Новим законом про Кабмін по Кабміну

На 22 лютого у Верховній Раді заплановано розгляд законопроекту поданого президентом. Мова йде про нову редакцію закону про Кабінет Міністрів. Прийняття проекту, як зазначається в пояснювальній записці, має на меті привести норми, що визначають статус КМУ – вищого органу у системі органів виконавчої влади, у відповідність із Конституцією, впровадити європейські принципи у діяльність уряду.

Загалом, запропонований Ющенком варіант документу відтворює без будь-яких змін майже половину статей чинного закону, Конституції та низки діючих законів. Разом з тим законопроект містить ряд законодавчих новацій, які прямо свідчать про наміри президента повернути втрачений із прийняттям в минулому році закону про КМУ вплив на уряд та прем'єра.

Стаття 6 пропонує запровадити механізм введення до складу уряду, в якості міністрів, осіб, які не очолюють міністерства. Такі собі міністри без міністерств. При цьому законопроект не містить жодних визначень правового статусу таких осіб та їх обов’язків.

Варто звернути увагу на нововведення в статті 7, яка пропонує змінити вимоги до членів уряду, відповідно до яких "не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість". Тоді як чинна редакція передбачає такі обмеження лише у разі непогашеної або не знятої судимості.

Можна було б припустити, що така новація може мати на меті, наприклад, унеможливлення повернення до Кабміну Януковича. Але таке припущення не має юридичного підґрунтя, адже відповідно до статті 88 Кримінального кодексу, "особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості". Тобто особа, судимість якої знята чи погашена, вважається такою, що не має судимості.

Крім цього, новий законопроект планує істотно змінити процедуру схвалення програми діяльності уряду. Статтею 8 законопроекту вводиться нова процедура, відповідно до якої кандидат на посаду прем’єр-міністра повинен представити власне вже програму діяльності Кабінету Міністрів, по суті, ще не сформованого. При цьому, програма діяльності уряду схвалюється парламентом одночасно з призначенням прем'єр-міністра.

Проект цілковито змінює і саму процедуру призначення на посаду прем’єра. Тепер, відповідно до статті 8 законопроекту, президент має право поінформувати Верховну Раду про неможливість внесення запропонованої кандидатури, якщо в процесі подання коаліцією були порушені вимоги Конституції та цього закону, а також "з інших підстав, передбачених Конституцією".

Останнє зауваження викликає досить багато запитань, оскільки не конкретизовано вичерпний перелік цих самих "інших підстав".

Законопроект відкидає право коаліції вносити подання про призначення на посаду прем’єр-міністра в разі, коли президент не вносить до ВР таке подання у визначені Конституцією терміни. Крім того, пропозиція коаліції депутатських фракцій щодо кандидатури прем’єра повинна бути підписана не менш як 226-ма народними депутатами, які входять до складу коаліції депутатських фракцій у парламенті.

У новій редакції пропонується позбавити коаліцію можливості призначати міністрів оборони та закордонних справ у разі невнесення президентом цих кандидатур у визначений строк.

На відміну від чинного закону, нова редакція статті 9 не містить жодних часових обмежень щодо здійснення такої процедури.

Натомість стаття 18 проекту вводить новий порядок припинення повноважень членів Кабміну. Звільнення зазначених міністрів стає виключною прерогативою президента, оскільки передбачає обов'язковість його згоди на це.

Варто зазначити, запропонована редакція цієї статті не враховує рішення Конституційного Суду щодо порядку припинення повноважень членів КМУ (від 11 грудня 2007 року), де вказується, що в Конституції, серед повноважень президента, не передбачено внесення ним подання до Верховної Ради про звільнення з посади чи відставку членів КМУ.

Крім того, лише Конституцією України визначається коло повноважень президента, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження. Отже, згідно із зазначеним рішенням КС, парламент може звільнити з посад прем'єр-міністра, міністрів оборони і закордонних справ без подання президента.

Дуже зручними для Банкової є положення законопроекту, відповідно до яких прем’єра Тимошенко та весь склад її Кабінету можна було "піти" ще вчора, за наслідками захворювання на ангіну.

Згідно нової пропонованої редакції статей 13 та 15, повноваження прем'єр-міністра та уряду, припиняються у випадку відставки голови виконавчого органу у зв'язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров'я.

Слід зазначити, що стаття 115 Конституції не передбачає можливість відставки голови уряду за станом здоров'я, а також автоматичної відставки Кабміну у зв'язку з хворобою прем’єра. Хіба хвороба голови уряду означає, що Кабмін не зможе повноцінно виконувати свої повноваження?

Помітне розширення можливостей президента у порівнянні з чинним законодавчим актом спостерігається в статті 26, де вказується, що КМУ забезпечує виконання актів глави держави, відповідає на його звернення та проводить у разі потреби консультації з ним.

Натомість в статті 113 Конституції сказано "Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України".

Новий законопроект намагається цілковито змінити принципи відносин уряду з апаратом президента та підпорядкувати його Банковій, адже передбачається, що Кабмін на виконання актів президента здійснює підготовку проектів законів та актів, відповідає на звернення Секретаріату, надає йому інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, а також забезпечує виконання рішень РНБО, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади.

Різниця з чинною редакцією закону полягає в тому, що посадові особи апарату РНБО, Секретаріату, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що утворюються президентом, не мають права давати доручення урядові та втручатися в його діяльність.

Крім того, зі статті 93 Конституції випливає, що і президент, і Кабмін є самостійними суб'єктами законодавчої ініціативи, що унеможливлює підпорядкування уряду президентові.

Інша новація пропонованого документу спрямована на зміну процедури контрасигнації. Якщо нинішній закон вважає за можливе, що члени уряду можуть не погоджуватися з президентом і не скріплювати підписами його акти, натомість повернути їх, нова редакція вводить примусовий обов'язок невідкладного підписання цих документів.

Звертає на себе увагу ще один аспект: президентський законопроект передбачає урізання повноважень глави уряду. З чинного закону пропонується вилучити положення, за яким прем'єр спрямовує, координує та контролює діяльність членів Кабміну, керівників інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій та дає доручення, обов'язкові для виконання зазначеними органами  та посадовими особами.

Таким чином, запропонована президентом нова редакція закону про Кабмін містить чимало недоліків, неточностей, а також, норм, які не відповідають Конституції України.

Власне, більшість новацій, запропонованих президентом, мають на меті лише одну ціль – поновити та розширити свої повноваження, що дозволять зробити вищий законодавчий орган країни підконтрольним Банковій.

Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД (www.ucipr.kiev.ua), для УП