Злиденні будні української дипломатії

Чотири місяці країна живе без міністра закордонних справ. Цей факт, ганебний для будь-якої цивілізованої держави, в Україні вже сприймається як нормальне явище.

Володимир Огризко у березні став ритуальною жертвою майбутнього союзу між Блоком Тимошенко і Партією регіонів – закулісні переговори про створення "ширки" були в самому розпалі, і фракція прем’єра дала необхідні голоси за відставку міністра.

Зараз очевидно, що керівника у МЗС не буде аж до осені, бо Партія регіонів блокує трибуну. І навіть, якщо протягом трьох днів останнього сесійного тижня якимось дивом вдасться реанімувати Верховну раду, то навряд парламентарі опікуватимуться новими міністрами. А потім перевтомлені від праці депутати підуть на канікули і знову зберуться лише у вересні.

Але, цілком можливо, що повноцінний міністр взагалі не буде призначений до інавгурації нового президента.

У цих умовах Кабмін може й далі виділяти сотні мільйонів гривень на покращення іміджу країни, але ці гроші ніколи не врятують репутації України – так само як і зірвані 11 навчань, зокрема і "Сі Бріз", які не відбулися тому, що фракції коаліції не дали достатньо голосів.

Цей 2009 рік запам’ятається МЗС не лише відсутністю міністра – ключовому міністерству будь-якої незалежної держави катастрофічно не вистачає грошей на існування.

У червні поточного року заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлисєєв супроводжував до Люксембургу прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Він був єдиним з делегації, якому за це відрядження не передбачалися... добові. При тому, що Єлисєєв є найвищою посадовою особою в Україні, яка в щоденному режимі веде напрямок інтеграції до ЄС.

У середині липня Юлія Тимошенко полетить до Південної Кореї. На організацію цього чартерного рейсу будуть витрачені сотні тисяч гривень включно з харчуванням делегації червоною ікрою, але немає гарантій, що добові отримає інший заступник міністра, який супроводжуватиме прем’єра.

Але найгірша ситуація – в українських посольствах, які в критичний період навесні ледь зводили кінці з кінцями. Наприклад, саме браком коштів робітники посольства у Пекіні аргументували прохання перенести візит міністра Юрія Луценка до Китаю.

З метою економії розглядалося питання закриття одного з консульств України у Німеччині та посольства України в Анголі, де оренда приміщення в придатному для дипломатичних місій районі є дуже високою.

Це могло заощадити мільйон доларів на рік – мізерну суму в розрізі української корупції, але суттєву для потреб української дипломатії.

Відсутність грошей в посольствах України в США негативно відбивається на репутації держави в світовій столиці. Наприклад, у Вашингтоні більшість заходів відбувається в форматі легкого прийому, організувати який в посольства елементарно немає коштів.

Більше того, не було коштів заплатити за промоушен "дня відкритих дверей" посольства України силами спеціалізованої організації.

А якщо захід, який міг би бути потрібний українським дипломатам, відбувається у Філадельфії, яка знаходиться в двох годинах їзди машиною від Вашингтону, то співробітник посольства туди просто не їде через радикальне скорочення видатків на транспорт та бензин.

У дипломатичних колах досі переповідають про кричущий випадок, який стався навесні. Тоді з Києва до США попрямувала делегація секретаріату президента на завод у Техасі, де готується літак для обслуговування перших осіб держави.

Співробітники Банкової поставили умову, щоб їх по Америці супроводжував посольський працівник. Однак у дипломатичної місії не було на це елементарних коштів. І посольство звернулося до лояльних бізнес-кіл заплатити за переліт та проживання свого співробітника.

Загалом проблеми МЗС спричинені девальвацією гривні. Бюджет України формується у гривнях, а за рахунок падіння курсу для потреб закордонних місій залишилося в половину менше доларів.

Дипломати, на відміну від чиновників в Києві, переважно не мають інших джерел заробітку і можливості організувати корупційні схеми. Тому тепер вони можуть кого завгодно навчити, як вижити на половину або сімдесят відсотків зарплати.

Останніми місяцями ситуацію з зарплатами вдалося виправити, однак яким коштом!

В посольствах стали традиційними збори співробітників, на яких повідомляють про нові способи заощаджень.

Як вдалося дізнатися "Українській правді" з джерел у МЗС, міністерство запропонувало декілька шляхів радикальної економії.

Наприклад, Київ порушив питання про переселення акредитованих за кордоном дипломатів та членів їх родин у дешевше житло.

Щороку оренда зростає, тоді як відповідна стаття в кошторисі з одними й тими ж цифрами переходить з бюджету в бюджет. Той місяць, в який вдається повністю оплатити оренду помешкань, вважаться в посольствах успішним, навіть якщо це робиться за рахунок невиплати частини зарплатні робітникам.

У посольстві в одній з країн "Великої сімки" розповіли "Українській правді", що їм чи то жартома, чи то по-справжньому пропонували створити "дипломатичні комуналки для кількох родин, а по можливості – взагалі ночувати в посольстві".

Крім того, українським дипломатам доводиться боротися й за гарантії власного здоров'я та освіти для дітей.

Наприклад, у багатьох диппредставництвах було скасовано медичне і стоматологічне страхування - при тому, що наприклад у Європі та країнах Північної Америки лікування коштує величезні гроші.

А для родин зі школярами це несе додатковий ризик, бо наявність страхування дитини є обов’язковою вимогою навчальних закладів.

Найбільше в посольствах стурбовані тим, що може наступити необхідність оплачувати лікування при важкому захворюванні. У деяких країнах вартість лікування в стаціонарі може досягти десятків, а той сотень тисяч доларів. Враховуючи заробітну платню дипломатів, це унеможливлює їхнє лікування взагалі.

Тож співробітники намагаються самостійно оплатити мінімальне і найбільш необхідне страхування.

В одному з посольств України у державах "Великої сімки" навели такий приклад сімейного бюджету дипломата: "Найдешевша медична та стоматологічна страховка для родини з двома дітьми може складати 1 200 доларів на місяць при середній зарплатні дипломатів у 2 400 доларів, тобто виходить половина. На решту родина має як мінімум прогодуватись, оплатити навчання дітей, комунальні послуги та транспорт. З цього року дипломатам також доводиться оплачувати зі своєї кишені утримання службової машини, починаючи з бензину і закінчуючи ремонтом".

Але проблему автомобілів можна вирішувати інакше. Наприклад, у посольстві України в США частину машин вирішили продати, і за рахунок цього покрити страховку та платіж за використану в дипмісії електроенергію.

У Канаді здійснили схожі антикризові розпродажі гаражів. У Північній Америці це створює проблему, адже там інфраструктура розроблена під приватний, а не громадський транспорт.

Не проста ситуація і з страхуванням автомобілів, без чого виїжджати на дороги не можна. У деяких країнах посольства знаходять гроші на мінімальну програму страхування машин. "Якщо дипломат при виконанні своїх службових обов’язків потрапляє в ДТП в результаті дій третьої особи, він все одно має покрити шкоду власним рахунком", - розповів співрозмовник "Української правди" з числа відряджених за кордон.

Якщо дипломати хочуть на час відпустки повернутися в Україну, їм доводиться робити це за власний рахунок.

Економічна криза торкнулася й найдрібніших моментів посольської діяльності. У деяких представництвах скорочують кількість телефонних ліній. Співробітникам доводиться економити навіть на канцелярії, підписці на пресу. Свідомі працівники посольств марки на відправку кореспонденції або диски купують власним коштом.

У боротьбі за копійку міністерство може "похвалитися" іще одним винаходом.

Влітку в багатьох закордонних представництвах України заплановані ротації, оскільки після помаранчевої революції відбулися зміни 30-50% складів посольств.

Нещодавно було ухвалено наказ, згідно з яким новопризначені особи мають приступати до своїх обов’язків в дипломатичних представництвах не одразу.

Тобто між від’їздом попереднього співробітника та приїздом нового має пройти мінімум три місяці. Це робиться для того, щоб економити на заробітній платні.

Але зайва копійка може обернутися "провалом" цілих напрямків у роботі представництв. Це особливо стосується тих невеликих посольств, де загальний штат складає до семи-десяти осіб.

Під загрозою опинилось і святкування 18-тої річниці незалежності України. За традицією на честь цього свята у всіх посольствах відбуваються прийоми, на які запрошуються як високі особи з країни перебування так і з інших посольств.

Вже зараз деякі посольства економлять на різних громадських заходах і інших прийомах, обмежуючи всілякі частування лише чаєм або кавою та печивом.

У МЗС сподівалися, що ситуація з фінансуванням виправиться після перегляду бюджету на 2009 рік. Але в умовах політичної війни депутати не мають не це ні часу, ні натхнення.

Про посольства вони згадують переважно під час відпочинку або відряджень за кордон – коли у них, переважно неангломовних, виникають проблеми. Тоді вони першими вимагають до себе всілякої уваги з боку дипломатів, яких вони ж залишили на "голодному пайку".