Юлії Тимошенко не вистачило часу
Коли 16 квітня Тимошенко оголосила у Страсбурзі про намір створити в Україні парламентську республіку, на той момент уже близько двох місяців тривали її секретні переговори з уповноваженими Партії регіонів.
"Прем’єр була переконана у результативності замисленого, оскільки в змінах до Конституції з нею працював особисто Янукович", - розповідають джерела в оточенні прем’єра.
План дій мав суворо обмежений часовий проміжок.
Уже на цій сесії потрібно було 226 голосами направити законопроект до Конституційного суду, отримати попередній позитивний висновок і проголосувати зміни у першому читанні – з тим, щоб остаточно зміни до Конституції ухвалити на наступній сесії, у вересні.
Якщо перше читання не відбудеться на поточній сесії, то задум втрачає сенс.
Адже тоді попереднє схвалення довелося би робити у вересні, а друге читання припадало би на весну 2009 року, коли основні гравці будуть включені в президентську виборчу кампанію.
З аналогічних причин зміни до Конституції було провалено навесні 2004 року. Тоді навіть Віктор Медведчук з усім репресивним апаратом не зміг зібрати 300 голосів, оскільки значна частина депутатів уже працювала в системі домовленостей з лідером опозиції Віктором Ющенком і зробила ставку на нього.
Схожа ситуація може повторитися і на початку 2009 року. Тимошенко, Янукович, і, можливо, навіть Ющенко будуть переконані у своєму виграші, коли переможець отримає ВСЕ. Адже, враховуючи досвід 2007 року, новому президенту буде нескладно знайти привід для розпуску Верховної Ради і потім зайнятися переробленням Конституції під себе.
Зараз очевидно, що задум швидкого внесення змін до Основного закону, на що сподівалася Тимошенко, провалено.
До закінчення нинішньої сесії попереду лише два пленарних тижні, яких недостатньо для подвійного голосування – "за" направлення законопроекту до КС і "за" схвалення в першому читанні після отримання позитивного висновку "конституціоналістів". Зробити ці дві дії в такому проміжку часу фізично неможливо.
Про готовність Тимошенко махнути рукою на зміни до Конституції також свідчить її згода, щоб троє суддів Конституційного суду з квоти Віктора Ющенка склали присягу.
Хоча з самого початку Тимошенко вірила в успіх своєї ідеї. Виступаючи у квітні на трибуні Парламентської асамблеї Ради Європи, вона оголосила: "Як сьогодні відбуваються консультації по Конституції? Успішно. Які прогнози? Конституція зі змінами буде прийнята!".
Переговори між ворогуючими таборами справді відбувалися регулярно. Від регіоналів активну участь у процесі брав Андрій Клюєв і Олександр Лавринович, від Тимошенко – Олександр Задорожній.
Комунікатором конституційних змовників виступав Віктор Медведчук. У інтерв’ю "Українській правді" Андрій Клюєв підтвердив, що екс-лідер СДПУ(о) брав участь у цьому процесі.
"Медведчук – мій друг, він – один з найкращих фахівців у Конституційному праві. Тому справді він мене періодично консультував у цьому питанні", - сказав Клюєв.
Пік напрацювання змін до Конституції припав на двотижневі канікули, які почалися з Великодня і закінчилися Днем перемоги.
"Це було справжнє пекло, ми працювали цілодобово!", - розповів "Українській правді" один з учасників процесу.
Зрештою Тимошенко і переговірникам від Партії регіонів вдалося створити єдиний проект змін до Конституції. "На 12 травня зміни було узгоджені на 98%, буква в букву", - стверджує джерело "Української правди".
Принципове розходження стосувалося способу обрання президента. Спочатку і Тимошенко, і донецькі пропонували робити це силами Верховної Ради.
Це відповідало би не тільки логіці парламентської республіки, а й негласному пакту Януковича-Ющенка, який було укладено перед достроковими виборами рік тому. Його озвучив на цьому тижні Анатолій Гриценко, якому Янукович особисто повідомив, що вони домовилися створити з Ющенком широку коаліцію у пакеті з переобранням нинішнього глави держави у парламенті.
Тимошенко також розуміла, що на виході її політреформи якийсь позитив для себе повинен був отримати і Ющенко. І цим подарунком мала стати або друга каденція Ющенка руками парламенту, або пролонгація його нинішнього першого президентського терміну.
У принципі, зміни до Конституції можуть вступити в силу і без підпису президента, оскільки в цілому вони ухвалюються 300 голосами, що є еквівалентом для подолання вето глави держави. Відтак, навіть якби Ющенко відмовився скріпити автографом закон, то це зобов’язаний був би зробити спікер парламенту.
Але все одно, якби Ющенко почав різкий супротив змінам до Конституції, і вони були би проведені всупереч його волі, то оновлений Основний закон не мав би необхідного рівня легітимності.
Згодом Тимошенко відійшла від ідеї виборів президента у парламенті. За інформацією переговірників, Тимошенко злякалася публічного негативу – адже українці не підтримують відмову від всенародного способу обрання глави держави.
Переговорники від Партії регіонів висунули Тимошенко свої аргументи, що прямі вибори президента не збігаються з логікою парламентської республіки. Адже прямий мандат глави держави апріорі припускає, що він буде наділений доволі сильними повноваженнями.
Причина навіть не тому, що в президент завжди може тиснути в переговорах своїм статусом "всенародно обраного". Вибори усім народом передбачають великі грошові витрати на балотування, що, в свою чергу, потребує підтримки з боку великого бізнесу. А капіталісти, які скинулися би для нового президента, безперечно, після перемоги почали би підштовхувати його до отримання додаткових повноважень з тим, щоб компенсувати вкладене.
Але зовсім не в способі обрання президента полягає головна причина, чому БЮТ і Партія регіонів не змогли зіграти партію проти Ющенка і провести політреформу
Просто Юлія Тимошенко переоцінила вплив Віктора Януковича у його фракції.
Вона проводила консультації з крилом Януковича і його уповноваженими, але не змогла знайти чи навіть не шукала спільну мову з флангом, який уособлюють Ахметов і Колесніков.
Зокрема, за розповіддю джерел, на одній із політрад Колесніков розкритикував напрацювання переговорників від Партії регіонів: "Якщо це узгоджений проект змін до Конституції, до де тут наші програмні принципи? Де статус другої державної для російської мови? Де позаблоковий статус України?"
Зрештою, керівні органи регіоналів вирішили направити проект змін до Конституції на доопрацювання "з урахуванням програмних засад Партії".
Але зрозуміло, що фактично на питанні було поставлено хрест. Внесення до Конституції питання про російську мову та антиНАТО зробить неможливою підтримку цього законопроекту блоком Тимошенко.
Друга причина, яка вплинула на зрив переговорів БЮТ і Партії регіонів – це відмова Тимошенко піти на поступки лідерам донецьких у питанні Vanco та резиденції "Межгір'я", яка була виведена з державної власності на користь Януковича.
Показово, що сам Янукович на останньому етапі зайняв вичікувальну позицію і відбув на травневі свята відпочивати за кордон.
Зараз, станом на середину червня залишаються лише теоретичні шанси дотриматися графіку змін до Конституції.
Наприклад, можна проголосувати перше читання на позачерговій сесії парламенту десь у серпні, яку могли би скликати 150 депутатів. Це можливо, оскільки Конституція містить вимогу голосувати на "черговій сесії" тільки зміни до Основного закону "в цілому".
Однак і це виглядає малоймовірно.
По-перше, вся увага БЮТ зараз зосередження на збереженні коаліції, а сепаратне голосування з Партією регіонів знищить Тимошенко як прем’єра.
А їй потрібна ця посада принаймні до моменту остаточного схвалення змін до Конституції – щоб використати ресурс, який має глава уряду, для переангажування депутатів.
По-друге, від політреформи може відмовитися Партія регіонів. Після зменшення коаліції до 225 депутатів перед ними заграла перспектива широкої коаліції, яка дозволить взяти владу вже зараз – а не після змагання з БЮТ на дострокових парламентських виборах, які, за логікою, повинні відбутися слідом за змінами до Конституції.
Очевидно, зараз і в Тимошенко, і в Януковича з'явилася спокуса відмовитися від парламентської республіки і йти перемагати на виборах президента. Рейтинги у них приблизно однакові. А нинішня Конституція і закон про Кабмін зберегли для глави держави достатньо повноважень, в яких вони могли би розгорнути свій "талант".
Єдиний шанс провести політреформу – це підготувати консолідований проект змін до Конституції, узгоджений між Ющенком, Тимошенко і Януковичем. А, враховуючи їх різні інтереси, зробити це неможливо.
***
Податливість, яку Тимошенко демонструє останніми днями в стосунках з Ющенком, має просте пояснення – це відчуття реальної втрати влади.
Ще три тижні тому Тимошенко була переконана – або, принаймні, переконувала всіх своїх співрозмовників в тому, що її відставка неминуча, а створення широкої коаліції вже вирішене. Втрата посади прем’єра плюс відсутність в Тимошенко статусу депутата, з відповідним імунітетом і майданчиком для піару, створює для неї суттєві проблеми.
Тому Тимошенко кардинально змінила аудіосупровід своєї діяльності. Якщо раніше кожна її поява перед пресою супроводжувалася звинуваченнями на адресу Ющенка, то тепер лексика наповнена сподіваннями на відновлення "єдності коаліції, президента і прем’єра".
Водночас для Віктора Балоги найбільш вигідним було би зняти Тимошенко саме зараз, оскільки час може почати працювати на прем'єрку.
По-перше, протягом найближчих місяців очікується нульова інфляція чи навіть дефляція. Це об’єктивне явище для літа, однак Тимошенко запише його на свою користь. Так, як вона записує собі в актив рекорд від інвестиційних надходжень першого кварталу – хоча очевидно, що рішення про вкладення грошей великими інвесторами пророблялося не один місяць і цей позитив Тимошенко отримала в спадок від попереднього уряду.
По-друге, очікується рекордний врожай, великою мірою зумовлений хорошою погодою. Однак досягнення на селі також Тимошенко запише собі в актив.
По-третє, у Тимошенко накопичилися на рахунках Казначейства додаткові надходження. Ухваливши зміни до бюджету, прем’єр розподілить ці гроші за "правильними" програмами, що також сподобається електорату.
По-четверте, якщо їй зрештою вдасться змінити керівника Фонду держмайна, то надходження від приватизації працюватимуть на рейтинг прем’єра.
Програма максимум для Тимошенко – протриматися на посаді до початку виборчої кампанії президента. Стартувати з позиції прем'єра – це найкращий "поул-позишн", коли весь негатив буде подаровано Ющенку, а всі позитивні досягнення Тимошенко освятить своїм ім'ям.
Крім того, кандидат в президенти в статусі глави уряду автоматично отримує кілька відсотків від електорату, який завжди підтримує владу.
Можливості, які дає посада прем’єра, штовхатимуть у обійми Тимошенко потенційних спонсорів виборчої кампанії. Тож прем’єрство – це запорука безпроблемного наповнення виборчого фонду. І, що важливо, ця посада також гарантуватиме якщо не союзницькі відносини, то принаймні лояльність адміністративної вертикалі.
Негатив же полягає у відповідальності прем’єра за результати, досягнуті країною. Але ці ризики зазвичай нейтралізуються поясненнями "я хотів/хотіла, але мені не дали проводити реформи".
