Лівела і мільярди

“Я не радив би вам робити ім’я на цій темі. Якщо люди, які стоять за “Лівелою”, зрозуміють, що ви взнали те-се, п’яте-десяте… Ви ж знаєте скільки прикрих випадків трапляється з журналістами… “– дає пораду наше джерело. 

Ця людина просить не називати ні її посаду, ні прізвище. Вона добре обізнана, як була влаштована кухня цієї грандіозної оборудки з імпорту нафтопродуктів. Тому, анонімність – принципова вимога джерела.

“У “Лівели” був один офіс в Києві – чисто представницький, і декілька офісів робочих - в Полтаві та Кременчуці. Але, з таким же успіхом вони могли бути в Харкові або Одесі. Для цієї схеми абсолютно байдуже, де знаходиться офіс. Все, що потрібно було для того, щоб “Лівела” працювала: ноутбук, автомобіль, та печатка. І судове рішення, зрозуміло, яке звільняло фірму від сплати податків. Потім, часто поштою, підписувалася угода з клієнтом і все! Далі вже завдання бухгалтера: миттєво перевести гроші з одного рахунку на інший.” 

"Лише у однієї “Лівели” рахунки були відкриті в десяти банках. Всі мультивалютні: гривня, долар, євро, рублі. А крім “Лівели” було ще понад п’ятнадцять подібних структур. Все працювало як швейцарський годинник. Навіть така дрібниця, як водії, теж була врахована: набирали професійних автогонщиків. Тому що, ставилося завдання: встигнути в пункт призначення будь-що”. 

Шалені швидкості для власників “Лівели” були звичним явищем. За п’ять місяців минулого року компанія встигла ввезти в Україну і розмитнити близько одного мільйона тон нафтопродуктів. Кожен другий літр бензину, проданий тоді на українських заправках – пройшов через руки менеджерів “Лівели”. 

При цьому, саму “Лівелу” не можна називати трейдером в нормальному розумінні слова. Експерт паливного ринку Сергій Куюн каже: “Це швидше решето, через яке проходило пальне, а податки залишалися в компанії”.

Наше джерело пояснює: відомі трейдери самі купували пальне за кордоном, потім приїздили в полтавський офіс “Лівели” і укладали з нею дві угоди. За першою угодою, куплені, наприклад в Литві, нафтопродукти продавалися фірмі перед українським кордоном. За другою угодою, це пальне, одразу після того, як воно перетнуло кордон, “Лівела” тут же повертала трейдеру назад. За таку послугу, фірма брала 70% від суми заощаджених податків - приблизно 250 доларів на тоні бензину. 

Імпортерам це все одно було вигідніше, ніж ввозити пальне законним шляхом. Тому, через кілька місяців в клієнтах “Лівели” ходило вже дві третини учасників ринку.

Після того, як море пального було розпродано, а гроші переведені на рахунки інших структур, “Лівелу” ліквідували. Загадкова фірма просто розчинилася в повітрі, не сплативши до бюджету понад три мільярди гривень податків. 

Громадськість же лишилася ошелешеною: як невеликого виробника футболок правоохоронці за день можуть розірвати на шматки, а фіктивного нафтотрейдера з мільярдними оборотами не чіпають місяцями? 

Висновок авторів: це навряд чи було б можливо без дозволу вищого керівництва держави.

Від “Росукренерго” та “Хлібінвестбуду” - скандальних фірм, які також “засвоїли” бюджетні мільярди, “Лівелу” відрізняє одна деталь: про її реальних власників майже нічого невідомо. 

Відомо тільки те, що “Лівела” є дочірнім підприємством українсько-польського СП “Тайстра”. Заснував “Тайстру” в 1999-му році громадянин Польщі Беднаж Войцех-Януш. В буремні 90-ті, підприємства з іноземним капіталом мали податкові пільги в Україні. 

Проте, загадкового поляка, який отримав багатомільярдні преференції ніхто і в очі не бачив. Наше джерело каже: в офісі “Тайстри” лежали тільки копії документів поляка. Пан Войцех-Януш грав роль типового “весільного генерала”.

Натомість, ЗМІ неодноразово писали, що справжнім господарем “Тайстри” та її дочірньої фірми “Лівела” - є народний депутат від Партії регіонів Володимир Зубик. Сам Зубик все заперечує: “Я займався продажем нафтопродуктів сім років тому. Зараз відношення до цього бізнесу не маю”. 

Але зібрані авторами дані вказують, що це не так. Підлеглі Зубика створили цілу імперію з невиплати мільярдів гривень податків, та їх наступної легалізації. 

Імперія складається з двох частин. 

Перша, з умовною назвою: група “ Інтергал-Буд”, займається будівництвом. Частинка “гал” в її назві натякає на львівське походження господарів. Київська штаб-квартира “Інтергалу” знаходиться в тому ж приміщенні, що й офіс народного депутата Зубика. 

Коли ми звернулись до народного обранця про коментар, секретарка нардепа попросила надіслати запит на електронну пошту “Інтергалу”. Ніхто причетність Володимира Зубика до будівельного холдингу не приховує. 

На відміну, від іншої частини його імперії – з умовною назвою “Тайстра”. Це ціле кубло юридичних осіб, зареєстрованих саме для імпорту нафтопродуктів. Як твердить наше джерело, частина з них має реальні офіси і працівників. Більшість – існують просто у вигляді статутних документів. 

Згідно з рішенням Автозаводського районного суду Кременчука, право не платити податки отримала не тільки “Тайстра”, а й всі її дочірні компанії - серед них і “Лівела”. Тому, чим більше “дочок” створює материнська структура, тим довше ланцюжок, за яким можна запускати пальне і виводити оптимізовані мільярди податків. 

Нам вдалося дослідити двадцять три фірми з величезного конгломерату підприємств, що створені СП “Тайстра”. Як і у випадку з “Інтергалом”, зв’язок нардепа Зубика з названими фірмами напряму відсутній. Але, він несподівано з’явився влітку цього року. 

У Верховній Раді навесні було створено Тимчасову слідчу комісію, яка розслідувала діяльність “Лівели” і “Тайстри”. На чергове засідання комісії в липні прийшов молодий львівський адвокат Назар Городецький, який назвався юридичним представником “Лівели”. 

Юрист не сказав нічого нового, наводячи аргументи на захист цієї схеми. За словами Городецького, якби не ухвали суду, “Лівела” сплатила б податків стільки, скільки треба. Але, власники фірми судові рішення дуже поважають, тому, всі гроші залишали собі. 

Але ще більш цікавою виявилася сама персона Городецького. Як зясувалося, саме він є тією ланкою, яка з’єднує між собою тіньову “Тайстру”, публічний “Інтергал” та народного депутата Зубика. 

Оскільки, Назар Городецький, одночасно, є: 
- директором компанії “Інтергал-Буд”
- юристом “Лівели”
- помічником народного депутата Володимира Зубика
- а в минулому, навіть був директором “Тайстри”.

Бізнес-імперія Володимира Зубика та його помічник Назар Городецький. Використані фото: ОГО, censor.net.ua

Свою участь в скасуванні податків для “Лівели”, Городецький пояснив авторам так:

- Я є юристом, і послуги надаю будь-кому, хто до мене звернеться. В 2004-му прийшов інвестор Беднаж Войцех-Януш - поляк. Я, з колегами, проаналізували все це, ту практику і запропонували іноземному інвестору, що він має право звернутися за захистом. І ми добилися застосування цього права, яке давав законодавець. 

- Але ж у нього смішний обсяг інвестицій був?

- Згідно з установчими документами - 400 доларів. Ну, звичайно, це смішно…

- А торгували на мільярди…

- Але це не має жодного значення, скільки вкладено інвестицій! У той час законодавство це дозволяло. 

- Ви з знайомі з народним депутатом Володимиром Зубиком?

- Так, ми підтримуємо стосунки. На сьогоднішній час я є його помічником як народного депутата на громадських засадах. Він деколи просить надавати консультації з приводу його діяльності у Верховній Раді. 

Важко зрозуміти, якою саме діяльністю займається в парламенті Володимир Зубик. За чотири роки, він не вніс жодного законопроекту, не написав жодного депутатського запиту і тільки раз виступив з місця. 

Гірка іронія: людина, яку підозрюють в організації грандіозної корупційної оборудки, є членом парламентського комітету саме з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією. 

Кілька місяців тому в Росії спалахнув скандал. З’ясувалося, що донька та зять президента Єльцина є власниками великої девелоперської компанії, якій належать престижні об’єкти нерухомості в Москві. За версією російських журналістів, гроші на девелоперський бізнес родина Єльцина могла отримати шляхом участі в різних корупційних схемах. 

Це типовий приклад в СНД, коли кошти сумнівного походження легалізуються саме в будівельному бізнесі. Не винятком може стати і наш герой – Володимир Зубик. 

Фірма “Інтергал-Буд”, причетність депутата до якої особливо не приховується, за останній рік розгорнула бурхливу діяльність. Компанія споруджує два десятки об’єктів в столиці та на Західній Україні. 

Перлина будівельного бізнесу “Інтергалу”: житловий комплекс “Паркові Озера”, розташований в Києві на Лівому березі. Останні кілька місяців, нав’язлива реклама активно запрошує киян купувати помешкання в цих новобудовах. Ціна помірна, особливо на рівні столиці. 

На сайті комплексу замовником будівництва значиться ТОВ “Максимум”. В будівельних ліцензіях “Максимуму”, які викладені вказана адреса фірми: м. Кременчук, вул. Гвардійська 4. Cаме за цією адресою зареєстроване СП “Тайстра” та ще з десяток її дочірніх структур, що входять до описаної схеми безмитного імпорту нафтопродуктів.

Замовник "Паркових озер" зареєстрований за адресою скандальних нафтотрейдерів.

Покупцям квартир в “Паркових озерах” варто поцікавитись у забудовника: звідки у нього кошти для того, щоб тримати ціни і за рахунок чого компанія так швидко зводить житло?

“Паркові озера” запрошують покупців, які не чули про "Лівелу"

 Але наївно вважати, що один народний депутат зміг би сам провернути таку багатомільярдну схему ухиляння від податків. 

Занадто пасивно діяли, спостерігаючи за “Лівелою”, керівники СБУ, Генпрокуратури та МВС. Занадто завзято українська митниця розмитнювала сотні тисяч тон вантажів “Лівели”. Занадто мляво податкова та Мінфін реагували на наявність трьох мільярдів гривень податкової недоїмки. 

Дивна річ: українська державна машина, яка зазвичай не поспішає виконувати судові рішення, спрямовані проти неї, у випадку з “Лівелою” робила це аж бігом! 

Автори ще не отримали беззаперечні докази участі вищого керівництва держави в цій масштабній афері. Ми просто хочемо звернути увагу читачів на кілька подій. Зв’язок між ними, на наш погляд, не є випадковим:

* Згідно з даними Енергетичної митниці, “Лівела” і “Тайстра” активно імпортували пальне в 2004-му, 2007-му та 2010-му роках. Саме в ці роки прем’єр-міністром або президентом був Віктор Янукович.

* Влітку ж 2010-го року Партія регіонів почала готуватися до місцевих виборів. Штаб партії очолював перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв. Виборча кампанія – витратна річ. Володимир Зубик раніше вже допомагав Андрію Клюєву. Так, в 2007-му році Клюєв був відповідальним за формування так званої “широкої коаліції”, куди Зубик перейшов першим з депутатів.

* За даними Енергетичної митниці, “Лівела” почала імпортувати пальне в Україну в серпні 2010-го року. Через місяць в Україні офіційно розпочалась офіційна виборча кампанія з обрання депутатів та голів місцевих рад.

* Місцеві вибори офіційно закінчилися 3-го листопапада 2010 року. 23-го листопада, як повідомили митники, “Лівела” припинила імпортувати пальне в Україну.

Імпорт нафтопродуктів "Лівелою" у 2010р. та хід місцевої виборчої кампанії

Наше джерело в “Тайстрі” на пряме питання: “схема застосовувалася з політичною чи з комерційною метою?”, відповідає: “думаю, що перший варіант”. 

Ми звернулись за коментарем до всіх фігурантів даного матеріалу. Народний депутат Зубик та міністр енергетики та вуглепрому Бойко попри кількамісячні умовляння, відмовилися коментувати цю тему. Прес-секретар Андрія Клюєва Артем Петренко після кілької місяців прохань висловитися про діяльність “Лівели” видповів так: “Ми не готові коментувати цю тему”. 

Член парламентської слідчої комісії по розслідуванню діяльності “Лівели” - нардеп Сергій Пашинський уточнює коло організаторів:

- “Лівела” потужно з’являлася на горизонті, коли Віктор Янукович ставав або прем’єром або президентом. Якби у керівника нашої держави була б хоч найменша підозра в тому, що те, що робиться з ним не погоджено – порвали б в клоччя. А тут вийшло так, що півроку фірма працювала, їй ніхто їй не заважав і всі гілки влади діяли синхронно. 

Тоді, це, напевне, вершина цинізму: не просто привласнити мільярди податків, а за привласнені гроші ще й обіцяти на виборах викорінення корупції. Громадяни можуть побачити цей фокус вдруге: наступного року мають відбутися вибори до Верховної Ради. 

А у “Тайстри” безподатковий абонемент чинний ще три роки.

Якщо припущення авторів – правда, тоді й справді, іноді краще мовчати. Бо за зловживання на 1,5 мільярди в Україні засуджують на сім років. А за зловживання на 3 мільярди можна сісти колись на всі чотирнадцять.

Дмитро Гнап, Олександр Акименко, Анна Бабінець (ТВі), інфографіка Олег Слюсарчук. Матеріал підготовлено за сприяння міжнародної програми підтримки журналістських розслідувань SCOOP