Війна Тимошенко-Єханурова: за тисячі українських солдат і мільярди Міноборони

Протистояння навколо Міністерство оборони – це лише на перший погляд війна за вплив на армію, і в останню чергу – боротьба з корупцією. Насправді це – конфлікт за фінансовий ресурс. Переконатися у цьому можна, відтворивши події, які сталися після відставки міністра оборони Юрія Єханурова.

5 червня парламент звільнив Єханурова з посади. І одразу ж уряд опинився заручником коаліційних домовленостей, які досягалися ще наприкінці 2007 року.

Тоді було "винайдено" формулу – якщо посаду міністра отримує представник "Нашої України", то першим заступником до нього іде висуванець БЮТ – і навпаки.

Можливо, депутати були зовсім наївні, але це пояснювали тим, що учасники тандему, репрезентовані конкуруючими силами, зможуть контролювати один одного і не допустять корупції.

Тому Юлія Тимошенко вимагала, щоб першим заступником міністра оборони став її представник. Однак Юрій Єхануров відмовився вносити подання на такого заступника – а закон "Про Кабмін" забороняє робити призначення без згоди міністра.

У свою чергу, уряд відмовився затверджувати запропоновану Єхануровим кандидатуру Валерія Іващенка, яка була погоджена президентом.

Відтак, протягом року в Міністерстві оборони був лише виконуючий обов’язки першого заступника. Ці повноваження й здійснював Іващенко.

А от коли 5 червня було звільнено Єханурова, то Тимошенко опинилася перед фактом – в Міноборони немає легітимного керівника.

Через декілька годин, тоді ж 5 червня, було зібрано екстрене засідання уряду, на якому Іващенка призначили повноцінним першим заступником міністра оборони, спираючись на старе подання Єханурова.

9 червня пакет документів про звільнення Єханурова прийшов до Міністерства оборони з Верховної Ради.

Єхануров здав справи і пішов на лікарняний, щоб пройти планове обстеження. І 10 червня зранку Валерій Іващенко здійснив формальну і, в принципі, необхідну процедуру – він видав сам на себе наказ про початок виконання нами обов’язків міністра оборони.

Прочитавши наказ Іващенка, команда Єханурова відчула, що з'явився шанс почати гру за своє виживання. Сірий кардинал Міноборони Ігор Монтрезор ініціював звернення в Генпрокуратуру про нелегітимність нового керівника.

Свої звинувачення він побудував на тому, що Іващенко узурпував владу в оборонному міністерстві.

Справа в тому, що Іващенко видав наказ, спираючись на морально застарілий, але досі дійний закон 1997 року "Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради президент України або Верховна Рада за поданням президента".

Як передбачає закон, у разі відставки такого керівника, обов'язки звільненого "тимчасово виконує перший заступник цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою".

Все би нічого, але цей закон містить роз’яснення: "Конституційно легітимною особою визнається особа, яка згідно з Конституцією України призначена на посаду президентом України за згодою Верховної Ради України або Верховною Радою України за поданням президента України".

Іващенко був призначений на посаду першого заступника міністра оборони Кабміном. Тобто, парадокс, але уряд не підпадає під дефініцію "конституційно легітимної особи", яка застосовується в цьому законі.

(До речі, так само не відповідає згаданому закону те, що Ігор Уманський уже півроку виконує повноваження міністра фінансів.)

Таким чином, команда Єханурова отримала можливість зберегти владу в Міноборони навіть після його відставки.

У відповідь на звернення Монтрезора 22 червня Генпрокуратура проявила нехарактерне співпереживання. Вона внесла протест на наказ Іващенка, яким він поклав на себе виконання обов’язків.

"Перебуваючи на посаді першого заступника міністра оборони, ви не є легітимною особою, яка уповноважена, відповідно до закону, призначати виконуючого обов’язки міністра оборони", - написав заступник генпрокурора Віталій Щоткін.

"Вимагаю скасувати наказ від 10 червня "Про тимчасове виконання обов’язків міністра оборони", - завершується протест Генпрокуратури.

В той же день, 22 червня Іващенко написав на документі свою візу "Ознайомлений". І з цього моменту перестав виконувати обов’язки міністра оборони. Головне силове відомство країни опинилося взагалі без керівника.

Підкилимні рухи за армійську ковдру

Боротьба за владу завжди має своє прагматичне пояснення.

Коли 10 червня Іващенко приступив до виконання обов’язків міністра, він відразу ж відсік людей Єханурова від грошових потоків. Зокрема, Іващенко змінив розподіл повноважень серед заступників міністра оборони.

Згаданий Ігор Монтрезор при Єханурові був куратором "жирних" напрямків: департаменту економічної діяльності, медичного департаменту, адміністративно-правового блоку, головного квартирно-експлуатаційного управління.

Замість цього Іващенко залишив Монтрезору лише департамент інформаційних технологій. Це виглядало як знущання над людиною, реальна вага якого в оборонному відомстві часів Єханурова була другою після міністра.

Постать Монтрезора наскільки загадкова, настільки й демонізована. Він цілковито уникає публічності. На сайті Міноборони у нього єдиного була відсутня фотографія та навіть біографія. Зате в обличчя Монтрезора знають бізнесмени, яким треба було вирішити з Єхануровим делікатні питання.

І, за іронією, він також був уповноваженим по боротьбі з корупцією в Міноборони.

Відомо, що Монтрезор супроводжує Єханурова ще з часів керівництва Фондом держмайна в середині 1990-х. Коли Єхануров став прем’єр-міністром, Монтрезор обійняв посаду керівника його служби – найбільш довіреної особи (для прикладу, в часи Януковича це місце обіймав Сергій Льовочкін).

Ще одна іронія долі – саме прізвище Монтрезор має французьке походження та перекладається як "моє банківське сховище".

Про реальну вагу цієї людини свідчить те, що відразу після звільнення Єханурова уряд на наступному засіданні, 10 червня зняв з посади Монтрезора. У розпорядженні Кабміну сказано, що зроблено це "в зв'язку з несумлінним виконанням своїх обов'язків – порушенням Присяги державного службовця".

Однак президент зупинив дію цього розпорядження – воно було ухвалено в порушення закону "Про Кабінет міністрів". Знімати заступників міністра уряд може лише за поданням самого міністра – а його не існувало в природі, тому що Юрій Єхануров був уже звільнений, а на його місце парламент нікого не призначив.

Але існує друга причина, яка змушувала команду Єханурова битися до кінця в Міноборони.

Після того, як Іващенко приступив до виконання обов’язків міністра оборони, він відразу ж відкликав довіреності на реалізацію майна та закупівлю товарів та послуг, які були видані Єхануровим членам його команди в Міноборони.

Зокрема, довіреність забрали в директора департаменту держзакупівель і ресурсного забезпечення Міноборони Василя Бартківа, який фігурував у скандалі з харчуванням військових.

В перші ж дні Іващенко зробив іще одне знакове рішення.

Він видав три нові довіреності на ім'я Петра Неботова, першого заступника директора Державного департаменту надлишкового майна та земель Міноборони.

Таким чином Неботов отримав право відчуження військового рухомого майна, військового нерухомого майна та укладення угод купівлі-продажу.

Петро Неботов – також непублічна особа. Тільки він вважається людиною не Єханурова, а... першого віце-прем'єра Олександра Турчинова.

"Турчинов з регулярністю два рази на місяць усі півтора роки вимагав від Єханурова видати довіреність на Неботова", - розповів "Українській правді" Ігор Монтрезор про підґрунтя конфлікту.

"Але Департамент надлишкового майна перебуває у подвійному підпорядкуванні – не лише міністра, а також уряду. Однак Єхануров відмовлявся це робити, бо відповідальність за рішення Департаменту ніс би міністр, а команди Неботов отримував би від Турчинова", - додав Монтрезор.

За його словами, цьому є матеріальні докази – Турчинов видавав письмові доручення.

У свою чергу, екс-міністр Анатолій Гриценко сказав, що Департамент надлишкового майна та земель Міноборони був створений урядом самого Єханурова.

"Тоді визріло рішення відсторонити військових від цих питань. Неботов не мав стосунку до Турчинова. Він був призначений урядом Януковича. Спочатку на це місце Янукович хотів колишнього воєнкома Донецької області генерала Коломійця. Я сказав, що не зроблю на нього подання. Потім був запропонований Неботов, який до цього працював в СБУ", - сказав Гриценко.

Необхідність видачі довіреностей Іващенком на Неботова стала зрозумілою 18 червня. У цей день Тимошенко провела нараду, де повідомила, що після отримання Неботовим необхідних повноважень уряд зніме мораторій на відчуження майна Міноборони

Власне, уся боротьба в Мінобороні звелася до того, що й все інше в цій державі – війни за грошові потоки між таборами Ющенка Тимошенко.

Долю Єханурова вирішить зять Кірпи

Коли Генпрокуратура видала протест на наказ Іващенка, який поклав на себе обов’язки міністра, вся схема перерозподілу повноважень зламалася.

Показовою є реакція Монтрезора на рішення прокуратури. Через 30 хвилин (!) після того, як Іващенко підписав протест, Монтрезор уже розіслав іншим заступниками міністра оборони повідомлення про те, що наказ Іващенка, а також усі інші рішення, видані на його підставі, зупинено в дії.

Відтак втратили силу усі вимоги Турчинова, які втілив у життя Іващенко – і про перерозподіл повноважень між заступниками, і про нові довіреності на відчуження майна військових.

На реальну роль Монтрезора в Мінобороні вказує безапеляційна тональність його звернення до Іващенка, який у формальній ієрархії є вищим за нього по статусу.

Зараз ситуація в Міноборони підвисла. Єхануров судиться в зв’язку зі своїм звільненням у Окружному адміністративному суді Києва, і шанс на повернення йому дала сама Тимошенко.

Річ у тім, що спочатку для відставки Єханурова була внесена постанова балогівського депутата Ігоря Рибакова. У пояснювальній записці Рибаков писав, що "за результатами вивчення депутатами діяльності Єханурова на посаді Міністра оборони встановлені чисельні випадки порушень законодавства".

Однак БЮТ вирішив показати свою "крутизну". Перший заступник голови фракції Андрій Кожемякін вніс власний проект постанови аналогічного змісту, яка і була проголосована 363 депутатами.

Зате в пояснювальній записці до своєї постанови Кожемякін вказав інше обґрунтування для звільнення Єханурова. Він посилався на перевірку, здійснену Контрольно-ревізійним управлінням, яким були виявлені зловживання.

Єхануров стверджує, що Контрольно-ревізійне управління не може бути інстанцією для встановлення фактів корупції. Для цього Генпрокуратура повинна порушити за матеріалами КРУ кримінальну справу.

Питання Єханурова веде безпосередньо керівник Окружного адміністративного суду Києва Олег Бачун.

Бачун є зятем покійного міністра транспорту Георгія Кірпи, і через нардепа Миколу Ковзеля він пов’язаний з головою Верховного суду Василем Онопенком. Враховуючи, що і Ковзель, і Онопенко мають БЮТівське коріння, здавалося би, що рішення має бути не на користь Єханурова.

Однак розгляд справи Єханурова неабияк переполохав Тимошенко. І причина – внутрішній конфлікт в блоці.

У керівництва БЮТ зараз немає впевненості у 100-відсотковій лояльності голови Верховного суду. Відповідно, Онопенко, який сам опинився під загрозою втрати посади, бачить дивну для себе поведінку Тимошенко.

Справа в тому, що прем’єр жодним чином не стала на захист Євгена Корнійчука – зятя Онопенка, з обшуком до якого прийшли слідчі Генпрокуратури по справі, в ініціюванні якої пряму участь брав БЮТівець Андрій Портнов.

Крім того, Бачун обійняв місце голови Окружного адміністративного суду Києва указом президента, ще до того, як змінилися правила призначень на адміністративні посади. І, відповідно, талановиті юристи Банкової можуть шантажувати його, погрожуючи скасувати указ про його призначення.

Перший небезпечний сигнал для Тимошенко – Бачун не відмовив Єханурову в розгляді позову, а оголосив перерву до 9 липня. Це – двічі підозріло, бо 9 липня – передостанній день сесії, після яких парламент піде на канікули до вересня. Якщо Єхануров буде поновлений судом на посаді, то повторно відправити його у відставку не вийде.

Досягнуто домовленість, що до рішення суду Ющенко не робитиме подання в парламент з кандидатурою нового міністра. І це означає – ще два тижня в Міністерстві оборони точно не буде легітимного керівника.