Суть ЧЕСНОї гри. "Піаністи"

"Чесна" гра нині в моді. Цей принцип активно культивується у футболі та в інших видах спорту. Але поки що він абсолютно недосяжний для української політики. Бо цей вид "змагань" – поза правилами й точно поза чесною грою. У результаті, коли політика існує поза правилами, у країні діє лише одне право – право сильного. Звідси – корупція влади, слабка опозиція та незахищеність кожного українця.

Без правил, які стануть основою політичного процесу, жодні вибори та жодна зміна облич нічого не змінять.

Саме вироблення мінімальних правил "нормальності" політики поставила собі завданням кампанія "Чесно", яка об'єднала понад 150 громадських організацій та сотні активістів по всій Україні.

Таких мінімальних правил, які стосуються як діючих політиків та депутатів, так і тих, хто хоче ними бути, поки шість:

1. Відсутність фактів порушень прав і свобод людини.

2. Відповідність задекларованих доходів та майна способу життя.

3. Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців.

4. Особисте голосування в парламенті.

5. Непричетність до корупційних дій.

6. Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів.

У цій статті мова йтиме про четвертий критерій – "Особисте голосування в парламенті".

Чому критерій критикують?

Цей критерій політики критикують найбільше. Найчастіші аргументи – "всі так роблять", і "це зовсім не принципово".

У ході зустрічі із представниками "Чесно" один із чільних представників партії влади зазначив, що завдання парламенту – "виконувати волю уряду, голосувати те, що розробив кабмін". І тут важливою, на його думку, є позиція фракції, тож хто саме тисне на кнопки, особливої різниці не має. Мовляв, то лише питання техніки.

Ті ж самі настрої й у лавах об'єднаної опозиції. Зовсім недавно її лідер Арсеній Яценюк критикував критерії "Чесно" саме з огляду на критерій особистого голосування:

"Я уважно вивчив критерії, які пропонувалися громадськими рухами до відбору кандидатів, там є один із таких критеріїв, що народний депутат, який буде в наступному скликанні народним депутатом, може проходити по списку тільки тоді, коли він виключно особисто голосує.

Ну, я вам чесно кажу, що навіть я віддавав свою картку декілька разів. Ви ж хочете чесності? Я вам кажу так само чесно".

І представникам влади, і представникам опозиції байдуже, що не особисте голосування депутата, у якому політики зізнаються без жодних комплексів, є прямим порушенням Конституції, 84-та стаття. Це порушення Основного закону країни українці спостерігають щодня.

Чи варто чекати дотримання законів у країні, де політичні еліти постійно, на очах у всіх, порушують закон, і вважають це нормою? – Питання, вочевидь, риторичне.

Як це є зараз?

Це – зала українського парламенту, де ухвалюються закони України. У залі звична картинка – не більше сотні людей. Закони ухвалюють 226-ма голосами й більше.

Це – депутат... Він у динаміці, бо одночасно голосує за 9 своїх колег, бігаючи рядами та натискаючи кнопки з віртуозністю піаніста.

А це голосування за принциповий закон.

Журналісти, які зафіксували порушення в процесі голосування, зафільмували це на відео, звернулися до президента з вимогою не підписувати закон, ухвалений із порушенням Основного закону.

Гарант Конституції на звернення не відреагував.

До чого це призводить?

Наслідки цього, здавалося б, простого й звичного порушення, насправді, дуже серйозні.

По-перше, більшість законів у країні приймаються в нелегітимний спосіб, а отже, можуть бути відмінені, якщо Конституційний суд у певний момент почне таки бачити букву Конституції, яка в даному випадку є доволі однозначною.

По-друге, віддаючи картки, депутати добровільно позбавляються головного, що вони мають – права голосу. Це право делегують кожному з них десятки тисяч українців. Це – право на власну політичну позицію в інтересах виборця, це право на власну політичну вагу та власну думку, якої люди чекають від реальних політиків.

Зрештою, це право на реальну політику, яка потрібна країні.

Депутати, прийнявши правила гри лідерів зі здачею карток, самі домоглися того, що й суспільство, і лідери, сприймають їх як технічний персонал, завдання якого бігати між рядами й тиснути кнопки.

Наступний наслідок – катастрофічне зменшення ролі самого парламенту.

Якщо ще не так давно з Радою рахувалися, якщо було важливо переконати – у різний, щоправда, спосіб – кожного депутата, то зараз лідери фракцій просто отримують вказівки які голосування треба забезпечити. А функція депутата – винятково технічна.

Такого низького впливу парламенту на політичний процес країна ще не знала.

За цих умов парламент не є головним представницьким органом і місцем, де узгоджуються інтереси. Він став технічним легалізатором рішень, які приймаються вузьким колом людей на зовсім іншій вулиці Печерська.

І починається все це з того моменту, коли депутат, обраний народом, віддає свою картку, віддаючи з нею свою власну позицію й власні права.

Чи може бути інакше?

Особисте голосування кожного депутата – це цілком зрозумілий шлях до встановлення інших правил.

Уявімо для початку, що кожен член опозиції голосує особисто. У такому разі це правило поширюється й на владні фракції.

Опозиція може отримати можливість оскаржувати та не визнавати всі ті закони, які провладні фракції голосують у неконституційний спосіб. Це дає їй можливість та поле для маневру, унеможливлюючи ту легкість, з якою влада проводить усі необхідні їй голосування, не ставлячи собі за завдання навіть збирати в сесійній залі всіх своїх депутатів.

Суспільство отримує можливість бачити особисту позицію кожного депутата, або хоча б можливість побачити самих депутатів на їхньому робочому місці, оскільки це буде необхідним для забезпечення голосувань.

Депутати отримують можливість відстоювати свою позицію та хоч трохи орієнтуватися на волю виборців, а значить на довшу політичну перспективу, аніж на волю лідера та його короткострокові інтереси.

Суть ЧЕСНОї гри

Завдання "Чесно" – забезпечити особисте голосування кожного депутата, виконання Конституції та обов'язків перед виборцями, легітимного ухвалення рішень та цілком конкретного прикладу: політики мають виконувати закони й діяти відповідно до правил.

Завдання "Чесно" – виявити тих, хто попри нав'язану систему "рабовласництва депутатів", спромігся втримати власну позицію й зберегти своє право на особисте голосування в нинішній Раді. Інформація про те, як діючі депутати відповідають даному критерію, буде оприлюднена в липні.

Нарешті, завдання "Чесно" – домогтися змін у парламенті-2012. Це має бути важливим якісним зрушенням у роботі нового законодавчого органу, що сприятиме його більшій незалежності, відповідальності та зростанню рівня довіри.

Будівля під куполом, яка керується ззовні за допомогою чарівної руки Михайла Чечетова, не може називатися Верховною Радою України.

Парламент – це не "умовна одиниця" в розрахунках.

Парламент – це 450 депутатів, яким мільйони українців довірили представляти свої інтереси, і які мають відповідати за ці довіру щоденно кожним своїм голосуванням.

Вікторія Сюмар, спеціально для УП