Прокуратура України зганьбила країну на всю Європу
Доповідач Ради Європи в справі Гонгадзе Сабіна Лейтхойзер-Шнарренбергер визнала, що за три роки їй не вдалося домогтися від української прокуратури встановлення справжності плівок Мельниченка для їхнього використання в судах як доказів.
Лейтхойзер-Шнарренбергер, у минулому - міністр юстиції Німеччини, обіцяла Комітету з юридичних справ парламентської асамблеї ради Європи, що вона буде "продовжувати уважно стежити за цією справою ".
При цьому вона обвинуватила двох генпрокурорів Святослава Піскуна та Олександра Медведька в тому, що вони не вжили всіх необхідних заходів для того, щоб плівки могли бути використані в суді.
"Майже три роки" пройшли між "початковою принциповою домовленістю з генеральним прокурором про необхідність залучення американських експертів для того, щоб перебороти недовіру пана Мельниченка" і "реальною передачею необхідного офіційного запиту американській владі для законного співробітництва", сказано в звіті Лейтхойзер-Шнарренбергер, який було опубліковано у вівторок.
"Я дійшла до висновку, що обоє Генпрокурори в той час – Піскун і Медведько – не зробили всього, що було в їхніх силах, щоб плівки були використані як докази", - поскаржилася вона.
Незважаючи на те, що Лейтхойзер-Шнарренбергер покладає основну провину на прокурорів, нічого в її доповіді не говорить про те, що сам Мельниченко або Міністерство юстиції США поспішали перетворити плівки на докази.
Відразу після її призначення доповідачем у справі Гонгадзе в квітні 2005 року Лейтхойзер-Шнарренбергер запропонувала тодішньому прокуророві Піскуну, що вона "домовиться з Мельниченком і його адвокатами про заходи, що дозволять американським і українським експертам провести експертизу в США таким чином, щоб виключити будь-які маніпуляції з любої сторони".
Піскун підтвердив їй, що українські закони дозволяють використання таких експертних оцінок у суді, підготовлених за участі представників генпрокурора. Мельниченко "повинен дати правдиві свідчення, пояснюючи свій спосіб дія і її мотиви".
Лейтхойзер-Шнарренбергер направляла Піскуну підтвердження про домовленості тричі - у 2005, один раз у 2007, і одержала дві відповіді. Вона писала Медведьку один раз у 2005, двічі в 2007 і двічі в 2008 роках, і одержала три відповіді. Вона зустрічалася з Мельниченком в 2005 і написала йому незабаром після цього, і ще раз у 2007 році.
У липні 2007 у Києві представник американського міністерства юстиції розповів Лейтхойзер-Шнарренбергер, що "американська сторона готова "прихильно вивчити" будь-який офіційний запит про юридичне співробітництво, що одержать від генпрокурора з цієї справи". Лейтхойзер-Шнарренбергер додала: "Не втрачаючи часу, я проінформувала генпрокурора про це. На жаль, на те, щоб цей офіційний запит потрапив до американського Мінюсту, знову пішло дуже багато часу".
Торік прокурор сказав журналістам, що направив запит - але насправді американці нічого не одержували. Тільки 11 квітня 2008 року Лейтхойзер-Шнарренбергер все-таки отримала підтвердження, що запит – у американців, і через 2 місяці вони все ще вивчали його.
Комітет з юридичних справ ПАРЄ висловив "глибоку стурбованість" тим, що Україна "не зробила ніякого прогресу" у тому, щоб притягти до відповідальності організаторів убивства, що, швидше за все, було зроблено генералом Олексієм Пукачем 16 вересня 2000 року.
Трьох підлеглих Пукача було засуджено та ув'язнено за надання сприяння в здійсненні убивства. Але участь політиків і високопоставлених чиновників міністерства внутрішніх справ залишилася не розслідуваним.
Комітет з юридичних справ призвав українську владу вжити всіх заходів, включаючи наступне:
- Розпочати кримінальне розслідування проти тих, хто не зміг захистити Гонгадзе, який перед своєю смертю заявляв до Генпрокуратури про стеження з боку міліції.
- Розслідувати факт звільнення Пукача з висновку в 2003 році і його наступне зникнення, а також відкрити кримінальні справи проти відповідальних за це.
- Без зволікання встановити справжність так званих "плівок Мельниченка", записаних у кабінеті президента Кучми, щоб дозволити їхнє використання як доказів у суді.
- Розслідувати інші, пов'язані зі справою питання, включаючи організацію нападу на журналіста Олексія Подольського, який було вчинено за декілька місяців до смерті Гонгадзе, і серцеві приступи, що призвели до смерті чиновників МВС Фере і Дагаєва в 2003 році.
Генеральний секретар Міжнародної федерації журналістів Айдан Вайт відзначив: "Міжнародна федерація журналістів не втомлюється наполягати на виявленні замовників і організаторів убивства Гонгадзе, і ми вітаємо позицію Парламентської асамблеї. Сьогоднішня резолюція в Страсбурзі є чітким осудом того, що Україна провалила розслідування і не змогла залучити до правосуддя тих у політичному істеблішменті, хто стоїть за цим убивством".
 |
