Отруйна справа Луценка

Юрій Луценко, який вже отримав чотири роки ув’язнення за зловживання на Дні міліції і з квартирою свого водія, знову постав перед судом. Вже місяць Печерський суд розглядає справу про нібито незаконне стеження за підозрюваними в отруєнні Віктора Ющенка.

Перші чотири засідання в справі, які відбуваються за заборони фото і відеофіксації, поки не дають підстав вірити в незаангажованість суду. А напруга між Луценком і прокурорами скоро, здається, дійде до того, що вони почнуть кидатися один в одного не лише КПК.

Передісторія

Як відомо, 26 грудня Юрія Луценка арештували під час вигулу собаки у своєму дворі за порушення в розслідуванні отруєння Ющенка.

Екс-міністру інкримінували те, що він незаконно подовжив дію постанови про спостереження і прослуховування водія екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка Валентина Давиденка, який начебто міг привезти на дачу Сацюка той самий плов, яким отруїли майбутнього президента.

Саму оперативно-розшукову справу порушили ще 2007 року за міністра Василя Цушка, а ОРС стосовно водія Сацюка велась протягом 12 місяців – з серпня 2008-го по вересень 2009.

Після того як оперативно-розшукова діяльність проти Давиденка тривала рік її треба було подовжити. Згідно з положенням закону "Про оперативно-розшукову діяльність", продовжувати та закривати ОРС в межах одного року можуть заступник голови МВД або керівники відповідних управлінь, а для продовження справи більше ніж на один рік потрібна згода самого міністра.

На біду, ця справа потрапила на стіл до Луценка на початку серпня, коли той вже збирався у відпустку до Італії.

За однією з версій, міліціонери підготували дві постанови – про закриття ОРС та про її продовження. Постанову про закриття підписав заступник міністра. А от іншу передали Луценку. Тобто, підписуючи документи, Луценко був позбавлений як мінімум частини інформації у справі.

Згідно з документами ГПУ, ОРС стосовно Давиденка була закрита 4 серпня 2009 року, тобто під час відсутності Луценка. А "незаконна постанова" про продовження справи була підготовлена "в період з 04.08. по 06.08. 2009 року" і "за невстановлених слідством обставин" була передана на підпис голові МВС. Сам же Луценко, за даними ГПУ, з 1 по 12 серпня 2009 року перебував у відпустці.

Відтак виникає питання, чому ГПУ за півтора роки так і не з'ясувала, хто ж ті невстановлені особи, які готували постанову у відсутності міністра?

Натомість прокурори ретельно з'ясували, куди і як літав Луценко у Італії, хоча справи це аж ніяк не стосується.

Крім того, виникає запитання – навіщо Луценку було порушувати законодавство заради справи Ющенка. Адже на той момент їх стосунки були безнадійно зіпсовані…

Сам екс-міністр заявив уже в суді, що постанову про продовження ОРС він підписав перед відпусткою і ручкою виправив дату постанови. Натомість прокуратура наполягає, що він зробив це після 13 серпня, підписавши постанову заднім числом.

Визнаючи, що в закритті та продовженні ОРС були задіяні і інші працівники Міністерства, прокурори досі намагаються навіть їх не згадувати та не залучати до справи інших посадових осіб МВС. Так само прокурори ніде не згадують, що ГПУ провадила нагляд за законністю у цій справі і до обрання Януковича президентом, претензій не мала.

Зараз Луценко інкримінують частину 3 статті 364 Кримінального кодексу – зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, що може потягти ув’язнення на 10 років.

Але найбільший нонсенс справи, що сам водій Сацюка Давиденко потерпілим себе не вважає, і дізнався про свою "потерпілість" лише в Генпрокуратурі.

КПК у прольоті

Після нетривалого розгляду колегією суддів Печерського суду "отруйна" частина обвинувачень Луценка була виділена в окреме провадження і дісталась судді Ганні Медушевській, яка брала участь і в попередньому процесі над Луценком.

До цього в судді було лише 2,5 роки практики і жодної важкої справи.

Станом на 13 червня у справі Луценко відбулося вже чотири слухання. Перше з них перенесли через відсутність того таки Давиденка. При цьому суддя винесла ухвалу про примусову його доставку до суду.

Однак 1 червня з'ясувалося, що Давиденко несподівано захворів. А вже 13 червня Медушевська, пославшись на телеграму Давиденка, направлену ще колегії Вовка, вирішила розглядати справу без потерпілого.

Законодавчо Давиденко має на те право. Інша справа, чи має сенс розгляд справи, якщо Давиденко відмовляється визнати себе потерпілим.

Прокурори переконані, що відмова потерпілого від претензій вину з Луценка не знімає.

"Теоретично, якщо потерпілий відмовляється від якихось своїх свідчень або від якихось претензій, це не означає, що в особи (підсудного) не може бути складу злочину, оскільки це справа не приватного звинувачення", – заявив прокурор Зінченко журналістам.

Натомість адвокати Луценка вважають, що судити екс-міністра і двох міліціонерів тоді немає за що. Максимум, можна пригрозити пальчиком. Та й то не міліціонерам, а суду, який санкціонував постанову про прослуховування.

1 червня прокурори зачитали Луценку обвинувальний висновок. Читали його за відсутності Давиденка, його адвоката, а два обвинувачені – міліціонери Павлинов і Тарасенко – не досиділи до кінця "читань".

Напевно, такої кількості епітетів на кшталт "придурок", "безтолоч", "балбєс" прокурори Зінченко і Клименко не чули за все життя.

Луценко просто вийшов з себе, коли вичитав у КПК, що йому за три дні до засідання мали дати на ознайомлення обвинувальний висновок, а суддя цього не зробила. На всі вимоги Луценка Медушевська відводила очі і просила не перебивати прокурорів. Пояснень, чому вона не вручила копію висновку, суддя так і не надала.

Екс-міністра це лише ще більше розлютило. Найбільше прокурорам дісталося за фразу, що постанову підготували "невстановлені особи". "То встановлюйте, що ви там робите", – відбивав Луценко.

Іншим приводом для знущань став перелік телефонів Давиденка.

"Так він же не визнав приналежність йому жодного телефону. Бо, якщо він визнає їх приналежність, йому тоді треба сідати за отруєння Ющенка", – вибухнув екс-міністр.

Крім того Луценко наполягав у репліках, що ОРС проти Давиденка як такої не існувало, а була загальна оперативно-розшукова справа по отруєнню Ющенка, яку можна було розслідувати 15 років.

Не отримавши жодної реакції на свої репліки і вимоги, Луценко в розпачі пожбурив томиком КПК у прокурорів.

Але й цей випад суддя вирішила не помічати. І лише після надцятої репліки про інтелектуальну неспроможність прокурорів, Медушевська видалила Луценка з зали.

"Дякую, що позбавили мене можливості слухати цю дурню", – огризнувся у відповідь екс-міністр.

Таким чином, обвинувальний вирок дочитували ще й за відсутності підсудного.

У коментарі журналістам прокурор Віктор Клименко заявив, що не бачить порушень у діях судді, бо Луценко вже начебто читав цей висновок в рамках об’єднаної справи.

Хоча адвокат Луценка Олексій Баганець з цим не згоден: "Я знайшов деякі відмінності з тим документом, який нам дали під час розгляду об’єднаної справи", – сказав він УП.

Сам Луценко наступного засідання резонно запитав, що якщо йому не дали висновок, бо він його вже читав, то навіщо його ще раз перечитував Клименко – його ж теж вже слухали.

"Навіть Шевченківський суд "на заробітках", який ходив на засідання в камеру Тимошенко, і той дав їй висновок за три дні", – обурився він.

На думку юристів, за інших обставин судді Медушевській за ненадання обвинувального висновку підсудному взагалі б світило дисциплінарне розслідування. Тому не дивно, що суддя злягла з хворобою після цього інциденту, перенісши засідання у справі.

В принципі, за два тижні суддя могла виправити ситуацію і дати Луценку злощасний висновок, але вона цього так і не зробила. На вимогу підсудного дати його хоча б у залі суду, Медушевська заявила, що екс-міністр вже отримував копію обвинувального висновку.

"Пані суддя, як можу після цього вірити в вашу об’єктивність у подальшому процесі, якщо ви так чините? – запитав у неї Луценко, перед тим як оголосити судді відвід.

Медушевська лише закусила губу. Відвід вона звісно не взяла.

У середу найбільші баталії в засіданні розгорнулися навколо вимоги адвокатів Луценка долучити до справи постанову про ОРС та інструкцію МВС про провадження оперативно-розшукової справи.

Саме на основі цього документу Луценко хотів обґрунтувати свій захист. За його словами, в цій інструкції прописана різниця між ОРС категорії  "злочин" (коли злочин вже відбувся, а злочинець не відомий) і ОРС "захист" (коли злочин ще не відбувся і дії міліції направлені на його попередження).

Екс-міністр наголошує, що саме по ОРС "захист" діє термін розслідування 6-12 місяців, а по ОРС "злочин" він становить 15 років. І відтак ніякого злочину в продовженій ним постанові немає.

Однак інструкцію не долучили – прокурори заявили, що це ускладнить процес, і треба буде видалятися в "таємну" кімнату. Суддя мотивувала відмову тим, що клопотання передчасне.

Після цього вона перейшла до читання свідчень Давиденка.

"Що ви збираєтесь читати? Які свідчення?! Він же там розповідає, хто з ким на дачі Сацюка спав, що їв, і що крав. Це втручання в приватне життя щонайменше 10 осіб, за що ви мене тут судите. Іноді мені здається, що все це затіяне не для того, щоб посадити мене, а щоб розвалити справу про отруєння Ющенка, тобто справу про ніби отруєння, як її тепер називає Генпрокуратура", – обурився екс-міністр.

Втім страхи Луценка були марні. Медушевська лише прочитала те, що Давиденко знав про стеження за собою (бачив і людей, і машини, номери яких не пам'ятає), але не надто від того потерпав, бо "топтуни" "були коректними". Єдина незручність – не все, що хотів, він міг сказати телефоном.

В тих же показах Давиденко зазначив, що не пам’ятає, якими телефонними номерами користувався, але міняв сім-карти доволі часто, "ймовірно, коли гроші закінчувалися".

Коли суддя зачитала покази Давиденка про те, що за часів перебування Сацюка на посаді заступника голови СБУ, його влаштували у спецпідрозділі "Альфа" охоронцем, в залі прозвучало скептичне "хі-хі".

Адже Луценко за подібний гріх з водієм сидить, а екс-заступник голови СБУ ходить спокійно по волі.

Після зачитування свідчень Давиденка суд перейшов до заслуховування свідків. Взагалі на цей день викликали трьох – Сопільника, Трояна і Коляду. Але допитали лише Трояна.

Екс-працівник слідчо-оперативної групи у справі отруєння Ющенка був першим свідком обвинувачення. Але все сказане ним виявилося радше свідченнями на користь Луценка. Та й поведінка Трояна свідчила про значно більшу прихильність до екс-міністра, ніж до прокурорів.

Так, весь допит Троян простояв задом до Климента і Зінченка і жодного разу не повернувся до них обличчям, відповідаючи на їхні запитання. На всі питання прокурорів по постанові Троян відповідав "не пам'ятаю" або "не зрозумів ваше питання", "повторіть".

А от коли настала черга адвоката Луценка Баганця, свідок і розвернувся, і посміхатися місцями почав, і впевненість у словах з'явилась.

- На кого покладається відповідальність за дотримання законності у провадженні оперативно-розшукової діяльності? – запитав свідка Олексій Баганець.

- На того, хто курує справу, – відповів Троян.

- Хто курував цю справу? – уточнив адвокат.

- Заступник міністра Євдокимов, – пояснив екс-слідчий.

- Чи здійснював Луценко особистий контроль за справою?

- Не здійснював.

- Чи доповідали ви Луценку про хід справи? – поточнив адвокат.

- Не доповідав. – запевнив Троян.

- Чи давав Луценко якісь вказівки щодо певних фігурантів ОРС?

- Не давав.

- Чи заслуховувалась ця справа на нараді з керівництвом МВС?

- Ні, – впевнено відповів Троян.

- Чи були матеріали справи, що вказували на причетність Давиденка до злочину? – уточнив Баганець.

- Так.

- Які наслідки провадження ОРС по Давиденку?

- Оскільки справа по Давиденку не заводилась, то і наслідків ніяких не було, – підпиляв ще одну ніжку стільця обвинувачення свідок.

- Чи могли проводитися дії згідно з постановою по Давиденку без дозволу суду, – уточнив ще раз Баганець.

- Ні, ми не могли нічого робити без дозволу суду, – запевнив його свідок.

Троян також повідомив, що слідством не виставлялася картка по Давиденку, бо велася загальна ОРС, в якій свідок ніколи не помічав незаконних дій.

Коли настала черга Юрія Луценка ставити питання, то Троян також зробив свій внесок у підтвердження слів екс-міністра, що ОРС по отруєнню Ющенка підпадає під категорію "злочин", а значить слідчі дії могли б вестися 15 років. Більше того свідок повідомив, що постанова по Давиденку не була обов’язковою, а була скоріше традицією діяльності МВС, ніж вимогою законодавства.

- Якби ви не взяли в Євдокимова постанову про продовження дій, це порушило б закон? – запитав Луценко.

- Ні, – відповів Троян.

Ну а найбільшу неприємність прокурорам мали б завдати питання адвоката Павлєнова і Тарасенка Терещук.

- Скажіть, а хто здійснював нагляд за дотриманням законності у справі? –  запитав Терещук.

- Генпрокуратура, – весело відповів Троян.

- У них були зауваження?

- Ні. Вони кілька разів на рік приїздили, показували приписи, ми їм видавали всі матеріали справи. Вони знайомились, записували "я такий-то, такий-то ознайомився". Ніяких зауважень за період з 2007 по 2010 рік не було, – наголосив свідок.

Крім того, Троян підтвердив, що відбір членів їх слідчої групи відбувався під впливом заступника Генпрокурора Голомші і слідчого у справі Климович: "Голомша, який був тоді заступником прокурора, я так розумію, повністю контролював цю справу і її розслідування. Перч був закріплений за законністю ведення оперативно-розшукової діяльності, тобто за нами. Він приїздив і перевіряв цю справу, її законність. Порушень виявлено не було. А Климович – це керівник слідчо-оперативної групи, – повідомив Троян.

Таким чином, перший свідок прокуратури підвів по суті суд до думки, що поряд з Луценком мали б сидіти ще як мінімум прокурорські чини.

Але прокурори так не вважають.

"На мою думку, покази свідка підтвердили фактичні обставини справи, і психоемоційні чи юридичні оцінки обставин справи захистом, чи свідком – не мають значення для правильного вирішення справи", – заявив згодом Клименко в інтерв’ю "Радіо Свобода".

Здається, у прокурорів своя реальність...

Тетяна Ніколєнко, для УП