіонів, а не ви, - відрубав регіонал і пішов на вихід.
З-за його спини винирнув "диригент" ПР Михайло Чечетов. Він розпливався в посмішці булгаковського кота Бегемота.
– Оцените красоту игры! Оцените! Мы их развели, как котят!!! Я не знаю, что они будут делать на выборах, - казав він колезі, прямуючи на вихід.
Далі вийшов головний "натхненник" закону Вадим Колесніченко.
– Ми не дали пресі розкачати цього човна питаннями, буде законопроект чи ні. Ви хотіли мордобою? Ми цього не допустили", - хизувався він перед співрозмовниками.
На зауваження, що вони "кинули" народ України, Колесніченко відповів: "Ви - не народ України!".
Щоб зробити свою відповідь владі, опозиції знадобилося хвилин 40.
– Жодного закону сьогодні не прийнято, ніякої процедури голосування відповідно до Конституції не відбулося, і президент не має права підписувати цей закон. Якщо президент підпише – він стане співучасником конституційного злочину і нестиме кримінальну відповідальність разом з тими депутатами, які протягнули цей закон", - заявив на прес-пойнті Яценюк.
– Вперше в історії України виникла ситуація, коли бандити, які заблокували трибуну Верховної Ради, проголосували моєю карткою, - обурився слідом віце-спікер Микола Томенко.
Після цього опозиція оголосила свій вирок Раді.
– Верховна Рада перестала бути конституційним органом, а на "сходняки" ми не ходимо, і тому ми залишаємо парламентську залу, - заявив Арсеній Яценюк.
Можливо, вперше важко не погодитися з опозицією. Протидіяти владі будь-якими законними методами в парламенті неможливо. Залишається лише організовувати спротив їй ззовні.
Адже за своїм цинізмом мовне голосування перевершило навіть "парнокопитне" голосування за політреформу 2004 року. Тоді провладна більшість хоч і голосувала двома руками, але про це хоча б було відомо.
Тепер же все було зроблено тишком-нишком. Подалі від опозиції і народу.
Партія регіонів порушила навіть те, що декларувала сама. Термін для голосування минав 5 липня, але аж ніяк не 3-го. Невже так страшно було почекати 2 дні? Про те, що голосування вкотре було сфальсифікованим на рівні особистого голосування вже не треба доводити – син президента зумів проголосувати в парламенті, перебуваючи фізично на перегонах. А Василь Горбаль – з прес-конференції у Львові.
Звідки голосували Ахметов і Іванющенко можна лише здогадатися.
Наразі лише від президента залежить, що буде з цим законом. Тому від Віктора Януковича у середу хотілося б почути відверту відповідь на єдине питання, чи чи настільки ще сильна його образа за 2004 рік, щоб плюнути в обличчя половині України?
Очевидно, що Партія регіонів зараз переб’є мовним питанням резонанс і рішення Європейського суду по Луценку, і самі справи Луценка і Тимошенко і свої провали в економічній політиці.
Ця димова завіса дозволить мобілізувати свій електорат і похизуватися виконаними обіцянками. Тоді як ще не зрозуміло як поділить мовне електоральне поле опозиція, і скільки на ньому відхопить Тягнибок.
Так що Партія регіонів правда може задоволено потирати руки. Хоча – варто було б сходити в церкву і поставити свічку. За те, щоб гривня витримала до виборів. Бо інакше регіоналів жодна мова не врятує.
А українська мова з впевненістю заспіває "I will survive" на могилі ще не одного свого гнобителя. Лише з тих простих причин, що мови розвиваються зовсім не за державними законами, а діалект (як принизливо називають українську мову колесніченки-табачники) має значно більшу силу для свого подальшого виживання ніж централізовано нав’язана мова.
Це вже не кажучи про те, що якби не вплив саме українського "діалекту" на російську мову у 17 столітті, то сьогодні Колесніченко і Чечетов з дуже великою імовірністю могли б освоювати церковнослов'янську мову в своїй не найлегшій версії.
