МАЖОРний кейс

" - Папа, папа,
А можна я тоже буду милиционеров бить?
- Нет, сынок. Пока на девушках тренируйся..."

Такі жарти про несмішну українську реальність гуляють сьогодні всесвітньою мережею. Справа Ландіка лише актуалізувала давно відому проблему "мажорів", їх стилю поведінки та головне, безкарності.

І це фактично виявляє доволі глобальну проблему: за 20 років в Україні так і не склалося системи, яка називається правовою державою, і де є лише один головний принцип: "закон один для всіх".

Політики, відомі людини, які потрапляли в різні часи за грати, сприймалися як жертви політичних ігор. Кажуть, що за часів Леоніда Кучми існував навіть такий собі неписаний закон: жінок та дітей не чіпати.

Проте, все це очікувано вилилося в дещо схиблену форму, коли ці жінки і діти стають практично окремим суспільним прошарком, для якого закони взагалі не писані.

За останні роки зібралися десятки випадків, коли країна мала всі можливості переконатися - справедливості нема. Принаймні тут, в Україні.

Ось далеко неповний список на доказ цієї тези:

Роман Ландік, фото gorod.lugansk.ua

* Роман Ландік - cин народного депутата Верховної Ради.

4 липня 2011 Роман Ландік побив дівчину в луганському ресторані "Баккара".

Потерпіла потрапила до лікарні. Порушено карну справу.

Дмитро Чернушенко, фото segodnya.ua

* Дмитро Чернушенко - cин голови Апеляційного суду Києва.

7 липня 2011 Дмитро Чернушенко влаштував дебош в одеському нічному клубі "Ібіца".

Був напідпитку.

Наталя Соловей, фото Друга смуга

* Наталя Соловей - помічниця київського судді.

24 червня 2011 Наталя Соловей на Mercedes ML скоїла наїзд на жінку.

Жінка загинула на місці. Дівчину-водія відпустили без допиту.

Син Кернеса, фото з соціальних мереж

* Родіон Гайсинський - син мера Харкова.

Квітень, 2011. Родіон Гайсинський ганяє на авто зі швидкістю 260 км/ч.

Правопорушення не зафіксовано.

* Ігор Гапонюк - син проректора Одеської харчової академії.

27 березня 2011 Ігор Гапонюк на BMW вбив людину та травмував трьох.

Порушена карна справа.

Дмитро Рудь, фото stb.ua

* Дмитро Рудь - син прокурора в Дніпропетровську.

20 жовтня 2010 Дмитро Рудь збив насмерть трьох жінок.

Відкрито кримінальну справу, рішення не винесено. Рудь випущений під заставу.

На місці аварії, що спричинив Дмитро Кравець. Фото podrobnosti.ua

* Дмитро Кравець - син депутата Одеської міськради.

22 серпня Дмитро Кравець збив троє людей, один загинув на місці.

Відкрито кримінальну справу, рішення не винесено.

Дмитро Каратуманов, фото segodnya.ua

* Дмитро Каратуманов - син депутата Харківської облради.

31 жовтня 2008 Дмитро Каратуманов насмерть збив 19-річного студента і втік з місця злочину.

Справа закрита, водій визнаний невинним.

Віталій Файнгольд, фото з соціальних мереж

* Віталій Файнгольд - син депутата Сімферопольської міськради.

16 вересня 2008 Віталій Файнгольд насмерть збив 25-річну мотоциклістку.

Присуджено 2 роки умовно.

Фелікс Петросян, фото segodnya.ua

* Фелікс Петросян - син депутата Одеської міської ради.

13 січня 2008 Фелікс Петросян у ДТП убив людину та пошкодив 11 машин.

Був напідпитку. Визнаний невинним.

На місці аварії за участі пасинка Фірташа. Фото УП

* Сергій Калиновський - пасинок Дмитра Фірташа.

30 травня 2007 року Сергій Калиновський на BMW в'їхав у "Жигулі". Загинули двоє людей.

Справа відкрита, водій втік за кордон.

А іще в контексті проблеми "мажорів" варто згадати Олеся Довгого, явно задіяного в різних земельних махінаціях Київради як секретар цього органу, але який, на відміну від того ж голови земельної комісії Євлаха, перебуває зовсім не за гратами. Чи не через свою родину та родину своєї дружини, яка має прямий стосунок до правлячої політичної сили?

Що має думати та відчувати пересічний громадянин, спостерігаючи за всіма цими історіями злочинів та "відмазування" від покарання?

Чи може він вірити у справедливість судової системи? Чи може вірити у те, що в країні можливий справедливий суд, а не вибіркове переслідування чи покарання?

Як після цього вірити в те, що Луценка та Тимошенко карають справедливо, бо вони злочинці, а всі "герої" вищеперерахованих історій - жертви випадковостей?

Чи може він довіряти владі? Чи може, зрештою, повірити, що саме він, українець, є джерелом влади в цій країні і що ця країна, Україна - для нього, для українця, а не для групки привілейованих людей?

Західні дослідники, той же відомий Френсіс Фукуяма, довели: успішність реформ, економічних та суспільних перетворень прямо залежать від такої простої категорії як довіра. Довіра до влади, до її дій, один до одного.

Звідки ця довіра може взятися в Україні?

І відповідальність за таку ситуацію лежить на правлячій еліті, яка досі не зрозуміла базового принципу існування держави: необхідності суспільного балансу, що тримається на правилах гри, яких дотримуються всі.

Без цього в країні не буде не лише довіри, в країні не буде багатьох інших речей - поваги до влади, до приватної власності, бажання дотримуватися законів та платити податки. І навіть не буде умов для виникнення всіх цих базисів, які є в основі складної конструкції, що називається державою.

Вікторія Сюмар