Хворий лідер – загроза для держави

Не рідко нам нав'язують думку, що країні потрібний сильний лідер, який наведе порядок у країні. Хоча підхід до інституту лідерства на Заході й у пострадянських державах діаметрально протилежний.

Інститут лідерства яскраво проявляється лише в тоталітарно-авторитарних режимах. Тоді як у демократичних країнах замість вождя – суспільство вдається до послуг бюрократичного керівника.

Водночас в Україні рівень самоорганізації громадян поки знаходиться на низькому рівні. Це дає широке поле для влади маніпулювати суспільною думкою, легко приборкувати справедливі вияви народного гніву й маргіналізувати опозицію.

Таким чином, визначальним у долі країни є не закони чи політико-правова система загалом. Усім заправляє цар-батюшка. Кого хоче милує, кого хоче садить.

Відтак, дослідження феномену політичного лідера і є відповіддю на питання: "Що чекає на Україну в найближчому майбутньому?"

Наука біополітика вивчає вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на суб'єкти політики – прем'єрів, президентів, ключових депутатів із різних країн. До зовнішніх чинників належать: особливості клімату, пора року чи тиск атмосфери.

Втім, у цій статті мова піде перш за все про внутрішні чинники.

Як зазначають автори книги "Політичні еліти і лідери" Борис Кухта та Наталія Теплоухова, до таких чинників впливу на лідера зараховують здоров'я, вік, біологічні ритми і втомлюваність. Здатність переживати стреси. Будь-які серйозні відхилення від норми можуть зменшити ініціативність лідера й викликати надмірну підозрілість. Як наслідок, президент чи прем'єр опирається лише на "своїх". Відбувається ізоляція об'єкта.

А тепер пригадайте історію з отруєнням кандидата в президенти Віктора Ющенка. Молодий енергійний політик, який міг посісти посаду глави держави в доброму здоров'ї та гуморі, отримав лаври переможця зі спотвореним обличчям та підірваним здоров'ям.

Йому раз-по-раз робили все нові й нові операції. Загрози життю вже не було, але натяків на міцне здоров'я також. Тоді як здоров'я лідерів тої чи іншої країни є предметом постійної уваги зацікавлених сторін. При постійному лікуванні можуть проявитися побічні дії ліків, фізіологічні болі провокують застосування небажаних препаратів.

Як наслідок – вплив обмеженого кола людей на президента стає абсолютним. "Любі друзі" керували країною на власний розсуд. Тоді як українці чекали саме від президента рішучих кроків. А він їх так і не зробив.

Країна втратила час. Люди втратили віру.

Автори книги "Політичні еліти і лідери" наводять дуже схожу ситуацію, коли весь СРСР став заручником підірваного здоров'я Леоніда Брежнєва, до якого "втерлась" в довіру медсестра.

"Тодішній глава держави Брежнєв із весни 1973 року в зв'язку із прогресуючою слабістю центральної нервової системи почав зловживати сильнодіючими заспокійливими препаратами. Їх постачала медсестра Н., що, за словами Чазова, прискорило деградацію генсека.

Однак позбутися шкідливого впливу медсестри не вдавалося, незважаючи навіть на втручання шефа КДБ Андропова. Дійшло до того, що важливі і таємні державні справи почали вирішуватись у присутності Н., а бува й за її участю, що пояснювалося сентиментами лідера до самої Н.

Коли ж все-таки їх удалося розлучити, то прощання відбувалося "...ніби не в ізольованому від цілого світу Завидові, а в місті, повному терористів".

Важливим чинником є й вік лідера.

Молоді лідери – більш схильні до рішучих дій таких як революції, зрілі лідери – готові до проведення реформ, тоді як старші – "гріють" собі на пенсію тепле місце.

Сьогодні президенту України Віктору Януковичу – 61. Період молодості давно позаду. Тоді як період зрілості психологи визначають проміжним етапом, що охоплює життя людини приблизно від 40 до 60 років.

Рамки, звичайно, умовні. Але старість невблаганно наближається. Відповідно змінюються пріоритети. Лідера все більше приваблює стабільність та комфорт. Яскравою ілюстрацією того, на якому етапі життя знаходиться Віктор Янукович, можна побачити на світлинах маєтку в Межигір'ї.

Про емоційний стан Януковича можна судити також із його заяви на тлі протестів громадян за соціальні та економічні права: "Мені правоохоронні органи кажуть, що зараз йде скупка зброї і підготовка до збройних нападів на органи державної влади".

Що це?!.. Реальні оперативні дані чи недовіра та страх?

Можливо, лідер надто перейнявся заявою Олександра Турчинова про те, що Тимошенко продовжує керувати партією навіть з-за ґрат?

Фахівці в галузі біополітики стверджують: параноя – вірна ознака лідера, який став консерватором, не визнає право народу на акції протесту, і за всім бачить підступ ворогів. Сподіваюсь, що це визначення до президента України не стосується жодним чином.

Втім, різкий випад Віктора Януковича в бік чорнобильців, які приїхали до Києва відстояти свої пільги, наштовхує на думку, що попереду на країну чекають жорсткі репресії та подальше згортання демократії.

"Люди втратили страх і совість. Хто це організовує? Не ті, кому найважче живеться. Ті, кому найважче – вони мовчать, чекають, терплять", – заявив Янукович.

Зауважте, лідер вимагає від людей терпіння – а сам втрачає самоконтроль. Надто емоційний стан лідера здатен затьмарити здоровий глузд у прийнятті тих чи інших рішень – визнають фахівці. Визначальним буде не досягнення суспільного блага, а реалізація власних цілей.

Конфузи політичного лідера, які він допускає, у той чи інший спосіб формують його імідж як у середині країни, так і за її межами. Зазвичай неординарні заяви лідерів переводять у площину курйозів, як от фраза Віктора Януковича на спільній зустрічі із президентом РФ Медведєвим: "Мы не будем говорить о плохом, а лучше сделаем".

Українці також щиро сподіваються, що Ахмєтова замість Ахматової, великий український поет Чехов, Бразилія з Кубою в Північній Америці чи Ізраїль у Європі – усе це лише невинні конфузи лідера.

Але історія змушує замислитися. Ось яскравий приклад – Володимир Ленін.

"...Ще у травні 1922 року на пропозицію лікарів перемножити 12 на 7 Ленін дав неправильну відповідь, а через місяць схвалив постанову ВЦВК "Про позасудові рішення ДПУ, включно до розстрілу", визначив нову стратегію і тактику Комінтерну, вирішив вигнати цвіт російської інтелігенції за кордон тощо", –цитата з книги "Політичні еліти і лідери".

Порівнювати постаті Леніна і Януковича – недоречно. Вони різні за масштабом і по суті.

Якщо перший убивав мільйони людей заради реалізації власної "над-ідеї", то інший, схоже, керується "ліберальними цінностями". Англійською це звучить "liberal values", звідки й походить назва грошей на блатному жаргоні – лаве.

Втім, дещо Леніна та Януковича таки об'єднує – це жага до влади.

Ось ще одна цитата із праці дослідників Кухти та Теплоухової: "Один із визначних дослідників природи влади Мульдер якось образно висловився, що реалізація влади підпорядковується тим же законам, що й наркоманія: "збільшення влади ніколи не дає суб'єктові повного задоволення" – чим більше влади, тим сильніше прагнення до її поширення.

Волкогонов наводить характеристику Леніна письменником Марком Алдановим: "Ленін був людиною однієї ідеї, однієї книги, однієї газети, однієї партії. За однієї умови, що це була його ідея, його газета. І, звичайно, його партія. Ідею Леніна, яка володіла ним 24 години на добу, можна висловити одним словом: влада".

Що зробив Віктор Янукович після перемоги на виборах?

Через Конституційний суд домігся скасування конституційної реформи. Уся вертикаль виконавчої влади нині в його руках. Але "закручування гайок" триває й далі.

І так буде доти, поки лідер не усвідомить, що ще більша концентрація влади не втамує його спраги.

Кожен лідер повинен дозріти до усвідомлення власної функції в державі. Зрозуміти, що він працює для людей, а не навпаки.

Іншими словами, лідер повинен бути не тираном-самодуром – а адміністратором.

"Обережним професіоналом – реалістом, який підкреслює свою ідентичність із метою суспільної групи", – зазначають фахівці.

В іншому випадку лідера чекає сумна участь жертви народного гніву. Питання лише в тому, як довго будуть терпіти знедолені люди.

Можливо, лідер таки правий? І вони справді вже запасають зброю?..

Мирослав Откович, журналіст ТВі, спеціально для УП