Чи можна реалізувати план переформатування коаліції та відставки Тимошенко?
Коаліція буде переформатована. Уряд відправлять у відставку. Янукович буде спікером, а Балога, Богатирьова або Яценюк стане прем’єром. Останнім часом такі розмови серед політиків і політологів стали особливо актуальними.
Але захопившись цими дискусіями, які в основному розгортаються навколо проблем можливості та бажання політичних сил у парламенті створити коаліцію у новому форматі, дискусанти мало уваги звертають на процедурні "гачки".
Не хотілося б зараз торкатися саме політико-часових перспектив подальшої діяльності нинішньої більшості. Про це вже сказано і написано достатньо багато.
Але необхідно розставити юридичні крапки над "і", і більш детально зупинитися на деяких регламентних та правових нормах, які визначають процедуру переформатування більшості та відставки діючого уряду.
МАГІЧНЕ ЧИСЛО ТРИДЦЯТЬ СІМ
Питання припинення діяльності коаліції регулюється Конституцією та регламентом Верховної Ради, який був прийнятий ще в 2006 році. Відповідно до статті 66 цього регламенту визначаються наступні підстави припинення її діяльності:
1) припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання;
2) зменшення чисельного складу депутатів у коаліції до кількості народних депутатів меншої, ніж визначено в Конституції, тобто менше ніж більшість від конституційного складу парламенту;
3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.
З точки зору останніх подій та заяв, для нас найбільш цікавими є дві останніх підстави.
Спочатку проаналізуємо ситуацію зі зменшенням чисельності депутатів-коаліціянтів до кількості, меншої за 226. Це може відбутися або внаслідок індивідуального виходу, або виходу з коаліції однієї з її фракцій.
Індивідуальний вихід з коаліції. З огляду на наше конституційне право такий вихід виглядає досить сумнівним. Згадаймо, що рік тому назад індивідуальний перехід окремих народних депутатів зі складу опозиції до тодішньої коаліції завершився розпуском парламенту.
Кращі юристи БЮТ, "Нашої України" та секретаріату президента доводили, що в коаліції не може бути індивідуального членства, оскільки вона створюється не окремими депутатами, а парламентськими фракціями.
Змінювати цю правову позицію рік потому буде вкрай непослідовно. Кумедно будуть виглядати посадовці та депутати, які рік тому доводили одне, а зараз затято будуть доводити зовсім протилежне. А який простір для інформаційних атак опонентів!
На жаль, норми права у нас живуть окремо, а логіка політичної доцільності – окремо. Тому не виключено, що може знайтись всього лише два народних депутати, що заявлять про свій вихід зі складу коаліції - нагадаємо, що Іван Плющ так і не підписав коаліційну угоду між БЮТ та НУНС. У сухому підсумку залишиться 225 депутатів-коаліціянтів.
Уявляю, яка юридична буря розгорнеться навколо питання: так живий пацієнт, чи мертвий, існує коаліція, чи почила в бозі?
Але чим би не закінчилася така дискусія, індивідуальний вихід буде означати де-факто колапс коаліції, оскільки в неї не буде достатньої кількості голосів для підтримки власних законопроектів.
Відсутність закону про імперативний мандат для народних депутатів унеможливить вплив на "вихідців-індивідуалів".
Стосовно виходу зі складу більшості однієї з фракцій. Для ухвалення такого рішення необхідне результативне голосування всередині однієї з фракцій коаліції. Наприклад, в "Нашій Україні" для цього потрібні голоси 37 народних депутатів (більшість від її складу – 72 депутати).
У нинішніх умовах таку кількість набрати вкрай складно, з більш високою долею імовірності можна спрогнозувати розкол фракції.
І насамкінець, стосовно припинення діяльності коаліції, так би мовити, за власним бажанням. Для схвалення рішення про припинення більшістю своєї діяльності, необхідно провести загальні збори коаліції. Їх рішення вважаються ухваленими, якщо за них проголосувало більше половини від загальної чисельності народних депутатів кожної із фракцій більшості (відповідно до Коаліційної угоди між НУНС та БЮТ).
Таким чином, провести бездоганну з правової точки зору операцію з переформатування коаліції вкрай важко. Якщо ж хтось візьметься за цю працю, то більш імовірно, що він обере шлях індивідуального виходу з коаліції, який призведе, принаймні, до блокування її діяльності.
УРЯД ВІДПРАВЛЕНО У ВІДСТАВКУ! ХАЙ ЖИВЕ СТАРИЙ НОВИЙ УРЯД!
Головними документами, які регулюють порядок відставки уряду є Конституція, закон "Про Кабінет Міністрів України" і той же регламент Верховної Ради.
Достроково повноваження Кабінету міністрів можуть припинятися в разі:
1) прийняття Верховною Радою резолюції про недовіру Кабінету Міністрів;
2) відставки прем’єр-міністра за поданою ним заявою;
3) припинення повноважень прем’єр-міністра у зв’язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров’я або його смерті.
Бажаємо довгих років та здоров’я нинішньому прем’єрові, тому пункт про смерть та невиліковні хвороби розглядати не будемо. З області ненаукової фантастики зараз виглядає і власна заява глави уряду про свою відставку.
Більш цікавою для аналізу є відставка Кабінету міністрів у зв’язку з прийняттям резолюції недовіри уряду, яка може вноситися на розгляд парламенту третиною депутатів від конституційного складу Верховної Ради або президентом України. Для її ухвалення необхідно 226 голосів.
До безумовних опонентів нинішнього уряду належать Партія регіонів та КПУ. У разі залучення до цієї процедури Блоку Литвина, сукупно у них буде 222 голоси. Для повної перемоги необхідно залучити всього лише голоси чотирьох депутатів, що цілком імовірно в сьогоднішніх умовах.
І фракційна дисципліна тут абсолютно ні до чого. Навряд чи вона стримає тих, хто не любить Тимошенко усім серцем.
Без Блоку Литвина завдання опозиції ускладнюються, оскільки тоді у противників уряду буде всього 202 голоси. Але той, хто буде починати таку операцію, повинен усвідомлювати, що вона за визначенням повинна бути результативною. Інакше політична смерть урядових опонентів буде неминучою та швидкою.
Відповідно до закону про Кабмін, у випадку ухвалення резолюції уряд буде відправлений у відставку.
Але…І зараз цих "але" буде дуже багато.
Відправлений у відставку уряд буде виконувати свої обов’язки до формування нового уряду. Для того, щоб сформувати новий уряд необхідно створити нову коаліцію.
А для цього потрібне голосування більшістю від складу фракції. Тобто, проблема 37 голосів "нашоукраїнців" постає з новою силою.
І ще одне "але". Адже нову коаліційну угоду повинен підписати кожен народний депутат. А якщо частина з них відмовиться це робити? І голосів знову не вистачить. Як говориться, приклад Івана Плюща надихає на нові звершення.
Індивідуальне ж входження депутатів до нової коаліції буде означати повернення до ситуації минулого року і ходіння "зачарованим" колом українського парламентаризму і політичної відповідальності перед виборцями. І тут не грає ролі скільки голосів депутатів буде не вистачати – чотири або двадцять чотири.
Тому, у разі реалізації сценарію "переформатування та відставки" не виключена ситуація, що Кабінет міністрів і Верховна Рада будуть працювати у "підвішеному" стані. А нова коаліція та новий уряд так і не будуть сформовані, що надаватиме підстави президентові для розпуску парламенту.
З іншого боку, ми всі пам’ятаємо, що протягом одного року не можна достроково припиняти повноваження парламенту, обраного на позачергових виборах.
 |
Ігор Жданов, політолог
