"Україна для людей": 370 мільйонів державної підтримки - для двох донецьких родин

Цікаво, якби таке сталося в Австрії, де переважно мешкає родина першого віце-прем'єра Андрія Клюєва та його брата-депутата, які наслідки це мало би для урядовця?

За посадовими обов'язками Андрій Клюєв, згідно з постановою уряду від 17 травня 2010, очолює таку собі "Комісію з координації здійснення заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів".

Це - дорадчий постійно діючий орган Кабінету міністрів. І саме на засіданнях Комісії ухвалюються рішення, яким саме проектам надати державну допомогу за рахунок коштів Стабілізаційного фонду держбюждету.

В бюджеті 2010 року на підтримку інвестиційних проектів передбачено 1 мільярд гривень. Майже половина цих грошей дісталася двом донецьким родинам.

Рішення комісії Клюєва реалізовує Державне агентство інвестицій та розвитку - підконтрольний першому віце-прем'єру орган виконавчої влади.

Клюєву вдалося створити замкнений цикл ухвалення рішень з надання "державної підтримки" бізнес-проектам, коли він пролобіював на керівника Держінвестицій свою людину - Олександра Тарана.

Нещодавно, 26 жовтня відбулося засідання комісії Клюєва, про яке ви не знайдете згадки у пресі. Так само закритою інформацією був порядок денний зборів.

Протягом тижня "Українська правда" щодня контактувала з прес-секретарем Клюєва і керівником прес-служби Державного агентства інвестицій, однак вони не могли повідомити жодну інформацію.

Лише коли автор цих рядків написав, як прес-служба Державного агентства інвестицій нехтує своїми прямими обов'язками, ми нарешті отримали відповідь.

Однак нам так і не повідомили на наші запитання про те, які рішення були ухвалені.

Відповідь по-суті була дуже малозмістовною: "26 жовтня 2010 року у будинку уряду відбулося засідання координаційної комісії. Рішення на вказаній координаційній комісії приймалися одноголосно всіма присутніми членами".

Що там сталося, "Українська правда" дізналася завдяки джерелам, які були присутні на засіданні.

На розгляд комісії Клюєва було винесено чотири "інноваційних та інвестиційних проекти", які претендували на отримання державної підтримки.

Допомога держави полягала в тому, що за кошти бюджету мало бути погашено відсотки за користування кредитами, які взяли фірми, що висунулися на конкурс.

Допомога Близнюку 

На засіданні комісії Клюєва було вирішено надати таку бюджетну підтримку двом проектам.

172 мільйона гривень - саме стільки отримав краматорський завод "Енергомашспецсталь".

Назва проекту - "Програма реконструкції і модернізації технологічних процесів та виробничих потужностей".

Держава погодилася компенсувати заводу "Енергомашспецсталь" виплати за користування кредитом у розмірі 172 мільйонів гривень, здійснені період 2008-2010 років.

Парадоксально, що власником цього заводу, який звертається по допомогу з державного бюджету України, був і залишається... іноземний інвестор.

Так, ще три року тому заводом володіли компанії з Британських Віргінських островів, Кіпру та Белізу - держави в центральній Америці, яка раніше називалася Британський Гондурас.

Потім відбулася структуризація акціонерного капіталу. За останньою офіційною інформацією, 24,4% краматорського заводу належить кіпрській компанії Jugon Holding Limited. Інший великий макет - 54,4% - знаходиться у власності також кіпрської фірми Ukrainian Metalurgical Plants M.S. Ltd.

Саме такий склад акціонерів зафіксований у Державній комісії цінних паперів і фондового ринку:

При чому кіпрська фірма, судячи з назви, має явно українське коріння, а справжні господарі заховалися за іноземними вивісками.

Уявлення, хто є власником заводу, дає прізвище голови спостережної ради "Енергомашспецсталь". Це - депутат Донецької обласної ради Сергій Близнюк, син губернатора Донецької області Анатолія Близнюка.

Отже, що ми маємо. "Енергомашспецсталь" - приватний завод, яким формально володіють іноземні компанії, а реально - українці, які вирішили прописати акціонерами офшорні фірми - напевно, з метою мінімізації податків. Власником заводу є син губернатора Донецької області, а отримує завод підтримку бюджету рішенням комісії на чолі з іншим донецьким діячем Андрієм Клюєвим.

При чому Клюєв і Близнюк пліч-о-пліч з 1998 по 2002 рік працювали заступниками губернатора Донецької області Віктора Януковича. Після того, як їх шеф перейшов на посаду прем'єра, Клюєв став його заступником, а Близнюк залишився на господарстві керувати областю.

Допомога Клюєву

Але найбільшу допомогу держави комісія Клюєва вирішила надати запорізькому "Заводу напівпровідників" - в розмірі 200 мільйонів гривень.

Ця підтримка йому надається в "для реалізації інноваційного проекту "Створення вертикально-інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції". На 200 мільйонів їм буде компенсовано суму відсоткових ставок за користування кредитом.

А тепер - найцікавіше. Власником "Заводу напівпровідників" також є нерезидент. Це - австрійська компанія Activ Solar GmbH, що володіє 75% акцій підприємства.

Українській бюджет допомагає австрійському бізнесу - чи не абсурд? Ні, тому що "віденський інвестор" лише за назвою австрійський.

"Завод напівпровідників" входить у бізнес-імперію... першого віце-прем'єра Андрія Клюєва. Як випливає з австрійського сайту Activ Solar GmbH, українське представництво фірми знаходиться у Києві за адресою вулиця Різницька, 3.

Ця велична будівля - штаб-квартира братів Клюєвих. Тут же зареєстровано компанію "Укрпідшипник" та інші їхні підприємства. Хоча Клюєв-старший працює віце-прем'єром 46-мільйонної України, його кабінет залишився на Різницькій. Напроти - робочий офіс його брата-депутата від Партії регіонів Сергія Клюєва.

Іншими словами, що виходить? Допомогу від держави в розмірі 200 мільйонів гривень отримує підприємство Андрія Клюєва - при чому підтримка надається за рішенням урядової комісії, яку... також очолює Андрій Клюєв.

Якщо це не конфлікт інтересів, то що?

Грошова допомога держави потрібна Клюєву для розбудови власного бізнесу зі спорудження електростанцій сонячних батарей у Криму.

І це - не перший випадок, коли держава сприяє бізнесу Клюєва.

Власне, самі кредити, які бюджет допоможе йому погасити, були взяті... також в державному "Укрексімбанку".

Хоча Клюєв є одним з лідерів Партії регіонів, він завжди намагався тримати теплі стосунки з опозицією. Не було секретом і те, що Юлія Тимошенко саме з Клюєвим вела переговори про створення "широкої коаліції".

У березні 2009 року державний "Укрексімбанк" уклав угоду з "Завод напівпровідників" на кредитування в розмірі 150 мільйонів євро - майже 1,7 мільярда гривень на той час. Гроші були надані під фінансування проектів Клюєва в межах виробництва сонячних батарей.

Договір кредитування було укладено під заставу майнових прав за угодами купівлі обладнання - різноманітних "систем осадження полікремнію", "випарювачів", "стартових нагрівачів" та "установок з виробництва конденсату сіланів".

При всій високій технологічності цих агрегатів, заставу важко було вважати ліквідною. Адже, в разі неспроможності кредитора повернути гроші, реалізувати ці гарантії неможливо. Це - не квартири і не бізнес-нерухомість, яку можна продати на ринку.

Проект - далеко не позбавлений ризику. Тим не менше, державний банк погодився профінансувати Клюєва на 150 мільйонів євро під 13,5-15% річних.

Ще через рік, у 2010-му, після перемоги Януковича, Клюєв став проявляти зацікавленість у контролі над "Укрексімбанком".

Зокрема, ходили чутки, що головою правління цього банку стане Денис Кірєєв - член наглядової ради, призначений в 2007 році за протекцією Клюєва.

Однак довести замислене до кінця не вдалося. Кірєєв залишився очима Клюєва в наглядовій раді. А питання свого кредиту він вирішив у інший спосіб - через очолювану ним же Комісію з координації заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів.

Тож поки виходить так, що держава надала Клюєву безпроцентний кредит для розбудови його бізнесу.

Крок номер два

Однак це не всі плани Клюєва з розбудови власного бізнесу за матеріальної допомоги українських громадян.

У розпорядженні "Української правди" є лист-погодження Міністерства економіки від 2 листопада 2010 року, яким надається дозвіл цілому букету споріднених фірм з майже однаковими назвами - "Оріол Солар", "Оузіл Солар", "Оспрій Солар", "Омао Солар" - брати участь у кредитуванні під державні гарантії.

Всі вони мають будувати сонячні електростанції в селі Охотнікове Сакського району Криму.

Мінекономіки дало дозвіл, хоча, наприклад, "Оріол Солар" була заснована лише в травні 2010 року та жодної діяльності не здійснює.

Як сказано в листі Міністерстві економіки, для реалізації проекту "Оріол Солар" планує залучити 875 мільйонів гривень, що складає 99,6% вартості проекту.

Сама фірма має статутний капітал в розмірі 7 тисяч гривень, а на 99,9% засновником значиться кіпрський офшор.

Хто є справжнім власником цих фірм, вказує один факт - за угодою від 28 листопада 2010 року ТОВ "Актив Солар" (також зареєстрована в офісі Клюєва на вулиці Різницькій, 3) має надати безвідсоткову фінансову допомогу фірмі "Оріол Солар".

Навіть якщо припустити, що фірма не є фіктивною, а кінцевим власником є родина Клюєвих, але загалом це виглядає абсурдно: уряд своїм напівпорожнім бюджетом підтримує тих, хто використовує офшорні схеми. Що неминуче призводить до втрат того ж таки держбюджету.

Менше з тим, очікується, що ці фірми мають бути прокредитовані за кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Державної інвестиційної компанії, які будуть залучати ресурси під державні гарантії. Згадані установи перебувають у підпорядкуванні Держагенства з питань інвестицій тат розвитку.

Саме тому для Клюєва було важливим призначити свою людину керувати цим напрямком.

Як випливає з офіційної біографії, Олександр Таран до роботи головою в Держінвестицій, протягом 2009-2010 років "обіймав керівні посади у Федерації профспілок України".

Федерація профспілок - це ще один об'єкт інтересу Клюєва. У 2009 році профспілки очолив інший регіонал - депутат Василь Хара. Після зміни влади там почав розроблятися план входження активів Федерації профспілок до капіталу клюєвського "Актив-банку".

У підсумку це все могло закінчитися поглинанням санаторіїв бізнес-структурами Клюєва.

На підтвердження інтересів Клюєва у Федерації профспілок до наглядової ради "Актив-банку" увійшли троє лояльних до Хари профспілкових керівники, а ФПУ перейшла на обслуговування до банку Клюєва.

Зараз, після обрання Януковича президентом України, клюєвський десант з Федерації профспілок висадився у Держагентстві з питань інвестицій та розвитку. Окрім Тарана, з системи Федерації профспілок на посаду заступника голови Держагентства перейшов Юрій Караул, який у 2009-2010 працював начальником фінансового управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

P.S.

В процесі підготовки цього матеріалу "Українська правда" направила запити Андрію Клюєву та його брату Сергію, неодноразово зв'язувалася з речником першого віце-прем'єра, однак відповіді по суті не отримала.

Хоча наші звернення були адресовані братам Клюєвим, замість них до "Української правди" зателефонував депутат від Партії регіонів Олександр Єдін.

Єдін і Клюєв

Єдін заявив, що комісія Клюєва ухвалила рішення про державну підтримку "Заводу напівпровідників" тільки завдяки тому, що в 2009 році уряд Юлії Тимошенко надав цьому проекту статус "інноваційного".

При цьому Єдін сказав, що не Клюєв, а він є власником запорізького "Заводу напівпровідників".

"Їхня допомога більше політична, ніж практична", - сказав Єдін.

Водночас він не зміг пояснити, чому представництво австрійської компанії Activ Solar GmbH, яка значиться кінцевим акціонером "Заводу напівпровідників", розташована в київському офісі Андрія і Сергія Клюєвих?

І чому у Відні компанія Activ Solar GmbH зареєстрована за тією ж адресою Віпплінгерштрассе, 35, за якою також зареєстрована компанія Slav AG, що є власником 92,8% клюєвського "Актив-банку"?

Або чому гарантом за позиками, які брав "Завод напівпровідників", виступала страхова компанія Клюєвих "Актив-Страхування".

Загалом, схема зв'язку Клюєва з "Заводом напівпровідників" доволі прозора:

Судячи з усього, Єдін є просто управляючим партнером Клюєва в розбудові бізнесу сонячної енергетики.

На елементарне запитання, чи, може, Клюєв має опціон на викуп цього бізнесу, Єдін сказав: "Є речі, про які я не можу говорити".