Олександр Морозов: У Ющенка немає шансів на другий термін, тому що він сам зруйнував фундамент такого сценарію

Відразу потрібно зізнатися, що дане інтерв'ю є експериментом.

Олександр Морозов свідомо запропонував його опублікувати перед, а не після того, як буде сформовано список "Нашої України – Народної самооборони" на виборах до Київради.

Хоча, щоб не створювати зайвих проблем, він міг зачекати кілька годин, до 18:00 вівторка. На цей час запланована конференція блоку "НУНС", де й має бути ухвалено рішення про включення Морозова до списку.

Тепер же, коли інтерв'ю оприлюднене, залишається тільки спостерігати за реакцією. Мета експерименту – зрозуміти, чи дійсно прийшли часи, про які говорить Морозов, коли словосполучення "система Кучми" стало просто затертим штампом з архівних публікацій "Української правди". Чи "система Кучми" переродилася в новий постмайданний гібрид.

Морозов був радником Ющенка за часів його прем'єрства в 2000 році, однак був звільнений на вимогу Леоніда Кучми. У 2002 Морозов обіймав посаду фінансового директора у виборчому штабі "Нашої України", у 2004 році організовував зустрічі Ющенка з російськими олігархами на території нейтральної Праги. Під час помаранчевої революції він ледь не став губернатором Київської області.

Після Майдану Морозов очолив Ощадбанк, звідки його в 2007 році прибрали силами братів Клюєвих і Арсенія Яценюка. Втомившись від невизначеності "Нашої України", у 2006 Морозов відмовився від посади в керівництві партії та від місця в списку на парламентських виборах.

Сьогодні Морозов проливає світло на багато інтриг, що відбувалися в перші постреволюційні місяці.

– Вам також здається, що в Києві зараз складається ситуація, за якої на виборах мера знову перемагає Леонід Черновецький?

– Зараз – так. Але, якщо чесно, я не розумію, чим Кличко об'єктивно кращий за Черновецького? Кличко – хороший, позитивний герой. Але в нього зовсім немає досвіду управління будь-чим, як немає і досвіду командної діяльності.

– Ну, в таких випадках прихильники Кличка говорять, що "і у Шварценегера теж не було".

– Вибачте, але Шварценегер не займався професійним боксом. Зате він уміє професійно грати роль, яку йому пишуть сценаристи.

Крім того, дружина Шварценегера – з відомої олігархічної родини, яка володіє величезним бізнесом у Каліфорнії, де її чоловік працює губернатором. Тому некоректно порівнювати Кличка і Шварценегера. Тут і близько нічого немає схожого, крім того, що і один, і другий мають великі кулаки.

Виникає питання – а хто реально буде мером, якщо на цю посаду оберуть Кличка?

– Ну, у його команді Андрієвський, Парцхаладзе…

– Ми ж не голосуємо за Андрієвського! Андрієвського може змінити Парцхаладзе, того може змінити Іванов, Іванова – Сидоров, Сидорова – Петров. Виходить, що, голосуючи за Кличка, ми вибираємо людину, яка потім буде шукати собі якихось мерів. Як Кличко буде приймати рішення, я не розумію.

– Є ще варіант Турчинова на мера Києва…

–Турчинов, на мій погляд, більш адекватний кандидат, ніж Кличко і Черновецький разом узяті. Але, з огляду на його виборність, на його можливості сподобатися киянам – я думаю, що Турчинов просто відбере у БЮТ голоси в списку Київради. Тому що де-факто лідером списку БЮТ у Києві буде вже не Тимошенко, а Турчинов.

Так, потенційно список БЮТ може набрати, приміром, 35%. Якщо вони виставлять Турчинова як мера, у них може бути 25%, а у Турчинова – 10%. У Черновецького – навпаки: він може набрати 30%, а його список набере 20–22%.

– Ваш прогноз: чим закінчиться ця кампанія?

– На сьогодні найбільш реальний варіант це "Космос forever"...

Але якщо Черновецького буде обрано мером і при цьому він не отримає більшості, то виникне патова ситуація. Система не буде працювати, і це нагадає ситуацію з Косаківським, коли в Києві не було влади рік чи півтора. Я думаю, що в результаті нас чекають ще одні вибори.

ЮЩЕНКО СКАЗАВ: "ДОСИТЬ НАМ ЦИХ ЯЦЕНЮКІВ"

– Нещодавно ви говорили, що вам запропоновано посаду голови спостережної ради Ощадбанку, однак згодом вас взагалі звільнили з цього органу. Вам хтось пояснив причини такого рішення?

– Ні, зі мною ні президент, ні будь-хто з секретаріату не спілкувався.

– Багато хто вважає, що ви занадто багато вимагаєте. Президент звільнив свого підлеглого, він не зобов'язаний перед ним звітувати.

– Згоден, президент має на це право. Хоча насправді Ющенко порушив закон, підписавши указ про моє звільнення, що вже стає поганою традицією президента. Однак я не буду позиватись до суду, тому що визнаю право Ющенка.

– Ви для себе визначили, хто ухвалив рішення про ваше звільнення? Це позиція президента чи глави його секретаріату Балоги?

– Мені сказали, що Ощадбанк – це "кафедра Шлапака" (Шлапак – перший заступник глави секретаріату президента), у якого є свій погляд на розвиток банку, він пішов його реалізовувати до президента і реалізував. Ну й нехай.

До речі, у цій ситуації потрібно віддати належне швидкості реакції Кабміну. Мені відразу ж передали сигнал від Юлії Тимошенко, що вона начебто готова призначити мене радником прем'єр-міністра і повернути в спостережну раду Ощадбанку. Щоправда, тепер за квотою уряду.

Я це сприйняв як напівжарт, тому що пропозиція не лунала від неї особисто.

– Але ви б пішли працювати в команду Тимошенко?

– Я розумію, що потрібно робити для розвитку Ощадбанка. Якби завтра будь-який керівник країни запропонував мені реалізувати мою концепцію в банку, я б про це всерйоз задумався. Тому що нереалізований потенціал призводить до імпотенції.

– У вас з Ощадбанком пов'язані найкращі роки життя?

– Я вам розповім коротку, але показову історію про те, з чого, на мій погляд, почала помирати помаранчева революція.

Після вступу Віктора Ющенка на пост президента я був обраний головою спостережної ради Ощадбанку. Повіривши в усе те, що говорилося на майданах, я почав готувати проект першого рішення спостережної ради – "Положення про конкурс на посаду голови правління Ощадного банку".

Тоді була вакансія, і розглядалося декілька претендентів на посаду керівника банку: Арсеній Яценюк, Ігор Мітюков, Юрій Полунєєв. Я доповідаю Віктору Андрійовичу: "Ми готуємо положення про конкурс, є такі й такі кандидати".

Віктор Андрійович мене послухав і говорить: "Сашко, усі кандидати не підходять. Ти що! Який Яценюк!? Про що ти говориш? Послухай Стельмаха, він тобі розповість, що Яценюк накоїв у Нацбанку. Досить нам цих Яценюків! І взагалі, Сашко, я вже провів конкурс на посаду керівника Ощадбанку. І переможець – Віктор Братко (голова правління банку "Київська Русь").

– Але конкурсу як такого ж не було! І цю кандидатуру запропонував Михайло Дорошенко – односельчанин і радник Ющенка!

– Справді не було. Я говорю Віктору Андрійовичу: "Я вперше чую про кандидатуру Братка. Давайте я з ним побачуся". Ми зустрілися, я вивчив, що це за банк – "Київська Русь". Це – непоганий банк, але всі роки він знаходиться десь у п'ятому десятку.

Я говорю: "Вікторе Андрійовичу, на мій погляд, директор хорошого гастроному не завжди може бути ефективним директором мережі супермаркетів. Нам потрібна людина з масштабним мисленням. Усі кандидатури, про які говорю я, мають таке мислення. А ця людина, з усією командою з "Київської Русі", непогана, але це не той рівень".

На що мені Віктор Андрійович відповів: "Сашко, це найкраще рішення". У підсумку я розумію, що призначення такої кандидатури може призвести до негативних наслідків для Ощадбанку.

Ще я розумію, що Братка на цю посаду рекомендує Миша Дорошенко. І я говорю: "Вікторе Андрійовичу, я передав вам заяву про складення своїх повноважень як члена спостережної ради". Мало того, у цій же заяві я написав, що рекомендую на свою посаду Михайла Дорошенка. Був такий документ за моїм підписом. Я передав його через першого помічника президента Третьякова.

– Це був такий стьоб?

– Чому стьоб? Я сказав: "Вікторе Андрійовичу, або ви задовольняєте мою відставку, або ви мені довіряєте, і я готовий нести повну відповідальність за цей банк". Так і відбулося моє обрання головою правління Ощадбанку.

– І так помирала помаранчева революція?

– Обіцянка часів Майдану призначати керівників на конкурсах ніде не була реалізована. І мені теж не дали реалізувати цю можливість. Це – лише один з елементів невиконання обіцянок.

Взяти хоча б історію з погашенням внесків Ощадбанку. Це ж теж була передвиборна ідея Ющенка зразку 2004 року!

Зараз же, коли я був членом спостережної ради Ощадбанку, мені запропонували стати апологетом руху з гаслом, що "неправильно кошти від приватизації направляти на погашення внесків".

А я не можу бути апологетом цієї ідеї. Навпаки, я якраз вважаю, що економічна природа цих внесків і полягає в тому, що джерелом повернення грошей має бути приватизація.

– Це Балога пропонував вам виступити з такою критикою політики уряду Тимошенко?

– У мене були розмови з Віктором Балогою. Мені, по суті, було запропоновано очолити спостережну раду Ощадбанку…

– В обмін на цю критику Тимошенко?

– Це не звучало так вульгарно: "Ми тебе призначимо, якщо ти будеш критикувати Тимошенко". Але, в принципі, можна було здогадатися, що у секретаріату є необхідність в такій критиці.

Але єдине, з чим я міг погодитися – дата початку цих виплат була обрана авантюрно. Неправильно було робити це з 8 січня, можна було зовсім спокійно почати виплати з 8 лютого, а місяць витратити на підготовку Ощадбанку і роз'яснювальну роботу.

Ось у цьому полягає моя критика проекту Тимошенко "Погашення внесків". Не потрібно було квапитися!

– Але невже не видно, що Тимошенко перетворила виплату заощаджень у машину з нарощування свого рейтингу? Зрозуміло, що це викликає на Банковій ревнощі.

– Ну, так давайте перестанемо виплачувати людям гідні пенсії! Щоб, не дай Боже, хтось не зробив на цьому рейтинг!

Якщо це правильний, соціально справедливий процес, то можна тільки аплодувати, що Тимошенко змогла його поставити на службу свого рейтингу.

Є багато технічних зауважень до того, як це робиться, але це потрібно робити. Це – відновлення довіри громадян до держави, до банківської системи. Ощадбанк узагалі не може розвиватися, якщо цей проект не буде реалізовано.

– Стривайте, ви ж самі говорили, що ці виплати вбивають Ощадбанк!

– Ощадбанк убиває тільки погана організація процесу і непідготовленість. Якби початок цього процесу був 8 лютого або 1 березня, то за цей час можна було б підготувати банк до виплат, не було б смертей у чергах і приниження громадян, через яке їм довелось пройти. Тимошенко запустила б ролик про те, як прийти й одержати свою тисячу гривень.

– Тимошенко мала починати якнайшвидше. Вона ж розуміла, що про кожен загублений день виплат вона буде шкодувати після відставки.

– Повернення внесків було її ключовою обіцянкою. Виглядало дуже ефектно, що саме з реалізації цієї обіцянки почався її перший день на посаді прем'єр-міністра. Звичайно, це – один із пунктів її піар-програми. Але сама програма позитивна.

Олександр Морозов не рідко зустрічається з Давидом Жванією - їхні офіси знаходяться на одному поверсі

100 ЧОЛОВІК БУДУТЬ ВМОВЛЯТИ ЮЩЕНКА БАЛОТУВАТИСЯ

– Свого часу ви були близькі до Ющенка, у 2002 році виступали фінансовим директором його виборчої кампанії. Коли ви востаннє бачили Ющенка?

– Рік тому, коли був цей конфлікт, про який ви писали – коли мені як керівникові Ощадбанку тодішній перший заступник глави секретаріату президент Арсеній Яценюк запропонував фінансувати фонд Катерини Ющенко.

Я попросився на зустріч до Віктора Андрійовича. Передбачалося, що вона буде тет-а-тет, але усвідомивши, про що буде йтися, мене почали гальмувати на "рамці" при вході до кабінету президента. У підсумку я зайшов до Ющенка вже разом з Яценюком.

– Ви вважали, що фінансувати фонд "Україна–3000" – це неправильно?

– Навпаки, правильно! Просто в Ощадбанку в той час були зовсім обмежені можливості. Я чесно про це розповів, і президент це сприйняв адекватно.

– Коли вас рік тому після конфлікту все-таки змістили з посади керівника Ощадбанку, на ваше місце призначили людину Клюєва – Анатолія Гулея. Зараз Банкова вимагає його відставки. На ваш погляд, він справляється зі своїми обов'язками?

– Я намагаюся бути послідовним у своїх переконаннях і оцінках. Наприклад, я ніколи не був однозначним прихильником політики Юлії Тимошенко, у мене тут є історія взаємовідносин.

Але що стосується виплат, я вважаю, що це проект правильний, з ремаркою на деякі технічні зауваження.

Точно так само я і Януковичу, і Азарову, і братам Клюєвим говорив, що неправильно порушувати питання про зміну керівництва Ощадбанку через прихід до влади іншої політичної сили.

Тому, коли мова йде про Гулея, не можна заявляти, що "треба його поміняти, тому що він з іншої бригади".

Я це говорю, незважаючи, що йдеться про людину, яка прийшла на моє місце. Якщо до Гулея є серйозні претензії щодо роботи, їх потрібно пред'явити і розглянути.

Точно так само я говорив і Ющенку, що неправильно знімати перших заступників голови правління Ощадбанку з політичних мотивів.

– Про що йдеться?

– Коли я прийшов до Ощадбанку в 2005 році, Віктор Андрійович вимагав від мене звільнення двох перших заступників керівника Ощадбанку – Пишного і Єршова.

– Як він аргументував свою вимогу?

– Віктор Андрійович пояснив це тим, що "Єршов допомагав "Регіонам", а Пишний – людина Плужнікова і практично касир соціал-демократів, які концентрували свої кошти через Ощадбанк".

На що я відповів: "Вікторе Андрійовичу, доказової бази того, про що ви говорите, не існує. Я вважаю, що і один, і другий є фахівцями. У мене претензій до них як до фахівців немає. Якщо до них є претензії з тих питань, про які ви говорите, то я хочу побачити ці докази й аргументи, або хоча б почути їх від першоджерела. Тому що я вважаю цю вимогу несправедливою. У зв'язку з цим я відмовляюся її виконувати, доти, поки не будуть пред'явлені вагомі аргументи".

– Що Ющенко відповів?

– Він сказав: "Сашко, я знаю, що такі аргументи є". Я говорю: "Хочу їх знати так само, як і ви. Щоб ухвалити аргументоване рішення".

– Тобто, Ющенко керується плітками і чутками?

– Не знаю, але мені ці аргументи пред'явлені не були, тому я вказівку про звільнення не виконав. Мало того, Андрій Пишний зараз працює заступником секретаря Ради безпеки. Так само як Арсеній Яценюк є головою Верховної Ради.

Хоча три роки тому я чув від Ющенка конкретні речі про те, що "співпраця з ними категорично небажана, тому що стосовно них існує маса негативної інформації". Але я ці вказівки не виконував.

Віктор Андрійович – хороший руйнівник. І слава Богу, на даному етапі в цьому і полягає його велика заслуга. Як Михайло Сергійович Горбачов був гарним руйнівником тієї системи, що існувала. Так і Ющенко – гарний руйнівник тієї системи координат, яку вибудовував Кучма.

…У радянські роки я пішов служити в Німеччину, розуміючи, що для мене це єдиний спосіб побувати за кордоном. Ми служили у Веймарі, дуже красиве маленьке містечко, поруч з Бухенвальдом. Там у нас були "кроси смерті" в повному озброєнні 7 кілометрів до Бухенвальду і 7 кілометрів назад.

Нещодавно я зміг під'їхати на своїй машині до своєї військової частини в Німеччині, ворота були відчинені. Раніше по цій машині стріляли б з кулемету. Тому іноді я думаю: "Потрібно Михайлу Сергійовичу Горбачову обов'язково перерахувати хоча б 100 доларів у його фонд".

– А Віктору Андрійовичу за що будете вдячні?

– За те, що він зруйнував систему координат Кучми.

Наприклад, я створив страхову компанію "Європейський страховий альянс". У мене був партнер – власник "Національного резервного банку" росіянин Олександр Лебедєв.

Через місяць після того, як ми створили цю компанію, Лебедєв був на зустрічі з Леонідом Даниловичем. Леонід Данилович йому розповів про всі дії нашої компанії – які акціонери і у якій пропорції, хто на кого вийшов з якими пропозиціями.

Вражений Лебедєв залишав кабінет Леоніда Даниловича зі словами: "Саня, у нас така добра страхова компанія, мені президент країни (!) докладно розповів навіть про те, про що ти промовчав". А розгадка проста: у той час я вже був депутатом опозиційної фракції "Наша Україна", і Кучмі давали повну розкладку на кожного депутата, він усім цим уважно займався.

І Кучма сказав Лебедєву: "Нерозумно Морозову знаходитися у фракції "Наша Україна". Йому потрібно прийняти більш розумне рішення, тоді у вас все буде набагато успішніше".

– Тобто Кучма працював через Лебедєва, щоб ви вийшли з фракції "Наша Україна"?

– Так.

…Або інший випадок. У мене є товариш у Москві – його звуть Олег Вікторович, прізвище в даному випадку неважливе. Тільки відбулися вибори 2002 року, і якраз поставало питання про формування більшості у Верховній Раді, обрання спікера. Усіх депутатів розписали між членами уряду, щоб вони провели виховну роботу.

Я їду за кермом, і раптом дзвінок – співрозмовник представляється Олегом Вікторовичем, запитує: "Сашко, як у тебе справи?", і починає якусь розмову. Я був упевнений, що розмовляю зі своїм старим знайомим, тому накинувся на нього зі словами: "Гад, ти мені не дзвонив уже цілий рік!". Він говорить: "Вибач, я винен. Але як же нам зустрітися, треба приймати якісь рішення".

І тут я розумію по голосу, що це, мабуть, не той Олег Вікторович. Виявилося, що це був тодішній перший віце-прем'єр Дубина. Він говорить: "Тут між нами розписали всіх депутатів. Хотілося б поговорити з приводу коаліції, підтримки спікера"...

Отож, я вважаю, що Віктор Андрійович знищив цю систему.

Ви можете, наприклад, уявити собі ситуацію, щоб при Кучмі власник партквитка №17 у президентській партії, який претендує, до того ж, на місце в передвиборному списку в міську раду столиці, дозволяв собі давати таке інтерв'ю, виступаючи з відкритою критикою глави держави? По-моєму, це і є головне досягнення президента.

Якщо у Ющенка вистачить мужності не йти вдруге в президенти, то це буде гідне рішення.

Тому що, якщо Віктор Андрійович піде на другий термін, він, на мій погляд, перетвориться в усе те, з чим ми боролися на чолі з ним же в 2002–2004 роках.

Зараз така реінкарнація Ющенка на щось схоже на Кучму вже почалася. Я не розумію, чому? Може, їх на Банковій чимось не тим годують, повітря якесь не таке? Віктор Андрійович не дарма з першого дня хотів виїхати з цього приміщення. Очевидно, він інтуїтивно знав, що в цій атмосфері знаходитися не можна.

ПРОГРЕС ТИМОШЕНКО ОЧЕВИДНИЙ

– Очевидно, що Ющенка можуть штовхати на другий термін зі словами: "Якщо не ви, то прийде або Тимошенко, а це ледь не Гітлер у спідниці, або Янукович, а це донецькі бандити".

– Тоді нехай Ющенко вибере того, кого вважає своїм гідним наступником. Ще не пізно.

– Це неможливо!

– Можливо. З'явилася купа нових людей, ну той же Каськів. Чому усі думають, що Яценюк – це єдина людина такого віку, що у стані обіймати високі посади?

З'явилося ціле покоління прагматичних людей, які можуть якісно забезпечувати процес розвитку країни. Як би я не був критично налаштований щодо деяких вчинків Яценюка, він фахівець, і заперечувати це неможливо. Можна тільки говорити про якісь моральні якості.

– Думаєте, Ющенко здатен прийняти рішення не балотуватися на другий термін?

– Впевнений, що так. Хоча зрозуміло, що його будуть певним чином готувати до того, щоб він пішов на другий термін. Тому що всі ці люди, які його оточують, без нього нічого не значать. Вони зацікавлені залишатися при ньому для того, щоб мати якийсь вплив.

– Хто це - Балога, Шлапак, Богатирьова?

– Там сто чоловік, які є ключовими в секретаріаті президента. Вони все одно будуть приречені на те, щоб умовляти Ющенка балотуватися.

Але я впевнений, що у нас неможлива реалізація російського сценарію, коли у Єльцина було 5%, і він переміг Зюганова, або коли у Кучми було 7%, і він переміг Симоненка.

У Ющенка зовсім немає шансів, тому що сам же Віктор Андрійович зруйнував фундамент такого сценарію, забравши адмінресурс і монополізацію ЗМІ. Зараз в Україні інша атмосфера, це – інша країна, за що Ющенко – низький уклін.

Саме через те, що він сам виявився руйнівником усієї цієї системи, абсолютно неможливо, щоб Ющенко переміг зараз вдруге.

– Добре, але якщо пощастить умовити Тимошенко не балотуватися в президенти, то в другий тур виходять Ющенко і Янукович, і знову можна розіграти карту–2004: добро проти зла.

– У Ющенка немає аргументів умовити Юлію Володимирівну. Я впевнений, що вона буде балотуватися.

– І стане президентом?

– І стане президентом.

– Ви не бачите ризиків для країни в зв'язку з її президентством?

– Бачу. Приблизно ті, які називав пан Коломойський в інтерв'ю на вашому ж сайті.

Ризики є, але прогрес у позитивний бік очевидний. Тимошенко вже інша, ніж була, коли прийшла прем'єр-міністром вперше. Тоді я за неї не голосував...

Зараз помітно, що у неї стало менше агресивності, більше толерантності, менше бажання впливати на всі економічні процеси. Можливо, "пересічному громадянину" усе це не так видно, але вона – вже інша людина.

Тільки я не знаю, наскільки Тимошенко змінюється безповоротно. Але в будь-якому випадку, новий прем'єр-міністр Тимошенко особисто мені більш симпатичний, ніж той прем'єр, яким вона була в 2005 році.

– Можливо, ваш підхід пов'язаний з тим, що вона виявила до вас увагу, коли Ющенко вас відсторонив?

– Ні. Це ніяк не пов'язано.

– Ви з Ющенком з 2000 року. Що означає ваша фраза після звільнення зі спостережної ради Ощадбанку "Ющенко мене зрадив тричі"?

– Коли Ющенко був прем'єр-міністром, я займав посаду позаштатного радника прем'єра – голови спостережної ради страхової компанії "Оранта".

Кучма тоді зажадав мого звільнення з цієї посади, і Ющенко з ним погодився, видавши розпорядження Кабінету міністрів. Це все потрібно було Віктору Пінчуку, який вирішив, що "Оранта" має належати йому, а я був опонентом такого процесу.

Але в підсумку, треба віддати належне, Пінчук домігся свого. По-перше, мене відсторонили; по-друге, Пінчук реалізував весь сценарій, який він задумав, і у держави залишилося 25% "Оранти". А він заробив на всій цій операції від 40 до 50 мільйонів доларів.

– Але хіба це гроші для Пінчука?

– Але хіба цього мало, якщо всі зусилля, які треба докласти – це один дзвінок Леоніда Даниловича Віктору Андрійовичу, щоб усунути перешкоду для заробляння 50 мільйонів доларів? Людина подзвонила, план реалізовано, 50 мільйонів у кишені.

– Що у вашій класифікації означає друге зрадництво з боку Ющенка?

– Це сталося, коли мене відсторонили з посади голови правління Ощадбанку в 2007 році.

Тоді, без чиїхось прохань Віктор Янукович запропонував мені залишитися на посаді керівника банку: "Я хочу, щоб ви далі продовжували працювати". А рівно через 10 днів народилося рішення спостережної ради Ощадбанку про моє звільнення, що, як з'ясувалося, було проведено із санкції Віктора Андрійовича. Тобто Ющенко погодився з тим, що моє звільнення має відбуватися саме за таким сценарієм.

– Як взагалі Ющенко змінився за ці 7 років?

– У мене втрачений з ним зв'язок. Я ніколи не рвався, не сидів у приймальнях або в дворах, щоб з ним поспілкуватися.

Очевидно, що в нього немає потреби спілкуватися з членами команди. Тобто, у нього відсутнє як таке уявлення, що таке команда. Крім Миши Дорошенка, у Ющенка більше немає жодної людини, якою би він так дорожив.

– Ви маєте на увазі все того ж Михайла Дорошенка – односельчанина Ющенка, редактора газети "Україна молода"!?

– Так. Миша Дорошенко – це взагалі особливий випадок. Мені здається, що він, напевно, врятував Віктора Андрійовича, коли їм було по 3 рочки, і він тонув у ставку. Тому що тієї прихильності, яка є у Ющенка до Дорошенка, я нічим іншим пояснити не можу.

Найбільша проблема – що фаворитами Ющенка стають ті люди, які хочуть ними стати. Це відбувається не так, як при Кучмі, який сам собі вибирав фаворитів.

Якщо хтось поставив перед собою завдання стати фаворитом Ющенка, то він саджає з ним кущики, їздить з ним у машині в Батурин, чатує його в коридорі, у саду – і стає фаворитом. Звичайно, Ющенко може потім відмовитися від цього фаворита на користь якоїсь іншої людини, яка проходить практично такий самий маршрут.

НЕЗАБАРОМ ГЛАВОЮ СЕКРЕТАРІАТУ ПРЕЗИДЕНТА МОЖЕ СТАТИ ШЛАПАК

– Призначення Балоги було помилкою Ющенка?

– Ні, це був сильний хід. Я з повагою ставлюся до Балоги, він – сильна людина, але нажив уже критичну масу ворогів.

– Хіба такі випадки не закінчуються відставкою людей, що виступали в ролі накопичувача негативу?

– Цілком можливо, що незабаром главою секретаріату президента може стати Олександр Шлапак.

– Може, ви просто стравлюєте Балогу і Шлапака, щоб їм помститися?

– Ні, я абсолютно не мстива людина, і жодна людина не скаже: "Мені мстився Морозов".

Впевнений, що моя відставка не обійшлася без санкції Балоги. Хоча, у будь-якому випадку, вважаю, що це рішення Віктора Андрійовича, а не Шлапака або Балоги.

Ми знайомі з Віктором Андрійовичем з 2000 року, він знає, що я зробив в Ощадбанку, в якому стані я його прийняв і в якому віддав. Тому він міг просто підняти трубку і переговорити: "Сашко, є такі-то питання, я хочу прийняти рішення про твою відставку". Вистачило б п'яти хвилин.

– Хіба не так само Ющенко розстався з Рибачуком або Гриценком?

– У кожного своя історія стосунків. Я можу говорити про себе. Я, наприклад, точно знаю, що всі три тури виборів президента в 2004 році я провів у Луганську, коли ніхто з фракції не захотів туди їхати.

Я був увесь час на прослуховуванні, на спостереженні, за мною їздила купа машин чи то з міліцією, чи то з бандитами, я реально бачив людей, озброєних автоматами... Й іноді було дійсно страшно...

Я воював з системою, яку створив Кучма, і Ющенко був на чолі тієї боротьби. Я щиро його підтримував, і те ж саме робив би й зараз. Я його жодного разу ні про що не просив – жодної посади, жодного підпису під тим, що я хочу щось приватизувати. Тому я вважаю, що мої стосунки з Ющенком стерильні з погляду особистих мотивацій.

– А Янукович змінився за ці роки?

– Так. Я взагалі вважаю, що зараз у країні розвивається абсолютно нормальний позитивний процес. Дівчині всього неповних 17 років, і вона здобуває свій життєвий досвід прискореними темпами. Дуже сильно змінилися і Янукович, і Тимошенко, і Ющенко.

До речі, я вважаю, що потрібно виступити з ініціативою, щоб дозволити голосувати з 16 років. Тому що виходить так, що ключовий вибір для країни роблять пенсіонери.

– За кого б ви голосували, якби Тимошенко з Януковичем вийшли в другий тур виборів президента–2010?

– Я б не пішов на вибори. Це моя відповідь, виходячи з сьогоднішньої ситуації (Усміхається).

– А за Ющенка проголосували б?

– Ні. Я втомився від вибору найменшого зла.