Право бути обраними
Відповідно до частини 1 статті 38 Конституції, "Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування".
Таким чином, згідно з Конституцією та виборчим законодавством, участь у виборах складається з двох частин. Перше – це право обирати, а друге – це право бути обраним.
Щодо першого, то тут все зрозуміло. Громадянин, якому на день голосування виповнилося вісімнадцять років і він має право голосу, є виборцем. Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.
Окрім того, громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів депутатів та інших заходах у порядку, визначеному українським законодавством. Це теж участь у виборчому процесі.
У випадку з Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком всіх цікавить друга частина процесу участі у виборах – бути обраними до Верховної Ради.
Відповідно до частини 2 статті 76 Конституції "Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років".
З цими вимогами у Юлії Тимошенко та Юрія Луценка питань не виникає.
Перспективі бути обраними перешкоджають вимоги частини 3 статті 76 Конституції та статті 9 закону "Про вибори народних депутатів України": "Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку".
Стаття 9 вищезазначеного закону ще більш детально регламентує, що така особа "… не може бути висунута кандидатом".
Таким чином, основною перешкодою для реєстрації кандидатом у народні депутати України Юлії Тимошенко та Юрія Луценка є судимість.
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року Юлію Тимошенко засуджено за частиною 3 статті 365 (перевищення влади або службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки) Кримінального кодексу до 7 років позбавлення волі.
Апеляційним судом міста Києва вирок залишено без змін і він набрав законної сили. Строк відбуття покарання рахується з 5 серпня 2011 року з зарахуванням строку затримання на досудовому слідстві з 24 травня 2011.
Вироком цього ж суду від 27 лютого 2012 року Юрія Луценка засуджено за частиною 3 статті 365 та частиною 5 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах) КК до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
16 травня 2012 року Апеляційним судом міста Києва вирок залишено без змін і він набрав законної сили. Строк відбуття покарання рахується з 26 грудня 2010.
Згідно з частиною 1 статті 88 КК "Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості".
Розглянемо варіанти вирішення цієї проблеми.
Виправдувальні рішення
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 та частини 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу суд, виявивши відсутність події злочину або відсутність в діяннях складу злочину, постановляє виправдувальний вирок.
Це стосується всіх судових інстанцій при розгляді кримінальних справ стосовно Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. З прийняттям такого рішення судом питання їх судимості відпадає автоматично.
Найкращим варіантом, як на авторів погляд, щоб ніяких кримінальних справ, в тому числі і стосовно політиків, не було. Щоб кожен громадянин міг реалізовувати свої знання і уміння на благо сім’ї та держави на волі. Але, на жаль, так не буває…
У випадку з Юлією Тимошенко і Юрієм Луценком вироки набрали законної сили. Тепер лишається надія тільки на касаційну інстанцію. Мало віриться, що ці вироки можуть бути скасовані з винесенням ухвал про закриття справ. Але до прийняття рішень касаційною інстанцією така надія лишається…
Європейський суд з прав людини
Що стосується Європейського суду з прав людини, то в одному з інтерв’ю міністр юстиції Олександр Лавринович зазначив, що вказаний суд не встановлює законність або незаконність рішень національних судів і не скасовує їх.
"Якщо Європейський суд з прав людини вирішить, що не був забезпечений справедливий суд, це стане основою для додаткового перегляду вироку українським судом. Європейський суд рішень національних судів не скасовує: статус Юлії Тимошенко можна змінити лише рішенням суду України", – заявив міністр.
При цьому Лавринович підкреслив, що "Європейський суд з прав людини не дає рекомендацій, а приймає обов'язкові для держави рішення, і всі постанови, зокрема, що стосуються громадян України, неухильно виконуються".
Це стосується і Юрія Луценка.
Ці ж тези підтвердила в інтерв’ю "Українській правді" щойно обраний уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська, сказавши, що яким би не було рішення Європейського суду з прав людини, він не зможе автоматично звільнити Тимошенко або Луценка. Це залежить тільки від рішення національних судів.
При цьому омбудсмен зазначила, що у Юрія Луценка і Юлії Тимошенко головна подія в Європейському суді все ще попереду. Після рішення касаційної інстанції вони зможуть звернутися з головною скаргою – на несправедливий судовий розгляд.
Таким чином, остаточне рішення стосовно Юлії Тимошенко і Юрія Луценка все-таки залежить від судів України.
Декриміналізація
Одним із способів позбавитися судимості, є скасування статті 365 Кримінального кодексу. Одним словом – декриміналізувати даний вид злочину. Це дієвий спосіб вийти на волю Юлії Тимошенко з позбавленням статусу судимості, а Юрію Луценку – позбутися строку покарання за статтею 365 КК.
Дане питання неодноразово розглядалося у сесійній залі. Чомусь особливо запам’ятався день, коли у Верховній Раді виступав президент Янукович. У той же день після виступу президента мало розглядатися питання скасування статті 365 КК.
Разом з тим, виступ президента весь час супроводжувався скандуванням представниками опозиційних сил різних політичних гасел.
Це нагадувало штрикання гострою палицею лева у клітці, до якого через пару годин треба зайти з певним проханням… Більшість то в парламенті пропрезидентська. А як приймати необхідне вам рішення у даному випадку?!
Тому мимоволі і виникає питання, озвучене спікером парламенту, а чи не найбільше кричать ті, хто мріють не бачити Юлію Тимошенко на волі, а тим більше – на виборах?
Вважаю, що скасування статті 365 Кримінального кодексу, навіть тимчасове, є найбільш дієвим і ефективним способом вирішення проблеми з Тимошенко. Якщо цього хотіти.
Слід відмітити, що у разі скасування статті 365 КК, доля усміхнулася б і вісімдесяти засудженим, які відбувають покарання за цей злочин (станом на 1 квітня 2012 року).
Помилування
3 квітня 2012 року УП опублікувала повідомлення, що предстоятелі українських церков звернулися до президента Віктора Януковича з клопотанням про помилування Юлії Тимошенко https://www.pravda.com.ua/news/2012/04/3/6961989/.
Це теж один з варіантів звільнення Тимошенко, але не такий простий як здається на перший погляд.
Злочин, за який засуджено Тимошенко, відноситься до категорії тяжких. А в пункті 6 Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого указом президента Януковича від 16 вересня 2010 року (№ 902/2010), зазначено, що "клопотання про помилування… засуджених за тяжкі злочини.., можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення".
Такі обставини у Тимошенко, на авторову думку, відсутні. Але, при бажанні, президент їх може знайти…
Можливо президенту простіше внести зміни в Положення, передбачивши можливість помилування за тяжкі злочини.
При внесенні змін необхідно передбачити також, що клопотання про помилування може бути подано не тільки засудженим, як нині, а також захисником, родичами, громадськими організаціями тощо. У даному випадку – представниками церков.
При великому бажанні президента до обіду вносяться зміни в Положення, а після обіду, з дотриманням всіх процедур, – видається указ про помилування Юлії Тимошенко – звільнення від основного і додаткового покарання.
Однак при цьому лишається проблема з судимістю.
Відповідно до вимог Кримінального кодексу, позбавитися судимості можна шляхом погашення або її зняття (статті 89, 91).
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (пункт 8 частини 1 статті 89 КК).
Таким чином, строк погашення судимості для Юлії Тимошенко – шість років. Для Юрія Луценка – вісім.
Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення (частина 3 статті 90 КК). Дострокове звільнення може бути також результатом помилування або амністії.
При умовах, зазначених законодавцем, суд може зняти судимість раніше встановлених строків. Зняти судимість може і президент шляхом помилування, якщо таке передбачити в Положенні про порядок здійснення помилування.
Однак і тут виникає проблема.
Згідно з частиною 2 статті 91 КК, зняття судимості допускається лише після закінчення не менше половини строку погашення судимості. У випадку з Тимошенко – це три роки з дня звільнення.
Президент цю вимогу закону переступити не має права. Переступити може, але тоді цей указ може оскаржити відомий донецький адвокат. Цікаво, чи насмілився б?
Одним з варіантів вирішення проблеми було б скасування цієї норми закону. І тоді руки в президента були б "розв’язані" для помилування Тимошенко. Але не тільки звільнення від основного і додаткового покарання, а й зняття судимості, що важливо у даному випадку.
Амністія
Останнім часом із вуст політиків звучить пропозиція і про застосування до Тимошенко і Луценка амністії. 16 травня поточного року Верховна Рада відмовилась включити до порядку денного проект закону "Про амністію у 2012 році", внесений Арсенієм Яценюком.
Розглянемо і цей варіант.
Згідно з законом "Про застосування амністії в Україні", амністія не може бути застосована до осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які не відбули менше двох третин призначеного вироком суду основного покарання (пункт "г" частини 1 статті 4).
Юлія Тимошенко відбуває покарання за тяжкий, а Юрій Луценко – за особливо тяжкий злочини. І про наявність у них двох третин відбутого строку покарання, навіть у цьому році, мова не йде.
В законі також зазначено, що положення закону про амністію певного року, які не відповідають вимогам цієї статті (4), не мають сили і застосуванню не підлягають.
Крім того, даний закон не допускає зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання в порядку амністії (частина 2 статті 2).
Питання про погашення чи зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію (частина 3 статті 6), вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу, про що йшла мова у попередньому розділі.
Таким чином, чинне законодавство не дозволяє вирішити проблему з Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком шляхом амністії.
Проект закону "Про амністію у 2012 році", внесений Арсенієм Яценюком, передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, до закону "Про застосування амністії в Україні".
Законопроект хороший, юридично грамотний. Він враховує усі сьогоднішні юридичні нюанси, в тому числі наведені у цій статті, і розчищає дорогу для звільнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка від відбування покарання з ліквідацією судимості шляхом амністії і полегшує шлях для їх помилування.
При цьому слід зазначити, що за цим законопроектом підлягають амністії, за певних умов, засуджені за злочини, передбачені статтями 191, 212, 365 КК України. А це стосується значно більшої кількості засуджених, ніж в результаті скасування статті 365 КК (80 осіб).
У разі прийняття цього закону і його реалізації, у Юлії Тимошенко та Юрія Луценка з’явиться можливість брати участь у виборах до Верховної Ради в якості кандидатів у народні депутати.
Але й це не основне.
Головне – щоб обрали.
Хоча в цьому якраз сумнівів немає.
Віктор Мойсеєнко, керівник Служби з питань помилування Секретаріату президента України у 2005-2010 роках, для УП
