Як виконують обіцянки комуністи, блок Литвина та НУНС
НУНС
У своїй передвиборчий програми псевдо-пропрезидентська фракція Верховної Ради була лаконічною. Фракція НУНС заявила три стратегічні мети – створення правової держави, об’єднання нації через її духовне відродження та нову економічну стратегію, яка мала б базуватися на сучасних технологіях.
НУНС обіцяв: скасувати депутатську недоторканність, ліквідувати привілеї для парламентарів, створити національне антикорупційне бюро, очистити правосуддя, забезпечити фінансову самодостатність територіальних громад та до 2010 року утворити в країні професійну армію.
Нунсівці, як і їх основні конкуренти, обіцяли збільшити виплати при народженні дитини та фінансову допомогу на дітей. А ще – ліквідувати пенсійну "зрівнялівку" та підвищити зарплати. Також планувалося зробити більш доступним соціальне житло.
У податковій сфері пропрезидентська фракція мала зробити все для ухвалення Податкового кодексу, ліквідації корупційних схем відшкодування ПДВ (при збереженні самого податку), спрощення системи оподаткування малого бізнесу.
Серед законотворчих пріоритетів НУНСу були названі охорона здоров’я громадян; доступність освіти і наука; культурне і духовне відродження; відродження українського села.
На ниві виконання своїх політичних лозунгів блок працював ледь не найвдаліше серед інших парламентських фракцій – якщо оцінювати запропоновані ними законопроекти. Здебільшого законотворчість нунсівців була спрямована на політико-правову сферу (59 законопроектів з 188), економічну та соціальну сфери (33 та 20 відповідно).
НУНС дуже цілеспрямовано підійшов до розбудови правової держави, зосередившись на темі боротьби з корупцією. Подоланню цього явища була присвячена низка проектів, від декларування видатків держслужбовців до посилення протидії корупції спеціальними підрозділами МВС.
Більш того, НУНС намагався напряму виконати один із пунктів власної передвиборчої програми, взявши участь у підготовці проекту закону про Національне бюро антикорупційних розслідувань. Хоча таку увагу до проблеми можна пояснити не лише бажанням депутатів фракції виконати свої обіцянки, але й тим, що лідером політ сили був діючий голова МВС. Так, саме фракція НУНСу перейнялася підвищенням відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Депутати блоку згадали і про обіцянку обмежити пільги парламентарів, подавши відповідний законопроект. Але скасовувати депутатську недоторканність на законодавчому рівні в період з січня по серпень 2009 не пропонували.
Поборолися нунсівці і з всесвітньою кризою на теренах України.
Блок запропонував законопроект, який мав заборонити фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, а також своєчасно потурбувалися про забезпечення захисту прав споживачів у банківський сфері та про антикризовий захист прав інвесторів житлового будівництва (що свідчить про доволі значну чутливість нунсівців до проблем середнього класу).
Намагалися вони і поліпшити платіжний баланс України та врятувати від кризи страховий ринок. Також в руслі цієї є проблематики лежить проект про тимчасову заборону збільшення податків та зборів.
Представники НУНС зробили кардинальний крок на зустріч власному електорату, спробувавши виконати один з важливих пунктів передвиборчої програми – у співпраці з БЮТ запропонували проект Податкового кодексу, а також перейнялися спробою обмежити позапланові заходи зі здійснення держконтролю у господарчій діяльності.
Згадали і про квартирне питання найменш платоспроможних верств населення – ініціювали (у співавторстві з рештою парламентських фракцій) законопроект про державну підтримку забезпечення громадян доступним житлом.
Але якщо уважніше придивитися до законотворчості нунсівців, стане очевидним, що вони так і не дійшли до виконання більшості пунктів власної програми. Поза увагою залишилися відродження українського села, збільшення зарплат та пенсій, медицина.
Реальне виконання обіцянок – тобто кількість прийнятих Радою законопроектів з числа тих, які пропонувала фракція НУНС – нівелює ефект від роботи цієї парламентської сили.
Законами стали лише 4 проекти, авторами чи співавторами яких є представники пропрезидентської фракції. З січня по серпень 2009 з-під пера депутатів від НУНС вийшли закон про забезпечення військовослужбовців під час відряджень до державних органів, установ і організацій (нічого спільного з програмою блоку); зміни до закону про ставки акцизного збору на тютюн (сам по собі прохідний законопроект, який, безумовно, і не міг бути заявленим в програмі блоку).
Нунсівці внесли (знову ж таки, у співдружності з іншими) зміни до деяких законів України з питань космічної діяльності (в передвиборчій програмі про це – ані слова). В решті-решт, приклалися вони і до закону щодо стимулюванню використання альтернативних джерел енергії (НУНС обіцяв зменшити енергетичну залежність України, зокрема і таким шляхом).
Всі 7 пунктів програми блоку із конкретними обіцянками і навіть цифрами стали жертвою невеликих власних можливостей фракції. Всі ухвалені проекти розроблялися спільно з декількома фракціями – третя по чисельності фракція Ради (хоча вона і є частиною парламентської більшості) не змогла виконати власні обіцянки. Було зроблено лише те, що "дозволили".
КПУ
Плідна праця по-комуністичному – це найменша кількість запропонованих законопроектів (63) и найменша кількість ухвалених проектів – лише 2.
Левова частка передвиборчої програми КПУ була присвячена соціальним ініціативам.
Комуністи також планували ліквідувати інститут президентства, державні адміністрації, недоторканість депутатів, суддів і інших посадових осіб.
В економіці партія обіцяла перевірити законність приватизації, передати в держвласність стратегічні галузі промисловості (включно з виробництвом спиртних напоїв та тютюнових виробів), зробити зовнішню торгівлю державною монополією.
Компартія задекларувала інноваційний розвиток економіки, енергетичну незалежність. Комуністи обіцяли скасувати ПДВ (замість нього ввести податок з обороту і диференційовану ставку податку на прибуток – це мало забезпечити, на думку комуністів, розвиток малого та середнього бізнесу).
Ще компартійці пропонували запровадити держзамовлення на половину продукції сільгоспвиробників та виділяти окремі кошти (до 10% ВВП) на їхню підтримку.
Серед соціальних ініціатив були запропоновані: пенсія не нижче прожиткового мінімуму, подвоєння реальних доходів працюючих, державне регулювання цін на найбільш соціально-важливі категорії товарів та послуг, кошти на освіту і науку, соціальні виплати при народженні дитини та на її утримання, збільшення стипендій, безоплатну меддопомогу, державне фінансування будівництва житла для незаможних і пільговиків.
В програмі КПУ йдеться і про допомогу молоді, сільським вчителям та лікарям, розбудову сільської інфраструктури.
Комуністи зобов’язалися забезпечити мовно-культурні потреби громадян усіх національностей, ухвалити нову Конституцію і надати російській мові статус державної.
Сталося інакше. У своїй законодавчий діяльності фракція зосередилася на політико-правовому напрямку (20 законопроектів з 63), соціальні питання цікавили комуністів менше.
Аналізуючи суть законодавчих актів, які пропонувала КПУ, стає зрозумілим: партія в продукувала другорядні, стосовно своїх обіцянок, документи.
(За винятком хіба що проекту про підвищенням престижності шахтарської праці).
Комуністи перейнялися відповідальністю за наругу над пам’ятниками радянським воїнам-визволителям, безкоштовним проїздом безробітних, навіть захистом тварин від жорстокою поведінки, статусом міст-героїв Одеса і Керч, використанням автентичних копій Прапора Перемоги.
Це сильно дисонує не тільки з роботою інших фракцій, але і з тим, що намічені завдання комуністів були найскладнішими, з огляду на можливість їх реалізації.
Приміром, повернення у держвласність стратегічних галузей промисловості.
Компартія натомість обмежилася пропозицією повернути державі цілісний майновий комплекс ЗАТ "'Коростенський фарфор" та аналогічною ідеєю стосовно ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" (хоча ще одним проектом комуністи спробували підтримати стратегічні галузі під час світової фінансової кризи).
На цьому спроби вирішити стратегічні завдання економіки завершилися.
Коли ж оцінити, чому були присвячені ті лічені проекти (авторами або співавторами яких буди комуністи) що були підписані, стане очевидним, що робити ставку на комуністів, як на людей, які можуть зреалізувати обіцянки, не варто.
Бо все, до чого вони долучилися депутати від КПУ – це закон (який ініціювали всі фракції) про стимулювання використання альтернативних джерел енергії та закон про внесення змін до закону про податок з власників транспортних засобів. Власне комуністи і розробили його.
Блок Литвина
Блок діючого спікера не порадував своїх виборців потужною законотворчістю, але зміг напрацювати з початку року 64 законопроекти, з яких 3 поповнили законодавчу базу України.
Перед виборами соратники Володимира Литвина оприлюднили широку програму нормативних ініціатив. Зокрема, вони зобов’язалися сформувати ефективну економіку, яка допоможе забезпечити гідний рівень життя населенню; встановити соціальний стандарт споживання (доступність житла, розумна вартість послу ЖКГ, навчання, лікування тощо).
Литвинівці зажадали впровадження погодинної оплати праці та доведення частки оплати праці в виробничій сфері до 30% від собівартості продукції (що ріднить їх з програмою комуністів).
Депутати блоку збиралися повернути громадянам втрачені вклади, побороти алкоголізм та наркоманію, заборонити рекламу тютюнових та алкогольних виробів, забезпечити зростання зарплат вчителів, лікарів, наукових співробітників. А ще – встановити державний контроль за цінами на ліки, забезпечити медпрепаратами інвалідів і дітей.
В житловій сфері блок планував допомогти звести достатню кількість соціального житла. А ще й дати молодим сім’ям безпроцентні кредити на житло.
В податкових питаннях БЛ задекларував введення податку на нерухомість і справедливий податок на прибуток, обіцяв залишити 60% податкових зборів місцевій владі, зменшити податкове навантаження для малого та середнього бізнесу, і взагалі прибрати ПДВ, запровадити прогресивну ставку оподаткування.
Окремо в програмі блоку йшлося про село: недопущення розпродажу сільгоспземель, боротьба з земельними шахраями, введення єдиного земельного податку, внесення поправок в Земельний кодекс, підтримка, в тому числі технічна і кредитна, сільгоспвиробників, забезпечення села інфраструктурою і вітчизняним пальним.
Було обіцяно повернути мажоритарну виборчу систему, подолати корупцію (навіть шляхом конфіскації майна корупціонерів, та обов’язковим декларуванням доходів та витрат держслужбовців, членів їх родин та осіб, що розпоряджаються їхнім майном), зменшити апарат Кабміну.
Результат – лише 64 законопроекти від БЛ, головним чином спрямовані на вирішення політико-правових питань та галузевого розвитку (по 13), а також з економічної тематики (11).
А от законопроектів, які б напряму стосувалися освіти, науки, місцевого самоврядування, бюджету та медицини, взагалі не було. Хоча саме на цьому акцентувалася увага виборця.
Але за права селян, бодай у вигляді внесень змін до закону про особисте селянське господарство та про єдиний податок для таких господарств соратники Литвина (щоправда спільно з бютівцями та депутатами від НУНС) потурбувалися.
Пригадали і про потреби сільгоспвиробників під час фінансової кризи та про те, що потрібно створювати сприятливі умови машинобудівельникам для виробництва нової ресурсозберігаючої сільгосптехніки.
Депутати БЛ згадали про обіцянку відмінити ПДВ, однак обмежилися 2 проектами у співавторстві, в яких йшлося лише про деякі зміни до закону щодо цього податку.
Литвинівці особливо не занурювалися у земельні питання, запропонувавши лише на рівні держави допомогти родинам з дітьми, забезпечити соцзахист членам особистих селянських господарств. Але згадали про забезпечення громадян доступним житлом.
З огляду на посаду самого Литвина, члени блоку не могли залишити поза увагою діяльність парламенту – і запропонували закон про ВР.
Литвинівці перейнялися вирішенням більш дріб’язкових проблем, на кшталт зняття обмежень на одержання засудженими посилок та бандеролей; узаконення прав висококваліфікованих фахівців з питань містобудування претендувати на посади головних архітекторів адміністративно-територіальних одиниць; закон про насінництво.
Загалом фракція звертала недостатньо уваги виконанню власних обіцянок. Натомість у розрізі підписаних законопроектів, ситуація у БЛ виглядає не гірше, ніж у фракцій-велетнів.
За участі депутатів блоку хоча і було розроблено лише три проекти, які стали законами (про стимулювання використання альтернативних джерел енергії, зміни законодавства щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах та про застосування норм спецрежиму оподаткування для сільгоспвиробників при реалізації власної продукції), але рівно третина їх (останній закон) відповідає передвиборчій програмі блоку.
Висновки
Виконання власних обіцянок, бодай хоча б у вигляді спроб це зробити, – Ахіллесова п’ята українських депутатів. Та й взагалі парламентська робота, як не дивно, не є сильною стороною Верховної Ради.
В цілому найбільш плідною в продукуванні законопроектів за період з січня по серпень 2009 року стала друга за чисельністю (але головуюча у парламентський більшості, та маюча власне представництво у владі) фракція БЮТ.
Соратники прем’єра розробили 314 проектів. На другому місці регіонали – 253 проекти (це хоч і найбільша фракція, але опозиційна), далі – представники більшості з НУНС (188 законопроектів), у хвості – БЛ з 64 документами, та КПУ з 63-ма.
Найбільш плідно (у перерахунку на одного парламентаря) працює БЛ – 3,2 проекти, за ним НУНС з 2,6 проектами та КПУ з 2,33. Найменша продуктивність у депутата з БЮТ (2,01 проект) та парламентаря з ПР (лише 1,46).
За показником загальної кількості підписаних законопроектів найпотужніші фракції (і тут вже не грає ролі їх опозиційність чи входження у парламентську більшість) взяли реванш.
БЮТ и ПР, на рахунку яких 14 та 8 підписаних документів відповідно, виявилися за цим показником на голову сильнішими за решту фракцій. Хоча це не виправляє загальну проблему Ради – дуже низький рівень коефіцієнту корисної дії (співвідношення прийнятих законопроектів до запропонованих) – для цього політсезону парламенту він складає 3,5%.
Ще гірший стан з тими вже підписаними законами, які відповідають передвиборчим обіцянкам або програмам партій. Коефіцієнт співвідношення законів, що мають стосунок до передвиборчих програм, до їх загального числа становить лише 0,8%.
Найкраще за всіх відпрацювали свої програми провладні фракції більшості – БЮТ та НУНС. Вони так само довели, що не обов’язково мати найбільшу кількість мандатів для того, щоб виконувати обіцяне. Низьку ефективність продемонстрували найменші фракції, яким забракло і бажання, і ресурсів для виконання обіцяного.
Але якщо оцінити "влучність пострілів" кожної фракції, то картина стане трохи інакшою. Бо ККД виконання обіцянок (відношення підписаних законопроектів, які відповідають програмі партії або блоку до загального числа запропонованих фракцією) у КПУ становить 0%, у НУНС – 0,5%, у БЮТ 0,6%, у ПР – 1,1%, у БЛ – 1,5%.
Таким низьким показникам є декілька пояснень. Одне з них – в цілому програми партій і блоків перенасичені абстрактними (на кшталт, зростання зарплатні вчителів або лікарів) або занадто конкретними обіцянками (надання житла молодим фахівцям), які законодавці просто не можуть вирішити (або ж у програмах ставилися масштабні завдання, що під силу лише конституційній більшості. Наприклад, нова Конституція).
Друге – депутатам завадила фінансова криза, реальній або декларативній боротьбі з якою вони присвятили надто багато сил.
Третій, і найважливіший чинник – внутрішньополітична боротьба.
Верховна Рада стала полем для боротьби гілок влади, та влади з опозицією (чи навпаки). Плідна законотворча робота можливо і була серед задекларованих цілей усіх представників ВР, але насправді не стала для них головною.
Адже зміни до законодавства в основному ініціювалися урядом та президентом, депутатам залишалося їх підтримати або не підтримати на тлі суто внутрішньополітичної боротьби.
З огляду на зміни Основного закону, які зробили фракції фактично повністю підпорядкованими їхньому керівництву та його цілям, це зовсім не дивно.
 |
Леся Шевченко, президент Фундации "Відкрите суспільство"
