Месіджі для нового американського президента

По-перше, хочу поздоровити Барака Обаму з переконливою перемогою. Його марафон тривалістю в 21 місяць увінчався заслуженим успіхом. Хотів би віддати належне і його опоненту Джону Маккейну, якому, я вважаю, дещо не пощастило через розчарування американців нинішньою адміністрацією.

Коротко окреслю історію україно-американських відносин за останні 17 років та роль у них демократів і республіканців.

Зупинюся більш детально на тому, що нам може принести майбутнє.

Якщо Ви запитаєте будь-якого немарґінального українського політика про те, хто кращий для України – кандидат від Республіканської чи Демократичної партії, вам скажуть, що, за великим рахунком, немає великої різниці.

І це правда. За винятком конфузу з Бушем-старшим у його сумнозвісній промові "Chicken a la Kiev", викликаного скоріше бажанням підбадьорити Горбачова, аніж якимось глибоким переконанням, Сполучені Штати завжди усвідомлювали стратегічне значення України для демократизації пострадянського простору. І переконливо демонстрували це протягом всіх подальших років.

Так склалося, що більш динамічно наші стосунки розвивалися за демократа Білла Клінтона. І це природно, адже наша молода країна ставала на шлях самостійного розвитку, закладала підвалини реформ у всіх сферах, і підтримка найпотужнішої держави світу була вельми важливою.

Ключовим моментом було отримання гарантій національної безпеки від великої "трійки", а потім і "п’ятірки" внаслідок добровільного позбуття Україною своєї ядерної зброї. Тристороння заява 1993 року і Будапештський меморандум наступного року були б неможливими без сильної позиції саме Сполучених Штатів.

Оглядаючись назад, на тлі нинішньої агресивної політики одного з підписантів, тим не менше, ці вікопомні документи продовжують відігравати серйозну позитивну роль.

Активний політичний діалог протягом 1990-х років на найвищому рівні, діяльність двосторонньої Комісії Кучма-Гор були вагомим рушієм наших відносин у політичній і торговельній сферах.

На жаль, через наші внутрішні проблеми у зв’язку з ужорсточенням авторитарного режиму президента Кучми, касетний та кольчужний скандали, які усі збіглися в часі з приходом до влади республіканців, наклали помітний негативний відбиток на розвиток україно-американських взаємин.

Ця ситуація невизначеності і застою тривала аж до Помаранчевої революції, після якої співпраця України з США вийшла на дійсно новий і якісний рівень.

Заради справедливості слід відзначити, що за часів Буша-молодшого, Україна отримала і ринковий статус, і членство в СОТ, і серйозну американську підтримку в питаннях міжнародного визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Нині, коли світ постав перед глибинною фінансово-економічною кризою, коли Європою блукає примара нової "холодної війни", Україна і Сполучені Штати Америки можуть реалізувати своє стратегічне партнерство на взаємну користь і на благо багатьох інших акторів міжнародної політики.

Наведу декілька конкретних прикладів. Сподіваюся, що новий президент США почує ці месиджі.

По-перше, радий відзначити серйозні наміри Барака Обами завершити війну в Іраку і таким чином вивільнити суттєві військово-політичні й дипломатичні ресурси на інших напрямах зовнішньої політики.

Згоден з тими аналітиками, які вважають, що небезпеки, які походять від індивідуальних асиметричних дій в регіоні Близького і Середнього Сходу, не можуть порівнятися у своїй серйозності й масштабності з потенційними небезпеками, які були створені в євразійському просторі за одну серпневу ніч.

Україна готова в черговий раз перебрати на себе роль контрибутора безпеки в регіоні і на європейському континенті.

Не секрет, що Україна і США тісно співпрацюють у побудові ефективної системи протиракетної оборони – наголошую, оборонного механізму як ймовірної складової частини системи колективної безпеки у євроатлантичному просторі.

Наші спільні інтереси вимагають від нас координованих дій в контексті імплементації Договору про звичайні збройні сили в Європі, підтримання міжнародних режимів нерозповсюдження, глобальної ядерної безпеки, боротьби проти ядерного та біо-тероризму.

Україна залишається найбільшим контрибутором сил і ресурсів в миротворчих операціях ООН серед європейських країн, ми єдині беремо участь у всіх нинішніх миротворчих операціях під проводом НАТО.

Де факто, Україна робить сьогодні набагато більше у цій сфері, ніж деякі діючі члени Альянсу. Це дає неоціненний досвід і зміцнює міжнародний авторитет нашої держави.

Говорячи про безпеку, неможливо оминути увагою питання енергетики. На додаток до існуючої розгалуженої мережі української транспортної інфраструктури, нафтогін Одеса-Броди-Плоцьк і газопровід Білий потік є тими проектами, де ключове транзитне розташування України, залучення ЄС і американського уряду та участь американських і європейських компаній дозволять реально забезпечити диверсифікацію джерел і маршрутів постачання вуглеводнів до країн Європи.

На тлі світової фінансової кризи, падіння цін на пальне і зростання на продукти харчування, Україна повертає собі славу "житниці Європи" як одного з ключових експортерів продуктів сільського господарства у світовому масштабі.

Безперечно, запровадження ефективного ринку землі сприятиме повноцінній реалізації цього потенціалу України.

Цей перелік можна продовжити.

Головне – інше. Перебіг подій в американській політиці в останні два роки засвідчив, що, попри колосальну завантаженість, Барак Обама знаходив час, щоб висловити своє ставлення до процесів, в яких була безпосередньо залучена Україна.

Впевнений, що перебуваючи на президентській посаді і він сам, і його зовнішньополітичні радники, серед яких – багато моїх давніх знайомих і друзів, живитимуть це інтерес у майбутньому, оскільки інтереси України і США дуже тісно переплетені.

Борис Тарасюк, голова парламентського комітету з питань європейської інтеграції, голова Народного Руху України