Уроки кризи в Казахстані та Росії
Україна виявилася найслабшою ланкою перед навалою глобальної кризи сучасної цивілізації. Темпи падіння обсягів виробництва та національної валюти є найвищими на Європейському континенті і одними з найзагрозливіших у світі.
Всі заходи щодо стабілізації гривні сьогодні мають ситуативно-метушливий характер, а тривалість їхньої дії вимірюється кількома днями, або, навіть, годинами, після чого курс знову повертається до стану вільного падіння.
Як і вся економіка країни загалом.
Зростає протест у суспільстві, який може реалізуватися у гострих, навіть, силових проявах. На повний зріст постала близька перспектива кризи сучасної форми української державності.
На пострадянському просторі Україна швидко втратила імідж вільної демократичної країни, натомість здобувши сумнівну репутацію держави-невдахи. Чи мала шанс Україна уникнути краю цієї прірви? Не повірите, але відповідь позитивна: Так, мала!
Переконливим прикладом тому є сьогоденний стан речей у державі, яка також родом з СРСР – Республіці Казахстан. Ще минулого року ця країна зіштовхнулася з першою хвилею фінансової кризи.
Це сталося тому, що на відміну від більшості країн СНД, у Казахстані комерційні банки переважно залучали кошти для кредитування не у вигляді депозитних внесків населення, а за рахунок позик в іноземних фінансових установах.
Іпотечна криза у США та ланцюгова реакція на неї у світі одразу потягла за собою відтік капіталів з Казахстану, зменшення ліквідності банківської системи, загрозу зупинки кредитування (зокрема і тієї ж іпотеки), спад виробництва і швидку девальвацію національної валюти – тенге.
Тоді владою країни одразу було вжито ряд радикальних заходів, спрямованих на підтримку ліквідності банківської системи. Лише протягом серпня-вересня 2007 року Національний банк надав комерційним банкам 18 мільярдів доларів під річну ставку рефінансування. Незважаючи на отриманий таким чином ресурс надлишкової ліквідності, банки все одно призупинили видання кредитів.
У відповідь урядом було запроваджено адміністративне обмеження відсоткової ставки іпотечного кредитування на рівні 16%, за двадцятивідсоткового першого внеску. При цьому обсяг кредитування мав становити не менше аніж 70% від загальної суми кредитів, що були видані кожним з банків, що отримав кошти від Нацбанку у травні того ж року.
Будівельну галузь було врятовано, економіка в цілому зберегла позитивну динаміку, а фінансово-банківська система отримала резерв часу щоб підготуватися до нового оберту кризи 2008 року. Цього ж року золотовалютний резерв Національного банку Казахстану було збільшено з 17 до 22 мільярдів доларів.
Ще у 2000 році була створена спеціальна державна фінансова установа (Національний Фонд), яка нагромаджує кошти від прибутків державних монополій та інших джерел надходжень і покликана "забезпечувати стабільний фінансово-економічний розвиток країни, накопичувати фінансові засоби для майбутніх поколінь, зменшувати залежність національної економіки від несприятливих зовнішніх чинників".
Разом із грішми, нагромадженими на рахунках Національного фонду Республіки Казахстан, загальна сума коштів, які можуть бути спрямовані на стабілізацію економіки в умовах глобальної кризи становить близько 52 мільярдів доларів.
Це на 34% більше ніж на 1січня 2008 року. За десять місяців поточного року обсяги коштів на депозитних рахунках населення та юридичних осіб зросли на 22%.
У листопаді було ухвалено рішення про те, що загальний обсяг коштів, які ближчими роками буде виділено державою на стабілізацію економіки в умовах світової кризи становитиме не менше ніж 18 мільярдів доларів.
Структура цих видатків передбачена така: підвищення капіталізації банків; гарантування державою виконання зобов’язань будівельними кампаніями перед приватними інвесторами будівництва житла; розвиток малого і середнього бізнесу та аграрного виробництва; реалізація інфраструктурних проектів, які передбачають будівництво казахстанської ділянки автомагістралі Західний Китай – Західна Європа та модернізацію інженерно-комунікаційної інфраструктури міст країни.
Також планується профінансувати будівництво та сучасне обладнання 250 шкіл, 200 дитячих садків, 50 професійних навчальних закладів.
Здійснене 1998 року перенесення столиці з Алма-Ати до Астани додатково стимулювало інфраструктурну модернізацію та розвиток будівництва і супутніх галузей. Цей імпульс економіка країни продовжує відчувати досі.
Звісно, світова криза жодним чином не оминула і Казахстану. Там також спостерігається зростання інфляції та дорожчає життя. Але зменшення курсу національної валюти має регульований і обмежений характер та не викликає гострої паніки ані у населення, ані у підприємців.
Річна інфляція за 2008 рік становить менше десяти відсотків. Задля уникнення різкого подорожчання основних продуктів харчування створено спеціальні продовольчі стабілізаційні фонди, включно із зерном.
Цього року у Казахстані вперше ухвалено закон про державний бюджет одразу на 2009-2011роки. Є зрозумілим, що триваюче у світі падіння цін на енергоносії обов’язково призведе у 2009 році до зменшення доходів бюджету і коригування його видаткової частини.
Але законодавче визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки та соціальної сфери на трирічний період дасть можливість місцевим підприємцям та іноземним інвесторам планувати свій бізнес на триваліший період.
У країні послідовно і наполегливо виконується Програма 2030 – чітка та зрозуміла стратегія планування та розвитку економіки.
Важливою обставиною для господарювання у час кризи також лишатиметься стабільність та прогнозованість влади у Казахстані. Наступного року нею буде запроваджено новий податковий кодекс, яким передбачено радикальне зменшення податкового тягара на несировинний сектор економіки.
Протягом трьох років буде вдвічі зменшено корпоративний подоходний податок; вдвічі збільшено мінімальний обсяг обороту не оподатковуваного ПДВ (перш за все для малого та середнього бізнесу); запроваджено єдину ставку соціального податку.
Зменшення податкового навантаження за розрахунками казахських економістів має вивільнити додатково близько 4 мільярдів доларів, які підприємці зможуть вкласти у розвиток національного бізнесу.
Додатковим чинником, який збільшує запас міцності держави у сучасних економічних умовах, є вчасне здійснення радикальної пенсійної реформи. Ще десять років тому там було ліквідовано всі види пільгових пенсій, які дуже обтяжували бюджет країни, запроваджено обов’язкові пенсійні відрахування у розмірі 10% від доходів усіх працюючих громадян до пенсійних накопичувальних фондів.
На сьогодні пенсійний вік становить 57 років у жінок та 62 у чоловіків. Це автоматично збільшує трудові ресурси та зменшує навантаження на пенсійні фонди.
Певні ментальні особливості та традиції Казахстану, а також вчасно запроваджені законодавчі норми обмежують непередбачуваність корупційних ризиків ведення бізнесу у країні.
При цьому державі вдалося зберегти контроль за використанням надр, транзитних комунікацій та в інших життєво важливих сферах економіки, не обмежуючи підприємницької ініціативи, особливо у малому та середньому бізнесі.
За таких обставин видається дивним оголошення кількома міжнародними рейтинговими агенціями у жовтні про зниження кредитних рейтингів ряду найбільших казахстанських банків, а також суверенного (країнного) рейтингу Казахстану.
Звісно, кінець літа і початок осені виявився несприятливим для банківської системи країни – зменшився загальний обсяг грошової маси в країні загалом та її банках. Це стало наслідком зменшення зовнішніх запозичень та депозитної бази.
Оголошення рейтинговими агенціями про зменшення інвестиційної надійності країни в цілому створило загрозу обвалу акцій основних казахських кампаній, які наявні в обігу на зовнішніх ринках.
Щоб уникнути скупки задешево цих цінних паперів, президент РК Нурсултан Назарбаєв доручив уряду розглянути можливість викупити їх за рахунок коштів Фонду стійкого розвитку "Казина", який є державною управляючою кампанією ряду найбільших фінансово-підприємницьких та дослідницьких установ країни.
Таким чином було зірвано спробу фондових гравців за рахунок застосування інформаційних технологій прибрати до рук вартісні активи в Казахстані. Враховуючи й ту обставину, що рейтингові агенції не дали вчасних попереджень, наприклад, щодо іпотечної кризи у США, або обвалу ринків в інших частинах світу, слід обережніше ставитися до використання їхніх прогнозів у практичній фінансово-інвестиційній діяльності, особливо у країнах, які нещодавно стали на шлях ринкового господарювання.
На тлі Казахстану є помітним відставання у реакції на кризові виклики та загрози найпотужнішої економіки пострадянського простору – російської. Відреагувавши на стрімке падіння цін на енергоносії та зменшення через це доходів бюджету, в РФ спочатку спробували стабілізувати курс рубля за рахунок використання золотовалютного запасу, але, коли стало зрозумілим, що темпи зменшення цього стратегічного резерву є неприйнятними, Центробанк пішов на розширення валютного коридору та поступову девальвацію національної валюти.
Величезний обсяг золотовалютного запасу, нагромадженого у попередні роки, дозволив використати його як "подушку безпеки" для населення та підприємців. Це дало змогу уникнути депозитної паніки, а також зменшило обсяг "поганих кредитних портфелів" у комерційних банках.
Уряд запровадив ряд протекціоністських заходів щодо машинобудування, харчової промисловості та інших виробництв. Наскільки вони виявляться ефективними, стане зрозумілим у першому півріччя 2009 року. Тоді також можна бути оцінити і реальні темпи виконання інфраструктурних програм, зокрема будівництва доріг. На сьогодні урядовці обіцяють збереження їхнього цільового фінансування.
РФ намагається активніше впливати на стримування падіння цін на енергоносії. Задля цього вона пішла на активну співпрацю з ОПЕК, розглядаючи можливість набуття повноцінного членства у ній.
Втім, спроби російської влади обмежити ввезення японських автомобілів, що вже були у вжитку, викликали масові мирні протести на Далекому Сході. Їх було придушено із застосуванням міліцейської та військової сили.
Такою ж була реакція і на протести нечисленної громадськості у Москві та Санкт-Петербурзі проти подовження конституційних термінів перебування при владі Державної Думи та президента РФ.
На тлі активних спроб впливати на керованість кризових процесів влади у Казахстані, Росії та інших країнах, зокрема і пострадянського простору, українські політики, які з головою занурилися у своє улюблене заняття – звинувачення одне одного, пустопорожню балаканину та попульські малозмістовні заклики, виглядає не просто безпорадно, а загрозливо для суспільства.
Відсутність єдиного суб’єкта антикризової політики, намагання лише втопити одне одного у цунамі економічного колапсу, що характерно вже не лише для представників конкуруючих політичних партій, а й різних установ влади: інституту президента, пряду, Національного банку, місцевих рад та, державних адміністрацій, голів міст ставить під сумнів ефективність та корисність держави Україна для країни Україна.
 |
Костянтин Матвієнко, для УП
