Ворог народу Тимошенко

Слово узяв Віктор Балога: "Тимошенко і її соратники виявилися політичними шахраями, політичними дворушниками! Вони становлять безпринципну кар'єристську кліку, готову обпертися на кого завгодно, хоч би на кримінальні елементи в особі Януковича, хоч би на заклятих ворогів українського народу!"

Шефа гаряче підтримав Андрій Кислинський: "Бютівці давно вже перестали бути ідейними людьми, вони перетворилися в розбійників з великої дороги, здатних на будь-яку гидоту, здатних на все мерзенне аж до шпигунства і прямої зради Батьківщини, аби напакостити українському президентові!"

Звичайно, це – тільки фантазія на задану тему. Автор вклав у вуста президентського оточення злегка змінені цитати 1930-х років про зрадників-троцькістів. Але в кожнім жарті є частка правди...

Ще ввечері 2 вересня відомий політолог і консультант Балоги висловив в ефірі "5 каналу" наступну думку: "Союзником президента виступить український народ, який бачить, що у Верховній Раді відбувається щось не те".

Боротьба за народні симпатії нарешті стала пріоритетом для Банкової, відтіснивши на другий план закулісні інтриги. Підтримка народу потрібна Віктору Андрійовичу, як повітря, потрібна негайно й у кількостях, що значно перевищують нинішні 8%.

Народ повинен проголосувати за президентську партію на дострокових парламентських виборах – якщо такі будуть. Народ повинен схвалити можливий силовий варіант – якщо Верховний головнокомандуючий на нього зважиться.

У будь-якому випадку народ повинен переобрати Гаранта на другий термін – ВАЮ щиро в це вірить.

Зрозуміло, під "народом" президент Ющенко і Ко мають на увазі лише його свідому частину, що проживає на Заході й у Центрі України. Це базовий помаранчевий електорат, який необхідно будь-що-будь вирвати з чіпких бютівських лап.

Перевірений метод – відкрити народу очі на підлість його підступних ворогів. І грандіозна інформаційна кампанія по викриттю Юлії Тимошенко набирає оберти.

Банкова намагається зробити з Леді Ю такого собі Троцького – харизматичного і популярного вождя революції, що виявляється підлим зрадником, цинічним торговцем Батьківщиною, убивцею і шкідником, відповідальним за стихійні лиха, техногенні аварії і недостачу соди в районному сільпо.

З погляду PR-технологій образ Лева Давидовича в спідниці виглядає багатообіцяючим.

Хто може бути одіознішим за відкритих ворогів – Путіна, Медведєва, Януковича? Тільки знехтуваний Іуда, що спокусився на московські срібники і розширені прем'єрські повноваження, живий символ віроломства, безпринципності і морального розкладання!

Не дивно, що пахучий букет обвинувачень на адресу Юлії Володимирівни витриманий у класичному стилі 1930-х років:

Зрада Батьківщини (стаття 58/1)

У принципі, викриття ЮВТ як московської шпигунки не стало великою несподіванкою. Це було логічно.

Якщо президент робить ставку на ура-патріотичний пафос, а спроби Банкової установити контроль над ЗМІ іменуються "боротьбою за інформаційну безпеку", то головний конкурент Віктора Андрійовича просто зобов'язаний бути агентом клятих москалів.

Утім, приємно здивували мальовничі деталі: конспіративне рандеву на Сардинії, мільярд доларів від кремлівських господарів тощо.

Створення контрреволюційної організації (стаття 58/11)

Після "чорного вівторка" на перший план вийшов новий злочин Тимошенко, що обтяжується зрадою Батьківщині. ЮВТ вступила в мерзенну змову з "махровими контрреволюціонерами" Януковичем і Симоненком.

Немає жодного сумніву, що злочинний союз виконує вказівки кремлівських імперіалістів. За влучним висловом Віктора Андрійовича, "банда запеклих ворогів народу" уже встигла ухвалити "антиукраїнські й антидержавні рішення".

Шкідництво (стаття 58/7)

Обвинувачення Юлії Володимирівни в підриві української економії давно стали класикою жанру. От і у своїй заяві від 3 вересня президент Ющенко не забув згадати "найвищу в Європі інфляцію, що складає 34%" і "розпродаж стратегічних об'єктів".

А недофінансування української армії? А перешкоджання аверсному використанню нафтопроводу Одеса-Броди? Це ж явний саботаж!

Терор (стаття 58/8)

Незграбні спроби прив'язати ЮВТ до справи про отруєння Ющенка були помітні неозброєним оком. Потім на обрії з'явився новий претендент на роль товариша Кірова – Віктор Балога.

З'ясувалося, що Тимошенко планувала ліквідувати улюбленця партії ЄЦ "за допомогою отруєння, інсценівки ДТП або з застосуванням вогнепальної зброї чи вибухівки".

Воістину підступи бютівських нелюдів не знають меж!

При бажанні Банкова може додати в список обвинувачень ще кілька пунктів, що личать справжньому дійсному ворогові народу.

Юлії Тимошенко не так вже складно інкримінувати антирад... антиукраїнські погляди. Лідер БЮТ розраховує поборотися за голоси Південного Сходу, а тому намагається обходити стороною конфронтаційні гуманітарні проблеми.

Полум'яні патріоти з Банкової можуть спантеличити Львів і Тернопіль каверзним питанням – а чи дорогі прем'єрові українські духовні цінності? Чи часто вона згадує про Шухевича і Трипілля? Щось несхоже!

Хіба Леді Ю не зізнавалася, що її рідні не говорять українською мовою? От вони – ідейні корені зради!

А непролетар... неукраїнське походження пані Григян? Чи може людина з настільки підозрілими предками бути главою України?

У випадку чого секретаріат президента не погребує і такими аргументами: згадаймо, як пропрезидентська "Україна молода" виводила на чисту воду Святослава Піскуна (у дівоцтві - Фурмана)...

***

Найпікантніше, що далеко не весь антибютівський піар висмоктано з пальця.

За пропагандистським лушпинням начебто секретного рандеву на Сардинії або злочинного замаху на Балогу ховається цілком раціональне зерно. І скільки б фантастичних деталей не склали пани з Банковою, воно нікуди не зникне.

Наприклад, нинішній альянс Тимошенко з Віктором Януковичем – це факт.

Безумовно, будь-який партійний лідер вільний у виборі партнерів, але ж ЮВТ неодноразово клялася виборцям, що ніколи, ні за яких обставин не піде на союз з регіоналами! Політик повинен відповідати за свої слова, чи не так?

Готовність Юлії Володимирівни жонглювати системними законами і перекроювати Конституцію заради невідкладної вигоди – теж є у наявності.

Політична доцільність важить для Леді Ю більше за об'єктивні економічні закони. Популістські ініціативи Тимошенко дійсно не йдуть на користь українській економіці – як би шанувальникам прем'єра не хотілося вірити в протилежне.

Навіть сенсаційні обвинувачення ЮВТ у "зраді", узагалі то, з'явилися не на порожнім місці.

Сьогодні Тимошенко і справді зацікавлена в гарних відносинах із Кремлем. Прем'єр-міністрові важливий відносно дешевий газ – як запорука успіху на виборах. Росіянам теж цікавий найбільш перспективний український політик.

Чутки про неформальні контакти ЮВТ із Москвою за посередництвом Медведчука циркулювали давно і, здається, не позбавлені підстав. Подібні консультації для наших політиків – звичайна справа; не гидували цим і люди Ющенка. Можливо, якісь обіцянки з обох боків дійсно пролунали.

З цього не випливає, що Тимошенко перетворилася в слухняну кремлівську маріонетку.

Леді Ю за визначенням не може бути проросійським політиком. Проєвропейским або проамериканським – теж. Глава уряду – проюліанський політик, ставлениця Юлії Володимирівни, і нічия більш.

Зовнішньополітичні романи ЮВТ були і будуть надзвичайно ефемерними. Сьогодні – стримані реверанси в бік РФ, завтра – нещадна критика Кремля. У ході газових переговорів прем'єр може пообіцяти росіянам хоч Місяць з неба, хоч вічне перебування Чорноморського флоту в Криму.

Але якщо Леді Ю посяде головне крісло країни, ціна цих обіцянок складе 00.00 копійок.

Чи здатна ЮВТ ефективно захищати стратегічні інтереси України? Ще як! Але для цього національні інтереси повинні збігатися з її власними...

Отже, в обвинуваченнях, пропонованих пані Тимошенко, є певна частка істини.

Юлія Володимирівна – далеко не ангел. І проблема не стільки в обвинувальній базі, скільки в прокурорах. Колективний Вишинський із президентського оточення – ніякий.

Мільйони українців вірять у Юлію Тимошенко, тому що для них це остання надія на вольового і патріотичного лідера. Людина здатна чіплятися за надію до останнього, відхиляючи безперечні аргументи і не зауважуючи очевидних речей.

А хто намагається відібрати в прихильників ЮВТ заповітну мрію? Професійні руйнівники надій, дрібні інтригани і політичні лузери, що вдало розтоптали народну віру в самих себе? Ну, вже на Ющенка і Балогу вони Юлю не проміняють!

Двозначна позиція Тимошенко в дні кавказької війни і парламентський альянс із Януковичем могли б назавжди поховати її рейтинг – якби безідейність і безпринципність Юлії Володимирівни затаврував більш авторитетний політик.

Але у вустах Ющенка, Балоги і Ко навіть справедлива критика й убивчі факти втрачають свою смертоносну силу. Гарант і його оточення – відмінні нейтралізатори будь-якого компромату.

Президентська команда виявилася в невигідному становищі: щоб повернути прихильність виборців, необхідно дискредитувати Юлію Тимошенко, але щоб дискредитувати ЮВТ, потрібно повернути довіру виборців.

Вибратися із замкнутого кола нелегко. І швидше за все, ті хто затято, викривають лиходійку-Юлі, досягнуть протилежного ефекту.

Наслухавшись гаранта і його одіозних соратників, виборець БЮТ почне з подвійною енергією виправдувати сумнівні вчинки Юлії Володимирівни.

Нав'язливе прагнення Банкової зробити з прем'єра "ворога народу" спонукає електорат співчувати пані Тимошенко, закриваючи очі на її реальні пороки – авторитаризм, популізм, нещирість, схильність до авантюр, нерозбірливість у засобах...

Між ЮВТ і ВАЮ йде інформаційна війна не на життя, а на смерть, і шанси Ющенка в цій жорстокій битві невеликі.

Перетворити Юлію Тимошенко в українського Троцького може тільки український Сталін. А з цією відповідальною роллю Віктор Андрійович явно не справиться.

Михайло Дубинянський