"Доручення" Віктора Януковича як інструмент зловживання владою?

Віктор Янукович запровадив практику видачі непублічних документів, за допомогою яких здійснюється управління не лише урядом, але і Генеральною прокуратурою. Ці акти президента ніде та ніколи не публікуються, а їх зміст невідомий громадянам України.

У розпорядження "Української правди" за дивних обставин потрапив не менш дивний документ - "Доручення президента України".

Сталося це так. У понеділок глава адміністрації Сергій Льовочкін проводив свій традиційний брифінг.

Під час розмови з журналістами мова зайшла і про недавній указ Януковича, яким було заборонено використовувати його зображення в передвиборчій агітації.

Льовочкін спробував підкреслити, що рішення Януковича дуже прогресивне - і наказав керівнику прес-служби президента Денису Іванеску роздати присутнім текст указу разом з "Дорученням президента".

Так у руках журналістів опинився загадковий документ.

До змісту цього акту претензій немає - він покликаний забезпечити прозорі вибори, і питання до реалізаторів написаного.

Але сама легітимність такого документу викликає сумнів, адже Янукович вийшов далеко за межі своїх повноважень.

Нагорі паперу - тризуб і надпис "Доручення президента України". Внизу - вихідний номер документу 1-1/2161 від 10.09.2010

Далі Янукович ставить вимоги прем'єр-міністру Азарову, а також генпрокурору Медведьку і главі Центрвиборчкому Шаповалову - "вжити заходів", "забезпечити", "активізувати роботу"...

Кожному з адресатів Янукович дає термін для виконання його "Доручення", а від Азарова навіть вимагає "доповісти негайно".

Проблема в тому, що цей документ по своїй суті - пряме порушення закону.

Адже за Конституцією президент не має жодного права давати доручення - ні прем'єр-міністру, а тим більше керівникам Генеральної прокурори та главі Центрвиборчкому, які мають спеціальний незалежний статус.

"Повноваження президента України вичерпно визначені Конституцією України", - неодноразово наполягав Конституційний суд. Наприклад, це зафіксовано у рішеннях від 10 квітня 2003 року, від 7 квітня 2004 року, 16 травня 2007 року.

У Конституції України є спеціальне положення, якими саме нормативними актами президент реалізовуює свою владу. Стаття 106 основного закону визначає, що "президент України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України". Про жодні доручення тут не згадується.

І Партія регіонів була головним цербером, який вимагав, щоб президент Ющенко не порушував цю норму.

Так, уряд Януковича 2006 року був першим, сформованим після вступу в дію нової редакції Конституції. Одразу після призначення Януковича на посаду прем'єра були внесені зміни до регламенту Кабінету міністрів, які забороняли роздачу президентом доручень урядові.

"Ми привели акти Кабінету міністрів у відповідність з Конституцією. Ми нічого не обмежуємо, бо обмеження повноважень президента відбулося після 1 січня 2006 року, коли в силу вступила конституційна реформа", - заявляв тоді Олександр Лавринович.

Лавринович пояснював, що тоді вони вилучили з регламенту уряду сам термін "подача доручень" з боку президента.

"Тепер Кабмін, як і раніше, керується лише Конституцією, законами України та офіційними нормативними актами президента", - зазначив тоді Лавринович.

Звісно, що згадане "Доручення президента України" за підписом Януковича ніяк неможливо класифікувати як "офіційний нормативний акт президента".

Гаряче підтримував Лавриновича в 2006 році й нинішній віце-прем'єр Володимир Сівкович. Він називав "правомірним" рішення Кабінету міністрів про скасування права президента України давати доручення уряду:

"Для того, щоб давати доручення, у президента є РНБО, яка може приймати рішення, які мають вказівний характер - іншими словами "доручення для уряду". Напряму президент не має права цього робити".

Ігор Коліушко, який при Ющенку очолював службу інституційного розвитку секретаріату президента, також наголошував, що доручення від президента до уряду - незаконні:

"Президент не має права давати так звані "доручення" Кабміну... Бо доручення - це форма управлінської діяльності, яку застосовують до прямих підлеглих. А Кабмін і президент - це абсолютно різні конституційні інститути. Ніде в Конституції не сказано, що уряд керується дорученнями президента. Уряд керується актами президента, а президент має право їх видавати лише в межах, визначених Конституцією".

Більше того, навіть у 2010 році, після обрання Януковича президентом Мінюст вказував на те, що повноваження глави держави вичерпно визначаються Конституцією. Про це ішлося в роз'ясненні на ім'я віце-прем'єра Сівковича щодо незаконності призначення президентом керівника компанії "Укрспецекспорт".

Тобто подвійні стандарти нинішніх керівників держави очевидні. Те, що вони забороняли Ющенку, сьогодні самі роблять в значно ширших масштабах. 

За словами джерел в адміністрації президента, такі "Доручення" Януковича уже стали на Банковій звичним явищем, хоча сам документ вперше потрапив до рук журналістів.

"Доручення президента України" є повністю непублічними, ніде не публікуються та не реєструються в Мінюсті. Відповідно, вказівки, які там фіксує Янукович, можуть стосуватися будь-чого, будь-яких персональних інтересів та лобізму. І для суспільства перевірити це неможливо.

Дивною була реакція керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова на прохання прокоментувати, що за новий вид нормативних актів запровадив Янукович. Журналіст "Української правди" в парламентських кулуарах протягнув Єфремову документ.

"Це що, указ президента?" - перепитав він, хоча в шапці чітко було написано "Доручення президента України". Не зупиняючись, Єфремов заявив: "Мене чекають люди".

На репліку, чи слід це розуміти як його відмову від коментарю, керівник регіоналів покрився червоними плямами: "Ви мені висловлюєте претензію? Навчіться себе поводити!"

Коли "Українська правда" звернула увагу глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна про те, що Конституція не наділяє Януковича правом давати "Доручення", він відповів:

"Якщо ви подивитеся по формі "Доручень", вони повністю на 100% вкладаються у ту юридичну модель, яка може бути задіяна в рамках чинного законодавства. Це форма звернення з акцентуванням уваги на тій чи іншій проблемі, яку бачить глава держави. Те, що є взаємодія між президентом і виконавчою владою, це треба вітати".

Однак якщо відкинути загальні слова про "співпрацю гілок влади", так і залишилося загадкою, де в Конституції, яка визначає виключний перелік повноважень президента, записано його право на роздачу "Доручень".

А якщо такого там немає, то чи не називається це "зловживанням владою"?