Шевченко - у Королевської. Політичний секонд-хенд Тимошенко з 1990-их

Трансфер Андрія Шевченка до проекту Наталії Королевської плутає карти на парламентських виборах. Партія "Україна – вперед!", всупереч своїй штучності, отримує шанс подолати 5-відсотковий бар'єр.

Хвиля негативних коментарів, яку спровокував перехід Шевченка до команди Королевської, не повинна вводити в оману. "Динамо Киев от Шурика" та блогери - тобто соціальна група, яка здатна розрізняти політиків - і не збиралася голосувати за Королевську незалежно від того, буде в її списку футбольна чи естрадна зірка.

Інтернет-читачі, а тим більше фейсбук, який рясніє від реклами Королевської, ніколи не були головною цільовою аудиторією цього партизанського проекту влади.

Все, що вона могла отримати від інтернет-активних, Королевська здобула ще на старті проекту. Натомість прихід Шевченка спрямований зовсім на іншого виборця – який геть не розбирається у політиці, зате вже щось чув про цю симпатичну жінку в рекламних паузах трансляції матчів Євро-2012.

Тоді, в червні поточного року, відбувся її перший контакт з цільовою аудиторією. Прихід Шевченка до Королевської має закріпити сигнал.

Тут же можна згадати, що форма збірної України на Євро-2012 мала надпис "Україно, Вперед".

Тож, не виключено, що протягом Євро-2012 вже було домовлено про перехід Шевченка в політику, а технологи при створенні партійного бренду Королевської використали вдале гасло збірної України.

Шевченко як один з найбільш визнаних національних символів неминуче вплине на розподіл голосів. Досі найбільші втрати від існування Королевської як окремого проекту несла "Батьківщина". Тепер дотувати проект "Україна – вперед!" буде і партія Віталія Кличка, так само побудований на спортивних досягненнях лідера.

"Українській правді" від джерел у партії "Батьківщина" відомо, що сама Тимошенко була найбільшим опонентом виключення Королевської з фракції. У своїх закритих листах на Турівську Тимошенко до останнього вимагала не виганяти Королевську, а тримати її біля себе. Лідер БЮТ розуміла, що не слід робити Королевській такий подарунок - чужими руками звільнити її від зобов'язань та дозволити почати окремий проект.

Сьогодні, після приєднання Шевченка до проекту Королевської, стало очевидно, ресурси якого масштабу стоять за нею. І коли фракція БЮТ з подачі керівника Андрія Кожем'якіна вигнала Королевську - це було саме те, чого вона потребувала.

То був ще один випадок, коли поведінка Кожем'якіна викликала запитання в соратників – на додачу до дивної апатії протягом голосування за мовний закон у першому читанні та виправдання родича Кожем'якіна суддею, яка до того не шкодувала жодного опозиціонера.

За інформацією "Української правди", у нетрях сейфу Турчинова на Турівській зберігається лист Тимошенко про Королевську з оцінкою її вчинку. Якщо спрощено, там лідерка БЮТ звинувачує соратницю в зраді. Але послання досі не оприлюднене – чи то сама Тимошенко не дала команду, чи то штаб чекає більш вдалого моменту.

Використання футбольних кумирів у політичній боротьбі – це технологія п'ятнадцятирічної давнини. Так само, як сьогодні Андрій Шевченко агітує за Королевську, на виборах 1998 року він, тоді ще молодий футболіст, разом з усією командою "Динамо" вступив до СДПУ(о). Хоча він не балотувався, але цим вчинком дав фанатам дороговказ.

Шевченко в 2004 році

Вдруге Шевченко проявив політичну позицію, коли в розпал президентських виборів 2004 року підтримав Віктора Януковича – щоправда, це не завадило йому після помаранчевої революції стати радником президента Ющенка.

Найдраматичніше в цій історії те, що зараз "Батьківщина" Юлії Тимошенко потерпає від технології, яку вона разом із соратниками застосували... чотирнадцять років тому.

Тоді на парламентських виборах 1998 року Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов разом з Павлом Лазаренком керували політичною партією "Громада". А під 16 номером за списком "Громади" до парламенту балотувався найтитулованіший радянський футболіст Олег Блохін.

Блохін в 1998 році

Блохін став одним із облич партії "Громада". Його зображували в агітаційних буклетах та в спецвипусках лазаренківської газети "Правда України", які виходили накладом 4 мільйони (!) екземплярів.

Ось один із екземплярів, де на першій шпальті Блохін закликає проголосувати за "Громаду".

Футбольний геній так і ніколи і не озвучив якогось зрозумілого пояснення, яке задовольнило би прискіпливого читача, чому він обрав "Громаду".

Але, схоже, відповідь знайшлася сама собою, коли автор цих рядків вивчав файли справи проти Павла Лазаренка у суді Північного округу Каліфорнії у Сан-Франциско.

Серед безлічі документів, зібраних американськими слідчими, є грошові проводки з рахунку офшорної фірми Павла Лазаренка та Петра Кириченка Orphin S.A. в їх власному банку EuroFed Bank на острові Антігуа.

Це був транзитний рахунок, на який надходили гроші Лазаренку та звідки переводилися за його вказівкою. Переказ від Лазаренка з рахунку Orphin S.A. отримав і Олександр Мільченко, який, за версією Генпрокуратури, був посередником у замовленні вбивства депутата Щербаня.

Насправді, Лазаренко наказав здійснити з цього рахунку сотні транзакцій. Але одна вказівка привернула увагу прізвищем особи-отримувача грошей.

Це – Олег Блохін. Восени 1997 року банку надійшло доручення перевести на грецький рахунок футбольного тренера з лазаренківського Orphin S.A. кошти в розмірі 350 тисяч доларів.

У ті часи це була більш ніж солідна сума. Доручення потрапило в банк 21 листопада 1997 року, за декілька тижнів до згоди Блохіна балотуватися за складі партії "Громада" – списки кандидатів були зареєстровані 5 грудня 1997-го.

Минуло 15 років, і політичне життя України сколихнула новина про інший футбольний трансфер. Можливо, колись у майбутньому ми також дізнаємося дещо цікаве про футбольного кумира сучасності.

А політична кар'єра Блохіна не склалася. Він побув у "Громаді", потім вступив до фракції комуністів, вдруге обрався до парламенту за їхнім списком, потім перейшов до СДПУ(о), і на виборах 2006 року програв разом із фантомним політичним проектом Медведчука – блоком "Не так".

В 1990-их використання футболістів для здобуття прихильності можна було списати на загальну політичну безграмотність населення. Сьогодні, в епоху інтернету та соціальних мереж, ситуація з Шевченком свідчить про низьку оцінку штабом Королевської інтелектуальних здібностей виборців.

Адже електорату під виглядом "політики майбутнього" пропонують ще один "культ особи". Тільки не політичної, а спортивної.