Могильов придумав свою Тендерну палату

Уже цього року 550 000 українців відчують це на власній шкурі.

Два тижні тому знайомий телезірковий журналіст поскаржився, що не може забрати із салону нове авто: "Якийсь дурдом! Немає номерів! Салон, у якого все в міліції "промащено", третій день не може дістати жодного. Єдиний шанс: чекати, що хтось здасть старий номер. Менеджери впевнені, що нагорі воюють за право їх випускати".

Те, що менеджери автосалонів більше знаються на real economics, аніж наші урядовці, підтвердив депутат Генадій Москаль, привідкривши завісу над бойовими діями наближених до бюджету бізнесменів.

Війна виявилась настільки цікавою, що заслуговує на увічнення в підручнику історії української корупції. Тим паче, що участь у ній візьмуть не лише ми, а й, можливо, наші діти.

Отож.

Донедавна номери для автомобілів МВС купував у ЗАТ "Динамо-Сілейр". Зайшло воно на ринок давно, і, як водиться, весело: із судами, заявами, дахами і т.д. Здавалось, що зміна влади не зламає багаторічної дружби бізнесменів і міліціонерів.

Тим паче, що минулого травня "Динамо-Сілейру" вдалось виграти черговий тендер на постачання номерів для мопедів. Виявилось,однак, що ці 157 000 гривень стали для неї останнім "міліцейським заробітком". До речі, левову частину того тендеру завело на себе держпідприємство "Форт" - 2.6 мільйони.

Момент істини для "динамівців" настав 22 грудня 2010 року. Того дня МВС раптово відмінив жирнючий тендер на 1 мільйон 156 тисяч номерів. Несподівано виявилось, що за три тижні до цього - 3 грудня - Держкомітет з питань технічного регулювання та споживчої політики видав два сакральні накази, змінивши вигляд номерів для авто.

Головним know-how стала поява "світловідбивальної стрічки". Цитуємо:

"Один напис захисного елемента "УКРАЇНА" виконують великими літерами української абетки, другий напис "UKRAINE" виконують великими літерами латинської абетки".

Зрозуміло, що після такого кардинального повороту подій МВС був приречений провести інший тендер. Точніше вже не відкриті торги, а "Закупівлю в одного учасника".

25 лютого 2011 року вона була з успіхом проведена. Контракт на 133,7 мільйона (за 1,1 мільйони номерів) виграла фірма Міністерства внутрішніх справ – "Форт".

Ніхто інший на ці гроші не міг претендувати навіть теоретично. Виявилось, що вигляд нового номеру захищено патентом, а відтак тільки його власники і мають право припасти спраглими губами до бюджетних грудей.

В обґрунтуванні закупівлі в одного учасника так і сказано: "Постачальником номерних знаків КНВО "Форт" МВС України …, отримано патент на промисловий зразок "Знак номерний транспортних засобів" від 08.10.2010 № 21221".

Насправді, якби перший заступник голови комітету з конкурсних торгів МВС України пан Матвійчук, що підписав обґрунтування, писав усю, а не деяку правду, то він мав би уточнити, що патент на "Знак номерний транспортних засобів" отримали дві структури: "Форт" і, цитуємо за базою патентів: "СПУЛКА З ОГРАНІЧЬОНОМ ОДПОВІДАЛЬНОСТЬОМ УТАЛ (ул. Катажинска, 9, місцевість Грушчин, код 62-006, пошта Кобильниця (PL).

Мало того, авторами цього складного винаходу стали теж дві особи: керівник "Форту" - Писаренко Віктор Григорович (UA) і Войцеховскі Яцек Стефан (PL).

Окрім того, у твердженнях Матвійчука є ще одна, скажімо так, - неправда: 08.10.2010 була подана лише заявка на патент, а вступив він у дію аж 10.12.2010.

Порівняння дат бліцкригу не може не підняти настрою.

8.10 – подана заявка на патент
3.12 – наказ Держкомітету про зміну вигляду номерів
10.12 – з’являється патент
22.12 – відміна відкритого тендеру
25.12 - закупівля в одного учасника.

Членам Держкомітету і начальнику ЦБДР та АС при МВС України пану Буднику, що підписали наказ від 3 грудня, можна, певно, записуватись у програму "Битва екстрасенсів". Адже передбачати на тиждень наперед можуть лише непересічні особистості.

Однак усе це нюанси. Найважливіше інше: що в сухому залишку? А те, що відтепер усі виробники українських номерів НАЗАВЖДИ приречені виплачувати гроші двом "винахідникам": один із них - державний український, інший – приватний польський.

До того ж достеменно невідомо, яку суму: оцінка інтелектуальної вартості завжди була явищем малодослідженим. Особливо в наших умовах. Не випадково Податковий кодекс так різко почав боротись з мінімізацією через роялті.

Дуже схожа схема, нагадаємо, буяла в Україні кілька років тому. Тоді "науковці" із Тендерної палати теж зареєстрували на себе кілька патентів. У результаті всі державні тендери публікувались на приватному сайті. З відповідною оплатою. Виявилось, що збирати по 100 гривень з кожного набагато вигідніше, ніж одноразово взяти 100 000.

Дізнатись пересічному українцю, скільки гривень із 115 заплачених за кожен номер, піде на приватні рахунки – неможливо: комерційна таємниця. Хіба що колись допоможуть польські журналісти, дізнавшись скільки УТАЛ заплатив нерезидентам Польщі "за консультації".

Надії на свою країну у сенсі прозорості вже не залишилось. Тим паче, що через кілька днів ми втратимо навіть натяки на можливість бачити, що коїться на бізнесовому владному Олімпі.

В уряду з’явилась нова фішка: законопроект 7532 . Кажуть, що за кілька днів його приймуть. Родзинка закону: вивести з-під оприлюднення тендери усіх державних підприємств. Таких як "Форт".

Логіка в цьому деяка є. Адже наш уряд декларує любов до свого народу. А коханням справді зручніше займатись в темряві. Навіть неприроднім.

Олексій Шалайський, "Наші гроші", для УП