Юрій Бут: Луценко прямо дав мені зрозуміти, що я можу іти з коаліції
"Моє прізвище значиться в двох мавзолеях...тобто, двох музеях Москви", – похвалявся журналістові "Української правди" депутат-перебіжчик Юрій Бут.
"Я – золотий медаліст двох військових вузів! Золоті медалісти – випускники Московського вищого загальвійськового командного училища імені Верховної Ради РСФСР, і випускники Військового інституту Міноборони Росії заносяться в музеї цих вузів на гранітну стіну!", – пояснив депутат, явно не позбавлений амбіцій манії величі.
Дотепер нікому невідомий, Бут прославився, коли минулої п'ятниці заявив про вихід з коаліції, підвісивши тим самим усю політичну конструкцію країни.
Його приклад може стати ще одним уроком для партійних вождів, які беруть до списків "лівих людей" за гроші або за домовленістю з сильними світу цього.
Юрій Бут – унікальне явище в нинішньому парламенті. Версії його появи в списку НУНС на виборах 2007 року – одна краще за іншу.
Перша – нібито Бут щось на кшталт агенту російських спецслужб, на що вказує його біографія. Друга версія – що Бута пролобіював до списку... митрополит Української православної церкви Московського патріархату Володимир.
І показово, що Бут залишив коаліцію разом з іншим депутатом, який співпрацює з УПЦ МП, Ігорем Рибаковим.
А джерела в "Народній самообороні" звертають увагу на таке: Бут, з огляду на його зв'язки з церквою, обіцяв працювати в комітеті Верховної Ради з культури і духовності.
Однак після складення присяги депутата Бут записався... в "козирний" комітет з питань правосуддя. І зараз під керівництвом Сергія Ківалова він відповідає за формування суддівського корпусу, який проходить через затвердження парламентом.
При тому, що громадянином України Бут став лише в 2002 році, до цього працюючи в Москві. Спершу у Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення ім. Фелікса Дзержинського при Міноборони Росії. Потім Бут очолював Центр міжнародних проектів і співробітництва Російської академії державної служби при президенті Росії.
Що думає сам Бут про гіпотези свого політичного походження – читайте в його інтерв'ю "Українській правді". Він як фігурант нового скандалу має право на оприлюднення своєї позиції.
"…А ще я – учасник двох парадів на Червоній площі. Я приїхав в Україну з таким багажем знань і навичок, який є далеко не в кожного депутата", – нескромно додає молодий депутат…
– Коли ви виходили з коаліції, то усвідомлювали, що перекреслили своє майбутнє в політиці? В минулому парламенті були такі активні депутати - Поліщук і Ковтуненко, які так само виправдували своє приєднання до антикризової коаліції. Але потім їх не взяли ні в список Партії регіонів, ні БЮТ, тому що зрадників не люблять ніде.
– А кого я зрадив?
– Луценка, який заніс вас до списку.
– Це Луценко зрадив президента, який довірив йому очолити список блоку!
Я не вважаю, що я зрадив. Протиріччя всередині коаліції зайшли так глибоко, що дії парламентської більшості просто відверто йшли в розріз з курсом президента і на шкоду країні.
Ми в 2007 році йшли на дострокові вибори під прапором президента, а потім коаліція зробила розворот на 180 градусів.
– Такі пишномовні слова були б характерні для націонал-демократів початку 1991 року, або для тих, хто стояв з Ющенком на Майдані. А ви – людина в політиці без року тиждень…
– Я вихований і навчався в радянській школі, найкращій школі світу. Те, чому нас учили: патріотизму, порядності – потрібно прищеплювати в нашому суспільстві.
Мій вихід з коаліції пов'язаний з тим, що більше ніж півроку не виконується коаліційна угода. У бюджет не внесені зміни! В коаліції утворилася група впливу, яка розхитує соціальну думку, йде в розріз з політикою президента.
Блок Тимошенко намагається зайняти домінуючу позицію і вести свою політику в коаліції. У них існує тільки дві думки – їхня або неправильна. Луценко теж обрав цей вектор.
Мене обурило блокування трибуни, щоб не дати можливості президенту виступити з щорічним посланням. Уся коаліція до цього причетна: БЮТ блокував, НУНС пасивно спостерігав за цим, не давши оцінку тому, що відбувається.
– Ви спілкувалися з Луценком, намагалися вказати на його помилки?
– Так, я зустрічався з ним місяця півтора назад. Я саме взяв участь у голосуванні за ліквідацію подвійної касації в судовій системі. (Від "Української правди": Йдеться про спроби ліквідації господарської палати Верховного суду, що збіглося з розглядом у цій палаті справи "Дніпроенерго".)
Луценко мене запросив до себе в МВС і запитав: "Чому ти так голосуєш – солідарно з Партією регіонів і десятьма депутатами НУНС, які пов'язані з "Єдиним центром"?". Я відповів: "Я можу обґрунтувати як професіонал: подвійної касації немає ніде у світі, а її наявність породжує тяганину при розгляді справ судами і корупцію. Рішення фракції з цього питання не було. І нашу позицію підтримує президент".
На що Луценко різко мені відповів: "Ну, якщо ти підтримуєш те, що робить президент – то йди працювати до президента ".
– Ви з Луценком на ти?
– У деяких моментах, коли один на один, я з ним на ти...
Луценко прямо дав мені зрозуміти – можеш іти з "Народної самооборони" і з коаліції.
І третє – це відверта ганьба президента деякими політиками-пігмеями з БЮТ і "Народної самооборони"!
У будь-якій країні світу прапор, гімн, герб і президент – це символи, які потрібно поважати і берегти!
– Про кого ви говорите?
– Ці імена відомі усім. Ними майорить інтернет. Я не хочу робити рекламу цим дрібним душонкам, цим політичним пігмеям!
Я пригадую останню зустріч президента з "Народною самообороною", де він говорив: "Хлопці, досить вести розкольницьку політику. Давайте працювати разом на державу".
При цьому на зустрічі президент не назвав жодного прізвища. Але потім деякі наші депутати вийшли і заявили протилежне, нібито президент сказав: "Я – це Балога, а Балога – це я".
Така відверта неправда і хамство теж вплинули на моє остаточне рішення.
Хочу сказати вам більше – латентно більшість у фракції НУНС солідарні зі мною.
– Думаєте, депутати з НУНС і далі будуть виходити з коаліції?
– Я в цьому переконаний! Усі, кому не байдужне майбутнє України, приймуть саме таке рішення.
– Але ви можете назад повернутися в коаліцію?
– Я робити цього не буду. Я вчинив свідомо. Коаліцію було остаточно розвалено, коли була заблокована трибуна перед виступом президента.
Можу припустити, що у недалекому майбутньому буде зібрана коаліція Партії регіонів, НУНС і блоку Литвина. Це буде коаліція, яка стане уособленням об'єднання України.
– Взагалі до вас зверталися з пропозицією, щоб ви повернулися в коаліцію?
– Ніхто не звертався, хоча мої телефони відомі усім. Не було дзвінка ні від Кириленка, ні від Луценка. Один Володимир Арьєв подзвонив і запитав: "Навіщо ти це зробив?" Я йому пояснив: "Це катастрофа для країни, ця політика йде на шкоду державі, і я як громадянин не можу це прийняти". Володя промовчав і сказав: "Це твій вибір". Думаю, в душі він теж усе розуміє.
– Ви погоджували з Ігорем Рибаковим свої дії?
– Я працюю разом з Рибаковим у міжфракційному депутатському об'єднанні "Контрабанда – Стоп". Він голова, я – заступник. Він людина віруюча, я – теж. Він відкрив храм в парламенті, мені це дуже подобається.
І на минулому тижні він мені сказав: "Я готую заяву про вихід з коаліції". Я йому відповів: "Я до цього теж готовий і вже приготував заяву". І ми домовилися в п'ятницю 6 червня виступити разом.
– З Балогою ви погоджували це питання?
– Ну що ви, ні! Про це Балога не знав. Я з ним особисто навіть не знайомий. Бачив його на зустрічах президента з депутатами.
До речі, в пресі теж незаслужено ганьблять Балогу! А взагалі ж, не можна будувати політику на тому, що "ось піде зі своєї посади Балога, і в країні упадуть ціни, зупиниться гіперінфляція, настане благодать"...
Мій вихід з коаліції – це політичний демарш проти нинішнього курсу коаліції. Я і раніше висловлювався проти такого курсу коаліції, але мій голос не був почутий.
– Депутат, щоб його у фракції почули, щоб до його думки прислухалися, повинен завоювати авторитет. Але ж ви депутатом пропрацювали всього декілька місяців, тому і реакція на ваші пропозиції була відповідною.
– Я завжди ставлю запитання і собі, і іншим депутатам, що уже десять-п'ятнадцять років у політиці: що ти зробив за цей час для країни? Красиво говорити на екрані, дешево піаритися – це не означає, що ти щось суттєве зробив і маєш авторитет!
– Ваші колеги по блоку говорять, що якщо ви все-таки хочете вийти з коаліції, то вам треба було написати заяву про вихід не з коаліції, а з фракції. Тому що суб'єкт коаліції – це фракція, а не конкретний депутат.
– У коаліції два суб'єкти – БЮТ і НУНС. До коаліційної угоди є додаток – список з 228 депутатів, що складають ці дві фракції. Але там стоїть 227 підписів. Іван Плющ, залишившись членом фракції, не став членом коаліції, залишивши свій підпис, напевно, для іншої коаліції.
Сьогодні в коаліції 225 депутатів, тобто, її нема.
Думаю, найближчим часом 37 депутатів у фракції НУНС проголосують за вихід з коаліції і закінчать цей процес.
– Ви кажете, що не виконується коаліційна угода в частині прийняття законів. Але в цей пакет з 12 законів входить і закон про імперативний мандат. Якщо його прийняти, то такі депутати-перебіжчики як ви просто втратять своє депутатство за рішенням з'їзду НУНС.
– По-перше, я не перебіжчик – я залишаюся членом фракції НУНС. По-друге, я прийшов до парламенту працювати.
На сьогодні я голова підкомітету з формування суддівського корпусу, комітету Верховної Ради з правосуддя. По-моєму, я справляюся зі своїми обов'язками, незважаючи на перепони з боку моїх же колишніх колег по коаліції.
Понад 600 суддів ще з Верховної Ради п'ятого скликання очікували затвердження парламентом їхнього довічного статусу. Тепер їх залишилося менше двохсот. І це за чотири місяці роботи комітету!
Я особисто сам і по вихідних, і до глибокого вечора вивчаю кожну справу судді.
(Пафосно) Тому що кожен суддя – це особистість, і він може стати або діамантом, або залишиться каменем, який буде викинутий на смітник, якщо він зганьбив своє високе звання.
А втрата мандату народного депутата для мене не є трагедією.
– Але ви опинилися на місці депутата саме завдяки Луценку! Вам довірили цей мандат як представникові Народної самооборони, а не як Юрію Буту, якого ніхто не знає в цій країні. І якби не Луценко, ви б ніколи не стали 61-м номером списку. Тому що люди, які мають набагато більші заслуги перед НУНС, стали 120–130 в списку!
– Давайте не говорити: "якби ...". Наведу історичний приклад: було таке древнє місто-держава Лаконіка. Його оточили спартанці і винесли ультиматум, який звучав приблизно так: "Якщо ми вас візьмемо штурмом, тоді усіх знищимо і зруйнуємо ваше місто... Здавайтеся". Відповідь їм дали наступну: "Якщо…"
Але якщо я став депутатом, виходить, керівництво блоку вважало, що саме я заслуговував, щоб бути в прохідній частині списку.
– Давайте не будемо лукавити. Був квотний принцип, у кожній десятці списку було певне число місць віддане "Народній самообороні". І Луценко поставив вас на прохідне місце. Тобто ви зобов'язані своєю кар'єрою Луценку. А зараз відвернулися від нього…
– Якби рік назад Луценко сказав, що він йде під прапорами президента, використовує його авторитет, а потім кине і почне всіляко ображати президента – я б не пішов з цими людьми.
– Розкажіть, коли і при яких обставинах ви познайомилися з Луценком?
– Саме перед достроковими виборами. Ми зустрілися в кафе "Бельведер", там познайомилися. Це сталося в травні 2007 року. Це була зустріч без краваток, ми були вдвох, я розповів про себе, свою біографію.
– Хто вас звів з Луценком, адже ви не могли потрапити у виборчий список просто з вулиці?
– Мене рекомендували Луценку наші спільні знайомі.
– Хто це?
– Я вже не пам'ятаю його прізвище…Це... Це помічник Луценка…
– Це виглядає дивно – як так, ви не знаєте прізвище людини, яка вас познайомила з Луценком!?
– Я знаю, але це не має стосунку до предмету нашої розмови. Ця людина працює на відповідальній посаді.
…І ще... Ще я знав Луценка за його роботою в команді Мороза.
– А звідки ви знали Мороза?
– Я був знайомий з Морозом за науковою діяльністю. Я подарував йому свою книгу, він мені подарував свою книгу віршів. Проживаючи в Україні, мені вдалося поспілкуватися з багатьма відомими політиками України, у тому числі з Кучмою, Ющенком, Морозом, Януковичем і з Луценком – як науковцю.
– Чому Луценко взяв вас до списку?
– Йому, очевидно, сподобалася моя біографія. Він запропонував працювати разом – у виборчому штабі в Чернігівській області. З цього і почалася спільна наша робота.
– Це здається дуже дивним, як ви за чотири місяці здійснили стрімкий зліт – познайомилися з Луценком, потрапили у виборчий список і стали депутатом. Багато людей йдуть до цього роками, сходинка за сходинкою…
– Я отримав одну з найкращих освіт в кращих вузах СРСР. Прийшов з досить високої посади, яку займав у Росії.
– Говорять, ви підкорили Луценка грішми?
– Ну що ви, грішми підкорити Луценка неможливо, він не бідна людина.
– У свою чергу Михайло Бродський заявив, що Бут – це людина, яку рекомендував Луценку віце-спікер Держдуми Росії Олександр Бабаков.
– Це неправда. Я знаю, що Бабаков – це близька людина до Луценка і Куликова, але я з ним не знайомий. Я до усіх політиків рівновіддалений – і з Луценком, і з Балогою – випереджаючи ваше питання. Знаю, що є такий глава секретаріату президента, не більше того.
– У вас у кабінеті на стіні висить портрет митрополита Української православної церкви Московського патріархату Володимира. Від ваших колег доводилося чути, що ви потрапили до списку за протекцією саме УПЦ МП, щоб "Народна самооборона" мала зв'язки і підтримку церкви.
– Українська православна церква поза політикою. Мої відносини з УПЦ, з її ієрархами не мають ніякого відношення до політики, це суто особисте.
– Тепер ваша біографія стала предметом розслідування, ініційованого Романом Зваричем. Чому ви повернулися, проживши основну частину життя в Росії?
– Це право народного депутата Зварича.
Я повернувся, тому що в мене тут батьки, батьки дружини, рідний брат. Усі корені в Україні. У Москві і в Росії в мене нікого не було, і немає.
Я вважаю, що я потрібен своїй батьківщині в цей важкий для неї період. (Говорить пафосно)
– Ми ж говоримо відверто – ви ж розумієте, що ваші слова викликають у читача посмішку…
– Навіщо я буду щось вигадувати, якщо це саме так?! Я повернувся до себе на батьківщину. В Україні більше демократії, і в Україні себе можна реалізувати більше, ніж у Росії.
– Що вам заважало себе реалізувати в Росії?
– Певна клановість, яка існує в Росії і яку нічим не можна перебороти.
– Про яку клановість ви говорите, якщо ви працювали в академії держслужби?! Яка там клановість?!
– Це структура адміністрації президента РФ, тому реалізувати себе там до кінця було неможливо.
…У 2002 році ми родиною вирішуємо прийняти українське громадянство, тому що я і моя дружина - етнічні українці, народилися в Україні. За процедурою, на підставі того, що я вже не мав громадянство Росії, у серпні 2002 року я одержав громадянство і паспорт України в посольстві України в Москві.
– Паспорт вам видали в 2005 році?
– Ні, у 2002 році.
– А куди ви поділи російський паспорт?
– Я його відразу здав у центральний ОВІР Москви, як тільки написав заяву про вихід з громадянства Росії. З цим українським паспортом я приїхав жити і працювати в Україну.
– З якого періоду ви проживаєте в Україні?
– З 5 вересня 1967 року до червня 1984 року і із серпня 2002 року до сьогодні.
– Очевидно, що, працюючи в Російській академії ракетних військ стратегічного призначення, ви були пов'язані з питаннями військових таємниць?
– У мене не було навіть першої форми допуску! Я не мав допуску до секретних і цілком секретних документів. Читав лекції і проводив практичні заняття з військового права в академії ракетних військ стратегічного призначення імені Дзержинського. Я викладав право на кафедрі суспільних наук, де також викладалася філософія, культурологія, соціологія, політологія.
Ну і ще був помічником начальника академії, як юрисконсульт.
– Були спроби спецслужб налагодити з вами співробітництво?
– Ні, не було.
– Під час засідання фракції БЮТ, коли оголосили про ваш вихід з коаліції, пролунала інформація, що ви – родич того самого Віктора Бута, міжнародного торгівця зброєю, який розшукувався багатьма країнами світу.
– Ми не родичі, а однофамільці. Про Віктора Анатолійовича Бута я читав тільки в пресі. Знаю, що в одному тільки Києві 600 громадян з прізвищем Бут.
– Ми швидко пройшлися по вашій біографії… І ви кажете, що такий послужний список вразив Луценка настільки, що він вас прийняв до лав "Народної самооборони". Це виглядає просто наївно, у це мало хто може повірити!
– Є ще інтелектуальні і духовні цінності, які потрібно відроджувати в Україні. Дякую за запитання.
