Один тиждень із життя Юрія Луценка

Трагіфарс о 3-х діях

Преамбула

Суд над Юрієм Луценком схожий на зустрічі клубу за інтересами. Журналісти та адвокати, які бачать один одного вже впродовж багатьох місяців, вітаються та діляться новинами. Охоронці також впізнають "своїх", і якщо хтось довгий час не ходив на засідання цього "гуртка", вони приязно посміхаються і питають: "Чого ж вас так довго не було?"

Та хоча наразі суд над Юрієм Луценком є основною виставою в Печерському суді, під стінами не стоять сотні його прихильників, а в залі майже завжди є вільні місця для журналістів.

Між тим, упродовж останнього тижня характер процесу зазнав разючих змін. Раніше суд над Луценком проводився без зайвого поспіху та ніби мимохіть. У такій тягучій манері за 8 місяців було допитано лише 52 свідки.

Більшість із них зазначали: Луценко не давав їм незаконних вказівок, а його водія Леоніда Приступлюка оформили на роботу законно. Ба більше, свідки заявляли, ніби в протоколах допитів їхні думки було викривлено чи записано неточно.

Натомість у результаті письмові свідчення багатьох допитаних рясніли однаковими фразами про чистки у МВС та інші незаконні дії Юрія Луценка.

Звичайно, під час судового допиту ці твердження спростовувались. Але екс-міністра так і не випустили з-за ґрат.

Але з початком 2012 року події почали розвиватись у форсованому темпі.

Результати цього очевидні: впродовж неповних двох тижнів було допитано 35 свідків. Та саме події 24-27 січня продемонстрували, які методи може використовувати українське судочинство, аби завершити справу швидко та без зайвих перешкод.

Власне, засідання цього тижня нагадували міні-виставу, зіграну за наперед написаним сценарієм.

Дія 1. Луценко й отруєння Ющенка

24 січня на допит з'явилась екс-керівник слідчої групи у справі отруєння Ющенка Галина Климович. Заявивши про власну неприязнь до Юрія Луценка, пані Климович без зайвих церемоній почала розповідати, як розслідувалось отруєння Віктора Ющенка.

– Злочин проти Ющенка був вчинений, і факт його отруєння – це доконаний факт, який не потребує доведення. Доведення потребують лише люди, які вчинили цей злочин, їх мотиви й, можливо, час і місце. Саме на розкриття злочину й була направлена робота слідчої групи, – говорила Климович, у той час як присутні в залі затамували подих.

За словами Галини Климович, за її ініціативою до складу слідчої групи були включені працівники МВС. Для унеможливлення витоку інформації переписка між МВС та ГП зводилась до мінімуму. Сам комплекс заходів визначали ті працівники, які вели конкретні сегменти розслідування. У результаті, навіть слідчі не знали, яким саме напрямком роботи займаються їх колеги.

– Я читала в ЗМІ, ніби Луценку інкримінується, що ця справа була на його особистому контролі. Повірте, у мене мало симпатій до Юрія Луценка, але я буду говорити правду, – наголосила Климович. – У нас відбулась жорстка розмова, і тоді Луценко сказав: "Я Жванії нічого не винен, і Жванія не винен мені. Кожен із нас отримав те, чого хотів: я – політичний проект, він – депутатський імунітет. Але я даю чесне слово, що ніколи не торкнуся жодного папірця в цій справі. Цим буде займатись мій заступник Євдокимов"… Тому ця справа ніколи не була на контролі Луценка… Він – остання людина, що мала відношення до цієї справи.

Наприкінці свідок розповіла: початково компромат по цій справі збирали на неї, а в результаті використали проти Луценка. Климович стверджує, що заступник генпрокурора Рінат Кузьмін давно хотів усунути її від слідства. А тому нібито наказав ретельніше спостерігати за її діяльністю.

– Мабуть, щоб не пропадати добру, вони оцей напрацьований вал кидають на Луценка, щоб мати підстави його арештувати... Але тут не просто немає складу злочину, тут немає навіть події злочину, – завершила свій виступ Климович.

Після цього на допит запрошують ще двох свідків. Втім, як і попередники, вони зазначають, що нічого незаконного в діях Луценка не бачать. Решта свідків до суду не з'явилась, тому частина присутніх уже очікує на оголошення наступної дати засідання. Але суддя Сергій Вовк повідомляє: процес продовжиться після обідньої перерви.

Уже за годину він оголосить здивованим учасникам процесу, що більше 30 свідків заявили, ніби не можуть прийти до суду. А тому – просять зачитати протоколи їх допитів, які складались в прокуратурі.

Дія 2. Читання протоколів та розділення справи

Заява судді приголомшує підсудного. Втім, Сергій Вовк не дає права навіть на обговорення такого кроку.

Серед "зайнятих" свідків виявився екс-заступник генпрокурора Микола Голомша. Цей факт особливо обурив Луценка:

– Голомша працює в Києві, але не може прийти?! – спитав підсудний. – У вашому списку – 20 працюючих спивробітників міліції! Чому інші приходили, а ці не можуть? Чому ви вважаєте, що Голомша не такий самий? Він не поїхав в Іспанію, не ліг у лікарню, але не хоче прийти в суд?

Але ці слова не викликали жодних емоцій у суддів та прокурорів. Тоді Луценко продовжив:

– Я знаю, що до керівника палацу "Україна" приходили із прокуратури. Її просили підтвердити попередні показання, а також дописати, ніби Юрій Луценко заздалегідь знав, що вартість проведення дня міліції буде вищою. І коли вона відмовилась це зробити, з'явилась її заява про неможливість прийти до суду.

Суддя лишається непохитним.

Він починає читати протоколи – із шаблонними питаннями та відповідями. У них - нічого цікавого чи несподіваного. Це розуміють і захисники, частина з яких переключає увагу на журнали, і прокурори, які позіхають в очікуванні перерви. О шостій вечора захист просить про перерву в засіданні.

– Можемо лишитись втрьох: ви, я й Балик (Ігор Балик – один із захисників Луценка), – пропонує підсудний судді Вовку.

– А чому Балик? – цікавиться з посмішкою суддя.

– Бо він цікавиться протоколами, – відповідає екс-міністр.

І справді, адвокат веде підрахунок зачитаним протоколам. Засідання завершується на 21-му документі. Учасники зітхають із полегшенням: цього разу їх не змушують сидіти в суді до півночі.

– Я вважаю, що судовий процес по справі Луценка закінчився, – виходячи, зазначає адвокат Олексій Баганець.

Та наступного засідання на учасників чекає ще одна несподіванка.

Двоє підсудних, колишні працівники карного розшуку, які проходять по одному  епізодів у справі отруєння Ющенка, захворіли та не з'явились до суду. Учасники процесу одноголосні: проводити засідання без них неможливо. Але рішення судді вкотре дивує: даний епізод виноситься в окреме провадження. А це дозволяє продовжити засідання, читаючи протоколи, які стосуються інших блоків обвинувачення.

– Епізод про нібито незаконне проведення опер-розшукових заходів розвалився, як і всі інші в моїй справі. З юридичної точки зору в ньому немає ні складу, ні події злочину. Сподіваюсь, що хоч ці двоє ветеранів карного розшуку не будуть заручниками політичної розправи й отримають виправдання в рамках окремо виділеної справи. До речі, тепер мені світить не 12, а тільки (!) 10 років позбавлення волі! – коментує ситуацію "Українській правді" Луценко.

– А якщо й Приступлюк захворіє, Луценка судитимуть тільки за день міліції? – посміхаючись, питає в судді екс-міністр.

– А що, він захворіє? – з недовірою перепитує Вовк.

– Раптом бурулька на голову впаде, – припускає Луценко.

Втім, суддя вважає таку загрозу маловірогідною, а тому не відповідає й продовжує засідання.

Дія 3. Без шансів на захист

Тоді адвокати оголошують клопотання про відвід суду. Серед основних причин – те, що суд не вказав, чому близько 50 свідків не можуть прийти на засідання. Як виявилось, їхніх заяв не було в матеріалах справи. У результаті захисники навіть не могли переконатись, що заяви взагалі існують.

– Я знаю, що в нарадчій кімнаті у вас є право на "дзвінок другу", і він, бігаючи по пеньках каже: "Зачитуй заяви"... Але чому палке бажання засудити Луценка має опустити в лайно всю країну?.. Чому заради виконання замовлення нашу державу всі міжнародні інституції оголосять неправовою? – обурюється екс-міністр. – Я хочу вас, пане суддя, захистити й відвести від тої ганьби, від тої ролі в політичних репресіях, яка вам призначена…

Але клопотання оголошується швидше за інерцією, без особливих сподівань на успіх. І, справді – прохання не задовольняють, а суд переходить до останнього усного допиту в справі Луценка.

Свідок Михайло Ковадло – працівник департаменту документального забезпечення МВС. Він не повідомляє нічого нового по суті справи, а тому досить скоро йде із зали. Після цього туди заходить екс-голова департаменту зв'язків із громадськістю МВС Інна Кисіль. На це одразу ж реагує прокурор Дмитро Лобань.

– Свідок неодноразово була присутня на засіданнях, тому її допит у ході судового слідства є неможливим, – звертається він до Вовка.

Тут до дискусії підключається Юрій Луценко.

– Наскільки мені відомо, – серйозно починає він, – цей свідок є ключовим у найстрашнішому злочині Луценка. А саме – запрошенні на день міліції "95 кварталу"… Звісно, свідка варто відпустити додому, але я сподіваюсь, що ви, пане суддя, виконаєте обіцянку та викличете "95 квартал". І що весь їх колектив замінить цінні свідчення цього свідка про те, що вона один раз подзвонила та спитала, чи будуть вони безкоштовно виступати на сцені палацу "Україна".

Суддя посміхався, а тому Луценко продовжив:

– Якраз порівняємо гумористичні здібності "95 кварталу" та прокуратури. Причому, Лисого треба викликати двічі – в образі Луценка й в образі Черновецького.

– Якого Лисого? – не розуміє Вовк.

– Ну, знаєте, там є Лисий. Женя Кошовий його звати. Якщо прийде, побачите, – багатообіцяюче посміхається Луценко.

Після цього засідання так і не змогло повернутись в серйозне русло.

– Що їли? – питає Луценко в адвоката Ігоря Фоміна, коли той повернувся з обіду.

– Піцу.

– Я теж усе замовляю піцу, а мені приносять кільку, – іронізує Луценко, якому видають пайок із кільки в томаті, сала та хліба.

– А де ваш захисник Ігор Балик? – питає суддя в підсудного.

– Він на поверх вище. Але якщо будете голосно читати, він почує, – під сміх із зали відповідає екс-міністр.

Тут захист знову цікавиться долею заяв свідків, які так і не дійшли до суду.

– Заяви в секретаря, вона їх ще не записала, – каже Сергій Вовк.

– А-а-а, вона ще не написала, – сміються адвокати.

Суддя Вовк продовжує зачитувати протоколи допитів. Більшість із них стосуються епізоду щодо дня міліції.

– Скільки разів ви брали участь у святкуванні дня міліції? – питав слідчий на допиті у свідка Чуйка.

– Приблизно 9 разів, більшість з яких – у палаці "Україна".

– От як не викликати таку людину до суду? – риторично питає Юрій Луценко.

Сміх заважає судді читати, тому том справи забирає в нього суддя Царевич. Вона читає швидко, майже без пауз між питаннями та відповідями. У протоколах співробітники МВС розповідають, кого із зірок шоу-бізнесу вони зустрічали – Леоніда Агутіна, Руслану, Миколу Баскова.

– Катя Осадча "нервно курит в сторонке", – не витримує Луценко. – Це ж скільки інформації без неї дізнались. Льоня, – звертається він до Леоніда Приступлюка, – а Ротару зустрічав не ти?

– Ні, не я, – відповідає Приступлюк.

– Точно не ви? – сміється Вовк. Його вигляд указує на те, що суддя був би не проти послухати історію про зустріч з українською зіркою.

– Там вона була з дитячим ансамблем, людей тридцять, – уточнює Луценко.

– Коли ж буде про "95 квартал"? – питає Сергій Вовк.

– Та ви пропустили, уже двічі про них згадувалось, – каже підсудний.

Засідання знову закінчується як по годиннику – о шостій вечора. За два дні в суді зачитано протоколи допиту 43 свідків. Вони вже не розкажуть у суді, що справді робив Луценко на посаді міністра.

Наступного дня в суді зачитують лише два протоколи і на цьому допит свідків офіційно завершується.

Після короткої перерви судді по черзі розпочали зачитування матеріалів справи, проте ця стадія, вочевидь, не може принести несподіванок: після обіду частина адвокатів на засідання не повертається. Близько третьої дня ледь не половину присутніх у залі становлять охоронці.

Тільки втомлений Юрій Луценко незмінно сидить у клітці – незважаючи на резолюцію ПАРЄ, суд не поспішає змінити йому запобіжний захід.