Справа Vanco: новий корупційний скандал?
12 травня в Україні розпочався новий корупційний скандал, основною дійовою особою якого може стати президент України Віктор Ющенко.
Главу держави звинувачено у лобіюванні інтересів американської Vanco Energy Company. Саме її дочірній компанії Vanco International Ltd. (Бермудські острови, 100% належить Vanco Energy Company) передано у використання ділянку площею 12,96 тис. кв. км., яка розміщена в економічній зоні України в 13 км від берегової лінії Керченського півострова.
Угоду про розподіл продукції строком на 30 років було підписано 19 жовтня минулого року за безпосередньої присутності на події президента Ющенка.
Про те, як відбувався сам конкурс наприкінці 2005 – на початку 2006 року і яким чином програв відвертий фаворит того конкурсу – спільне підприємство за участі таких грандів як Shell i Exxon Mobile (США) можна більш детально прочитати в статті Дорошенка "Чорне море віддали аутсайдеру світового нафтовидобутку".
Після цього Vanco International Ltd. передала усі права і обов'язки щодо розробки Прикерченської ділянки компанії Vanco Prykerchenska Ltd. (Віргінські острови, 100% належить також Vanco Energy Company).
Але 25 квітня міністерство охорони навколишнього середовища наказом №226 анулювало ліцензію компанії Vanco Prykerchenska Ltd. на розробку Прикерченської ділянки шельфу Чорного моря.
Особливості компанії
Слід зазначити, що президента Ющенка вже не в перший раз звинувачують у лобіюванні інтересів цієї американської компанії.
Зокрема, в березні цього року, напередодні візиту президента США Джоржа Буша, нардеп від фракції Партії регіонів Тарас Чорновіл заявив: "Відразу після президентських виборів в 2005 р. Президент Ющенко видав указ з грифом "секретно". Цей указ передбачав, що без будь-яких тендерів, передали право (…) компанії, яка фінансувала виборчу кампанію Буша і яку вигнали з Еквадору (…). Враховуючи, що ніде в Європі цій (…) структурі не давали "зелене світло", тоді її завели на український ринок". (з тексту вилучено образливі висловлювання на адресу компанії – Авт.)
Хоча Чорновіл не згадав тоді назву компанії, але за даними газети "Экономические Известия", мова йшла саме про Vanco International Ltd.
Звичайно, сам по собі факт "висилки" з Еквадору, якщо він дійсно і мав місце, ні про що кримінальне ще не свідчить – зараз ця південно-американська країна запропонувала нафтовим інвесторам отримувати взагалі лише по 1% від видобутку.
Звичайно, Чорновіл промовчав, що угоду з Vanco підписував саме уряд Януковича. Причому і підписання документу, і видача ліцензії Vanco Prykerchenska Ltd. відбулися в останні місяці прем'єрства Януковича. Незважаючи на те, що до того профільні міністри його уряду (зокрема, міністр охорони навколишнього середовища Василь Джарти) звинувачували Vanco у невиконанні умов конкурсу.
Цікавим є інший факт – в більш-менш розвинутих країнах Vanco за останнє десятиліття дійсно не працювала. У переліку країн, які за цей час надали компанії ліцензії на розробку надр майже виключно країни Африки. Зокрема, зараз компанія працює в Кот-д'Івуарі, Гані, Екваторіальній Гвінеї, Габоні, Мадагаскарі.
Другий не менш цікавий факт. За даними Houston Business Journal, річний дохід (тобто, не прибуток, а саме оборот) Vanco Energy Company складає 7,5 млн. доларів.
Керівник компанії Джин ван Дайк обіцяв інвестувати у розробку Прикерченської ділянки до 20 млрд. доларів. Зрозуміло, частину коштів для інвестицій можна забезпечити через кредитування і інші фінансові механізми, але все ж таки різниця в 2667 разів між річним доходом компанії і заявленим обсягом інвестицій викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності виконання даних обіцянок.
Третій цікавий факт. Як свідчить аналіз історії компанії, Vanco часто діє як спекулянт. А саме, дуже часто після виграшу тендера компанія перепродає частину участі в розробці і видобутку нафти іншим більш сильним і відомим компаніям.
Наприклад, у вересні 2004 року Vanco підписала угоду з індійською ONGC Videsh про придбання нею 40% в розробці шельфу біля Кот-д'Івуару. Тоді ж вона продала італійській ENI 40% родовища в Марокко. В червні 2006 року компанія продала 30% участі в розробці і видобутку на ділянці Маюнга біля Мадагаскару британській BG Group.
Фактично, такі дії чимось нагадують українську практику скуповування квартир у будинках, що тільки будуються. Для того, аби потім їх перепродати (або переуступити) по більш високій ціні.
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що Vanco начебто планувала перепродати права на розробку шельфу російському "Газпрому". Такої інформації у авторів цієї статті немає. Але є інформація, що останнім часом у сфері продажу прав на розробку ділянок Vanco активно співпрацювала з іншою російською компанією – "ЛУКойл".
Зокрема, за інформацією, яка є навіть на офіційному сайті Vanco Energy Company, у 2006 року "ЛУКойл" викупив 63% участі в ділянці в Кот-д'Івуарі, а в квітні минулого року купив 56,66% участі ще на трьох ділянках в Кот-д'Івуарі та Гані.
До того ж, минулого вересня керівник представництва Vanco в Україні Джин Баум офіційно підтверджував, що його компанія веде переговори з кількома компаніями щодо їхньої участі в розділі продукції Прикерченської ділянки.
До того ж, під час переговорів щодо угоди про розподіл продукції Vanco намагалася передбачити можливість поступки права і зобов'язань Vanco третій особі, про яку Україна наперед не мала б жодної інформації.
Зацікавленість російських компаній у розробці шельфу Чорного моря підтверджує і настирливість у цьому питанні дочірньої компанії "РосУкрЕнерго" - "УкрГаз-Енерго", яка минулого року всерйоз претендувала на участь у розробці і видобутку енергоносіїв на Одеському родовищі Чорноморського шельфу.
Звичайно, якби права на Прикерченську ділянку таки були б перепродані російській компанії, це напряму загрожувало б можливостям України диверсифікувати постачання нафти і газу та збільшило б енергетичну залежність від Росії, оскільки увесь видобутий газ планувалося продавати на внутрішньому ринку України в Запорізькій, Донецькій областях та АРК.
Особливості угоди
Згідно із укладеною угодою про розподіл продукції, до повної компенсації вкладених коштів Vanco мала відразу забирати 70% енергоносіїв з ділянки.
Більш того, за даними Міністерства охорони природного середовища, з тих 30% енергоносіїв, що залишалися, Vanco мало отримувати 70% прибутку. Отже реально частка Vanco до повернення затрат мала скласти не 70%, а фактично близько 90% видобутих енергоносіїв.
Причому цей період погашення затрат не був зафіксований по строках. На другому етапі (після компенсації) весь обсяг продукції мав ділитися по 50%.
У відповідь, мінекономіки вже розробило законопроект із змінами до закону "Про угоди про розподіл продукції", який передбачає, що частка інвестора у продукції до компенсації витрат не може перевищувати 30%.
Ідея, до речі, можливо і не найкраща – адже із світової практики більш доцільним є обмеження доходів інвестора не до виходу на прибутковість, а після цього. Так, наприклад, у Азербайджані на першому етапі за інвесторами закріплювалося 80% видобутої нафти, а після – лише 10%. Але звичайно у часовому проміжку перший етап має бути доволі жорстко обмежений.
Крім того, протягом 2006-2007 років під час переговорів щодо угоди Vanco намагалася передбачити в тексті документу ще цікавіші положення.
Зокрема, Vanco в проекті угоди намагалася, як інвестор, самостійно, без схвалення Української держави, ухвалювати рішення про виробничі програми діяльності і визначати комерційну цінність родовищ. А також закріпити можливість продовження періодів розвідки на невизначений термін, обмежити державу в праві проведення перевірок діяльності інвестора.
Крім того, Vanco намагалася затримати передачу державі права власності на майно, пропонувала покласти на державу частину ризику при пошукових роботах, який згідно зі сталою міжнародною практикою несе виключно інвестор.
Знову непрозорість
Події, які відбуваються навколо Vanco, у черговий раз свідчать про непрозорість процесу прийняття рішень в енергетичній сфері України.
Саме на цю проблему, як на головний фактор, який заважає співпраці України з Європейським Союзом, з провідними світовими енергетичними компаніями, вказали представники європейських країн – учасники нещодавньої Міжнародної конференції "Нові можливості посилення енергетичної безпеки України та Європи", яка пройшла 12 травня.
Зокрема, у своїх порадах експерти, які готували матеріали до конференції, запропонували такі шляхи до вирішення проблеми непрозорості у сфері розробки і видобутку нафти і газу в Україні:
* запровадити та надати чинності правилам щодо угод про розподіл продукції,
* удосконалити оподаткування та інші умови розподілу доходів,
* використовувати прозорі конкурентні процедури для видачі ліцензій на геологічну розвідку та видобуток,
* створити механізм, завдяки якому компанії, які відкривають родовище, мали б право отримувати ліцензії на видобуток без нової тендерної процедури,
* зробити більш прозорими і передбачуваними процеси видачі і відкликання ліцензій та дозволів.
Експерти не мають ілюзій, щодо того, що в нинішній політичній ситуації ці слушні поради не будуть взяті до виконання. У той же час, збереження нинішнього рівня корупції в енергетичній сфері зробить означені вище загрози енергетичній безпеці країни незворотними.
Сергій Старицький, Вадим Шелешко спеціально для УП
