Віктор Янукович: Шалений опір скоро закінчиться

Головним здобутком свого першого року президентства Віктор Янукович вважає досягнення політичної та економічної стабільності, а опір деяким його реформам, який сам президент України назвав "шаленим", викликаний, на його думку, старою бюрократичною системою і скоро закінчиться.

Про це він сказав в інтерв'ю редактору Української служби Бі-Бі-Сі Ростиславу Хотину в Давосі у Швейцарії, де він перебуває на Всесвітньому економічному форумі.

Бі-Бі-Сі запитала пана Януковича про підсумки його першого року на посаді президента України.

- Мені здається, головне те, що в Україні встановилась політична та економічна стабільність. Тобто, результат цієї роботи - це позитивні статистичні дані практично по всіх напрямках.

Я можу коротко на них зупинитися: по-перше, це зростання внутрішнього валового продукту – 4,5%, по-друге, зниження інфляції – з 13 до 9%, також зниження дефіциту бюджету з 15 до 5%, збільшення експорту української продукції – близько 30%, збільшення промислового виробництва в Україні відбулося на 11%. Це невеличкий перелік того, що сталося за цей рік. Крім того, нам вдалося започаткувати цілу низку дуже важливих реформ для нашої держави.

- Тобто, не лише економічних?

– Так, це також соціальні реформи, реформи, які стосуються прав людини – мається на увазі реформа судової системи, статусу суддів.

Це також податкова реформа, адміністративна реформа, яка напряму пов’язана з боротьбою з корупцією в державі. Тому що застаріла бюрократична система, яка гальмувала і розвиток економіки, і бізнесу, отримала дуже потужний удар.

Відбулося не тільки скорочення апарату управління в багатьох міністерствах, відомствах, в тому числі у секретаріаті Кабінету Міністрів, поруч з цим іде дерегуляція всього сектору економіки. Тобто регуляторна політика, яка була до цього в державі, створювала умови для бюрократичного апарату, який сидів на дозволах, ліцензіях – і отримував хабарі. Це пригнічувало інвестиційний процес в державі, пригнічувало розвиток малого і середнього бізнесу, близько 92% в державі вже скорочено різних дозволів, ліцензій і так далі.

Це, безумовно, почне відчувати суспільство, бізнес, громадяни, але не відразу. Відразу після здійснення будь-якої реформи йде відчуття того, що щось буде невідоме, і людина завжди це сприймає негативно. А коли суспільство вже почне отримувати результати, тоді, безумовно, ми побачимо позитив.

Враховуючи те, що країна не реформувалася 20 років, фактично з перших часів незалежності залишалась пострадянська система державного управління, практично по всіх напрямках застосовувалася модель, яка не має навіть визначення у світі, – її просто називали "перехідною моделлю".

А взагалі нам потрібно задіяти ті механізми в економіці, в різних напрямках життя нашої країни, які наближені до стандартів Європи, які дають можливість людині захистити свої права, підняти рівень життя людей, підняти ті стандарти суспільно-політичних відносин, які б створювали рівні умови для кожної людини в цій країні. Це головне, що сталося за цей рік.

– Ви сказали, що вдалося покласти край суперечностям між гілками влади, настала політична стабільність. Але також говорять, що в Україні зараз певний поступ назад – від демократії та політичних свобод...

– Я на це реагую дуже просто, я собі зараз уявляю, що йде боротьба між старою системою, корупційною, і новою, яку ми зараз запроваджуємо. У цій боротьбі використовуються всі засоби, я маю на увазі, недозволені. В тому числі, використовуються демократичні гасла, ця ситуація нагнітається тими людьми, хто контролював стару бюрократичну систему.

Я вважаю, що цей процес скоро закінчиться, я маю на увазі, процес такого шаленого опору. Тому що коли я ставлю питання, в тому числі вашим колегам журналістам: наведіть, будь-ласка, конкретні приклади, то кажуть про утиски свободи слова. Я кажу, скажіть, які саме: чи скоротилася будь-яка програма свободи слова в Україні – ні не скоротилася, всі канали як показували програми свободи слова, так і показують. В друкованих засобах масової інформації теж нічого не змінилося. Також мені кажуть, що зараз є вибірковий підхід, притягнення до кримінальної відповідальності.

– Так, один з лідерів опозиції за ґратами, іншого в прокуратуру викликають, третій отримує політичний притулок…

– Наводять приклад по Данилишину. Данилишин не політик, він взагалі не займався політикою. Він був простий чиновник, який сидів на дозволах, в системі ліцензування, він був міністром економіки, і він запровадив корупційні схеми, за це його притягують до відповідальності, там ніякої політики немає. Він ніколи не займався політикою, тому я не розумію, навіщо йому політичний притулок.

Так чи інакше, колись йому доведеться відповідати за ці злочинні дії. І ми надавали йому можливість захистити себе, знайти виправдання тим діям, які він робив, коли працював на цій посаді.

Якщо подивитися на статистику, то за минулі роки, починаючи з 2005, 2008, 2009 років притягуються чиновники, які не були ніяк пов’язані з політикою. Чи навпаки, чиновники, які належали до тієї чи іншої партії, в тому числі і до Партії регіонів. Ви подивіться, скільки прикладів, коли за хабарі, за корупційні дії притягнені до відповідальності чиновники, які належали до Партії регіонів, в якій я залишаюсь сьогодні почесним лідером.

– Тобто ви хочете сказати, що це не лише представники опозиції?

– Ні, просто треба взяти статистику, і подивитися. А статистика – це така вперта річ, і там буде видно, що сьогодні правоохоронні органи, генеральна прокуратура притягують до відповідальності всіх, хто порушував закони України.

По-друге, почалась боротьба з корупцією і нам треба наводити лад в країні. Треба, щоб звикли громадяни, особливо ті, хто має владні важелі, щоб вони зрозуміли: вони такі ж люди, як всі інші. І за порушення закону треба буде відповідати. Тому ці процеси всі відкриті, вони прозорі.

Кожному з тих, хто притягується до відповідальності, надається можливість залучити адвокатів – це його право, захищатись, доводити свою невинуватість у судах.

Це процес очищення країни від того бруду, який за багато часів незалежності суспільство тягнуло на собі. Чому суспільство? Тому що маленька купка чиновників, бюрократів, яка робила бізнес на бюджеті. А це означає, що робила бізнес на грошах, які платили всі платники податків України, тобто всі громадяни. А хто постраждав? Постраждала переважна більшість населення, більше 90% людей, і, безумовно, країна. А хто заробив на цьому гроші – ті, хто створював такі злочинні дії.

– Коли європейські партнери порушують тему свободи в Україні, як ви реагуєте на це?

– Безумовно, ми реагуємо абсолютно спокійно на ці виклики, які є. Але ми кажемо правду - тобто, якщо є факти порушень прав людини, і перебільшення повноважень з боку владних структур, то ми повинні визнавати це і викорінювати.

Ні в якому разі ми не повинні допускати, щоб порушували права людини. Але коли іде така боротьба з корупцією, наведення порядку в країні, безумовно, є великий спротив бюрократії, яка залучає для цього всі можливості і заходи, в тому числі платять гроші за друкування різної інформації, в різних газетах по всьому світу. Ми це бачимо, але я скажу так: суспільство, громадяни України, прості люди з розумінням ставляться до того, що відбувається в державі, і це дуже важливо.

– Коли ви вступали на посаду, ви говорили, що вашим зовнішнім пріоритетом номер один буде європейська інтеграція. Ви і далі залишаєтесь відданим цьому курсу?

– Ми прийняли на початку цього року, як тільки прийшли до влади, закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики. Цей закон ініціював президент України, і в цьому законі чітко визначено, що головним пріоритетом нашої держави, політичним пріоритетом, є європейська інтеграція.

– Зараз ви нормалізували, можна сказати, з’єднання з Росією, водночас Україна рухається до Європи, декларує цей курс. Як вдається поєднувати це і чи є тут суперечність в цих векторах, чи вдається тримати баланс?

– Ніякої суперечності тут немає, тут є тільки взаємодоповнення. Тобто, відносини з Росією цілком природні, вони завжди були стратегічні, вони залишаться і будуть залишатися. Тому що ми старі, давні партнери, які мають тісні зв’язки. І зацікавленість в цьому є з двох сторін. Тобто, ми відновили в цьому році товарообіг на рівні близько 40 мільярдів доларів, який, до речі, у 2009 році впав до 13.

Ми сьогодні встановили систему газопостачання в Європу, яка є надійною, і вона буде працювати, і Європа може спокійно жити і не оглядатись сьогодні ні на Україну, ні на Росію. Ми будемо виконувати свої обов’язки транзитної країни.

Багато чого ми зробили того, що сприяє розвитку економік як України, так і Європейського Союзу. Я скажу так, що той баланс у стосунках в цьому трикутнику – Росія – Європейський Союз – Сполучені Штати Америки – є таким, я сказав би, також цілком природнім елементом зовнішньої політики нашої держави.

Ми в цьому зацікавлені. Україна – це держава, яка відіграє стабілізуючу роль у стосунках на Європейському континенті. Ми це собі усвідомлюємо і ми добре розуміємо свою відповідальність.

– З приводу стосунків з ЄС. Зона вільної торгівлі, асоційоване членство, безвізовий режим – як ці речі просуваються, як вам здається?

– Вони просуваються також в прогнозованому, я сказав би, режимі. Тобто, це оптимальна швидкість, яку ми можемо сьогодні собі дозволити. Але якщо ми кажемо, що ми повинні виконати план дій, який надасть нам право на безвізовий режим, ми його виконаємо в 2011 році. Це досить напружене завдання, і ми його будемо виконувати.

А що стосується створення зони вільної торгівлі – це також процес, який відбувається в прогнозованому руслі. Чому? Тому, що сфера інтересів двох країн, різних секторів економіки, є бажання знайти компроміси, ми їх шукаємо, і я впевнений в тому, що врешті-решт ми їх знайдемо. Тобто, цей процес також просувається вперед.

Підписання угоди про асоціацію – це також цілком природна угода, яка буде підписана, у якій ми наполягаємо, щоб було відображено перспективу вступу України в Європейський Союз. Якщо це буде так, це буде відповідати рівню стосунків, який зараз вже намітився між Україною і Європейським Союзом.

– А якщо Україна виконає всі ці вимоги до кінця року, за найоптимістичнішим сценарієм, як би вам бачилось, коли з українським паспортом громадяни України могли би їздити без віз?

– Це питання до Європейської комісії. Я не хочу передбачати. Ви знаєте, я завжди готовий відповідати за свої дії. Тобто, я відчуваю наші можливості, можливості нашої країни. Я хочу сказати, що дорожню карту – ту, яку ми отримали, - ми виконаємо в 2011 році. Далі слово буде за Європейською комісією.

– З приводу історії в Україні. Багато хто каже, що ніби зараз відбувається процес своєрідного перегляду, переписання знов історичних конотацій. Як вам бачиться, Україна має право на свою історію і яка історія є українською?

– Ви знаєте, ми з української історії нічого не викинемо. Історія – факт, який вже відбувся. І до нього треба відноситись як до факту, який вже, і ця історія належить Україні та українському народові.

Тому, коли я проводив дискусії на політичному рівні на цю тему, я завжди робив наголос на тому – ми можемо з повагою відноситись до тих чи інших історичних фактів, можемо по-різному відноситись, але ми повинні рахуватись з тим, що в тій історії були представники нашого українського народу.

І є певна частина суспільства, яка цю історію поважає, любить і з нею рахується. І ми повинні рахуватись з цією частиною України. Тому, протистояння між політичними силами, коли виникає з цього питання, - скажу, що це не є показник високого рівня демократії. Ця нетерпимість, яку інколи політики висловлюють по відношенню до тих чи інших наших історичних фактів, це неправильно. З цим треба рахуватись, це треба пам’ятати, і дуже важливо, щоб наступні покоління не були ворогами і не було в країні протистояння, тому що в історії нашої держави були випадки, коли це викликало певну критику чи невдоволення певної частини нашої держави. От я так би сказав. Тому історію повинні писати не політики, а історики.

– А ви допускаєте, що за життя цього покоління єдиного погляду для всієї України, для всіх регіонів, всіх поколінь, які нині живуть, можливо, не буде знайдено?

– А ми не повинні примушувати когось, будь-яку людину, навіть одну людину, щоб вона жила за тими поглядами, за якими живе, умовно кажучи, більшість. Ми не повинні цього робити. Різноманітність поглядів, різність поглядів в різних регіонах, частинах України, різність культур в українській державі – це, я би сказав так, наш стан суспільства, з яким ми повинні завжди рахуватись і завжди поважати точку зору кожного. Завжди відноситись до цього з повагою. І цим не можна торгувати.

– Щодо мовної ситуації. Хтось каже, що українська мова потребувала б більшої підтримки з боку влади. З іншого боку, інші говорять, що ви чітко заявили з перших днів президентства, що єдина державна мова в Україні – українська. Як вам бачиться цей мовний консенсус в Україні?

– Кращий варіант, який сьогодні існує в світі, це Європейська хартія мови. Якщо ми її будемо дотримуватись і створимо умови для розвитку в Україні кожної культури населення, яке населяє Україну, це буде відповідати нашим європейським прагненням. Тому що Європа – це країна регіонів. Україна – це також країна регіонів. І люди звикли ходити в одну церкву. Не можна їх примушувати ходити в іншу. Не можна!

Держава не повинна в це втручатись. Держава повинна створювати умови. Для кожної людини. І це буде справедлива державна політика.

– Цього року 20-річчя здобуття незалежності України. Як вам як президенту, озираючись назад, 20 років для України – це був важкий шлях? Яке майбутнє для держави? Щоб ви хотіли?

– Можна із впевненістю сказати, що Україна відбулась як держава. І до цього доклали багато зусиль всі, хто жив у ці часи незалежності 20 років. Всі, хто працював на різних посадах – і високих, і не високих. Тобто, це безперечний факт, що незалежна Україна відбулась. Все! Це головне!

А на цьому шляху 20-річному багато було різних суперечностей, багато було політичних баталій, подій. Ми з цього повинні зробити висновки. А що стосується майбутнього нашої країни, я переконаний в тому, що наша держава – це унікальна держава. З унікальним географічним положенням, ресурсами, людським капіталом. І Україна буде в числі найбільш розвинутих країн вже найближчим часом. Я сказав би так. От в цьому десятиріччі. Я в цьому переконаний.

– А від своїх планів, здається, до 20-го року щоб Україна увійшла у велику двадцятку, ви відмовляєтесь, так?

– Я переконаний в тому, що цю мету ми здійснимо. Ми будемо наполегливо працювати над тим, щоб з року в рік модернізація країни призвела до значного підйому економіки, покращення життя людей. І ми будемо прагнути до того, щоб наша держава увійшла у двадцятку найбільш розвинутих країн світу.