Українська Мрія: шлях в майбутнє
Треба мріяти. Перше є мрія. Після – візія. Тоді плани і дія. За 20 майбутніх років Україна проходитиме через трансформацію усіх сфер життя, усіх гілок влади.
Богдан Гаврилишин
Чергові вибори, чергові мітинги, чергові загроза і криза, чергова боротьба і розчарування – і все це без кінця, по колу, протягом вже багатьох років. Без якихось вагомих результатів та перспектив розвитку України.
Замість очікуваного у 1990 році процвітання отримали найбіднішу країну Європи. Замість зростання населення до 80 мільйонів, отримали скорочення до 45 і ще 40 мільйонів абортів за роки незалежності. Замість ринкових реформ, отримали розграбування найперспективнішої економіки на просторах СНД.
Хотілося б останні 20 років охарактеризувати як "тупцювання на місці", але все свідчить про відверту деградацію.
Народ ще може виграти окремий бій, але війну програє. Україна не розвивається, вона поступово гине.
В пошуку спасіння
На жаль, причини згубної тенденції часто шукають на поверхні. Тому рецепти на кшталт "потреби демократії", "необхідності реформ" і "важливості євроінтеграції" не допомагають змінити загальну динаміку.
Щоб змінити ситуацію, необхідно копати вглиб та усвідомити декілька принципових речей.
По-перше, все, що існує довкола, колись було чиєюсь мрією.
По-друге, мрія визначає напрям руху, забезпечує цілепокладання, мотивує та спричиняє мобілізацію енергії та ресурсів. Неможливо досягти ефективного розвитку та руху вперед без ідеї, без бачення бажаного майбутнього.
По-третє, мрія має бути амбітною та здаватись нездійсненною. Чим більший масштаб, тим сильніші зусилля і тим значніші досягнення. Мізерність цілей обумовлює розслаблення соціального організму та зупинку розвитку.
По-четверте, національна мрія народу разом із системою споріднених цінностей утворюють національну ідею.
Незалежна Україна була споконвічною мрією мільйонів наших пращурів. У 1991 році вона здійснилась, а нова не виникла. Куди рухатись? Чого прагнути?
Стан національної розгубленості влучно охарактеризувала сумнозвісна фраза Леоніда Кучми "Скажітьмені, яку державутребабудувати,і я її збудую".
З тих пір мрія в житті українського народу була підмінена мізерними цілями реформ, євроінтеграції, ЄВРО-2012, тощо. І ніхто так і не спромігся визначити стратегічне бачення майбутнього України та її роль в світосистемі.
Як тут не згадати слова колись популярної пісеньки "Без мрії не родить жито, без мрії вода не шумить, без мрії не можна жити…".
Відтак, для того, щоб зупинити системну деградацію, українцям потрібна Мрія – стратегічне бачення того, яким народ хоче бачити свою країну і світ навколо себе. І має початися рух на зустріч Мрії.
Безрезультатний пошук
Насправді, чимало інтелектуалів розуміють безперспективність України без основоположної Ідеї. Її активно шукають. Однак помилок в цьому процесі більше, ніж результатів.
З одного боку, національну ідею шукають в ретроспективі. В козаках, трипіллі, українській повстанській армії чи голодоморі. Але минуле не спроможне об’єднати, воно у кожного своє. Тим більше, воно не спроможне спонукати до руху. Об’єднати та зрушити з місця може тільки спільне бачення майбутнього.
Національну ідею безрезультатно шукають в особливостях національної ідентичності українців – в хліборобстві, миролюбстві, співучості, садках вишневих коло хати. Однак такі форми – неповноцінні. Вони, можливо, і визначають місце народу в світосистемі, однак не можуть запропонувати стратегічну перспективу.
Поширеною помилкою є пошук Ідеї шляхом приєднання до чужих ідей – європейської, російської чи американської. В такому випадку вона перестає бути національною, а розвиток народу зводиться до його розчинення в більшому соціальному утворенні.
Також не знаходять підтримки численні спроби пошуку Ідеї у вигляді формулювання проектів, програм і концепцій розвитку. Вони носять вкрай раціональний характер, в той час як Ідея, так само, як і Мрія, мають захоплювати дух, і лише потім знаходити відображення в похідних раціональних конструкціях.
Відтак, національна Мрія про майбутнє – фантастичне, яскраве, бажане для всього народу, – це єдина форма національної Ідеї, яка може мобілізувати країну і забезпечити її стратегічний розвиток.
Навчитись мріяти
Здавалося б, мріяти легко. Однак де ж тоді красива Мрія, яка мобілізує українців? Немає…
Деякі дослідники навіть констатують, що українці перестали мріяти.
Інші кажуть, що мрії стали змілілими, приземленими – мрія про скасування Податкового кодексу, мрія жити, як усі, мрія про вступ до ЄС, про гідну зарплату, про круту тачку – це все одно, що не мріяти взагалі.
А тепер давайте облишимо всі теоретичні міркування і спробуємо помріяти.
Якою хочемо бачити нашу країну? Не через рік, і не через п’ять, а через 50-100 років? Нехай ця Мрія буде амбітною!
Ось вона – наша Омріяна Україна. Це не молода, а древня країна з тисячолітньою історією та спадщиною. Вона – геополітичний лідер на просторі від Центральної Європи до Уралу.
Київ поважають, до Києва прислухаються, адже майбутнє Європи твориться на Дніпрових кручах. Знайшовши в собі сили, Київ більше не розривається між Сходом та Заходом, натомість, реалізує власну стратегію з Півдня на Північ, міцно спираючись на Чорноморський басейн.
Україна майбутнього здійснила стрімку модернізацію та перебудову всіх сфер соціального життя в напрямку до гармонізації та забезпечення щастя людини. На рівні з соціальною справедливістю, кожній людині забезпечується можливість самореалізації в улюбленій сфері.
Кожен займається спорідненою працею, отримує від цього задоволення та ще й гідну матеріальну винагороду. Мрія іноземців – стати громадянами нашої держави.
На зміну добі споживацтва прийшла доба творчості. Звільнений креативний потенціал суспільства призвів до найпотужнішого вибуху інновацій та відкриттів в історії людства. Країна стала одним з космічних лідерів планети та реалізує масштабні космічні проекти.
Технологічна революція спрямована не на те, щоб наздогнати та перегнати інші країни світу, а на те, щоб конструювати світ майбутнього, світ пост-інформаційної доби.
Розбудовуються старі міста, будуються нові – центри міжнародного життя. Держава доклалася до небаченого розвитку інфраструктури – швидкісного транспорту, засобів комунікації. Інноваційна організація життя поселень робить їх безпечними і комфортними.
Українці хочуть і можуть народжувати дітей. Докорінно перебудована система виховання і освіти сприяє розкриттю талантів у дітей, їхньому психологічному розвитку та їхній самореалізації. Культура несе життєдайні цінності, сприяє духовному вдосконаленню.
Омріяна Україна творить новий спосіб життя, нові стандарти, які є привабливими для інших країн та народів світу – це нова цивілізація, створена нами. Тому наша країна є престижною і однією з найперспективніших на планеті.
Скажете, що ця Мрія недосяжна? Але вона складається з цілком досяжних завдань.
Так, наприклад, стати космічним лідером Україна могла б просто зараз, якби реалізувала на додачу до свого найбільшого у світі літака АН-225 "Мрія" ще й програму космічних запусків "БАКС" – багаторазову авіаційно-космічну систему. Один з кроків до національної Мрії було б зроблено.
Шлях до Мрії
Два роки тому була перша спроба подумати про Україну майбутнього, відірвавшись від реальності.
На диво, стаття викликала великий резонанс, потік листів та схвальних відгуків. Виявилося, що справді людським серцям не вистачає Мрії, в яку було б варто повірити.
Якою має бути Українська Мрія і, головне, – як її досягти? Ці питання турбували небайдужих читачів.
У пошуку відповідей на ці запитання в грудні 2008 року розпочалася робота над книгою "Українська Мрія", в якій має бути не лише окреслено горизонти майбутнього, але й визначено шляхи його досягнення.
Робота над книгою добігає кінця і деякі ідеї вже зараз можливо презентувати на шпальтах УП. Три наступні публікації будуть присвячені Омріяній Україні. Зокрема, Новій ідеї, Новому ладу та Новій реальності.
Але перш, ніж говорити про перспективну Україну, варто поговорити про Україну приречену, яка перспективи не має. Це дозволить виявити ключові проблеми, подолання яких приведе на шлях до Української Мрії.
І навіть якщо український народ поки що програє окремі битви, війну буде виграно. Адже є, заради чого. Заради Мрії.
Олексій Толкачов, спеціально для УП
