Портрет Тимошенко на тлі сакури

– Юлія Володимирівна, ви хочете спати? – втома, спричинена джет-легом, у Токіо валила з ніг половину української делегації.

– Ні, ну що ви? – здивовано відповіла Тимошенко, в якої ледь не злипалися очі.

– Ви що, підживлюєтеся від розетки? – журналісти намагалися бути дотепними, наскільки це можливо в таких умовах.

– Ні, просто вчасно міняю батарейки "Дюрасель", - відповіла жартом на жарт Тимошенко.

Позаду було десять годин перельоту. Іл-62 відбув з Києва пообіді у вівторок, а дістався Токіо зранку наступної дня, заповненого зустрічами нон-стоп. Різниця в часі – сім годин. Попри втому, від якої падали чоловіки, Тимошенко відпрацювала немов японський комп’ютер.

Цілком можливо, що після цієї поїздки Тимошенко як людина, що легко захоплюється ідеями, буде "хворіти" Японією.

На непідготовлену публіку країна справляє враження. Так само, як Тимошенко "хворіла" Францією після феєрично триденного візиту влітку 2005 року. Щоправда, задекларовані тоді домовленості досі залишаються ідеями, викладеними на мелованому папері. Тепер від самої Тимошенко залежить, чи не спіткає така ж доля японський пакет.

Візит прем’єр-міністра України до Японії був узагалі першим за всю історію двосторонніх стосунків. Там вже двічі бували президенти – Кучма і Ющенко – а в 2007 році мав полетіти Янукович. Але цього так і не відбулося. Візит, який ретельно готувався, за десять днів до початку був скасований.

Ющенко тоді вкотре розпустив парламент, і Янукович не наважився відправлятися в далекий путь. Японці, які чутливі до подібних речей, ніяковіли. Формальною причиною переносу поїздки назвали потребу Януковича в негайній операції на коліні, але дипломати Країни сонця, що сходить, скептично оцінили таку версію.

Хоча Київ від Токіо віддаляє половина земної кулі, там завжди нетривіально ставилися до України. Наприклад, формально прямі інвестиції з Японії станом на 2008 рік складали лише близько 60 мільйонів доларів. Це ціна середнього заводу. А у 2005 японці взагалі вивели з України 3,6 мільйони доларів. Щоправда, інколи вони заходять через свої європейські дочки – як, наприклад, компанія Japan Tobacco International.

При цьому грантів, які не треба повертати, Японія надала аж на 150 мільйонів. Японська душа – загадка. Вони, наприклад, взяли і профінансували нове освітлення для театрів опери та балету у Харкові, Львові та Донецьку.

А коли відбувалися вибори президента-2004, Японія направила до далекої України 38 спостерігачів.

Причин цьому – щонайменше три.

По-перше, Японія, як і Україна, має складні сусідські стосунки з Росією. Спірна територія – Курильські острови. Київ у очах Японії є противагою Москві на крайньому західному рубежі. Токіо не зацікавлене у відновленні російської імперії, і розуміє, що ключ до проекту Путіна лежить через підпорядкування України.

По-друге, Україна – це ринок збуту для Японії. Хоч він і втричі менший за російський, але все одно найбільший в Європі серед нечленів ЄС. В умовах економічного спаду Японія потребує нові майданчики для експансії, а навіть якщо в українців немає грошей, то японці готові самі надавати кредити на придбання у них технологій.

Може, в колі українців це прозвучить наївно, але у Токіо вважають, що рано чи пізно, але Україна інтегрується до Євросоюзу, і тоді домовлятися про заповнення цього ринку доведеться з Брюсселем.

Тому інтерес Японії – щоб на момент приєднання до ЄС вони мали потужні позиції всередині України. Перед очима в японців стоять негативні приклади Польщі та Чехії, коли вони почали втрачати позиції після вступу цих країн до Європейського союзу.

І, по-третє – японці відчувають спорідненість з Україною як з нацією, що також постраждала від радіоактивного ураження. У них це сталося в 1945 році під час бомбардування Хіросіми і Нагасакі, у нас – в 1986 під час Чорнобильської катастрофи.

Керівники урядів України та Японії

Коли зараз МЗС готувало візит Тимошенко, посольство пропонувало прем’єру провести широку культурну програму. Або, наприклад, додати гуманітарний блок – зустріч з молоддю. Японці цінують такі жести поваги. Але для цього треба було залишитися в Токіо на дві ночі. Однак прем’єр не виявила активного бажання – Тимошенко воліла провести якнайбільше зустрічей з бізнесом і вже на другий день вилетіти в Київ, щоб не втрачати політичний контроль над ситуацією.

Не можна сказати, що поїздка Тимошенко до Японії відбулася в оптимальних умовах. Негативний фон візиту – це ухвалення парламентом закону про 13-відсоткове мито на імпортні товари, в числі співавторів якого був член БЮТ Сергій Терьохін, а фракція прем’єра проголосувала за таку ініціативу в повному складі.

Зараз Кабмін оголосив про скасування мито на всі імпортні позиції, окрім холодильників та автомобілів. Але це – не найкраща новина перед візитом до Японії. Ключова стаття їх торгівлі з Україною – це транспортні засоби, які складають 80% у всій структурі двостороннього експорту.

Японці підозрюють, що це виключення було зроблено в інтересах власників українських заводів зі збирання автомобілів – Дмитра Святаша, Петра Порошенка і Таріела Васадзе. Тим більше двоє останніх є близькими до Тимошенко.

Тимошенко і прем'єр-міністр Японії Таро Асо

Український прем’єр ретельно готувалася до візиту. Протягом останніх місяців делегації побували в Києві та Токіо. 18 лютого Тимошенко впродовж восьми (!) годин проводила зустріч з японськими корпораціями.

Також наприкінці минулого року Тимошенко звернулася до японського прем’єра про надання кредиту для покриття дефіциту бюджету. Отримати відповідь на прохання вона розраховувала під час візиту.

Але, по-перше, без відновлення кредитної лінії МВФ про жоден кредит від Токіо не може бути й мови. А, по-друге, зараз в Японії відбувається економічний спад, до того ж у найближчі півроку мають відбутися парламентські вибори, при цьому рейтинг чинногоо прем’єра Таро Асо падає.

Запит України про фінансування ставить його у незручне становище, бо в разі задоволення прохання йому буде складно пояснити японському суспільству, чому він підтримує таку далеку Україну, а не власних громадян.

За інформацією джерел "Української правди", минулого тижня в Брюсселі відбулася неформальні консультації представників урядових кіл країни Великої сімки.

"Всі зійшлися на думці, що Україні не можна дозволити впасти у безодню кризи. Але коли мова заходить про фінансування, кожен починає показувати пальцем на іншого, пропонуючи: починайте першим виділяти гроші ви, а ми потім приєднаємося, пояснивши, що підтримали загальну ініціативу", - переповів загальні настрої співрозмовник "Української правди".

Тому основну надію Тимошенко покладає на спільні проекти з Японією та непряме фінансування.

Тимошенко і перші особи "Кейданрен"

Довгий день її переговорів почався з зустрічі з керівництвом федерації бізнесу.

– Шановна прем’єр-міністр, радий вітати вас у "Кейданрен", - за японської традицією, вклонився Тимошенко керівник федерації Око Мотоюкі.

– Перше, що я зробила, коли прилетіла в Японію – це відвідала храм і помолилася за те, щоб Україна легше пережила кризу, - повідомила на початку зустрічі Тимошенко.

Свою розповідь вона почала з пошуку аналогій.

– Ви знаєте, Україну і Японію об’єднує дуже багато спільного. Наприклад, і у нас, і у вас немає міністра фінансів, - пожартувала Тимошенко.

Японські бізнесмени сиділи незворушними. Бо насправді міністр фінансів у них є, і Тимошенко навіть зустрічалася з ним наступного дня.

Тимошенко запропонувала японцям розвивати проект з продажу квот на викид вуглецю в рамках Кіотського протоколу.

– Ми реалізували вам тільки невелику частину нашої державної квоти. Я хочу, щоб наше співробітництво продовжувалося, - звернулася прем’єр до бізнесменів.

За тиждень до відльоту в Токіо у присутності Тимошенко відбулася церемонія підписання угоди про придбання Японією права здійснити викид у розмірі 30 мільйонів умовних тон.

Хоча ціна, яку сплатить Японія, є комерційною таємницею, але джерела стверджують, що Київ отримає за це 300 мільйонів доларів. Щоправда, ці гроші мають бути вкладені в екологічні програми на території України, які здійснюватимуть самі японці. Їх інтерес – у появі нових ринків збуту плюс можливості заробити на супутніх витратах.

– Я хочу підкреслити – всі 100%, не 10% і не 50%, будуть засвоєні японськими корпораціями, - пообіцяла Тимошенко.

Продаж викидів за Кіотським протоколом – це поки екзотичний для України, але реальний світовий бізнес. Загалом вся квота України складає 1,5 мільярди умовних тон, але продати вдасться лише незначну частину – як стверджують джерела в уряді, в світі на такий обсяг немає покупців. Тому завдання уряду – вийти на ринок якнайраніше і задати ціну, яку конкуренти намагаються демпінгувати.

Перед поїздкою Тимошенко до Японії там побувала група українських бізнесменів та урядовців на чолі з керівником групи радників прем’єра Віталієм Гайдуком. Було підписано 23 меморандуми та протоколи про наміри. Самі по собі ці документи нічого не значать і можливо, ніколи не будуть реалізовані. Але це перший крок, а подальше просування – тепер зона відповідальності двох сторін.

– Ваш візит збігся з початком цвітіння сакури. Це чудова аналогія, - сипав компліментами перед Тимошенко керівник "Кейданрен". Він промовчав про те, що сакура цвіте вже більше тижня, а день приїзду вважається "офіційною" датою початку.

Тимошенко на переговорах у федерації бізнесу

Японці – відомі трудоголики. Тому те, що прем’єр Таро Асо виділив на спілкування з Тимошенко період з 19 до 22 години, немає нічого дивного.

До зали засідань японська делегація почала збиратися за 20 хвилин до початку переговорів. Інша характерна риса японців - ніколи не запізнюватися. Тому, щоб бути на місці в призначений момент, вони приходять завчасно.

Так зробило четверо урядовців, які сиділи за столом в очікуванні Тимошенко. Коли було 18:50, вони почали дивитися на годинник. Коли стало 18:55, на годинник стали дивитися навіть охоронці.

Запізнення українського прем’єра не залишилося непоміченим японськими репортерами. Коли вона зайшла до зали, один із них зафіксував у блокноті 19:03.

– Зараз, під час економічної кризи ми відчули, що 17 років в Україні не здійснювалися реформи. Тому під час кризи ми хотіли би розгорнути процес модернізації, і нашим найголовнішим партнером в цьому є Японія, - сказала Тимошенко на початку.

Замість 30 хвилин зустріч прем’єрів тривала годину, після чого вони виступили перед журналістами у форматі "без запитань".

Тут же було оприлюднено документ під назвою "Спільна заява прем’єр-міністрів України та Японії". Це вітчизняні дипломати окремо виділяють як успіх.

Спочатку передбачалося, що після зустрічі Тимошенко і Асо просто виголосять декілька речень перед пресою. Україна прагнула зафіксованого на папері документу. І коли Тимошенко вилетіла до Токіо, це питання не було остаточно вирішено. В цей час міністерства закордонних справ ще продовжували узгодження позицій.

Окрім загальних фраз про економічну співпрацю, до тексту заяви увійшли пункти, які важливі кожній стороні окремо.

Так, наприклад, Україна підтримала реформування Ради безпеки ООН з наданням Японії статусу її повноцінного члена.

У свою чергу, Японія підтримала співпрацю з ГУАМ, надавши цій організації додаткової легітимності.

Після формальних переговорів глав урядів відбулася вечеря від імені приймаючої сторони. Тимошенко подарувала колезі збірку поезії української та японською мовами "По одному віршу ста поетів". За словами очевидців, Таро Асо був настільки розчулений, що прямо під час застілля відклав палички і став на пам'ять декламувати Тимошенко свої улюблені японські вірші.

ДАЛІ БУДЕ...

Поїздка журналіста "Української правди" до Токіо організована коштом державного бюджету України