Вибори 2012: шанс на оновлення влади… втрачено?

Для суспільства будь-які вибори – це надія, шанс на оновлення влади. Судячи з останніх соціологічних досліджень, сьогодні в Україні існує колосальний запит на оновлення влади.

Аналіз списків кандидатів попередніх парламентських циклів чітко демонструє посадоцентричні тенденції. 70% діючих депутатів зберігали свої мандати, 2/3 представляли столицю, ще 20% – Донецьку область, окремі регіони могли бути представлені хіба що декількома депутатами. Мажоритарна складова виборів лише частково може вплинути на виправлення ситуації.

Все це відбувається на тлі вражаючої динаміки падіння довіри до діючої владної команди, та до Верховної Ради як політичного інституту зокрема. Для порівняння, у травні 2010 за даними Центру Разумкова, майже 50% громадян вважали, що "нинішня влада краща від попередньої". А вже у грудні 2011 таких залишилося лише 16%.

Натомість 40% сьогодні певні, що нинішня влада нічим не відрізняється від попередньої (це тривожний сигнал для БЮТ щонайменше), а 36% переконані, що нинішня влада гірша від попередньої. Недовіра населення до діяльності Верховної Ради сягає вже традиційні 62-66%.

Тож проблема оновлення або ребрендингу партій актуальна не тільки для провладних політичних сил, але і для опозиційних. Та ж сама соціологія фіксує одночасне зростання динаміки недовіри як до влади, так і до опозиції.

При цьому зростає кількість громадян, які серед усіх політичних партій так і не знайшли власного об’єкта симпатій.

У цьому контексті досить показові проміжні результати Facebook-опитування, організованого Мустафою Найємом. Зокрема, станом на 11 січня 16.00 показник графи "свій варіант" становив 2569 голосів і був другим після прихильників "Батьківщини" (3560 голосів).

Яким би чином влада та експерти не ставилися до соціології в цілому, та опитування Найєма зокрема, факт залишається фактом – запит на оновлення влади у суспільстві не реалізований.

І лідери партій (та їх політтехнологи) змушені реагувати на ці виклики. Один із найбільш очевидних методів реакції – креативність при формуванні передвиборчого списку.

Спробуємо проаналізувати гіпотетичні перші п’ятірки партій-лідерів громадської думки, здатних подолати 5% бар’єр. Як вихідні дані будемо використовувати показники соціологічного опитування Центру Разумкова.

Методологія формування виборчих списків – проблема, яка потребує не стільки політологічного, скільки радше психіатричного чи економічного аналізу. Проте здебільшого принцип формування тотожний для більшості політичних партій.

Перша п’ятірка (інколи десятка) формується з точки зору "локомотивності" (спрацьовує насамперед PR-складова), а решта списку – у відповідності до приватних домовленостей з керівництвом.

Мова про праймеріз або рейтинговість у даному випадку звісно не ведеться. Увесь цей час українська політична еліта досить суперечливо формувала виборчі списки. Інколи логіка була зрозуміла і ставка на конкретні прізвища-фішки спрацьовувала. Але інколи формування локомотивної першої п’ятірки не піддавалось жодному аналізу.

Наприклад, тенденція кінця 90-тих років включення до так званої публічної частини списку (5, 10) артистів, спортсменів, будь-яких моральних авторитетів, які не несуть політичного навантаження, експертам здавалася абсурдною.

Проте в парламенті все одно з’являлися священики та актори, борці та баскетболісти, граючі тренери та навіть гастролюючі співаки.

Згодом пішов інший тренд – інтеграція у політичні процеси моральних авторитетів з іншої площини – журналістів. Деякі прийшли в політику з посад прес-секретарів, але деяких технологічно втягували в кампанію не в силу вдячності за попередню роботу, а через певний електоральний багаж, яким гіпотетично володіли ці фахівці своєї справи.

Така тенденція є коректною і сьогодні – за даними того ж центру Разумкова показники довіри до ЗМІ (66,3%) є другими після показників довіри до церкви (68,9%).

Не даремно вже сьогодні подекуди з’являється інформація про можливість балотування на одномандатних округах деяких знакових журналістів. Приміром, Тетяни Чорновол на Галичині.

Можна не сумніватися, що деяким нинішнім "акулам пера" напередодні виборів надійде чимало цікавих пропозицій щодо персональної участі у кампанії багатьох політичних партій.

Досить поширеною серед експертів є теза про необхідність загравання з так званим "чужим електоральним полем". Зокрема, багато з локально-орієнтованих політичних проектів на перші місця висуватимуть активних спікерів із електорально чужих регіонів.

Ця теза є актуальною для "Батьківщини", "Фронту змін" та "Свободи" у випадку із східним виборцем. Натомість Партія регіонів змушена буде розвінчувати свій міф "про донецьке коріння" у центрі та на заході.

До речі, на виборах минулого року прихильність до цієї технології призвела до того, що у першій п’ятірці ПР були 2 представників Донеччини, 1 Харківщини, 1 Закарпаття, 1 Галичини.

"Батьківщина"

Очевидно, що питання списку для "Батьківщини" є риторичним. Принциповим там має бути 2 моменти. Перше – це прізвище Тимошенко на чолі списку. Можна не сумніватися, що вся публічна риторика офіційних спікерів "Батьківщини" буде зводитися до боротьби за свободу пані Юлії.

Саме на цьому гаслі буде вибудувана вся кампанія.

Проте, навіть якщо до виборів Тимошенко і не буде звільнено, або статус засудженої не дозволить їй особисто взяти участь у виборах, технологічний вихід із цієї колізії вже знайдено. Список завжди зможе очолити її дочка – Євгенія Тимошенко. І суспільство, вочевидь, не буде сприймати це як прояв політичної корупції чи кумівства.

Другим принциповим моментом буде так званий "фактор Ліни Костенко". Теза про необхідність об’єднання опозиції, озвучений Тимошенко у "листі на волю" і супроводжений оголошенням прізвища Ліни Костенко, очевидно, матиме продовження.

Сумнівно, звісно, що сама Ліна Костенко дасть згоду на балотування кандидатом у депутати, але моральних авторитетів подібного масштабу завжди можна інтегрувати. Це може бути Ніна Матвієнко, хтось із визначних дисидентів тощо.

Також не було включено до переліку кандидатів двох яскравих представників команди БЮТ: Королевської, яка очолила УСДП та потрапила під критику нинішнього офіційного керівництва фракції, та Томенка, якого напевно побачимо у списку ФЗ.

Втім, очевидно, що технологи "Батьківщини" підуть і іншим шляхом – можуть задекларувати перед висуненням свій варіант списку – з ув’язненими Тимошенко і Луценко. Але зареєстрований у ЦВК буде інший. Спробуємо змоделювати ситуацію в обох варіантах.

Прогноз першої п’ятірки. Варіант №1, ідеальний:

Юлія Тимошенко
Юрій Луценко
фактор Ліни Костенко (Ніна Матвієнко, інший моральний авторитет)
Валерій Іващенко
Інший "політичний в‘язень"

Прогноз першої п’ятірки. Варіант №2, прагматичний:

Євгенія Тимошенко
фактор Ліни Костенко (Ніна Матвієнко, інший моральний авторитет)
Олександр Турчинов
Сергій Соболєв
Андрій Шевченко

Перша п’ятірка на парламентських виборах 2007 року:

Тимошенко Юлія Володимирівна 1960 р.н.
Турчинов Олександр Валентинович, 1964 р.н.
Томенко Микола Володимирович, 1964 р.н.
Вінський Йосип Вікентійович, 1956, р.н.
Шевченко Андрій Віталійович, 1976, р.н.

Партія регіонів

Для Партії регіонів вибори за партійним списком можуть бути вкрай непростими. Саме вона стане уособленням партії влади та зосередженням суспільного гніву. Перебороти цю тенденцію буде важко, тому питання підбору списку буде надзвичайно важливим.

Але і конкуренція за прохідні місця тут буде значно вищою. Тому досить проблемною виглядає перспектива повноцінного об’єднання ПР з "Сильною Україною", а тим більше Народною партією Литвина.

У випадку з ПР також слід говорити про різні варіанти списків, у залежності від конфігурації виборчої стратегії та обраної тактики. Проте можна не сумніватися, що політичний консерватизм буде поєднаний із елементами креативних технологій.

Минулого разу ПР намагалася вийти із ніши локалізованого регіонального проекту, внісши до першої п’ятірки представників 4 різних регіонів. При цьому третє місце львів’янина Тараса Чорновола мало на меті загравання із західноукраїнським виборцем.

Тож цього разу цілком можна очікувати появи у списках, скажімо, знакових жінок із оточення Януковича – Ірини Акімової, Ганни Герман чи тієї ж Раїси Богатирьової…

Також слід розуміти, що напередодні самих виборів креативні штаби у команді Януковича може відвідати думка щодо необхідності радикального ребрендингу партії, який може завершитися відставкою прем’єр-міністра та зміною голови ПР.

Прогноз першої п’ятірки:

Микола Азаров (у разі, якщо залишиться на посаді прем’єр-міністра до виборів);
Андрій Клюєв;
Сергій Тігіпко;
директор східноукраїнського підприємства рівня В‘ячеслава Богуслаєва, Георгія Скудара;

ректор одного із провідних вузів країни рівня Леоніда Губерського, президента НАНУ Бориса Патона або колишній відомий спортсмен рівня Сергія Бубки, Яни Клочкової, Олега Блохіна (в разі успішного виступу збірної України на Євро 2012)…

Перша п’ятірка на парламентських виборах 2007 року:

Янукович Віктор Федорович, 1950 р.н.;
Богатирьова Раїса Василівна, 1953 р.н.;
Чорновіл Тарас В’ячеславович, 1964 р.н.;
Богословська Інна Германівна ,1960 р.н.;
Шуфрич Нестор Іванович, 1966 р.н.

"Фронт змін"

Прогнозування методології формування списку "Фронту змін" є одним із найважчих завдань. Тут визначальним є лише один чинник – на чолі списку Арсеній Яценюк, який виступає локомотивом усієї кампанії.

Проте, необхідно розуміти, що відсутність команди та прогнозованості дій партії у парламенті, є одним із найбільших звинувачень на адресу "Фронту змін". Саме тому перед технологами проекту постає завдання демонстрації не тільки потужності нової молодої команди, яка працює ПІД основним лідером (Яценюком), але і виокремлення низки ідеологічних пріоритетів.

До того ж є і додаткові виклики перед партією, які постають у таких штампах:

- "Яценюк – це Ющенко з айпадом" (потрібно відходити від слабкості образу попереднього президента, в тому числі, у підборі команди);

- "Фронт змін" – віртуальний проект" (необхідно демонструвати потужність регіонального поступу і кадрового резерву на місцях, а також серйозні стратегічні розробки, які партія готова реалізовувати у разі приходу до влади)…

- "ФЗ та Яценюк – проект компромісної опозиції" (необхідно доводити свою опозиційну сутність у боротьбі в спільній з БЮТ електоральній ніші).

Видається, що публічна частина списку має демонструвати готовність партії до боротьби за владу, при цьому боротьби безкомпромісної. Яценюк в жодному плані не має нагадувати Ющенка, це стосується і членів його команди.

Також прогнозованим є демонстрація всеукраїнського характеру підтримки партії та Яценюка. Через це в п’ятірці слід очікувати появи одного із представників регіонів. Бажано, щоби цей представник підпадав під імідж самого Яценюка – молодий, успішний, перспективний, але із досвідом.

Автори статті у даному випадку зупинилися на представникові Луганщини Ігорі Ліскі, тим більше у себе на Донбасі цього політика вважають одним із найбільш перспективних та авторитетних.

Автори також спробували ризикнути і включили до першої п’ятірки ФЗ нинішнього віце-спікера, члена "Батьківщини" Миколу Томенка, який неодноразово висловлював свою підтримку ідеї консолідації опозиції.

Ментально та іміджево Томенко більш органічно виглядає у списку ФЗ (особливо в силу поширення інформації про можливий конфлікт із групою Турчинова в "Батьківщині").

Прогноз першої п’ятірки:

Арсеній Яценюк;
Микола Томенко;
В’ячеслав Кириленко;
Леся Оробець;
Ігор Ліскі.

НУНС, Перша п’ятірка на парламентських виборах 2007 року:

Луценко Юрій Віталійович, 1964 р.н.;
Кириленко В’ячеслав Анатолійович, 1968 р.н.;
Яценюк Арсеній Петрович, 1974 р.н.;
Гриценко Анатолій Степанович, 1957 р.н.;
Катеринчук Микола Дмитрович, 1967 р.н.

КПУ

Прогнозувати методологію формування списку КПУ – найпростіше. Але це стосується тільки принципів формування, але не особистостей. Очевидно, що перша п‘ятірка формуватиметься традиційно за професійно-демографічним принципом:

Петро Симоненко;
Адам Мартинюк;
Представник ветеранських організацій, учасник Великої Вітчизняної війни;
та 5. Герой соціалістичної праці (селянин, робітник, шахтар) – представник від (молоді-жінок).

Традиційно, всі приховані інтереси фінансових стовпів партії у першій п’ятірці не відбиваються. З великою натяжкою таким можна було вважати колишнього міністра охорони здоров’я Юрія Гайдаєва.

Перша п’ятірка на парламентських виборах 2007 року:

Симоненко Петро Миколайович, 1952 р.н.;
Волинець Євген Валерійович, 1978 р.н.;
Перестенко Марина Володимирівна, 1966 р.н.;
Герасимов Іван Олександрович, 1921 р.н.;
Гайдаєв Юрій Олександрович, 1954 р.н.

Партія "Удар"

Партія "Удар" є типовою партією вождистського типу, яка до того ж намагається експлуатувати вже знайомі суспільству ідеологеми політичної альтернативи.

У даному випадку харизма Кличка буде просто протиставлятися харизмі, скажімо, Яценюка, або Тимошенко. Простіше кажучи, він підбиратиме протестний електорат, який пішов від Тимошенко, вже не вірить Яценюкові, але хоче продемонструвати критичне ставлення до влади.

Саме тому персональна складова списку "Удару" є сьогодні важкопрогнозованою. Автори включили у першу п’ятірку лідера "Громадянської позиції" Гриценка, який самостійно не має шансів подолати 5%, але гіпотетично може посилити позиції "Удару". На парламентських виборах партія буде брати участь вперше, що робить її справді новим явищем у свідомості виборців.

Прогноз першої п’ятірки:

Віталій Кличко;
Анатолій Гриценко;
Наталія Новак;
Ірина Геращенко;
Іван Плачков.

"Свобода"

Партія на чолі з Тягнибоком є у електоральному плані вузько локалізованим проектом. Це означає, що основна боротьба за виборця розгорнеться у 4-5 ключових для партії регіонах.

Саме така мотивація буде визначати особливості формування виборчого списку. Проте у деяких регіонах партії доведеться іти вже не як опозиційному проектові, а як партії влади. І цей момент може також відбитися на вигляді першої п’ятірки. У даному випадку зупинилися на такому варіанті.

Прогноз першої п’ятірки:

Олег Тягнибок;
Олексій Кайда;
Ірина Фаріон;
Богдан Бенюк;
Андрій Іллєнко.

Перша п’ятірка на парламентських виборах 2007 року:

Тягнибок Олег Ярославович, 1968 р.н.;
Іллєнко Юрій Герасимович, 1936 р.н.;
Фаріон Ірина Дмитрівна, 1964 р.н.;
Бенюк Богдан Михайлович, 1957 р.н.;
Сич Олександр Максимович, 1964 р.н.

Підсумовуючи попередній аналіз, автори готові визнати, що суспільство та експертне середовище позбавлено реальних та ефективних механізмів контролю за діяльністю політичних партій.

Важко не лише прогнозувати характер політичної дискусії у довгостроковій перспективі, але і поведінку окремих персоналій у короткостроковій. Зокрема, слід пам’ятати, що від виборів до виборів політики, представлені у перших п’ятірках/десятках більшості політичних партій традиційно зраджували своїх лідерів, або виштовхувалися ними.

Прикладами цього є прізвища Вінського, Чорновола, Шуфрича, всієї п’ятірки НУНС тощо.

Проте сподіваємося, що наступні парламентські вибори, чи в силу змішаної моделі проведення, чи внаслідок зростання протестних настроїв, все таки призведуть до бодай часткового оновлення політичної еліти.

Валерій Гончарук, кандидат політичних наук, Агентство моделювання ситуацій, Ярослав Павловський, Інституту інформаційного суспільства, для УП