Що може протиставити Україна "газовій перемозі"?
По суті, президент поїхав вирішувати до Москви питання, які мав спільно з урядом і коаліцією вирішити вдома, а росіян поставити перед фактом: "УкрГаз-Енерго більше не існує, РосУкрЕнерго – з поставленою задачею формування газового балансу України не справляється, але ми все ще стабільно постачаємо ваш газ до Європи.
Якщо ви хочете цього і надалі, правила гри мають змінитися, Україна і Росія мають повернутися на рівень міждержавних стосунків у газовій сфері із дотриманням і розвитком угод, укладених у 2000-2001 і чинних принаймні до 2013".
Однак у реальному світі гравці з різних причин часто обирають найгірший із пропонованих сценаріїв розвитку подій.
Ситуація з 12 лютого дійсно почала розвиватися за гіршим сценарієм, чого автор також не виключав і помилився лише в тому, що замість газотранспортного консорціуму "Газпром", поки що, запропонував трішки іншу схему захоплення контролю над нафтогазовим комплексом України.
Голос волаючого у пустелі
13 лютого, коли Віктор Ющенко ще знаходився у Москві, екс-міністр оборони і екс-президент Центру ім. Разумкова Анатолій Гриценко першим висловив стурбованість з приводу суті домовленостей між президентами двох країн. Він одразу звернув увагу на кілька знакових моментів.
По-перше, на те, що тепер Україна "в особі Газпрому матиме більш сильного гравця, який може кардинальніше впливати на український внутрішній ринок".
По-друге, що під час переговорів так і не обговорювалося питання про відновлення міжурядових угод в системі постачання газу з гарантією балансу газу для України, не велися переговори про визначення прозорої формули ціни на газ на перспективу.
По-третє, на місце одних посередницьких структур приходять нові посередницькі структури, тоді як ставилося завдання відновлення міждержавних і міжурядових домовленостей.
На думку Гриценка, Україна знову програла в стратегічній перспективі. І судячи з витягів з проекту "Угоди про розвиток відносин у газовій галузі", які потрапили до рук журналістів "Комерсанту" та "Дзеркала тижня", він мав рацію.
Ні про які прямі міждержавні газові поставки президенти не домовилися. Більше того, московські домовленості 12 лютого можуть обернутися для України ще тяжчими наслідками, ніж угода 6 січня 2006 року. Можуть, але не обов’язково обернуться, якщо українська влада все-таки задіє деякі механізми самозбереження.
Гра Росії
Отже, почнемо з того, що Україна фактично погодилася із втратою можливості самостійно вести переговори з керівництвом Туркменістану, Узбекистану та Казахстану про закупівлю газу. 13 лютого майбутній президент РФ і нинішній голова ради директорів "Газпрому"
Дмитро Медвєдєв, коментуючи домовленості Ющенка і Путіна, запевнив журналістів у Красноярську, що Україна не отримає доступу до прямих закупівель туркменського газу. Посередника однаково буде збережено.
Наразі навіть невідомо, в кого так зване "СП-1" "Газпрому" і "Нафтогазу" буде купувати середньоазійський газ – у "Газекспорту", дочірньої компанії "Газпрому" чи в того ж таки "РосУкрЕнерго". Якщо РУЕ залишається в схемі торгівлі газом у 2008 і існує разом з СП-1, то СП-1 в такому разі перетворюється на ще одну "прокладку", на якій росіяни зароблять ще кілька сот мільйонів доларів і по факту ще піднімуть ціну на газ для України.
І Росію в цьому питанні можна зрозуміти: доки Україна напряму не закуповуватиме газ, доти у Кремля буде можливість на власний розсуд піднімати ціну чи заміщати середньоазійський газ своїм, вимагаючи сплатити за нього за "європейськими цінами".
Більше того, фаворит російських президентських перегонів послав Києву чіткий меседж: якщо будуть спроби самостійного виходу на постачальників, ви втратите й те, що Вам зараз пропонується: "Как только Украина уходит от поставок среднеазиатского газа и переходит на российский, цены вырастают на треть. Такие суммы украинская экономика переварить не может".
У перекладі це означає, що в разі відмови від послуг Газпрому і його структур у постачанні середньоазійського газу, росіяни не вагаючись запропонують постачальникам не $130, а $170-180 за тис. кубометрів газу, щоб на кордоні з Україною його ціна зросла до $230 за тис. кубометрів.
Але й створення СП-1 без визначення чіткої формули ціни не дає гарантії, що ціна не буде зростати різко і непрогнозовано. Навпаки, як витікає зі слів Костянтина Бородіна, прес-секретаря Юрія Бойка на ток-шоу Савіка Шустера, створення СП ні до чого не зобов’язує Газпром у його ціновій політиці:
Костянтин Бородін: Если насчёт договора, проект которого вчера обсуждался в Москве, то вот он... Его подлинность подтверждена в "Газпроме". Официальные лица с украинской стороны говорили о нём как о проекте, принятом в качестве базового... И об этом же говорила вчера в своём сообщении пресс-служба президента. То есть что разработан проект в качестве базового, что он будет... Скажем так, есть базовый проект. Несколько пунктов, просто несколько пунктов...
Савік Шустер: Смотрите, а у меня сообщение... Правда, это опровержение "Нафтогаза"... Но это так...
Костянтин Бородін: Позвольте мне закончить?.. Буквально два важных пункта... "Объем поставки газа российского происхождения в первом квартале – это газ, который уже потреблён "Нефтегазом Украины" – будет закрываться, исходя из цены 320 долларов за тысячу кубометров". До последнего времени Украина платила 179... Дальше...
Савік Шустер: Так это российский газ. Это не среднеазиатский газ...
Костянтин Бородін: Это российский газ, да... Дело в том, что Украина потребила в первом квартале – а именно в январе – полтора миллиарда российского газа. Дальше... "В дальнейшем "Газпром" будет поставлять российский газ в текущем году по формуле цены"... Формула цены не указывается. Но если в переводе на русский, то это означает, что цена будет не ниже 300 долларов. И дальше самый главный пункт... С 2009-го года цена природного газа, поставляемого "Газпромом" вышеуказанным контрагентам, а именно двум совместным предприятиям, которые сейчас формируются, будет рассчитываться по той же формуле, которая определена в предыдущем абзаце. Это значит, что с 2009-го года Украина переходит на мировую цену на газ.
Далі в проекті угоди закладається абсолютно нерівноправний принцип: "Газ, що поставляється в Україну, а також видобувається на території України, призначений виключно для споживачів України і не підлягає реалізації за межами України".
Цей пункт убиває будь-які надії України отримати прибуток за рахунок експорту надлишків газу, на що надіявся "Нафтогаз" та уряд, коли планували перехід на прямі міждержавні газові поставки. Більше того, Україна втрачає можливість заробляти на експорті газу власного видобутку і компенсувати збитки від пільгового продажу газу населенню і теплокомуненерго.
Для того, щоб зрозуміти, що буде в перспективі з Україною в разі створення такого СП-1 достатньо поглянути на Білорусь.
Під тиском газових боргів сусідня держава наприкінці 2006 віддала "Газпрому" управління своїми магістральними газопроводами: 50% "Бєлтрансгазу" за $2,5 млрд. Щорічний транш від "Газпрому" за акції дорівнює 500 млн., тоді як піврічна заборгованість Білорусі за газ у 2007 році сягала $456 млн. На початок 2008 року нова заборгованість становила $246 млн. Виходить, що гроші, сплачені Газпромом за трубу повернулися йому з лишком за рахунок високих цін на газ.
Можна спрогнозувати, що механізм затягування Нафтогазу і України до боргової ями буде так само використано "Газпромом" для пред’явлення претензій на участь у газотранспортній системі. При чому розраховуватися з Україною будуть не стільки "живими грошима" чи родовищами газу в Росії, скільки її ж боргами.
Не меншу загрозу в угоді несе створення так званого СП-2, який торгуватиме газом на внутрішньому ринку України. Фактично, завдяки схемі, яка пропонується для створення СП-2, присутність "Газпрому" на українському ринку розподілу газу збільшується вдвічі. Якщо досі ЗАТ "УкрГаз-Енерго", яке продає газ на внутрішньому газовому ринку, володіло тільки промисловим, тобто найбільш платоспроможним сектором, то тепер "Газпром" передбачається вивести і на побутових споживачів. Як свідчить практика вивести це СП звідти буде фактично неможливо.
СП-2 "здійснює реалізацію всього обсягу як імпортованого в Україну газу, так і видобутого на території України". Це означає, що Україна буде не вправі розпоряджатися навіть газом власного видобутку, котрий поставляється населенню, комунальникам і бюджетникам.
Тобто, Росія в особі "Газпрому" матиме змогу напряму впливати на внутрішню соціально-політичну ситуацію в нашій державі, піднімаючи чи знижуючи внутрішні ціни на газ, наприклад, перед виборами або після виборів в нагороду або покарання.
Поспіх, з яким "Газпром" прагне зайти на внутрішній ринок України через СП-2 і замінити ліквідоване "УкрГаз-Енерго", пояснюється ще й іншими причинами, добре висвітленими в останньому числі журналу "Комерсантъ-Власть" від 18.02.2008: "Дело в том, что это небольшое ЗАО с незначительной прибылью около $200 млн занимается растаможкой российского газа. Это значит, что оно платит налог на добавленную стоимость (НДС, 20% от контракта стоимостью $9,8 млрд). Как пояснил один из бизнесменов, если договариваться с нужными чиновниками, то часть этой суммы можно вернуть. То есть при потере этого маленького и незаметного ЗАО "Газпром" теряет отнюдь не $50 млн прибыли, а что-то в районе $0,8-1 млрд. Поэтому российский монополист заинтересован ускорить создание новых структур, которые заменят действующие".
Можлива лінія захисту від газпромівського ендшпілю
Звісно, можна сподіватися на те, що група переговірників із "Нафтогазу" розуміють ціну питання і до кінця захищатимуть національні інтереси України, незважаючи на тиск як з російського, так і з українського боку. Але навіть якщо знову виходити з найгіршого сценарію, змальованого вище, залишаються можливості для його блокування на політичному рівні.
1. Конституція
Почнемо з того, що пропозиції російської сторони в частині, яка стосується нашого внутрішнього газу на даний момент суперечать Основному закону. Справа в тому, що згідно з ч.1 п.5 ст. 92 Конституції виключно законом України встановлюються, зокрема, засади використання природних ресурсів. Отже, претензії СП-2 на газ внутрішнього видобутку має пройти затвердження у парламенті. Вже зараз можна легко передбачити, що в Раді не знайдеться більшості у будь-якій конфігурації, яка взяла б на себе сумнівну відповідальність за затвердження таких прав Газпрому.
2. Роль парламенту
У нових конституційних умовах Верховна Рада має достатньо контрольних повноважень, щоб заблокувати ухвалення рішень схвалених іншими гілками влади.
Якщо домовленості президентів ляжуть на папір у тому вигляді, який зафіксований у витоках інформації з "Газпрому", їх доведеться проводити через ратифікацію у парламенті, оскільки їхнє виконання зумовлюватиме зміну законів України або вимагатиме прийняття нових законів України (п.е, ч.2 ст.9 Закону "Про міжнародні договори України"), наприклад, змін до того ж таки закону про держбюджет на 2008 рік.
Якщо ратифікація не відбудеться, а парламент висуне зустрічні вимоги "Газпрому" і дасть директиви "Нафтогазу", сторони будуть змушені повернутися до переговорів. Якщо уряд і президент, тим часом, зроблять усе, щоб забезпечити сплату боргів і не дозволити створити нові, це будуть зовсім інші умови переговорів, оскільки тоді "Газпром" позбавлять одного з головних козирів – використання шантажу зі зменшенням постачань газу.
Отже, зараз лише від консолідованості і оперативності дій української влади, а не пошуків винних, залежить успішна протидія потужному ендшпілю у виконанні "Газпрому". В України ще є шанс переплавити свою тактичну піррову перемогу у піррову перемогу для росіян, коли їм доведеться знову повернутися за стіл переговорів і переглянути свої нерівноправні умови.
Петро Бурковський, експерт Школи політичної аналітики при Національному університеті "Києво-Могилянська Академія"
