Повний ЄЦ
"Относительно создания новых политических сил, хотел бы сказать следующее. Создать партию не является большой трудностью. Ее можно создать на протяжении короткого периода. Но такая партия, созданная для кого-то или под кого-то, никогда не будет иметь успеха в обществе".
Ігор Кріль, лютий 2008 року
Давно проанонсоване створення "третьої сили" нарешті сталося. У майже підпільних інформаційних умовах була утворена політична партія "Єдиний центр".
Її лідером став народний депутат, керівник фонду регіональних ініціатив "Гарт" Ігор Кріль. Як можна побачити з вищенаведеної цитати, ще місяць тому сам Кріль щиро заперечував можливість появи такої партії.
Кріль у суспільній уяві асоціюється з Віктором Балогою. Вони разом працювали на Закарпатті, разом вирушили до Києва, разом втекли від НУНС. Така в них доля.
Назва партії одразу викликала цілу низку запитань. Чому "центр"? І чому "єдиний"? Хіба центр може бути не єдиним, а якимось іншим? Бо уявити децентралізований центр складно.
Можливо, це не так суттєво. Однак, назва відіграє важливу роль. От, приміром коли блискучий бренд "Наша Україна" перетворився на безбарвні НСНУ та НУНС, одразу почалися проблеми. Блок Юлії Тимошенко, якщо раптом змінить свою назву, теж почне недоотримувати відсотки.
І протилежні приклади. НДП – красива назва для політично структурованої Німеччини чи Швеції. Однак в українських умовах цей бренд ніхто не зрозумів. Або - "За єдину Україну!". Навіть згадувати немає бажання.
З такою назвою як "Єдиний центр" важко розраховувати на суспільну підтримку. Чи може розрахунок стосується суто адміністративних важелів? Створення ЄЦ – це не тільки удар по планах Януковича, амбіціях Тимошенко та єдності урядової коаліції. Це перш за все виклик самому НУНС.
Чи прийде таким чином "ЄЦ" Кириленку та Луценку? Чи просто в Україні стане більше ще на один невдалий політичний проект?
Наразі невизначеною є стратегічна мета цієї партії. Це можуть бути як президентські вибори 2010 року, так і боротьба за поточний вплив на урядову коаліцію. А може бути і те, й інше.
Ющенко, звісно, може спертися на "Єдиний центр" як на власну політичну силу. Ця сила може навіть поєднати поміркованих "нашистів" та "прогресивних" регіоналів. Бо їм все одно легко домовитися та нема що ділити крім посад міністрів та членів наглядових рад. Однак, як вмовити виборців хоча б частково повірити цій новій партії?
НУНС перед виборами 2007 року теж справляв могутнє враження. Мегаблок мав на меті розтрощити усіх кого бачив. Але не вийшло. Потім Борис Колесников глузливо казав, що: "Они (НУНС – авт.) всеми блоками не могут 20% набрать. А мы собираем больше 30".
Останні дані соціологічних опитувань свідчать про зростаючу підтримку БЮТ на сході та півдні країни. ПР втрачає виборців через, як це не смішно звучить, непослідовність власної політики.
Тимошенківська "тисяча" виявилася вагомішою ніж гасла з'їзду в Сєвєродонецьку. В таких умовах ЄЦу буде дуже складно знайти своїх виборців на політичній мапі України.
"Залізні" гарантії підтримки "знайдуться" лише на Закарпатті, але його не вистачить на всю Україну. Балога та Кріль, звісно можуть очолити рух русинів до волі, але для цього не потрібно створювати "Єдиний центр". Та й Закарпаття на роль Косового не дуже тягне.
Досвід українських виборів, на загал, каже про безперспективність створення успішних проектів шляхом застосування адмінресурсу.
Історія НДП та "ЗаЄдУ" - найкращий приклад для ілюстрації цього твердження. Інша річ, коли нема що створити кращого, а дуже кортить зробити щось неприємне колегам по демократичній коаліції.
Створення "Єдиного центру" легітимізує секретаріат президента як повноправного учасника урядової коаліції.
До того ж це непоганий превентивний удар по позиціях Луценка. Його прагнення перетворити "Народну самооборону" на політичну партію отримало гарну відповідь з боку Балоги. Якщо Балога та Луценко виходять зі складу НУНС, щоб продовжити з'ясовувати свої стосунки вже поза межами "мегаблоку", що тоді залишиться від НУНС?
Праві Костенка і Тарасюка і так не в захваті від цього утворення. КУН? Їм навряд чи вдасться відтягнути голоси Тягнибока на користь "маріонеткових націоналістів". Та й навіщо?
Отже, триває конкурс на роль "передвиборчої платформи" Віктора Ющенка.
Єдиний, хто в даному разі може програти, - це сам Ющенко. Конфлікти в оточенні йому непотрібні. Однак вони тривають і будуть тривати.
Сьогодні відбувається закономірне закінчення розвитку політичної сили, що народилася в умовах 2002 року і була спрямована на перемогу Віктора Ющенка на президентських виборах.
"Наша Україна" тодішнього зразка була так само штучно зліплена, як і сьогоднішній НУНС з Балогою чи без нього. Однак, гарантом її монолітності був Кучма, роль якого сьогодні нема кому зіграти.
Юрій Корогодський, для УП
