Широка коаліція. Післямова

Після фіаско зі створенням широкої коаліції основні учасники переговорів зайнялися улюбленою справою – звинуваченням людей, з якими ще вчора збиралися поєднати свої політичні долі.

Представники БЮТ і Партії регіонів почали переводити один на одного стрілки в питанні, хто відстоював найбільш одіозні пункти в проекті нової Конституції.

Процес захопив їх настільки, що сьогодні вже неможливо знайти ні батька, ні матері того конституційного дитя, яке мало бути пред’явлене країні як нова Конституція широкої коаліції.

У вівторок Янукович поспілкувався зі світом за допомогою ще одного телезвернення, натомість Тимошенко вперше за місяць зібрала прес-конференцію.

Прем’єр зрозуміла, що надто далеко зайшла у своїх іграх з Януковичем. І коли їх спільний секрет про Конституцію став надбанням громадськості, Тимошенко обрала тактику максимального розголосу – таким чином вона намагатиметься перекрити факт змови, за яким її спіймала країна.

Тимошенко бере на озброєння нове гасло: "переписану Конституцію – в кожну хату". Це девальвуватиме вагу того компромату, яким є сам по собі багатомісячний підпільний роман Тимошенко і Януковича.

Якщо темою "Конституції від Тимошенко" вдасться забити всі вуха, то обставини, за яких вона готувалася, відійдуть на другий план.

У тому, що сьогодні Тимошенко "заряджена" на конституційні зміни, змогли переконатися її депутати. У вівторок зранку прем’єр знову зібрала засідання фракції БЮТ в партійному штабі на вулиці Турівській.

Минулого разу, в п’ятницю, Тимошенко переважно мовчала, а говорили її депутати – і в підсумку всі присутні, за виключенням дев'яти нардепів, попередньо схвалили створення широкої коаліції.

Цього разу, у вівторок, говорила уже лише Тимошенко. Спочатку вона оголосила список конкурентів на виборах президента, які змагатимуться з нею на одному електоральному полі – Яценюк, Тігіпко, Тягнибок і Борис Тарасюк, який, за словами прем’єра, також збирається балотуватися.

Основну частину свого виступу Тимошенко присвятила тому, наскільки потрібна нова Конституція. Вона цю ідею бере собі на прапор, з яким піде на вибори президента.

Однак чим довше Тимошенко пояснювала потребу в новій Конституцію, тим більше нерозуміння ця тема викликала в її депутатів.

Вони не могли второпати: як Тимошенко пояснить людям, що сама вона балотується в президенти, і водночас виступає за перетворення України на парламентську республіку.

Після чергового затяжного спічу про те, що під час президентських виборів всі мають агітувати за нову Конституції, Володимир Філенко спробував пояснити таку нелогічність:

– Юлія Володимирівна, мені здається що це зараз не та тема, з якою треба іти до виборця...

– Ну от, навіть ви мене не розумієте, - із сумом і роздратуванням відповіла Тимошенко.

Її задум – створити суспільний тиск, щоб у разі перемоги Януковича змусити його піти на обрізання повноважень.

Тимошенко вперше за місяць дала прес-конференцію. Фото Олександра Прокопенка

Приблизно те ж саме, що прем’єр розповідала депутатам, вона того ж дня повідомила журналістам.

– Всю президентську компанію ми будемо пояснювати і захищати наш проект Конституції – щоб той бруд, який утворили навколо нашої політичної сили і мене персонально, був змитий правдою і відвертістю в цих речах, - пообіцяла Тимошенко на довгоочікуваній прес-конференції.

Але, спілкуючись з пресою, прем’єр уникла відповіді на одне просте запитання – щодо "хрещеного батька" конституційної дитяти.

– Юлія Володимирівна, коли ви востаннє бачили Віктора Медведчука? – запитала "Українська правда" в Тимошенко.

Як відомо, одного разу ця тема вже загнала Тимошенко в кут – у жовтні 2008, в розпал чергових переговорів про широку коаліцію, вона також не дала відповіді по-суті.

Так само сталося і зараз – прем’єр просто почала виправдовуватися.

– Думаю, що всі ці інсинуації, що розгортаються навколо цього, є лише інсинуаціями. Я раз і назавжди відкидаю те, про що ви зараз задаєте питання, що мене і Конституцію пов'язують з окремими прізвищами, - плутано сказала Тимошенко, уникаючи жодної згадки прізвища Медведчука.

– Конституцію в 2007 і в 2008 році розробляла група фахівців, яку я обов'язково назву по прізвищах і по посадах. Цю групу очолював радник, який офіційно працює у мене радником, - повідомила Тимошенко.

Вона також не назвала загадкового радника – але, за інформацією "Української правди", ідеться про Олександра Задорожнього, який ще в лютому 2008 року почав працювати над новою Конституцією.

Сам по собі Задорожний є близьким соратником колишнього лідера СДПУ(о). У 2002 році призначення Медведчука главою адміністрації президента Кучми йшло в одному пакеті з призначенням Задорожнього представником президента у парламенті.

Легальним прикриттям для нинішньої діяльності Медведчука є експертний центр "Правова держава", де також працював Задорожній.

Нинішнє завдання Тимошенко – переконати суспільство, що вона виступала категорично проти а) обрання президента Верховною Радою та б) пролонгації повноважень парламенту.

Насправді прем’єр лукавить щонайменше в одному – саме за ініціативою Тимошенко було вирішено продовжити життя нинішній Верховній Раді. І ця ідея визріла ще минулого року.

Спочатку переговорники розглядали зовсім інший сценарій – взяти Ющенка третьою стороною. Пропонувалося, що повноваження президента мають бути зменшено, але термін його каденції продовжений. Януковичу в тій грі гарантували місце спікера Верховної Ради.

Однак минулої осені Ющенко випав з домовленостей Тимошенко і Януковича. "Подушка" в два роки додаткових повноважень була потрібна Тимошенко саме для того, щоб час нейтралізував у пам'яті її електорату гіркоту від "шлюбу" з Януковичем.

Крім того, пролонгація була необхідна як механізм взаємних гарантій, щоб синхронізувати обрання нового парламенту та вибори президента депутатами.

І, що найпоказовіше, обидві "погані" норми – і про пролонгацію, і про вибори президента в парламенті – містилися в проекті змін до Конституції, який Тимошенко спільно з Януковичем не просто погодила, а передала для ознайомлення Володимиру Литвину. Свідком цього був Борис Колесніков.

Повністю ідентичний текст до того, який потрапив до спікера, оприлюднило "Дзеркало тижня". Це підтвердив сам Литвин, а Тимошенко не наважилась спростовувати його слова: "Я не хочу коментувати партнерів по коаліції – нехай це залишиться на їх совісті".

Після публікації цього документу та відповідної реакції суспільства між Тимошенко і Януковичем відбулася ще одна зустріч. Було домовлено дати задній хід в питанні переносу виборів президента до Верховної Ради та продовження на два роки каденції нинішніх депутатів.

Шукати формулу взаємних гарантій було доручено Медведчуку. І саме його група запропонувала ввести 50-річний ценз для кандидата в президенти на всенародних виборах. Це гарантовано виводило з гри двох головних конкурентів Януковича – Тимошенко і Яценюка.

Окрім проекту змін до Конституції, Литвин також отримав від "наречених" проект коаліційної угоди, погоджений між Тимошенко і Януковичем. "Українська правда" мала нагоду ознайомитися з цим документом.

Шлюбний контракт двох найбільших сил був насичений неконкретними обіцянками на кшталт "актуалізувати національну культурну спадщину" або "формувати толерантне суспільство".

Коаліційна угода не давала визначеності в гострих питаннях, які є предметом політичних суперечок – НАТО, статус російської мови, утворення помісної церкви.

Водночас в угоді встановлено запобіжник будь-яким спробам інтеграції до НАТО – Тимошенко і Янукович пропонували "конституційно закріпити порядок вступу України до міжнародних об'єднань колективної безпеки виключно через референдум".

Тобто Тимошенко і Янукович брали на себе зобов’язання зафіксувати цей факт у Конституції. Водночас, при такій деталізації питання НАТО, в проекті угоди нічого не було сказано, приміром, про реорганізацію нинішньої деградованої сировинно-орієнтованої економіки України.

Натомість документ містив декларативну обіцянку "за п’ять років увійти в реальну двадцятку найпривабливіших для підприємців країн". Найбільше наполягав на цьому Борис Колесніков, який під час переговорів оголосив, що прикладом для наслідування має бути... Сінгапур.

Ще однією невідповідністю було зобов’язання "ввести нові складові захисту свободи слова". Цей пункт містився в коаліційній угоді Тимошенко-Януковича. А от у проекті Конституції фактично пропонувалося запровадити цензуру – Основний закон мала доповнити норма про пожиттєве позбавлення ЗМІ ліцензії за "дезинформацію суспільства".

Найбільш же цікавим документом, народженим у процесі переговорів Тимошенко і Януковича, є проект "Великого договору". Його, як і Конституцію, як і коаліційну угоду, готували Медведчук з Задорожним. Пошуком цього творіння зараз займаються усі зацікавлені сторони, і якщо він потрапить до преси, то спричинить ефект справжньої бомби.

Саме у "Великому договорі" прописувався пункт про співпрацю БЮТ і Партії регіонів до 2024 року аж до участі у виборах спільним блоком.

При чому під час переговорів сплила навіть інша версія закінчення терміну дії Великого договору – 2029 рік. Тобто передбачалося, що спочатку два терміни президентом буде Віктор Янукович, а потім два терміни – Юлія Тимошенко.

Поділ влади на двох без прямого протистояння на виборах – ось що було головною ідеєю переговорів. Реформування та новації прописували правила гри, в яких мали жити дві політичні сили найближчі двадцять років.

Але відповідальність за напрацьований "вантаж" несе не лише Тимошенко, але й Янукович.

А той факт, що лідер регіоналів першим вийшов із гри, ніяк не применшує того, що протягом всього переговорного процесу він давав згоду на сценарій узурпації. І в останній момент з ним сталося не прозріння, а прийшло розуміння – механізму гарантій для нього не існує в природі.

Фіаско переговорів знайшло своє відбиття в рішенні Януковича розподілити ролі на президентських виборах.

Керівником виборчої кампанії став Микола Азаров – представник "старої гвардії" донецьких. Таким чином він поставив фігуру, рівновіддалену від групи Ахметова та Фірташа, які воювали один з одним в проекті широкої коаліції.

Агітаційний блок вестиме Борис Колесніков, а керівником офісу Януковича фактично буде Сергій Льовочкін. Організаційну роботу штабу взяв на себе Володимир Рибак, хоча раніше цей напрямок вів Василь Джарти. Так мало статися і цього разу, якби не чисельні переломи та травми, отримані депутатом в результаті бурхливого відпочинку в Криму.

Ілюстрацією ж того, як себе почувають головні ідеологи "ширки", може бути картина, свідком якої був кореспондент "Української правди".

У середу вдень близько опівдні Нестор Шуфрич вийшов зі штабу Партії регіонів на вулиці Липській та попрямував до підворотні сусіднього житлового будинку. Там біля клумби на нього вже чекав... Андрій Клюєв. Охорона по периметру перекрила цей п’ятачок.

Розмова на свіжому повітрі цих поважних людей має просте пояснення – вони бояться стати жертвою прослушки. Навіть у офісі рідної партії.