Бухарестський саміт: Рівноправна співдружність нації чи новітній пакт Молотова-Рібентроппа

(Бухарестські тези)

В історії бувають моменти, в яких концентруються речі, що визначають майбутнє світу на багато десятиліть вперед.

Такі періоди вимагають від лідерів держав рішучості, ясності і відповідальності за рішення, які вони приймають. Такі моменти вимагають бути не політиками, а державними діячами.

Мало хто собі усвідомлює, що питання запрошення для України і Грузії до плану дій щодо членства в НАТО в Бухаресті є питанням вибору не тільки для наших держав і народів. Це є питання вибору для Заходу.

Дискусія щодо членства України в НАТО в Європі іде між "романтиками" і "прагматиками".

"Романтики" говорять про шанс для України, майбутнє Європи, спільні демократичні цінності і нову конфігурацію європейського континенту.

"Прагматики" - висловлюють традиційні аргументи: не треба дратувати Росію, нам потрібен енергетичний комфорт і політичний спокій. "Прагматики" прозоро натякають на ситий добробут своїх націй під загальним девізом: тут і тепер.

Треба зрозуміти просту правду. За декораціями цих суперечок йдеться про принципи, на яких буде функціонувати майбутня система європейської і світової безпеки. Або буде розподіл світу на зони впливу різних імперій, або на його місці постане добровільна рівноправна взаємодія суверенних націй.

Трагізм цієї правди полягає в тому, що Європа у своїй історії подібний вибір уже проходила. Плоди помилок так званого "прагматичного" вибору, апогеєм яких були Мюнхенська змова і пакт Молотова-Рібентроппа, Європа уже пожинала, і ці плоди були страшними. Негативна позиція цілого ряду європейських країн щодо запрошення України до ПДЧ буде означати, що висновки з імперського минулого не зроблено.

Якщо Європа хоче демократичну Росію, або Росію як партнера в системі колективної безпеки – вона повинна однозначно відкинути її імперський ультиматум.

Якщо Європа визнає право вето Росії – вона своїми руками створює непередбачуване джерело напруги, яке рано чи пізно вибухне.

Тому Бухарестський саміт є моментом істини для визначення майбутнього Європи і світу.

За великим рахунком Україна свій цивілізаційний вибір уже зробила. Переломною точкою цього вибору стала Помаранчева революція.

Народ обрав владу, яка чітко і відкрито задекларувала свою прихильність європейській спрямованості розвитку. Тому для нас, українців, це питання не вибору, а питання часу. Але сьогодні черга за західними демократіями.

Сьогодні вони складають тест на відповідність базовим цінностям.

Я вірю, що ці спільні базові цінності стануть для Європи важливішими за поточні інтереси.

Тарас Стецьків, заступник голови фракції НУ-НС