"Прорив" у прірву або записки українського підприємця

Початок 2008-го. Повторні вибори в парламент і голосування за прем'єр-міністра. Завмираємо перед телевізором: прорвемося чи ні? Ну, будь ласка, нехай вийде! Так хочеться жити по-людськи.

Хвилюємося. Який поганий цей Плющ, бо ж не хоче голосувати за нашу Юлечку! Відправляємо sms один одному з останніми новинами. Господи, будь ласка, нехай у неї все вийде! Ми готові підтримати її у всьому.

Скасування "бандитського" ПДВ, контрактна армія (син призовного віку) і взагалі все буде так здорово! Яке зворушливе мовлення, адресоване депутатам! Ну, нарешті-те, всі за. Ура! Ура?..

Через місяць. Легке здивування. Навіщо ввели ці "простирадла" – "додаток № 5", якщо однаково "бандитський" ПДВ буде скасовано? І, чому, уведені нові митні ставки і ми змушені платити більше за імпортні матеріали для виробництва? А бензин?

Це, імовірно, тимчасово. Почекаємо…

Літо 2008-го. Чий це новенький будиночок на фотографії в "Українській правді"? І вартість зазначена. Чомусь не відповідає задекларованими прибутками... Дивно. Якась помилка, напевно...

Вересень 2008-го. Що відбувається з доларом? Чому немає клієнтів? В 2007-му у вересні відбою не було. Напевно не варто купувати в кредит ані устаткування для розширення виробництва, ані автомобіль... Сплатити б орендну плату.

Жовтень 2008-го. Надія вмирає останньої: може люди звикнуть до нового курсу долара, і буде невеликий підйом? Тримаємося тільки завдяки старим постійним клієнтам. Про розширення вже не думаємо.

По телебаченню слухаємо прем'єр-міністра, та мовить про кризу, що насувається. Дивуємося: її виступ спізнився, як мінімум, на місяць, тому її пророцтва звучать не заспокійливо, а скоріше, загрозливо. Мовляв, затягуйте пояси, мої улюблені співвітчизники.

Одержали телефоном запрошення на планову аудиторську перевірку. Усе буде добре. Прорвемося. Ми справно платимо податки, вчасно звітуємо. Нічого не "приватизували", не крали, у держави нічого не просили.

Усе буде добре. З нами не повинні вчинити несправедливо – ми ж не злочинці й голосували за цю владу.

Листопад 2008. Почалася перевірка в податковій. Ми все-таки злочинці. І ще які!!! І, виявляється, заборгували, заборгували, заборгували!

У нас немає таких грошей, відбиваєм податківцям. А ті нам: ми повинні наповнювати бюджет, скільки ви можете заплатити?

Юристи кажуть: податкова неправа, необхідно позиватися. Податківці відмовляють: 4500 гривень (своїх, кровних!) штрафу сплатіть, це дешевше - судові витрати більші. Працювати ніколи, бігаємо, намагаємося домогтися "справедливості".

Помер тесть. "Приватбанк", навіть за дорученням, не віддає його пенсію, переведену на депозит, на похорони не вистачає – місце на цвинтарі коштує як три оренди.

Видавничо-поліграфічний бізнес повільно вмирає. Ні, це неможливо. Просто не маємо права – в нас є діти. Може іммігрувати?

Я не хочу і не буду сплачувати їхній команді мерзотників нічого! Ні копійчини. Вони – вороги. Які в нас можуть бути зобов'язання перед брехунами й лицемірами?

Грудень 2008-го. Порада українському підприємцеві під час "кризи": коли влада "закладає" на тебе, починай "закладати" на владу.

Величезні черги підприємців у задушливих коридорах податкової інспекції, де немає жодного стільця. Триває здача заяв про єдиний податок на 2009 щасливий рік.

По телебаченню дивимося репортаж про чергове рейдерське захоплення за участі БЮТу. Вже не дивуємося.

Син каже, що потрібно принести вибачення Вікторові Януковичу. Це жарт. Новорічний подарунок від Юлії – постанова КМУ №1118, що має зворотну силу й порушує всі закони...

Даремно ви стояли в їхніх смердючих коридорах, хлопці! Але, це ще не все.

Введено так званий умовний продаж. Оце клас! Ворогові не побажаєш. В усім світі полегшують умови для підприємців, але тільки не в нас.

Ми ЇМ винні. Як та матросня з Шариковим: взяти усе та й поділити.

З Новим роком, любі друзі!

Січень 2009-го. Новий рік. Здавалося, відпочинемо, подивимося на все іншими очима... Але, марно. Телевізор окупували москалі, українські Сердючки та один відомий російський пошляк.

Половина місяця котові під хвіст: ніхто не працює, а оренда – за увесь місяць. 22 січня. УРА! Домоглися! Постанова №1118 призупинена до 1 квітня. Кажуть САМ Турчинов ОСОБИСТО розпорядився!

Але у податковій відбивають, мовляв, ніяких офіційних розпоряджень не надходило. Думаю, що і не надходитимуть...

До мене приїхали відрізати газ за борги попереднього власника. Поводяться, як бандити. Я їм кажу: через суд, а мені у відповідь – плювати.

Добре, що в мене є великий собака - у кого немає собаки, купіть у Луценко пістолет, поки уся ця зграя ще не схаменулася! З бандитами говорімо їхньою мовою!

До речі, нещодавно вийшла нова постанова Кабміну, в ній про те, що протестувати відтепер не можна, інакше строк. Тож сиди і мовчи в ганчірочку.

Щодня що-небудь нове: нова ціна на газ, скорочення вдвічі зарплат вчителям і лікарям…Може депутатам, що одноголосно проголосували за збільшення своєї зарплати, запропонувати зарплату вчителя?

Навіть не знаю, що казати на закінчення, дуже б хотілося мати універсальний рецепт від усіх негараздів, але його, нажаль, немає.

Можна нам всім перестати сплачувати податки, можна зареєструвати нову партію (але хто тепер повірить?) та йти на вибори (довго чекати), можна іммігрувати, але куди - на місяць всією Україною?

Та куди б подіти всю цю капость? Вирішувати всім нам.

Ми не повинні мовчати, кожен повинен сказати їм: годі з нас знущатися. І, коли прийде час вибирати між тим, що легко та тим, що правильно, нехай кожен згадає, як вчиняють з вами та вашими близькими. Як вони кожної миті крадуть майбутнє у наших дітей.

Пригадайте, як в свій останній візит до України, Білл Клінтон цитував нам Шевченка: "Боріться й поборете".

Юлія Володимирівна, нас ще ніхто й ніколи так зухвало не обманював. Дякуємо за урок. Сподіваємося, що він буде останнім.

Боже, бережи Україну.

Ярина Осадча, для УП