Хто забезпечуватиме зростання ВВП та реформи?

Українські політики, здається, свідомо відволікають увагу українського суспільства від дійсно нагальних проблем, що може зрештою вилитися в широкомасштабну катастрофу.

Нині Україна є одним із донорів розвинених країн світу, що постачає закордон висококласних талановитих спеціалістів, вчених, митців, спортсменів. Якщо цього не зупинити – Україна перетвориться на духовну та інтелектуальну пустелю.

"Першочерговими" для держави Україна є вступ чи не вступ до НАТО, Європейського Союзу, зростання ВВП, політична реформа, судова реформа, боротьба з корупцією, побудова громадянського суспільства та інші вкрай важливі питання. Не применшуючи значення цих проблем, автор має серйозне "але".

Цікаво, хто все це буде здійснювати? Чи варто ж думати, що достатньо ухвалити відповідні закони, видати укази - і все стане на свої місця? Хто забезпечуватиме зростання ВВП, реформи, хто розбудовуватиме громадянське суспільство?

Відповідь – реальні люди з їх рівнем освіти, творчим потенціалом, здатністю або не здатністю до певної діяльності. Тут варто згадати відомий, перевірений часом, вислів: "кадри вирішують все".

Проблема обдарованої молоді лежить в одній площині з проблемою виживання України як незалежної держави. Серед безлічі факторів національної безпеки, забуваємо найголовніше – інтелектуальну безпеку.

Для вирішення стратегічних завдань української держави за правило запрошують фахівців із закордону, тоді як вітчизняна обдарована молодь щодня емігрує з України.

Невже здібна молода людина має емігрувати з України, здобути за кордоном освіту та набути досвіду, стати "експертом", і через багато років приїхати "рятувати" Україну?

Відповідь – так. Опитування 2000 здібних молодих людей проведене Союзом обдарованої молоді в усіх регіонах України показує, що 62% респондентів зорієнтовані на навчання за кордоном з подальшим працевлаштуванням та отриманням іноземного громадянства.

Це одна із найкрасномовніших оцінок роботи держави загалом, і у сфері підтримки обдарованої молоді, зокрема. Молодь не бачить своїх перспектив в Україні.

В Україні, начебто, розуміють загрозу від невпинної еміграції молодих вчених, митців, спортсменів. Проте активних заходів щодо зміни даної тенденції не спостерігається. Приміром, в програмі уряду "Український прорив" обдаровану молодь "засунули" в позашкільну освіту...

Натомість при мовчазній згоді влади в Україні розширюють свої мережі так звані "мисливці за душами" – різноманітні новітні релігійні організації, секти. З іншого боку, молодь активно заохочують брати участь у різноманітних стажуваннях, навчальних програмах за кордоном.

Одним із дієвих кроків з боку держави мала стати реалізація Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки (Постанова КМУ № 1016 від 8 серпня 2007). Мала стати, але не стала…

Узгодження програми тривало більше року. Більшість пропозицій Союзу обдарованої молоді була відхилена Міністерством фінансів. Утім, навіть в урізаному вигляді Програма могла стати ефективним інструментом підтримки молодих талантів.

Строк дії попередньої Програми завершився у 2005 році. Концепція Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю була розроблена на 2006-2010 роки. Але сама Програма ухвалена вже у 2007 році. Тобто 2 роки (2006, 2007) фінансування було відсутнє. І нині у бюджеті не передбачені гроші на фінансування програмних заходів.

Постає питання – навіщо було витрачати ресурси на розробку документу? Невже можливий український прорив без обдарованої молоді? Хто ж буде його здійснювати? Напевно, пенсіонери, яким повертають вклади в Ощадбанку.

Автор поважає пенсіонерів, їх звитяжну працю в минулому. Але хто буде творити потужну конкурентоспроможну Україну тепер?

Сергій Терепищий, для УП