Тимошенко поставила на Литвина. "Любі друзі" поставили на Тимошенко
Ці слова були сказані не сьогодні і не Юлією Тимошенко, а Леонідом Кучмою сім років тому, в листопаді 2001, коли доти непублічний глава адміністрації президента несподівано очолив блок влади на парламентських виборах.
Хоча Тимошенко була головним ворогом тієї влади, однак її стосунки з Литвином завжди були мирні. І, за іронією долі, Іван Кириленко, нинішній лідер фракції БЮТ, тоді навіть очолював виборчий штаб Литвина.
А коли на початку 2002 року Тимошенко потрапила в автомобільну аварію, Володимир Литвин здивував усіх тим, що заніс їй букет у лікарняну палату.
У грудні 2008, коли Литвина було обрано спікером, що врятувало прем’єра від відставки, Тимошенко повернула "борг" – завезла йому букет троянд у щойно зайняті спікерські палати.
Литвин пройшов свій шлях назад у владу, в успішне завершення якого мало хто вірив.
У вівторок зранку засідання фракції БЮТ мала відвідати Юлія Тимошенко. Депутати розсілися, щоб прослухати довгу пафонсу промову про необхідність створення коаліції з Партією регіонів.
Втім, близько 9 години до будівлі парламенту, обережно переступаючи лід та сніг, увійшла не Юлія Тимошенко, а Олександр Турчинов. Це був перший сигнал про зміну очікуваної партитури: прем’єрові було важко, дивлячись в очі своїм депутатам, оголосити про провал переговорів з Партією регіонів – втретє за цей рік.
Хоча ще минулого тижня коаліція блоку Тимошенко та Партії регіонів була сформована на 99 відсотків. Ахметов, усунувшись від процесу, по-суті дав зелене світло об'єднанню опонентів.
Підозри в БЮТівців викликала тільки поведінка Януковича, який ще раз і ще раз перечитував повноваження президента за новою Конституцією, ухвалити яку збиралися колишні вороги.
Критичними стали останні дні минулого тижня. Янукович зажадав переписати розділи проекту Основного закону, які в майбутньому могли обмежити його права як лідера нації.
Взаємна недовіра роз'їла стосунки Тимошенко і Януковича. Узгоджені до останньої коми домовленості переглядалися знову і знову. Регіонали не розуміли, який може бути механізм гарантії у стосунках з БЮТ, коли був прецедент – Тимошенко відмовилася виконувати обіцянку, яку скріпила своїм підписом – іти у відставку після розпаду демкоаліції.
У підсумку Янукович сам себе перехитрив. Утретє за рік повернення Партії регіонів у владу було зірвано.
– Регіонали бігають просто очманілі, - ділився враженнями на початку парламентського дня Микола Баграєв. - Влада тікає з рук.
– Янукович кожні 10 хвилин телефонує з Москви, з похорон Алексія ІІ, - відповів його співрозмовник. - Він командує – затягуйте час, я приїду і все розрулю.
Союзниками Тимошенко в успішній спецоперації з обрання Литвина стали колишні опоненти – так звана "група в смугастих купальниках", або "любі друзі", на чорний піар яких три роки тому вона не шкодувала голосових зв’язок.
У той час, коли Олександр Турчинов на засіданні фракції натяками підводив БЮТ до створення "більшості трьох", так само перестрибуючи кригу, до Верховної Ради увійшов Давид Жванія. В руках депутат ніс жовтий шкіряний портфель, в яком лежало лише два документи – угода про створення коаліції трьох та списки членів фракції НУНС, яких до останнього моменту вмовляли поставити автографи під меморандумом про наміри створити цю коаліцію.
– Ми повинні все зробити швидко. Будь-яке затягування переговорів нагадує ющенкоманію, - переконував усіх, кого бачив у кулуарах, Жванія.
Жовтий кейс Жванії, як рушниця, що висить на стіні в першій частині класичного спектаклю, мусила вистрелити у фіналі вівторка.
Два відрядження – Януковича на поховання патріарха Алексія ІІ та Ющенка – на переговори з президентом Литви – створила необхідну атмосферу для обрання Литвина. Доповнювало ситуацію рішення Балоги піти на тиждень у відпуску. Фракції, які позбулися опіки, почали діяти більш розкуто, а сценаристи – значно продуктивніше.
 |
За даними "Української правди", сюжет з обранням Литвина було запрограмовано ще минулої п’ятниці. Принаймні, цим днем датовані перші підписи нашоукраїнців на підтримку коаліції з БЮТ і блоком Литвина.
З самого початку, в "Нашій Україні" була стійка меншість за "коаліцію трьох" в кількості 30 депутатів плюс-мінус декілька осіб. Поведінка решти почала розхитуватися під впливом зовнішніх факторів.
По-перше, для декого стало показовим публічне побиття В’ячеслава Кириленка на з'їзді "Нашої України". Цей захід замислювався Кириленком для отримання додаткової легітимності свого статусу лідера партії. Натомість під час з'їзду Ющенко фактично відсторонив його від виконання обов’язків, і впродовж трьох неповних годин Кириленко став у партії ніким. Чергова "зрада" змушувала інших нашоукраїнців замислитися про те, що наступним буде вже він.
По-друге, на декого справили враження чергові рейтинги "Нашої України" – в разі дострокових виборів ці люди гарантовано не змогли би знову стати депутатами, що означає втрату усього набору привілеїв та ексклюзивних можливостей.
По-третє, коаліція БЮТ і Партії регіонів, що насувалася, несла загрозу втрати будь-якого впливу для деяких впливових нашоукраїнців та людей, що їм співчувають. Зокрема, для Ігоря Коломойського, який ще в квітні заявив про насування "двопартійної диктатури" Тимошенко і Януковича.
Тому одним з операторів реалізації домовленостей по Литвину став депутат Ігор Палиця – людина, яка досі не проявляла жодного інтересу до політики та обмежувала його компанією "Укрнафта".
Палиця – це "класичний лобіст" за визначенням його попереднього роботодавця Ігоря Коломойського. І в цій ситуації саме Палиця взяв на себе агітацію частини нашоукраїнців, які досі не підтримували реанімацію демократичною коаліції.
За інформацією джерел, Палиця навіть давав особисті гарантії, що Тимошенко змінить стиль відносин з "Нашою Україною".
– Ігор дав слово, що не буде кидків, і йому повірили, бо він – прагматик, - пояснював один з членів НУНС.
Отже, станом на ранок вівторка було зібрано 37 підписів під заявою НУНС про участь у коаліції з БЮТ і блоком Литвина. Це – рівно 50%+1, тобто проста більшість у фракції, необхідна для ухвалення рішення.
За декілька годин цю чисельність збільшили до 41 підпису. Окрім групи Віктора Балоги, відмовилися ставити підписи лідер фракції В’ячеслав Кириленко та орієнтована на нього група на кшталт Лілії Григорович, Андрія Парубія, Ксенії Ляпіної тощо.
Вистава почалась о дванадцятій годині. Після оголошення перерви у роботі парламенту депутати НУНС зібрались на засідання фракції, де були проголосовані три питання.
Перше – за початок переговорів з Партією регіонів – виступили нуль депутатів
Друге – за початок переговорів з Тимошенко і Литвином – підняли руку 55 осіб.
Третє – було сформовано переговорну групу в особі Кириленка та його заступників у фракції: Зварича, Стецьківа, Князевича, Тарасюка...
Події розвивались з дивовижною швидкістю. Одразу після засідання НУНС представники фракції направились на консультації. Як гартувалась нова коаліція, "Українській правді" переповів один зі свідків.
На третьому поверсі парламенту за довгим білим столом переговорів зібралися уповноважені від трьох фракції. Не було тільки В’ячеслава Кириленка.
Від БЮТ був присутній перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, який зачитав нашоукраїнцям підготовлену коаліційну угоду на 8 чи 10 сторінок. Ті не очікували, що їх поставлять уже перед фактом написаного без них документу – але і боротися намагався лише Роман Зварич. Нічого принципового в тексті не було – набір фраз про загальне щастя. Його навіть не розмножили для того, щоб роздати депутатам.
Паралельно в "Нашій Україні" шукали Кириленка, сподіваючись, що він підпише рішення фракції про вступ до коаліції, яке було оформлено 41 автографом. Однак лідер НУНС, за словами його же соратників... зник.
Очевидно, Кириленко не хотів псувати стосунки з Ющенком, тому хотів призупинити ці переговори до повернення президента із Литви. Це – класична поведінка лідерів пропрезидентського блоку. 2006 року в такий спосіб переговори затягував Роман Безсмертний. Як і тоді, зараз альтернативний сценарій у відсутності лідера намагалися реалізувати "любі друзі".
І, як і два роки тому, процес перебував на постійному контролі в Тимошенко.
Кореспондент "Української правди" був свідком того, як прямо в парламенті заступник лідера фракції БЮТ Андрій Кожем'якін передав свій телефон Миколі Мартиненку, який почув зі слухавки лагідний голос Юлії Тимошенко. Мартиненко щось шепнув Борису Тарасюку, який стояв поруч. Тут же до компанії змовників приєднався Давид Жванія.
Очевидно, тоді, після остаточних домовленостей з Тимошенко, й було ухвалено відмовитися від пошуків Кириленка, а оформити вступ НУНС до коаліції. Під угодою про її створення, яку не бачив жоден рядовий депутат, підписався один з п’яти заступників лідера фракції НУНС Борис Тарасюк.
Так було реалізовано ідею Тимошенко – піти на умови Литвина і спочатку обрати його спікером і лише потім вимагати створення коаліції з відповідним перерозподілом посад.
Єдине що заважало – офіційне рішення фракції, прийняте ще на минулому тижні в присутності Ющенка – про висунення кандидатом на голову Верховної Ради Івана Плюща.
В останній момент Тимошенко витягнула з рукава безпрограшний козир – Комуністичну партію України. Коридорами ради почали поширюватись чутки, що комуністи дали Литвину зелене світло.
– Ви що, чесно? – прикидався здивованим сам Володимир Литвин. – Це для мене новина!
Втім, деякі люди з оточення спікера розповідали, що про підтримку з боку комуністів Литвин говорив ще на минулому тижні.
За іронією долі, саме голоси комуністів, яких так не любить Віктор Ющенко, ліквідували дефіцит голосів для обрання спікера.
Коли парламент перейшов до розгляду питання про обрання Литвина, Кириленко випромінював розгубленість. Таким же розгубленим виглядав представник президента у парламенті Петро Олійник. Вони чекали від Ющенка конкретних сигналів щодо Литвина.
За словами очевидців, коли почалося голосування за спікера, Кириленко наказав витягнути картки з системи "Рада". Коли на табло почався зворотній відлік секунд, він ще раз дав команду "не підтримувати", але за мить до закінчення часу крикнув: "Підтримаємо!"
Першим з сесійної зали вискочив Давид Жванія. Востаннє його обличчя так сяяло від радощів у день народження сина.
 |
"Любі друзі" із задоволенням відплатили президенту, який три роки тому з наполегливістю, гідною іншого застосування, позбувався свого колись найближчого оточення.
– Ви впевнені, що Ющенко хотів обрання спікера? - звертався кореспондент "Української правди" до реалізаторів комбінації.
– Ющенко? А хто це такий? - без тіні усмішки кинув Олександр Турчинов.
– Я знаю Конституцію і наскільки можу судити, там ніде не написано, що для цього потрібна була згода президента, - тактовно відповів сам новообраний спікер.
Тарас Стецьків байдуже кинув "Хто його знає..." Борис Тарасюк лише махнув рукою: "Маразм нарешті виправлений".
Навряд чи лідер Народного Руху мав на увазі обрання Литвина. Для нього, як і для більшості НУНС, вівторок фактично став днем повернення у владу.
Литвин виконав свої зобов’язання – посівши місце спікера, він одразу оголосив про створення коаліції у складі трьох фракцій.
Тепер усі процедурні моменти залишились позаду. Частина "Нашої України" обурена – їх використали втемну. Бо коли збирали підписи, то це подавалося як просто "попереднє вивчення думки депутатів" щодо можливості союзу з БЮТ і Литвином.
Дехто з соратників Ющенка взагалі поставив автограф всліпу, не поцікавившись – а що сказано на першій сторінці, в заголовку підписного листа.
Однак ті, хто так "розвів" колег по фракції, діяв за принципом – "переможців не судять". Так само діяв Мороз у 2006, коли пішов на обрання себе спікером, не попередивши союзників з демкоаліції про кінець їхнього шлюбу.
Оточення Кириленка вважає незаконним те, що його підмінив Тарасюк. Однак закон не визначає, хто повинен підписувати заяву про створення коаліції. Регламент Верховної Ради є неконституційним. Усім, хто невдоволений, переможці радять звертатися до суду – з цинізмом нагадуючи, що і Окружний адміністративний, і Печерський районний під ковпаком у Тимошенко.
Конституційний суд якщо не відмовиться розглядати цю справу, то буде нездатний винести якесь однозначне рішення. А повторний вихід НУНС із більшості уже неможливий через безглуздість цього вчинку в очах виборців.
У кар’єрі самого Литвина оголошення коаліції може стати переломним.
Починаючи з 2002 року, він робив усе, аби залишитись нейтральним у боротьбі – спочатку Кучми з опозицією, потім біло-блакитних з помаранчевими, а зрештою Тимошенко – з президентом.
– Мені пропонували перечекати, поки все стихне. А потім виступити миротворцем, - зізнався кореспонденту "Української правду" Литвин ще до обрання його спікером. – Але насправді мене хотіли викинути з процесу. Тепер головне не заробити собі ворогів – НУНС та президента.
Литвин – не найгірший варіант для секретаріату, новообраний спікер регулярно спілкувався з Ющенком та Балогою. Але ці події – очевидна поразка Банкової, адже рішення було ухвалене всупереч їх волі. Усунувши президента від цього питання, у вівторок йому помстилися всі, з ким він боровся останні три роки – Тимошенко, "любі друзі", комуністи…
Обрання Литвина означає, що Верховна Рада напевно пропрацює усі п’ять років каденції та не буде розпущено до 2012 року.
Попри здатність Литвина вдягати маску наївності, він – майстер інтриги, яких ще пошукати. І в разі появи ризику дострокових виборів – й, відповідно, втрати ним посади – Литвин знайде комбінацію для, як він любить казати, "порятунку парламентаризму".
Віднині на арену виходить новий переговорник, у якого з багатьма сформовані стосунки. Очевидно, що в піднесеному настрої перебуває Петро Порошенко, з яким у Литвина давня дружба. Обрання такого спікера значно підвищує шанси на призначення Порошенка головою НБУ, про що він, подейкують, уже домовився і з Тимошенко.
З іншого боку, ліквідовано можливість ревізії Конституції, такої небажаної для Ющенка. На першому ж брифінгу новий спікер вже подав такий сигнал: Основний закон не зазнаватиме змін до виборів 2010 року.
Литвин стане одним з кандидатів у президенти – принаймні, свого часу він дав обіцянку балотуватися. А обрання спікером надасть йому стартовий майданчик, на якому він з новою силою виголошуватиме гасло: "Країні потрібен Литвин".
