В четвер Печерський суд міста Києва починає розгляд справи Юрія Луценка по суті. Кінцем цього марафону може стати або виправдання колишнього голови МВС і звільнення в залі суду, або ж засудження та переправлення в тюрму.

Справа Юрія Луценка – один з найяскравіших індикаторів просування українських правоохоронних органів до європейських стандартів слідства та дотримання прав людини. За шість років, що минули з часів розквіту помаранчевої команди та арештів лідерів Партії регіонів, менталітет вищих ешелонів влади так і залишився совковим за своїми методами та принципами.

Виступи Юрія Луценка в Печерському суді майже дослівно повторюють марні заклики до правосуддя, що лунали кілька років тому з вуст нинішнього віце-прем’єра Бориса Колеснікова. Клопотання адвокатів Луценка взяти до уваги стан здоров’я їх клієнта ідентичні крикам родичів покійного Євгена Кушнарьова, що втрачав свідомість прямо в залі суду.

Всі п’ять років президентства Віктора Ющенка Партія регіонів справедливо говорила про політичну доцільність під час розгляду справ опозиціонерів.

Чим закінчиться правління Віктора Януковича, сказати важко. Але вже зараз безперечно одне: нинішня команда влади безповоротно втратила шанс довести пересічному українцю, що закон та процедура для неї вище за обставини та політичну доцільність.

Втім яким би не було рішення суду, більшість країни не вірить у його неупередженість. І врешті решт саме це – а не гучні промови Віктора Януковича з європейських трибун – і є справжня ціна реформи судочинства, якою наразі пишаються на Банковій.

Напередодні суду "Українська правда" передала свої питання Юрію Луценку.

- Як ви виходили з голодування і чи змінились умови вашого утримання після цього?

- Зараз я перебуваю в стандартній палаті санчастини СІЗО. Разом зі мною - колега з попередньої серії в камері для довічно ув'язнених.

Вихід з голодування простий: скільки часу голодував, стільки й відновлюй режим харчування. Плюс обмеження, пов'язані з цукровим діабетом і десятком виразок шлунку. Гречка, рис, вівсянка - перші два тижні. Потім потроху нежирного м'яса і риби.

Поспіх недоречний. Тому від втрачених 23,5 кг відновив 4. Відчуваю себе нормально. Активно займаюся фізичними вправами, щоб витримати 10-12 годин в дні судових засідань.

- На останньому засіданні суду ви говорили, що у вас є інформація про вказівку ​​засудити вас до 8 років. Звідки ця інформація, і хто давав такі вказівки?

- Інформація з адміністрації президента. Підтверджено знаючими людьми в Печерському суді.

Для вказівок вимуштруваних нинішньою владою суддям є спеціальний заступник глави адміністрації президента.

І цікаво, що суддя Вовк "спалив" його, оголошуючи рішення на моє клопотання. Реагуючи на мій пасаж про виконання суддею незаконних вказівок АП, він написав, що не отримував від заступника голови адміністрації президента доручень у справі. Хоча я не говорив жодного слова – чи була це вказівка заступника АП, голови АП або когось іншого з АП. Дідусь Фрейд посміхнувся у труні.

- Під час суду ви оголошували відвід судді Вовку. Чим конкретно була обумовлена недовіра до судді?

- Суддя Вовк, звичайно, дуже везучий. Примудритися бути обраним комп'ютером Печерського суду для ведення справ і Луценка, і Макаренка - Діденка, і Корнійчука та Іващенка - треба вміти! :)

Хоча, якщо відкинути містику, все пояснюється дуже просто. Як повідомляють ЗМІ, пан Вовк притягувався до кримінальної відповідальності “за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи і шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га”. Погодьтеся, у Генеральної прокуратури України є вагомі підстави для віри саме цьому судді!

Пам'ятаючи, що матеріали для порушення цієї кримінальної справи були зібрані Міністерством внутрішніх справ під моїм керівництвом, я, звичайно, ще раз подам позов про відвід цього представника непідкупної української Феміди. Але розраховувати на верховенство ст.54 КПК над політичним замовленням в наших реаліях не доводиться.

Юрій Луценко: я не можу пояснити логіку Віктора Януковича

- Зараз багато ваших соратники кажуть, що завдяки затриманню та перебуванню в СІЗО ваш авторитет в опозиційних колах сильно виріс. Що ви самі думаєте з цього приводу?

- Мудрий Сартр казав: “Я — те, що я роблю”. Мені можна багато чим дорікнути, але я ніколи не ховався за спини і не маскував переконань.

Буду говорити відверто — я знав про арешт завчасно. На сімейній раді я все розповів і оголосив про своє рішення залишитися в країні. Головна причина — я не міг припустити, щоб ганьба страху і втечі польового командира легла на плечі майданівців. Вибачте за пафос, але я так думаю. Відмова здатися, сховатися, продатися — моя єдина зброя в нинішніх умовах.

Сім'я, а потім і близькі друзі підтримали моє рішення. Тисячі листів підтримки простих людей, звичайно, є приємною новиною для мене. Дозволю собі процитувати лист Т.Є. Коробової, з якою ми давно “на одній хвилі”: “Юрася, как бы ни болела душа за тебя, как бы ни было страшно за твою жизнь, хочу сказать только одно: держись и не сдавайся! Даже если тебе самому покажется уже бессмысленной борьба последнего героя просранной Цусимы — держись и не сдавайся! Потому что в этом - “а болт вам всем, но я — Луценко”, ты “справжній” и есть”....

- Але ж давайте будемо відвертими до кінця: після затримання про вас дійсно більше говорять, пишуть і частіше згадують, ніж, наприклад, в перші десять місяців після виборів президента. Це очевидне зростання рейтингу. Навіщо це владі? Як ви можете пояснити їх логіку?

- Я це пояснюю просто — влада знає, що попереду неминуче повстання проти перетворення пограбованої України в Донецьку в рабовласницьку республіку. Ставлення людей до такої перспективи очевидне і в Донбасі і в Галичині. Питання лише в часі, а це залежить від роботи політиків. Причому — не сортирних гладіаторів в обридлих політичних телешоу, а битих, але не зламаних політиків, які підуть до людей.

Команда Януковича добре знає мене і тому розуміє — я піду до людей і буду говорити без озирання на їх розпальцовки. Звичний прийом виключити мене з телевізора — не працює. Досить згадати успіх польової роботи “Народної самооборони” 2007 року, і чим це для них скінчилося.

Саме тому адміністрація президента дала команду тримати мене в тюрмі. Як казав дідусь Азаров: “Страх — сильное чувство”...

- А у вас немає відчуття, що час “майданної” України пройшов, і що 2005-й був всього лише тимчасовою фікцією, а насправді Україна і український народ хотіли такої влади і таких методів?

- Категорично – ні. Я досі бачу ті обличчя і ті очі з Майдану 2004 року, де, за словами Ліни Костенко, “Україна зустріла себе”. Проблема в тому, що освічений і енергійний “середній клас”, що був основою Помаранчевої революції, так і не отримав відчутних результатів від демократичної команди.

Персональне протистояння Ющенка з Тимошенко призвело до неможливості жодних законодавчих реформ. У результаті ми, в кращому випадку, покращували кучмізм замість того, щоб радикально його зламати. Через нікчемність лідера у нас, нажаль, не відбулася грузинська революція середнього класу, заснована на єдності плану і дій президента, уряду та парламентської більшості.

Тож реакція розчарування, підсилена кризовими явищами в економіці, логічно призвела до апатії головного діючого класу на виборах 2010 року. Цим і скористалося олігархічне об’єднання Партії регіонів.

За рік влади, сконцентрованої в руках їх бізнес-проекту - президента Януковича - мільярдерів стало втричі більше, їх статки склали 60 мільярдів доларів, що значно більше всіх видатків Держбюджету України.

Так що наразі головне питання – створення партії інтересів середнього класу. Яка зупинить дике пограбування країни шляхом уникнення сплати податків через офшорні схеми.

- Ви не відчуваєте ревнощів до публічної уваги з боку Юлії Тимошенко?

- Я відчуваю, що ми в одній команді, не дивлячись на інтриги коридорних стратегів.

- Як ви думаєте, що чекає Юлію Тимошенко?

- Юлія Володимирівна успішно пройшла найважчий період суспільної апатії. Вона змогла відстояти свій лідерський статус за всіма опитуваннями соціологічних служб.

Тепер їй важливо йти до людей з конкретним планом євроремонту України. Не із звичними гаслами покращення і зміцнення, а саме з конкретним планом, якого чекають 30% тих, хто не вірить нікому. Саме тому влада Партії регіонів і висуває їй абсурдні звинувачення, обмежуючи її політичну роботу. Вони знають, що пряме спілкування Тимошенко з людьми остаточно вб’є залишки їх рейтингів.

Ще одне важке завдання Тимошенко – почати розмовляти і домовлятися з Яценюком і Кличком. Це важко, але потрібно.

- А як ви думаєте, її арештують чи ні?

- Останній раз при зустрічі в суді я сказав їй, що ми її в СІЗО не чекаємо. І коли через декілька днів ми дізналися із телевізора про прийняте рішення арештувати Юлію Володимирівну, а до обіду вся тюрма знала, що вже була приготована камера, я був радий, що в тому жарті була-таки частина істини.

Юрій Луценко: Це помста тих, хто не може пробачити свій переляк у 2005-му

- Як на вашу думку, хто з нині діючих політиків зможе очолити опозицію в разі її арешту?

- Без Юлі українська опозиція скотиться до російського сценарію “царської демократії”, де є дві зручні для влади опозиції – пригодована і арештована.

Можна любити чи не любити Юлю. Можна – і треба! – вимагати від неї змін. Але тільки вона може “прати сорочки” заради перемоги спільної команди опозиції. Я готовий постачати мило. З кого – знаю.

- Назвіть, хоча б, першу п'ятірку списку опозиції без вас і Юлії Тимошенко.

- Це мрія Януковича – в нього і спитайте, як будете в гостях у Межигір’ї .

- Якщо вас звільнять, ви будете об'єднувати вашу політичну силу з БЮТ?

- Я не вірю в те, що в Україні відбудуться реальні вибори до парламенту. Балотуватися в депутати – не хочу. Віддаю перевагу підготовці до серйозної участі в президентській кампанії 2015 року.

- Ви подали позов до суду з прав людини. Який результат ви очікуєте в кінцевому підсумку? Адже рішення цього суду не зможе вплинути на те, відпустять вас чи ні.

- Я очікую доказів незаконності мого арешту. Звичайно, це не відкриє дверей з тюрми, але мені важливо довести українському суспільству, що проти мене порушена не кримінальна справа, а політична розправа.

Крім того, мені важливо довести Європі, що в Україні відбуваються життєвонебезпечні процеси нищення демократії. Країна, в якій екс-міністр внутрішніх справ 6 місяців сидить в тюрмі за те, що посмів користуватися своїми конституційними правами не визнавати свою вину, не давати показів і спілкуватися з пресою — ЧП для Євроспільноти.

Відразу після рішення Європейського суду з прав людини я планую звернутися до євроінституцій, бо питання не тільки – і не стільки! – в Луценку. Питання в 46 мільйонній країні, позбавленій об’єктивного і незалежного судочинства.

Вихід із цієї ситуації є. Це - суди присяжних, передбачені українською Конституцією. Те, що при цьому міністр юстиції плює на Конституцію, вважаючи за можливе протиставити їй свою персональну думку про “неготовність українського суспільства до суду присяжних” - яскравий приклад верховенства партії влади, а не верховенства права в країні.

Тому наступного тижня я подам в європейський суд з прав людини чергову заяву про незаконність відмови мені в передбаченому українською Конституцією суді присяжних.

Варто було б нагадати і про те, що з 2010 року в Україні діє частина 4 ст. 382 Кримінального кодексу “Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини”, яка передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років.

- Що б ви сказали Віктору Янукович на волі?

- Я би сказав, що підтримую його рішення втекти з колоніального табору в Європу, залишивши на пам'ять Митному союзу довершений продукт минулої епохи – пана Азарова. Але застеріг би його брати із собою мародерів-гопників Юри Єнакіївського. Ці клептократи “спалять” його неминуче.

- А якби зустріли Віктора Ющенка?

- Я би пройшов повз.

- Той самий Печерський суд починає розгляд вашої справи по суті, фіналом чого може стати ваше засудження. Чи є у вас страх опинитися серед ув'язнених, багато з яких були засуджені в період вашого міністерства?

- Страху немає. Але і бажання — теж.

- Як ви думаєте, коли ви вийдете на свободу?

- Знаєте…“Не верь, не бойся, не проси”!

- Люди, що зустрічалися з вами, говорять, що ви продовжуєте розповідати анекдоти. Це зі старої колекції або почуті вже в СІЗО? Розкажіть щось нове.

- Здебільшого нові. Ось є чудовий актуальний анекдот: Йде бабця по Хрещатику, бачить - з підворітні народ вискакує, всі хрестяться. Вона туди. Підходить до віконця і просить: “Дайте водички свяченої!”, а вони – “Немає в нас води”. “А може у вас хоч хрестик свячений є?” - “Немає у нас хрестика”. “Ну хоч календарик свячений дайте” - “Бабка, вали звідси! Немає тут нічого святого, тут - Печерський суд!”.