Єдиний важіль, який може зсунути антидержавну політичну брилу з місця, це президент

Звернення до президента

Пане Президенте, звернутися до Вас мене спонукав адресований Вам відкритий лист Володимира Яворівського.

Так ось. У травні 1956 року Шарль де Голль задекларував перед французьким народом своє державницьке кредо: "Нині, перед лицем випробувань, що знову постали перед країною, хай вона знає, що я готовий взяти на себе владу… Я – самотня людина, яка не ототожнює себе з жодною партією, з жодною організацією. Я – людина, яка не належить нікому і належить усім".

Вікторе Андрійовичу, візьміть приклад з французького президента, який у непростий для країни час зумів стати на чолі нації. Історія гідно оцінить Ваш вчинок.

Надто багато втрачено і не реалізовано як за останні чотири роки, так і за всі сімнадцять років нашої незалежності. Але шанс змінити ситуацію на краще все ще залишається. Надія, як мовиться, помирає останньою. Ще є надія щось змінити. Проте часовий резерв надто малий. Від сили чотири місяці.

Ви мусите скористатися шансом. Можливо, це буде останній шанс у Вашій політичній кар’єрі залишитися в історії.

Ви мужня людина - яскраве цьому підтвердження Ваш багаторічний поєдинок з наслідками підступного отруєння. Ви все ще залишаєтеся українським Президентом. Саме Українським. На Вас лежить величезний тягар відповідальності за долю нації й держави.

Попри зневіру та невизначеність, які запанували в душах і головах українців, мусите дати їм шанс змінити життя на краще, вселити надію на майбутнє.

Це вкрай складно. Можливо, Вам доведеться чимось пожертвувати. Особистим. Але Ваш вчинок належним чином оцінить історія й нація. Мусите піднятися над власними амбіціями, продемонструвати волю, рішучість і послідовність.

Схід і Захід України мають побачити у Вашій особі Президента всіх громадян нашої держави.

"Жодної будівлі (в тому числі держави) не може збудувати той, хто їх не хоче будувати; план будови, і то докладний, виробляють перед початком будування і щоб вести — треба добре знати і шлях і мету, а відповідає за всіх той, хто веде…".

Так охарактеризував добу УНР канадський дослідник Роман Млиновецький. Ця думка не втратила слушності й нині.

Існують засадничі речі, які слід якомога скоріше донести до українських громадян, аби вони чітко усвідомили ДЕ ХОЧУТЬ БУТИ і ЯК ХОЧУТЬ ТУДИ ДІСТАТИСЯ.

Тож Вам, пане Президенте, треба встановити загальнозрозумілі пріоритети, якими визначається майбутнє України і які зумовлюють конкретні дії сьогодні.

Слід виробити оптимальний план осягнення цілі. Не будь-якою ціною, не скільки буде змоги, а лише стільки, скільки потрібно. Головні ресурси доброго планування — інтелектуальні й психологічні, а не матеріальні.

Добре планування полягає у стимулюванні до дії — розумно і свідомо вибрані, реалістично й точно окреслені цілі, які можна здійснити. Цілі мають збігатися з можливостями, інакше — втрата ресурсів на авантюрні прожекти.

Мусите чітко поставити перед нацією першочергову мету і вказати найкоротший шлях до її реалізації. Йдеться насамперед про зрозумілу всім громадянам програму не просто виходу з кризи, а, по суті, програму порятунку держави.

Має бути висунено гасло "За!" За Україну, за її процвітання, за її громадян, за їхній добробут, за їхню безпеку. Гордіїв вузол політичного конфлікту, який триває вже четвертий рік, має бути розрубаний.

Як Головнокомандувач Збройних Сил мусите зробити все від Вас залежне, аби врятувати українське військо. Згадайте застереження В’ячеслава Липинського: "Спинний хребет кожної державної, а отже, й державно-демократичної організації – армія".

На жаль, мусимо констатувати, що "наша сучасна демократія українська – це організм без спинного хребта" (В’ячеслав Липинський).

Щоб збалансувати владу, в найближчі три-чотири місяці слід скликати Установчі збори (Конституційну асамблею).

Перше завдання УЗ – визначити соціально економічний устрій суспільства. Цей устрій має забезпечити умови зростання економічного добробуту країни та її громадян, дотримання свобод і соціального захисту.

Саме УЗ визначають повноваження та відповідальність кожної гілки влади, граничну кількість державних чиновників і розміри їхнього утримання. Ці норми мають бути зафіксовані, й надалі жодна гілка влади не може їх перевищувати.

Принцип відсторонення членів УЗ від влади і неучасті їх у виборних владних структурах у майбутньому гарантує, що при встановленні меж повноважень і привілеїв гілок влади вони створюватимуть їх не "під себе". Це найважливіша умова будівництва ефективних структур влади.

Головна особливість Установчих зборів полягає в тому, що після виконання покладених на них функцій їх члени уже ніколи не займатимуть виборних державних посад.

УЗ мають також строго розділити гілки влади, заборонити так зване "делегування повноважень" від однієї гілки влади до іншої. Саме через таке делегування виконавча влада звичайно підпорядковує собі інші структури, у результаті чого демократія замінюється авторитарним режимом і деспотією.

Установчі збори мали б затвердити не тільки новий виборчий закон, а й нову Конституцію (вона може бути й модифікованою сучасною). "Розвести" всі гілки влади повинна нейтральна сторона.

Оскільки в судовій гілці влади цілковитий обвал, то для посилення (чи тотальної зміни) цієї гілки влади необхідно здійснити два заходи:

а) виборність суддів (як і депутатів);

б) введення в судову систему інституту судових засідателів (у кожному засіданні має брати участь 10–12 засідателів).

Нинішня Верховна Рада цих змін, звісно, не внесе. Вона не змінить навіть закон про вибори. У нинішній кризовій ситуації в Україні єдиний важіль, який може зсунути замшілу (антидержавну по суті) політичну брилу з місця, – Ви, пане Президенте.

Якщо Установчі збори не будуть скликані і не буде здійснене "перезавантаження" системи, держава може ввійти у стан ступору.

Hannibal ante portas! Ганнібал біля воріт, пане Президенте!

Попри підступи недругів, попри складну економічну й політичну ситуацію, яку ще можна контролювати, попри соціологічні рейтинги, Ви ще маєте певний резерв довіри у громадян.

Скористайтеся своїм шансом. Президентським. Можливо, останнім.

Олег Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", кандидат філологічних наук, для УП