Неонацизм і ВО "Свобода"

Спочатку я очам своїм не повірив і гидливо відкинув збірник.

А було це на Форумі видавців 2010 року.

Пройшовся по форуму й повернувся – невже справді?..

Тоді я його не придбав, про що згодом пошкодував.

Отримав нещодавно. Причому додрук, попередній був іншого кольору – отож книжка має успіх.

Про що йдеться? А про виданий чільним ідеологом ВО "Свобода" Юрієм Михальчишиним посібник по навчанню соціал-націоналізму – читай "націонал-соціалізму " – "Ватра. Версія 1.0", надрукований у Львівському видавництві "Євросвіт" у 2010 році.

Ватра – обкладинка

 

Зрештою, це видання в дещо іншій формі можна знайти й у нетрях Інтернету .

Вразив підбір авторів та текстів. Розпочати, гадаю, варто з Йозефа Геббельса.

У цьому посібнику для партійних вишкільників, адже створений він як курс лекцій та рекомендованої літератури, у перекладі упорядника подано милий текст "Маленька абетка націонал-соціаліста".

По-суті, це скорочена програма NSDAP – нацистської партії Німеччини, якщо хто не знає. Наведу маленький, проте дохідливий фрагмент цієї абетки.

"Якого культурного оновлення домагається NSDAP? – NSDAP домагається відновлення німецького духу шляхом систематичного плекання німецької культури, науки, мистецтва та освіти.

Хто є головним ворогом культурного оновлення Німеччини? – Жидівство, яке систематично підважує німецький дух тим, що наповнює культурні установи, такі як преса, театр, наука, література, брехливим духом.

Яким чином NSDAP може розібратися з таким запеклим ворогом? – Шляхом вимоги усунення жидів з усіх німецьких культурних установ. Жид не може й не повинен мати права бути носієм німецького просвітництва та духу...

Хто пише сьогодні більшість німецьких газет? – Жид!

Хто повинен писати їх у майбутньому? – Німець!

Хто становить значний відсоток наших університетських викладачів? – Жид!

Хто в майбутньому матиме право стати викладачем у німецькому університеті? – Німець!"

І – пішло-поїхало.

Тут і "Програма фашистського руху", і вже сама "Програма NSDAP – 25 пунктів", "Чому саме SA?" Ернста Рьома – творця нацистських штурмових загонів, "Програма Національної фашистської партії Італії".

Завершенням цього параду партійних програм текст самого укладача та перекладача Юрія Михальчишина "Революційний соціал-націоналіст".

І це тільки початок.

Зміст "Ватра. Версія 1.0"

Однак, якщо б цей збірник опусів творців фашистської та нацистської ідеології міг би припадати пилом десь у архівах і бути цікавим дослідникам, то це не викликало б ніякого спротиву. Однак різкий спротив викликають кілька інших аспектів цього видання.

Перший: спроба реанімувати цю збанкрутілу й визнану злочинною ідеологію. Так, наші крутії, розуміючи те, що наражаються на осуд і навіть переслідування за пропаганду расистської та ксенофобської ідеології, поміняли місцями слова у визначенні своєї політичної орієнтації.

Тільки в такій незрілій демократії, як у нас, могли офіційно зареєструвати Націонал-соціалістичну партію України.

То в мене виникає запитання – яке відношення до цієї нацистської пропаганди має ВО "Свобода" – партія, яка в моєму місті домінує в міській раді? Переконаний – не всі розуміють що відбувається. Програма ВО "Свободи" все ж відрізняється від опусів Михальчишина та Геббельса. Однак...

Другий: активна спроба пропаганди, яка набирає не лише архаїчних форм друкованого видання, але й модерних форм електронного видання та сучасних інтерактивних форм впливу на суспільство. Особливо на незрілу молодь.

Тому й блукають нічним Львовом колони привидів з нацистською символікою, ганьблять пам'ять юнаків, що загинули під Крутами. Не відають, що творять.

Про реноме й долю українського національного руху й України як країни та держави навіть мови не вестиму. Усім зрозуміло, що це пряма дискредитація й шкідництво.

Третій і найогидніший: тексти нацистських вовкулак пересипані не лише безсмертними творами Юрія Михальчишина, але й ряду інших українських авторів – Олега Ольжича, закатованого гестапо в нацистському концтаборі Заксенхаузен у 1944 році), Юрія Липи, Олени Теліги, розстріляної нацистами в Бабиному Яру 1942 року, Ярослава Стецька, який разом з однодумцями 30 червня 1941 проголосили Акт проголошення Української Держави...

Ось така ось маніпуляція.

Не виявилося серед авторів, на моє здивування, Степана Бандери. Хоч є текст про нього, такого собі Нахтігаля & Зірки з Неба, називається "НАШ Бандера". Бо публіцистику самого Бандери вони вважають не гідною справжнього соціал-націоналіста.

Між тих авторів є й культурні і політичні діячі, і люди обдаровані, і не надто. Однак огиду викликає спроба вже вкотре приторочити український національний рух та українську національну думку до нацистської колісниці, яка вже давно загриміла у Валгаллу.

У совєтські часи цілі бригади КДБшних писак прикладали титанічних зусиль, щоб прирівняти український національний рух і українську національно-визвольну боротьбу 30-50-х років до колабораціонізму з нацистами та нацизмом, тобто націонал-соціалізмом.

Радянський агітпроп проти "буржуазних націоналістів" (ФОТО)

Сьогодні цю працю, як виявилося, зовсім не криючись, здійснює пан Юрій Михальчишин. Невже агент старого КДБ? Не думаю. Однак пропоную насолодитися рівнем соціал-націоналістичного томління пана Юрія, коли він береться самотужки окреслити обриси людини майбутнього. І все стане зрозуміло.

Розділ "Революційний соціал-націоналіст":

"Це політичний боєць, який свідомо й цілеспрямовано кидає виклик існуючому порядку, стаючи на шлях безкомпромісної боротьби проти системи окупаційного примусу та експлуатації українців. Це відважний і незламний солдат нації, який пліч-о-пліч з однодумцями формує маршируючі колони революції, відмовляючись від комфортного життя пересічної людини на користь ідеалів честі, ієрархії й самопожертви...

Революційний соціал-націоналіст – це повноцінний армійський батальйон, повітряна ескадрилья або партизанський загін у складі однієї людини...

А ось і портрет цього незламного борця, який не псує собі сумління нездоровими стосунками із протилежною статтю.

Середньостатистичний революційний соціал-націоналіст – це симпатичний, простий та невибагливий молодий чоловік, який ретельно й пристрасно вивчає довколишній світ та не боїться ставити складні запитання.

Розуміючи, що його чіткі та зрозумілі погляди потребують постійного вдосконалення, він займається перманентною синкретичною самоосвітою.

Він вивчає історію, для того, аби почати творити її самому одного дня. Сьогодні він опановує риторику переконання кількох своїх друзів і сусідів, аби гриміти на стотисячних мітингах через десять років.

Соціал-націоналіст проводить стільки ж часу в тренажерному залі, на біговій доріжці чи на свіжому повітрі в лісі, скільки й у бібліотеці, за комп'ютером чи з газетою вдома.

Соціал-націоналіст не палить, не споживає алкоголь у надмірних кількостях, не марнує час у порожніх розвагах і не псує собі сумління нездоровими стосунками із протилежною статтю.

Основа, на якій ґрунтуються прийдешні перемоги соціал-націоналізму – це твердий кулак, світлий розум і незламна воля соціал-націоналіста…

Соціал-націоналіст завжди чесний, скромний і щирий, дотримується слова та дбає за справу і своїх побратимів більше, аніж за себе.

Він дотримується поміркованості та аскетизму в зовнішньому вигляді, одягаючись скромно, проте зі смаком, культивуючи соціал-націоналістичний стиль – зібраний, суворий та підкреслено невибагливий.

Соціал-націоналіст не терпить брехні, захланності, нещирості та інших проявів морального розкладу."

На жаль, не наведено портрету молодої соціал-націоналістки.

Очевидно це щось на кшталт співавторки даного збірника, яка ховається за милим псевдо "Зірка з Неба".

Проте юну соціал-націоналістку Юрій Михальчишин бачить такою:

"Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива, скромна та вихована дівчина, дивлячись на яку з новим піднесенням хочеться творити прекрасне та захищати світ від політкоректної чуми світового демолібералізму.

Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно, відтак соціал-націоналіст тримається подалі від таких, які нічого не вміють, окрім як красиво знімати труси та бюстгальтер.

Гламурні наштукатурені завсідниці нічних клубів так само далекі для нас, як і петеушні шанувальниці російського серіального мила чи адепти натуралізованих у Китаї брендів "Дольче-Габбана" та "Луї Віт он".

Вона не боїться піти зі своєю половинкою вдвох проти всього світу, заперечивши легітимність окупаційної системи влади та моральні норми й цінності звироднілого планктону, що цю владу підтримує.

Почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону й килимове термоядерне бомбардування разом узяті", – читаю й плачу, цього разу зі сміху.

Зрештою, у "Зірки з Неба" за якісь скромні 45 гривень можна придбати не лишень прихильність, будучи соціал-націоналістом, але й ось такий от милий медальйон "Сонце":

Ну як тут не згадати Тараса Григоровича:

"...Доборолась Україна
До самого краю:
Гірше ляха свої діти
ЇЇ розпинають..."

 

Тарас Возняк, спеціально для УП