СОТ-НАТО-ЄС - український маршрут?

Як обрати для себе клуб за інтересами 

Усі ці сьогоднішні суперечки навколо НАТО яскраво нагадують недавні дискусії про перспективи приєднання України до СОТ.

Звичайно, можна нескінченно міркувати про високі матерії, в яких нічого не розуміє більшість рядових громадян: геостратегії, геополітику, геоекономіку.

Але чи не розумніше керуватися в питаннях приєднання або неприєднання до тих або інших міжнародних організацій банальними інтересами звичайного українця? Як на мене, саме це має бути головним критерієм.

А якщо так, варто просто відповісти собі на одне питання – яке життя приймає для себе за якийсь умовний зразок українець?

Якщо українець хоче жити так, як середньостатистичний росіянин, казах або узбек, то Україні – пряма дорога до ЄЕП і Ташкентського блоку, якщо українець хоче жити як європеєць або американець, значить, - до НАТО і ЄС.

Згадайте: ще зовсім недавно нас роками лякали членством в СОТ. Мовляв, вимре половина промисловості, не витримавши конкуренції з Заходом. Але з погляду економіки, глобального ринку, від якого нікуди не подітися, може, й непогано, що частина заводів закриється?

Які з них сьогодні розпродаються на металобрухт? В основному, мотлох: ті, що не витримали конкуренції, стали збитковими, роками доводили свою нежиттєздатність і мучили своїх же робітників багатомісячними невиплатами грошей. Ну то й що?

При цьому перспективні ніші все одно заповнюються, часто – іншими українськими ж виробниками. А ринково орієнтовані підприємства модернізуються, будуються нові заводи, у країну заходить усе більше іноземних інвесторів, які відкривають свої виробництва.

Це зовсім нормально. І вступивши до СОТ, Україна визнала себе частиною світового економічного простору, перестала позиціонувати себе як околицю ділового світу.

Скажу для прикладу про ту галузь, до якої маю безпосереднє відношення, і ситуацію в якій знаю не з чуток. IT-індустрія - одна з наймолодших галузей української економіки.

До речі, у Радянському Союзі індустрії IT як такої просто не існувало, були лише окремі, проте дуже кваліфіковані програмісти. А сьогодні вона виникла, у першу чергу завдяки тому, що близько десятка років тому західні інвестори, бачачи найвищий кадровий потенціал, стали приходити і вкладати сюди кошти, віддавати частину замовлень.

І фактично з нуля виникла ціла галузь, причому відразу скроєна за найсучаснішими технологічними лекалами, з десятками тисяч якісних робочих місць, високими зарплатами, конкурентноздатними на світовому ринку програмними продуктами.

Що дає IT-індустрії приєднання України до СОТ?

По-перше, збільшиться ємність внутрішнього ринку й у цілому зростуть можливості виходу на нові ринки. Зокрема, нові перспективи пов'язані з тим, що покращиться діловий клімат, і серйозний поштовх до розвитку отримає саме традиційна індустрія.

Адже IT часто є допоміжною сферою для традиційної промисловості: будь-якому заводу необхідні сучасна комп'ютерна техніка, автоматизовані системи керування, обліку персоналу і т.д.

По-друге, покращиться ситуація з захистом прав інтелектуальної власності, а значить на ринку з'явиться більша кількість якісних продуктів.

По-третє, прихід нових іноземних компаній і продуктів на український ринок підсилить конкуренцію серед тих же "софтверних" компаній, змусить їх переглянути стратегію, випускати більш конкурентноздатні розробки, поліпшувати умови для власного персоналу.

При цьому не існує загрози того, що українські виробники будуть витиснуті з національного ринку. Будь-якому іноземному інвестору доведеться з нами рахуватися і так чи інакше співробітничати, тому що ніхто краще за нас не знає особливості цього ринку, його мови і т.д.

Отже, якщо СОТ несе настільки приємні перспективи моїй роботі і життю, чи можу я виступати проти приєднання моєї країни до цієї організації?

Приблизно так само, на мій погляд, може міркувати і кожен українець, зважуючи для себе перспективи входження країни в будь-яке міжнародне об'єднання.

...Є одна країна, яку населяють дуже емоційні люди, що люблять яскраво вдягатися навіть у будні дні. Цю країну регулярно потрясають політичні скандали, кризи, і тут часто змінюються уряди.

У цій країні – давній внутрішній розкол: територія і суспільство наче поділені на дві частини, два табори. Значну частину своєї недавньої історії країна провела під гнітом тоталітарної влади.

Тіньова економіка в цій країні складає близько 30%. А рівень життя там відповідає сучасним світовим стандартам. Ця країна – Італія. Учасниця СОТ, НАТО, ЄС.

Україна, звичайно, не Італія. Але щось італійське в ній усе-таки є, чи не так?

Едуард Рубін, директор компанії "Телесенс"