Чому б не залучити свідками Богословську, Чечетова чи Калашнікова?

Прочитав на Українській правді добірку під назвою "Справа проти Тимошенко. Невідомі подробиці" із матеріалів показів свідків на кшталт Ющенка і Ко. Саме на базі цих свідчень ГПУ намагається підтримувати сфальшоване звинувачення проти Тимошенко.

Здивувався не скільки однобокості підбору свідків, яких цитують, скільки суб’єктивності у висновках, які нам пропонуються.

Дивує коротка пам'ять тих, хто на підставі цих, підігнаних під кальку "свідчень", задає питання - як виникла у формулі ціни Ро, що дорівнює 450 у.о. Щоб дати відповідь щодо ініціаторів ціноутворення, треба підняти архіви публікацій у ЗМІ, що виходили на початку 2009 року.

За ініціативою Ющенка, який намагався будь-яким чином залишити на газовому ринку посередника "РосУкрЕнерго", україно-російські переговори, на яких вже фактично була погоджена ціна у 238 доларів за тисячу кубометрів газу, були зірвані 31 грудня.

Одразу ж після цього російське керівництво - як прем’єр так і президент - посилаючись на контракти з іншими європейськими країнами, зробили офіційні заяви, що для України нижчої ціни за 450 у.о. не буде.

Сьогодні можна спостерігати, як "легко" проводити переговори із стороною, яка монопольно контролює газовий ринок. Проте тоді Тимошенко спромоглася не тільки відновити заблоковане газопостачання в Україну та в Європу, але й змінити позицію російської сторони, перевівши фіксовану ціну, на якій наполягало керівництво РФ, в систему формульної оцінки, яка діє в усіх цивілізованих країнах.

Крім того Тимошенко дотиснула 20% знижку та, викупивши 11 мільярдів кубометрів дешевого газу, змогла забезпечити стабільність цін та незмінність вартості газу для населення.

Також дивно читати записані під диктовку фальсифікаторами справи свідчення, що Україна могла ще декілька тижнів вести переговори з "Газпромом", сподіваючись, що вони колись змінять свою жорстку позицію.

Справа в тому, що уряд дійсно акумулював у сховищах газ. Але у зв’язку із тим, що основні його споживачі знаходяться на Сході, вперше в історії українська ГТС була переведена в аварійний реверсний режим, що в умовах 20 градусних морозів могло призвести в будь-яку мить до невиправної техногенної катастрофи.

Більше того, з газосховищ можна щоденно відбирати лише обмежену частину газу, якого не вистачало для всіх потреб комунальної сфери та промисловості.

Зрозуміло, що неможна було зменшувати споживання газу населеним пунктам в умовах страшних морозів. Тому уряд був змушений піти на відключення підприємств хімічної промисловості.

Тиск в ГТС з відбором газу із газосховищ продовжував падати. І коли б переговори затягнулись ще б на декілька днів, в черзі на відключення стояли б вже металургійні підприємства

Все це в умовах світової кризи та падіння ВВП мало б для України катастрофічні наслідки.

Більше того, без газу, який припинила постачати Росія, замерзала Європа. Колосальний тиск європейських країн і РФ примусили їх зробити заяву, що вони готові відновити транзит газу до Європи. Більше того, тодішній президент Ющенко, пообіцяв це зробити негайно.

Але уряд не міг не відновивши постачання газу в Україну піти на цей крок, тому що ГТС працювала у реверсному напрямку і, зрозуміло, не могла одночасно проганяти газ в різних напрямках - у Дніпропетровську, Донецьку область тощо та в європейські країни.

Керівники Європи почали погрожувати тоді вже Україні. У випадку невідновлення транзиту всі штрафні санкції повинні були бути переведені з "Газпрому" на нашу державу.

Всі ці процеси відбувались на очах і суспільства і світової громадськості. Тому бридко читати брехливі свідчення і непрофесійні та цинічні розмірковування на цю тему.

Окрім того, зі здивуванням прочитав у статті про те, що уряд не зміг прийняти Директиви НАК "Нафтогазу" на ведення переговорів. Щоб пафосно говорити на цю тему, можна було б хоча б прочитати мої свідчення, або запитати в мене, тому що саме я проводив засідання КМУ 19 січня.

Тоді, в умовах кризи та газової війни рахунок йшов на години, тому після важких переговорів, які завершились у неділю, прем’єр-міністр змушена була виїжджати зранку в понеділок знову до Москви, щоб дотиснути ситуацію та отримати необхідні знижки і дешевий газ для України.

Разом з нею полетіли міністр палива та енергетики та керівництво НАК "Нафтогазу". Перед відльотом вона в телефонному режимі доручила мені позачергово зібрати членів уряду та проінформувати їх про результати проведених переговорів, що було мною зроблено.

Брехливість заяв слідчих та тих, хто на них працює, про те, що уряд не спромігся прийняти директиви, є безглуздям та дуже легко спростовується.

По-перше, відповідно до чинного законодавства, переговори між господарюючими суб’єктами ("Газпром" - "Нафтогаз") не потребують директив КМУ.

По-друге, проект подібного рішення на розгляд уряду могло внести тільки керівництво Мінпаливенерго або НАК "Нафтогазу". Зрозуміло, що вони ніяких проектів не вносили, тому що були з Тимошенко в Москві на переговорах.

По-третє, під час засідання уряду переговори в Москві вже розпочались, і приймати в цей час урядові рішення вже не було ніякого сенсу.

За дорученням прем’єр-міністра я проінформував членів уряду, вислухав їх поради, доповнення і зауваження. Головна думка всіх урядовців зводилась до необхідності відійти від фіксованої ціни та заключати угоду виключно за європейською формульною схемою. Про що я по завершенню засідання і проінформував прем’єр-міністра.

Наш уряд був сформований за коаліційним принципом і 50% міністрів були призначені за ініціативою Віктора Ющенка. Тому, знаючи, який Ющенко чинить тиск на "своїх" міністрів, я попросив від них моральної та політичної підтримки, яка необхідна була прем’єру у цих складних умовах.

До їх честі треба сказати, що жодного демаршу та дискредитуючого виступу як на засіданні, так і поза його межами не пролунало. Жодної пропозиції не підписувати угоди на умовах, які були визначені під час переговорів, як це засвідчено в протоколі, від членів уряду також не пролунало.

Більше того, коли 21 січня на черговому засіданні КМУ прем’єр-міністр доповіла про результати переговорів, уряд підтримав її своїм голосуванням.

Що стосується свідчень Азарова, то навіть не хочеться це коментувати. З таким же успіхом свідком у справі ГПУ можна було б залучити Богословську, Чечетова, Калашнікова чи Кисельова.

Висновок дуже простий. Екс-прем’єр-міністр, вступивши у заведені в глухий кут переговори, не тільки врятувала Україну та Європу, відновивши постачання газу, але і змогла змінити безальтернативну вимогу російської сторони та забезпечити одну з найнижчих цін на газ в умовах, коли Україна знаходилась в епіцентрі світової фінансової кризи.

До речі, ці угоди не передбачають штрафних санкцій у випадку, коли одна із сторін із них виходить. Тому чинне керівництво України замість угод, що їм не подобаються, може заключити такі, як їм сподобаються.

Але виникає питання: навіщо було здавати Севастополь та готувати зараз здачу ГТС? А на питання навіщо фабрикувати справи та проводити такі ганебні процеси, відповідь зрозуміла всім.

Олександр Турчинов, для УП